Рішення № 84816717, 07.10.2019, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 жовтня 2019 року м. ТернопільСправа № 921/272/19

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловській О.А.

розглянув справу

за позовом Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м Київ, 02002)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Компани" (вул Грушевського, 1, м Тернопіль, 46027)

про стягнення 47400 грн заборгованості

За участю від:

позивача – не з`явився

відповідача – не з`явився

Суть справи.

У квітні 2019 року Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" звернулась до Господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "МК Компани" про стягнення 47400 грн заборгованості, з яких 27300 – боргу та 20100 грн – штрафу.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем умов договору №КБР – 78/02/17 від 01.02.2017 в частині щодо оплати за публічне виконання музичних творів.

Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" було залишено без руху, на підставі ст 174 ГПК України, у зв`язку з недотриманням заявником вимог ст 162 ГПК України, при її подачі до суду. Цією ж ухвалою позивачу було встановлено визначений ч 2 ст 174 ГПК України строк для усунення недоліків - десять днів з дня вручення йому ухвали про залишення позовної заяви без руху.

В подальшому, Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" заявою б/н від 07.05.2019 (вх №8273 від 14.05.2019) подано до матеріалів справи документи на усунення недоліків, вказаних в ухвалі від 02.05.2019. А за результатами розгляду судом цих матеріалів та з їх врахуванням, ухвалою суду від 15.05.2019 відкрито провадження у справі №921/272/19 за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання у даній справі призначено на 13.06.2019, яке неодноразово відкладалось, востаннє до 15.08.2019.

В порядку ч 3 ст 177 ГПК України, за ініціативою суду продовжувався строк підготовчого провадження у даній справі, про що постановлено ухвалу від 04.07.2019.

В ході розгляду справи, позивачем до матеріалів справи долучено: вже згадувану заяву б/н від 07.05.2019 (вх №8273 від 14.05.2019) з додатком; заяву б/н від 20.05.2019 (вх №9116 від 23.05.2019) про розгляд справи за відсутності позивача, з додатком; заяву б/н від 20.05.2019 (вх №9117 від 23.05.2019) про розгляд справи за відсутності позивача; заяву б/н від 03.06.2019 (вх №10078 від 07.06.2019) з додатком; відповідь на відзив б/н від 10.07.2019 (вх №12544 від 17.07.2019) з додатком; заява б/н від 14.07.2019 (вх №12619 від 19.07.2019) про розгляд справи за відсутності позивача.

В свою чергу, відповідачем до матеріалів справи подано: заяву б/н від 30.05.2019 (вх №9570 від 31.05.2019) про ознайомлення з матеріалами справи, з додатком; клопотання б/н від 03.07.2019 (вх №11632 від 03.07.2019) про відкладення розгляду справи; відзив б/н від 27.06.2019 (вх №11631 від 03.07.2019) з додатком; клопотання б/н від 19.06.2019 (вх №10767 від 19.06.2019) про ознайомлення з матеріалами справи.

У відзиві на позовну заяву ТОВ "МК Компани" просило суд відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування цьому ним зазначено:

- 01.02.2017 між ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" та ТОВ "МК Компани" був укладений договір №КБР-78102117 від 01.02.2017;

- згідно п 6.1 договору він набрав чинності з моменту його підписання сторонами і діяв до 01.02.2018;

- з врахуванням умов п 6.1, п 6.2 договору до закінчення строку дії договору 11.01.2018, у зв`язку з відсутністю потреб у продовженні його дії, ТОВ "МК Компани" звернулось до ПО "Українська ліга авторських і суміжних прав" із повідомленням про припинення дії договору. А про отримання позивачем листа свідчить інформація про відправлення із сайту http://express-mail.net//. Відповідно до відстеження відправлення, лист-повідомлення про припинення дії договору вручений позивачу 12.01.2018. А відтак, помилковим є твердження позивача про чинність вказаного договору станом на час пред`явлення позову;

- з 02.02.2018 позивач не надсилав відповідачу рахунки та для підписання акти про виплату роялті. Відповідач не отримував претензії щодо наявної заборгованості.

В свою чергу, у відповіді на відзив позивачем вказано:

- протягом місяця до закінчення дії договору від відповідача не надходило повідомлення про припинення дії договору, тому такий залишається чинним;

- в матеріалах справи відсутні докази: чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони, на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, які можуть доводити те, що відповідач надсилав повідомлення про припинення дії договору;

- також в матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач звертався до позивача за припиненням дії договору шляхом підписання додаткової угоди. Зважаючи на наведене, просив суд задоволити позов в повному обсязі.

Ухвалою від 04.07.2019, з врахуванням приписів ст ст 80, 118, 119, 165 ГПК України, за ініціативою суду, поновлено пропущений відповідачем процесуальний строк для подачі відзиву на позовну заяву та прийнято його до розгляду.

