Рішення № 84822299, 03.10.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

03 жовтня 2019 рокум. Ужгород №807/542/18 провадження: № Н/260/3/19

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Іванчулинця Д.В.,

при секретарі судового засідання - Костелей І.Ф.,

за участю сторін:

представника заявника (відповідача) - Секерня В.М.,

представника позивача - Романець Н.Й.,

представника третьої особи - Тягур І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (пл. Ш.Петефі, 14, м. Ужгород, ЄДРПОУ34888449) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року № 807/542/18 в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (пл. Ш.Петефі, 14, м. Ужгород, ЄДРПОУ 34888449), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області (вул. П. Мирного, 2а, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 37975895) про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 03 жовтня 2019 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення в повному обсязі складено 08 жовтня 2019 року.

Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області (далі - заявник) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами у справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі - позивач) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області (далі - третя особа) про стягнення коштів, в якій просить скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року у справі № 807/542/18 та ухвалити нове, яким у позові Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області відмовити повністю.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 19 березня 2019 року відкрито провадження за нововиявленими обставинами в даній адміністративній справі.

Ухвалою яка занесена до протоколу судового засідання від 26 липня 2019 року замінено позивача - Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, залучено до участі у даній справі - третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління державної казначейської служби у Закарпатській області.

Заява про перегляд рішення за нововиявленими обставинами мотивована тим, що Постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року у справі № 910/23967/16 передбачено порядок виконання щодо застосування норм права про те, за рахунок яких коштів мають відшкодовуватись спірні суми за позовами про стягнення грошових коштів з органів державної виконавчої служби, про суб`єктний склад учасників такого спору. Зазначає, що приймаючи рішення Закарпатський окружний адміністративний суд 18.09.2018 року у справі № 807/542/18 не врахував позицію Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року, щодо застосування норм права у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України.

По справі встановлено, що позовні вимоги було мотивовано тим, що згідно постанови Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо списання коштів на загальну суму 56739,17 грн., а також виконавчого збору у розмірі 5158,10 грн. з рахунку управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області - визнано протиправними.

17 листопада 2016 року позивач звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із заявою про ухвалення додаткового рішення, просив ухвалити додаткове рішення по справі № 308/3138/15-а та стягнути з управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області на свою користь 56739,17 грн. як безпідставно стягнутих.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року позивачу було відмовлено з посиланням на ту обставину, що суд ухвалив рішення щодо всіх заявлених позивачем позовних вимог, а інші підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі, визначені ст. 252 КАС України (у редакції від 03 жовтня 2017 року), - відсутні.

Представником відповідача було подано відзив на позовну заяву, яким зазначив зокрема, що позивач повторно оспорює обставини, встановлені рішенням суду, оскільки ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 травня 2018 року позивачу було відмовлено в ухваленні додаткового рішення по справі № 308/3138/15-а, предметом розгляду якої були дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо списання коштів на загальну суму 56739,17 грн., а також виконавчого збору у розмірі 5158,10 грн. з рахунку управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, а не стягнення коштів.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року позов Ужгородського об`єднаного Управління пенсійного фонду України Закарпатської області до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області про стягнення коштів задоволено.

Стягнуто з Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області на користь Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області 56739,17 грн., як безпідставно стягнутих, що встановлено постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року по справі № 308/3138/15-а.

