Рішення № 84821241, 09.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

09 жовтня 2019 р. Справа № 120/1967/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Богоноса Михайла Богдановича, розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу

ВСТАНОВИВ

19.06.2019 у суд надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) в якій позивач просив визнати дії ГУ ДФС у Вінницькій області протиправними та скасувати вимогу про сплату боргу від 05.02.2019 № Ф-143161-54.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, на те, що в березні 2019 року він отримав вимогу про сплату боргу від 05.02.2019 № 143161-54, згідно якої за ним рахується заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування станом на 31.01.2019 року в сумі 18276,72 грн. Таку вимогу позивач вважає незаконною і зазначає, що з 2008 року по теперішній час підприємницькою діяльністю не займається та доходу від цієї діяльності не отримує, оскільки діяльність була тимчасово зупинена, а торговий патент був зданий.

Крім цього позивач вказує на те, що відповідач порушив процедуру донарахування зобов`язання із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Порушення полягали у тому, що відповідачем не проведено перевірку з метою визначення суми зобов`язання та не вручено акт перевірки, що в свою чергу порушило його право на подання заперечення. Також, на думку позивача, оскаржувана вимога сформована та направлена із порушенням норм Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування № 449 від 20.04.2015 року.

Відтак позивач вважає вимогу від 05.02.2019 № Ф-143161-54 протиправною і такою, що підлягає скасуванню, а тому звернувся до суду із цим позовом.

Ухвалою від 21.06.2019 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу 10-ти денний термін для усунення недоліків позовної заяви.

05.08.2019 року на виконання ухвали суду від 21.06.2019 року надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 12.08.2019 відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (у письмовому провадженні).

04.09.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що відповідно до інформаційної системи «АІС Податковий блок» ФОП ОСОБА_1 проведено нарахування в автоматичному режимі, а саме:

1) "Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік Нарахування єдиного внеску № 3422730/еу від 09.02.2018 термін сплати 09.02.2018" - 8448,00 грн., за 2017 рік.;

2) "Нараховано єдиного внеску ФОП, в тому числі на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 5991812/еу від 19.04.2018 термін сплати 19.04.2018" - 2457.18 грн., за 1 - й квартал 2018 року;

3) "Нараховано єдиного внеску ФОП, в тому числі на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 7372637/еу від 19.07.2018 термін сплати 19.07.2018" - 2457.18 грн., за 2 - й квартал 2018 року;

4) Нараховано єдиного внеску ФОП, в тому числі на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 8768791/еу від 19.10.2018 термін сплати 19.10.2018" - 2457.18 грн., за 3 - й квартал 2018 року;

5) Нараховано єдиного внеску ФОП, в тому числі на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску № 13685/еу від 21.01.2019 термін сплати 21.01.2019" - 2457.18 грн., за 4 - й квартал 2018 року.

Однак позивач свого обов`язку зі сплати єдиного внеску не виконав, внаслідок чого станом на 05.02.2019 загальна сума заборгованість становить 18276,72 грн. Також відповідач вказує на те, що оскаржувана вимога сформована на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів та з дотриманням вимог чинного законодавства.

09.09.2019 до суду надійшло клопотання від позивача у якому він просить провести розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Ухвалою суду від 09.10.2019 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про проведення розгляду справи № 120/1967/19-а в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою - підприємцем 07.12.2006 року, а з 05.04.2019 року позивачем припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням, на що вказують дані із інформаційної картки платника податку (а.с.42-44). Із вказаного документу також встановлено, що у спірний період позивач перебував на спрощеній системі оподаткування.

Відповідно до інформації інтегрованої картки платника податків (внесків) за кодом класифікації доходів бюджету 71040000 (для фізичних осіб-підприємців, в тому числі тих, які обрали спрощену систему оподаткування) станом на 31.01.2019 за позивачем рахується борг (недоїмка) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 18276,72 грн. (а.с.45-46).

На підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів сформована вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-143161-54 від 05.02.2019 про сплату боргу в сумі 18276,72 грн (а.с.11).

Вказана вимога була надіслана на податкову адресу позивача ( АДРЕСА_1 ). Відповідне поштове відправлення отримано ОСОБА_1 04.03.2019 року особисто (а.с.48).

Не погодившись із вимогою про сплату боргу, позивач оскаржив її в судовому порядку з підстав відсутності обов`язку сплати у зв`язку із нездійсненням підприємницької діяльності та недотримання контролюючим органом пунктів 3, 4 та 5 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що затверджена наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 № 2464-VI (далі - Закон від 08.07.2010 № 2464-VI).

Так, пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI зазначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу пункту 1 частини 2 статті 6 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини 1 статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзац 3 часини 8 статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI).

Відповідно до п.10 Розділу IV Порядку формування та подання страхувальниками звіту, щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 435 від 14.04.2015 (далі - Порядок № 435) фізичні особи-підприємці формують та подають до органів доходів і зборів звіт щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Звіт формується на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких проводиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до Закону від 08.07.2010 № 2464-VI нараховується єдиний внесок (п.1 розділу IV Порядку № 435).

Якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, то, керуючись ч.3 розділу VI Інструкції № 449 орган доходів і зборів надсилає (вручає) платнику вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Водночас, процедуру нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом від 08.07.2010 № 2464-VI, нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів, визначено Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20 квітня 2015 року № 449 (далі - Інструкція № 449).

Згідно з пунктом 1 розділу VI Інструкції № 449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

У разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції (абзац 2 пункту 2 розділу VI Інструкції № 449).

Відповідно до пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом 2 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацом 3 та/або 4 цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у пп.пп. 1, 2 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у пп.пп. 3, 4, 6 п. 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Таким чином, пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449 врегульовано особливості надсилання (вручення) вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Із приписів пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 слідує, що позивачу як платнику, який має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, вимога про сплату боргу (недоїмки) мала б бути надісланою (врученою) протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла або зросла сума недоїмки зі сплати єдиного внеску.

Проте, судом встановлено, що відповідач при надсиланні (врученні) вимоги про сплату боргу (недоїмки), що оскаржується, не дотримався процедури її надіслання (вручення), адже із картки особового рахунку платника єдиного внеску (наданого відповідачем) видно, що, починаючи з 2017 року, у позивача поступово зростала сума недоїмки зі сплати єдиного внеску, проте відповідачем всупереч положенням абзацу 4 пункту 3 розділу VI Інструкції не надсилалася вимога про сплату боргу (недоїмки) у строк, визначений пунктом 3 розділу VI Інструкції № 449.

Однак, суд переконаний, що несвоєчасне надсилання відповідачем вимоги про сплату боргу (недоїмки) не може бути підставою для визнання такої вимоги протиправною та скасування, адже недотримання порядку надсилання вимоги не свідчить про відсутність у платника обов`язку сплатити нарахований єдиний внесок.

Тобто, надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) не у визначений строк свідчить лише про недотримання порядку, що встановлений для такого надсилання, проте не свідчить про безпідставність формування (складення) такої вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Такі ж висновки зроблені Сьомим апеляційним адміністративним судом у постанові від 16 липня 2019 року у справі №120/127/19-а.

Відтак, посилання позивача як на підставу для визнання оскарженої вимоги протиправною на порушення порядку її надіслання є безпідставними.

Як вже було встановлено судом, ОСОБА_1 з 07.12.2006 по 05.04.2019 перебував на обліку в Головному управлінні ДФС у Вінницькій області, як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, а отже на нього покладався обов`язок сплачувати єдиний внесок.

Так, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 статті 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування є платниками ЄСВ.

Водночас згідно з ч. 4 ст. 4 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI звільняються від сплати за себе єдиного внеску особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, відповідно до вимог спеціального закону, яким є Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, фізичні особи-підприємці є платниками єдиного внеску, окрім випадків, визначених у ч. 4 ст. 4 цього Закону, коли вони можуть бути платниками внеску лише за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, частиною дванадцятою статті 9 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI встановлено, що єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відтак, на переконання суду, той факт, що позивач в період перебування на обліку в податковому органі з 2008 року підприємницькою діяльністю не займався, не отримував доходів, а торговий патент був зданий, не звільняє його від обов`язку зі сплати єдиного внеску в порядку та розмірах, встановлених законом.