Підставою для прийняття зазначеного рішення суду стало, зокрема те, що оскільки дії управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області щодо списання коштів з рахунку управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області - визнано протиправними постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07 жовтня 2016 року, то суд вважає, беручи до уваги ч. 4 ст. 78 КАС України, що вимога позивача про стягнення з Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатської області на користь Ужгородського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Закарпатської області 56739,17 грн., як безпідставно стягнутих, - являється обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Позивачем було подано відзив на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, в якому просить відмовити у задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, у зв`язку з тим, що, посилання на судову практику, у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору, не може розцінюватись як нововиявлені обставини в розумінні ст. 361 КАС України. Вказує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 07.10.2016 року по справі №308/3138/15-а, яка набрала законної сили, встановлено, що управлінням Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області безпідставно стягнуто 56 739,17 грн. Звертає увагу, що по суті заява про поворот виконання рішення суду у межах справи №308/3138/15-а не розглядалась, так як, було встановлено судом, є передчасною. Зазначає, що заява про ухвалення додаткового рішення по суті, також, в межах справи №308/3138/15-а не розглядалась, а відмовлено в її задоволенні з мотивів відсутності підстави для ухвалення додаткового рішення у даній справі. У зв`язку з чим, Ужгородське об`єднане управління Пенсійного фонду України Закарпатської області звернулось з окремим адміністративним позовом про стягнення коштів.

Третя особа подала до суду пояснення на заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відповідно до яких зазначила, що пунктом 5 Порядку № 787 визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили. Подання подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Зазначає, що єдиним механізмом повернення помилково та надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів є заява платника про повернення коштів з бюджету, яка подається до органу Казначейства, разом з наданням органом, що контролює справляння даного виду надходжень бюджету поданням на повернення таких коштів та документом на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Крім того, звертає увагу на те, що сума виконавчого збору стягнута з боржника, на підставі постанови державного виконавця від 20.01.2015 р. та перерахована на користь держави в розмірі 5 158,10 грн. Отже, перерахована сума не є помилково або надміру зарахованою до бюджету, оскільки були наявні правові підстави для її сплати.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 361 КАС України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто за нововиявленими або виключними обставинами.

Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлення вироком суду або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного рішення у цій справі;

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, яке підлягає перегляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 362 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати заяву про перегляд судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили, за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 368 КАС України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, матеріали виконавчого провадження, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Так, відповідно до ст. 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусовевиконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». (ч. 1 ст. 5 Закону).

Відповідно до цього Закону підлягають виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом ви падках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Державний виконавець, зокрема, здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів адміністративної справи, в рамках виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 712/23559/12, виданого 25.04.2013 року Ужгородським міськрайонним судом про зобов`язання боржника управління ПФУ в м. Ужгороді нарахувати та виплатити ОСОБА_1 у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної заробітної пенсії за віком з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 22.07.2011 року виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» 02.08.2013 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ужгороді повідомлено про виконання рішення суду в частині проведення перерахунку пенсії.

У зв`язку з тим, що представник стягувача не погоджувався з проведеним перерахунком пенсії на адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області надіслано листа з вимогою здійснити перевірку правильності (законності) та повноти виконання рішення суду.

10 грудня 2013 року до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Закарпатській області надійшла заява від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 з ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2013р., яка набрала законної сили по справі № 308/16660/13-а змінено спосіб і порядок виконання постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 24.07.2013 року шляхом стягнення з Пенсійного фонду України в м. Ужгороді 51 581,07 грн. на користь ОСОБА_1 .

Згідно отриманої відповіді Державної податкової служби України від 10.12.2013р. № 3106114 державним виконавцем встановлено, що у боржника відкрито рахунки в органах Державного казначейства України.

На підставі вищенаведеного, державним виконавцем 27.12.2013р. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, оскільки передбачено повернення виконавчого документа стягувану, у разі наявності встановленої законом заборони щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.

Постанова мотивована тим, що відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Постановою КМУ від 03.08.2011 року № 845 Про затвердження порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників до якої внесено зміни постановою КМУ від 30.01.2013 року № 45, які набули чинності 06.02.2013 року передбачено механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення. Рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів. У зв`язку з прийняттям вищезазначеної постанови КМУ виключається можливість виконання рішення суду органом ДВС, оскільки рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.

28 липня 2014 року державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження, оскільки до відділу примусового виконання рішень надійшла постанова Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2014 р. по справі № 308/1647/14-а, якою визнано неправомірною постанову державного виконавця від 27.12.2013 року про повернення виконавчого документа стягувачеві у виконавчому провадженні ВП № 39176873 та скасовано її. Зобов`язано управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 712/23559/12 виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 р. залишено без змін постанову Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2014 року № 308/1647/14-а.