Водночас, Інструкцією розмежовуються такі поняття, як «надсилання вимоги» та «формування вимоги».

Пунктом 4 розділу VІ Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Отже, підставою для формування (прийняття, складення) вимоги про сплату боргу (недоїмки) є інформація, що міститься у акті документальної перевірки, у звіті платника про нарахування єдиного внеску та у облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів.

В ході судового розгляду суд встановив, що підставою для формування вимоги про сплату боргу № Ф-143161-54 від 05.02.2019 року була інформація, що містилася у інформаційній системі органу доходів і зборів, про що свідчить витяг із облікової картки платника єдиного внеску, яким підтверджуються здійснені нарахування єдиного внеску.

Наявність заборгованості зі сплати внеску є самостійною підставою для направлення платникові вимоги про її сплату без проведення додаткових перевірок. Відтак доводи позивача про те, що йому не було надіслано акта перевірки, є помилковими, оскільки перевірка не проводилась і не була підставою для формування оскаржуваної вимоги.

Необґрунтованим є твердження позивача про порушення строку нарахування єдиного внеску, оскільки за змістом положень абзацу вісім пункту 3 розділу VI Інструкції № 449 вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається платникам єдиного внеску - фізичним особам-підприємцям протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій), якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Отже, відображаючи в оскаржуваній вимозі всю суму заборгованості позивача в розмірі 18726,72 грн, відповідач діяв правомірно та з дотриманням вимог чинного законодавства.

Це також повністю узгоджується з приписами ч. 16 ст. 25 Закону від 08.07.2010 № 2464-VI, якою передбачено, що строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки з єдиного внеску, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Крім того, позивач вважає, що оскаржувана вимога порушує його майнові права та інтереси, гарантовані Конвенцією. У цьому зв`язку суд зазначає, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

При розгляді справ за вказаною статтею Конвенції Європейський суд з прав людини визначив наступні критерії, за якими може здійснюватися втручання у право: (1) «на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права», (2) воно повинне мати легітимну мету («в інтересах суспільства») та (3) бути пропорційним (тобто має бути забезпечений справедливий баланс між інтересами особи з одного боку та інтересами суспільства з іншого. Інакше кажучи, на особу при втручанні в її права за статтею 1 Протоколу № 1 не повинен бути покладений «надмірний індивідуальний тягар».

В цьому контексті суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Водночас єдиний соціальний внесок є обов`язковим платежем до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Будучи платником такого внеску, позивач зобов`язаний сплачувати його в порядку і розмірі, встановленому законом. При цьому чинне законодавство, що регулює відповідні питання, є чітким, передбачуваним та дає змогу відокремити правомірну поведінку від протиправної, а також передбачити юридичні наслідки своєї поведінки.

Окрім того, правовідносини, пов`язані із збором та веденням обліку єдиного внеску, регулюються насамперед Законом від 08.07.2010 № 2464-VI та Інструкції № 449. Норми цих законодавчих актів не є колізійними та не допускають можливості їх різного тлумачення в тих питаннях, що мають значення для вирішення спору. Також вказані акти не містить норм, які б давали позивачу достатні підстави не виконувати свого обов`язку зі сплати єдиного внеску. До того ж, навіть якщо окремі положення чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, не можуть вважатися однозначними, то згідно з висновками ЄСПЛ, наданими у справі «Сєрков проти України» (№ 39766/05, рішення від 7 липня 2011 року, п. 35), сам факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що вона не відповідає вимозі «передбачуваності» у контексті Конвенції. Завдання здійснення правосуддя, що є повноваженням судів, полягає саме у розсіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які залишаються враховуючи зміни у повсякденній практиці (див. рішення у справі «Горжелік та інші проти Польщі» (Gorzelik and Others v. Poland) [ВП], заява № 44158/98, п. 65, від 17 лютого 2004 року).

За таких обставин, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що доводи, наведені позивачем у позовній заяві, не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у задоволенні позову слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на те, що підстав для відшкодування понесених судових витрат у разі відмови у задоволенні позову статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні вимог адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

Відповідач: Головне управління ДФС у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21036, код ЄДРПОУ 39402165).

Суддя Богоніс Михайло Богданович