Крім того, представником стягувача до заяви про відновлення виконавчого провадження приєднано ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2013р. по справі № 308/16660/13-а, якою змінено спосіб і порядок виконання рішення шляхом стягнення з УПФ України в м. Ужгороді 51 581, 07 грн. на користь ОСОБА_1

20 січня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 39176873 від 20.01.2015р. Згідно постанови про відновлення виконавчого провадження від 28.07.2014р. боржнику надано строк для виконання рішення суду до 04.08.2014р. Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2013 року змінено спосіб і порядок виконання рішення шляхом стягнення з УПФ України в м. Ужгороді 51 581, 07 грн. на користь ОСОБА_1 Станом на 20.01.2015р. боржником рішення суду не виконано в строк встановлений державним виконавцем, а саме не здійснено оплату суми боргу в розмірі 51 681,07 грн. на користь ОСОБА_1 .

З метою виконання рішення суду державним виконавцем виставлено платіжні вимоги до банківської установи для списання коштів з рахунків Управління пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області, в результаті чого стягнуто з боржника 56 739,17 грн., а саме 51 581,07 грн. на користь ОСОБА_1 та 5 158,10 грн. виконавчого збору.

Суд звертає увагу, що станом на дату виставлення платіжних вимог до банківської установи - ухвала Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2013 року про встановлення зміни способу порядку виконання рішення шляхом стягнення з УПФ України в м. Ужгород 51 581,07 грн. на користь ОСОБА_1 , набрала законної сили. Зазначеною ухвалою суд визначив спосіб виконання рішення - шляхом стягнення з УПФ України в м. Ужгород 51 581,07 грн. на користь ОСОБА_1 , а отже дії державного виконавця на момент виставлення платіжних вимог були правомірними та виконувались на виконанні ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 04.11.2013 року.

Стягнуті кошти державним виконавцем перераховані на користь стягувача ОСОБА_1 в розмірі 51 581,07 грн. та виконавчий збір на користь держави в розмірі 5 158,10 грн.

24 лютого 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ст. 39 Закону у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду.

З наведеного вбачається, що державним виконавцем 27.12.2013 року винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві, п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку. Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників.

Однак, постановою Ужгородського міськрайонного суду від 04.06.2014 року по справі № 308/1647/14-а зобов`язано управління ДВС Головного управління юстиції у Закарпатській області поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 712/23559/12 виданого Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.12.2014 року залишено без змін рішення суду першої інстанції.

Суд звертає увагу, що виконання рішення суду є шляхом забезпечення конституційних прав громадян України, зокрема у даному випадку громадянина ОСОБА_1 , а тому дії органу Державної виконавчої служби на виконанні виконавчого листа № 712/23559/12 з урахуванням ухвали суду від 04.11.2013 року про зміну способу і порядку виконання рішення, покликані на відновлення порушених прав громадянина ОСОБА_1 , за наслідками яких, порушене право відновлено, пенсію перераховано та виплачено кошти у визначеному судом розмірі. Дані рішення не скасовано, поворот виконання не встановлювався, а тому суд вважає, що вимога управління Пенсійного фонду про стягнення коштів з органу Державної виконавчої служби є хибною.

Також суд зазначає, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2018 року по справі № 910/23967/16 передбачено порядок виконання щодо застосування норм права про те, за рахунок яких коштів мають відшкодовуватись спірні суми за позовами про стягнення грошових коштів з органів державної виконавчої служби, про суб`єктний склад учасників такого спору, зокрема про те, що:

- набувачем сплаченого боржником у виконавчому провадженні збору є Державний бюджет України, помилково, або надміру сплачені суми виконавчого збору підлягають стягненню саме з Державного бюджету України;

- відповідачами у подібних справах повинна бути держава в особі відповідних відділів державної виконавчої служби, дії яких призвели до безспірного стягнення коштів та Казначейська служба, яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету.

Суд констатує, що застосування норм права у спорах про повернення помилково або надміру сплачених сум виконавчого збору спірні суми мають стягуватись з Державного бюджету України. Резолютивні частини рішень у вказаних спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання.

Боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава як учасник цивільних відносин (ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, у цій справі відповідачем є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі є Відділ примусового виконання (дії якого призвели до безспірного стягнення коштів) та Казначейська служба (яка відповідно до законодавства є органом, який здійснює повернення коштів з державного бюджету).

Зазначена правова позиція також підтверджується постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 08 липня 2019 року у справі № 908/156/18.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до п. 6 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 року № 845, у разі прийняття рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка, на який слід перерахувати кошти, оригінал виконавчого документа, судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності).

Враховуючи вищенаведене, суд звертає увагу, що помилковим є ототожнення понять «визнання дій ДВС щодо списання грошових коштів протиправними» та «вимогу позивача щодо стягнення таких коштів», оскільки підлягає з`ясуванню причинний зв`язок між зазначеними явищами та з`ясуванню безпосередніх набувачів вказаних грошових коштів, з огляду на встановлення судом нововиявлених обставин справи.

Відповідно до положень Європейської Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини , право доступу до суду, що гарантується статтею 6§1, передбачає не лише право звернутись до суду за захистом своїх прав, а й право захистити своє право, в першу чергу, виконанням рішення, яке ухвалено на користь особи. Так як у разі невиконання рішення концепція «захисту прав судом» не працює. Суд зазначив, що право за судовий захист, яке гарантується статтею 6§1 може стати недіючим, якщо національне законодавство держави-учасниці Конвенції дозволяє, щоб остаточне обов`язкове судове рішення залишалось не виконуваним на шкоду однієї із сторін. Доступ до суду також охоплює можливість виконання судового рішення без необґрунтованих затримок. На виконавчі процедури може впливати складність виконавчих процедур, поведінка особи-стягувача, поведінка компетентних державних органів та обсяг призначеної до стягнення суми (майна).

В справі Юрій Миколайович Іванов проти України, Суд відзначив, що рішення на користь заявника не виконувались 7 років і 10 місяців та 5 років і 11 місяців. При цьому причинами таких затримок були: а) недостатність бюджетних коштів; б) бездіяльність державних виконавців; в) прогалини в національному законодавстві, через які не існувало можливості виконати рішення суду у випадках недостатності бюджетних коштів. Однак усі ці причини мали б бути під контролем держави і тому підпадають під сферу її відповідальності.

З огляду на зазначене вище, суд приходить до переконання, що існують підстави для перегляду рішення суду від 18 вересня 2018 року за нововиявленими обставинами та для відмови у задоволенні позову.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про стягнення коштів з Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області необхідно відмовити.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ч. 4 ст. 368 КАС України суд за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами може задовольнити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, скасувати відповідне судове рішення та ухвалити нове рішення чи змінити рішення.

Керуючись ст. ст. ст. ст.5, 9, 19, 77, 139, 241-246, 255, 257, 262, 295, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Заяву Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (пл. Ш.Петефі, 14, м. Ужгород, ЄДРПОУ34888449) про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18.09.2018 року № 807/542/18 в адміністративній справі за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (пл. Ш.Петефі, 14, м. Ужгород, ЄДРПОУ 34888449), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області (вул. П. Мирного, 2а, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 37975895) про стягнення коштів - задовольнити.

Скасувати рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 18 вересня 2018 року в адміністративній справі за № 807/542/18.

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, ЄДРПОУ 20453063) до Управління Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області (пл. Ш.Петефі, 14, м. Ужгород, ЄДРПОУ 34888449), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Державної казначейської служби у Закарпатській області (вул. П. Мирного, 2а, м. Ужгород, 88000, ЄДРПОУ 37975895) про стягнення коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені пп. 15.5 п. 15 Розділу VII КАС України).

Суддя Д.В. Іванчулинець