Окрім цього, під час підготовчого провадження 07.06.2019 (за вх №10078) до матеріалів справи від позивача надійшла заява від 03.06.2019, в якій він просив суд вирішити питання про відшкодування йому витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Ухвалою суду від 15.08.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №921/272/19 до розгляду по суті в судовому засіданні 05.09.2019, яке відкладалось до 07.10.2019.

Представники сторін в судове засідання 07.10.2019 не з`явились, про дату, час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Як вже зазначалось, позивачем до матеріалів справи подано заяви від 20.05.2019 та від 14.07.2019 про розгляд справи за відсутності його представника.

Судом враховано, що у силу вимог ч 1 ст 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч 1 ст 6 даної Конвенції (§ 66,69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України №1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

В порядку ч 3 ст 222 ГПК України, внаслідок неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу в підготовчих судових засіданнях 13.06.2019, 04.07.2019, 25.07.2019 та судових засідання під час розгляду справи по суті 05.09.2019 та 07.10.2019 за допомогою технічного засобу не здійснювалось.

Запис розгляду судової справи в підготовчому судовому засіданні 15.08.2019 здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер MFP 646 UB 16033802.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне:

В матеріалах справи міститься видане 24.01.2011 Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" Свідоцтво №19/2011 про облік організації колективного управління у сфері управління на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав.

За даними офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" (вул Євгена Сверстюка, будинок 23, офіс 1016, м Київ, 02002) включена до Реєстру організацій колективного управління.

01.02.2017 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (надалі - УЛАСП) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Компани" (надалі - користувач) укладено договір №КБР-78/02/17, відповідно до умов якого користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів (далі - твори) шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає користувачу на умовах, визначених цим договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплачувати винагороду (роялті) на поточний рахунок УЛАСП, відповідно до даного договору та Закону (п 3.1 договору).

Відповідно до п 3.3 правочину користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП винагороду (роялті), узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору. Не зважаючи на дату укладання договору, користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено договір. Перший платіж здійснюється за квартал (лютий, березень, квітень) не пізніше 20-ого числа місяця наступного за звітним кварталом. Розмір винагороди (роялті) не залежить від кількості творів, що використовуватимуться користувачем під час дії договору, та частоти їх використання.

Згідно п 3.4 договору користувач зобов`язується не пізніше 20-го числа місяця наступного за звітним кварталом, надавати УЛАСП звіт про використані твори за формою наведеною у додатку № 3 до даного договору. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове утримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Сторони підтверджують сплату та збір винагороди (роялті) шляхом підписання щоквартального Акту про виплату роялті. У разі необхідності підтвердження виплати винагороди (роялті) щомісячно, обов`язок щодо складання відповідного Акту покладається на користувача (п 3.5 правочину).

У п 3.6 договору сторонами обумовлено, що у разі прострочення квартального платежу на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, після останнього місяця кварталу користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Відповідно до п 6.1 договору, він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 01.02.2018, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій, та будь - яких інших зобов`язань до їх повного виконання.

Пунктом 6.2 правочину передбачено, що у випадку, якщо жодна і сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.

Належним повідомленням про припинення зі сторони користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що має бути підписаний уповноваженими представниками сторін. Повідомлення про припинення дії цього договору має бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому договорі поштових реквізитів сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (п 6.3 договору).

В оформленому 01.02.2017 додатку №1 до договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017 зазначено перелік закладів, в яких користувач здійснює використання творів: Бар Шерлок і Бекон, що знаходяться за адресою: 46001, м Тернопіль, вул Словацького, 6 та Кафе «Парма», що знаходяться за адресою: 46001, м Тернопіль, вул М Грушевського, 1.

Також, укладеним 01.02.2017 додатком №2 до договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017, сторонами обумовлено, що розмір місячного платежу має складати 600 грн за кожен заклад користувача, зазначений у відповідних додатках до договору. Загальний розмір квартального платежу з дня набуття чинності договору становить 3600 грн. Зазначена сума квартального платежу перераховується користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов договору.

Із реєстру платіжних документів, сформованого по рахунку позивача у банку АТ «Укрексімбанк», вбачається, що на протязі періоду з 29.05.2017 по 09.07.2018 відповідачем по договору №КБР №78/02/17 від 01.02.2017 здійснено проплати на загальну суму 15900 грн.

У тексті позовної заяви ПО УЛАСП зазначено, що оскільки жодна із сторін договору не повідомляла іншу сторону протягом місяця до звершення строку дії договору про його припинення, з врахуванням п 6.2 договору строк його дії складає з 01.02.2017 по 01.02.2020.

У позовній заяві позивачем наведені розрахунки стягуваної суми. З них вбачається, що ПО УЛАСП за період 1 квартал 2018 року (лютий, березень, квітень 2018 року) – 4 квартал 2019-20 року (листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року) заявлено до стягнення 27300 грн боргу та відповідно до п 3.6 договору 20100 грн штрафу.

Відповідачем до відзиву додано копію повідомлення від 11.01.2018 адресованого Товариством з обмеженою відповідальністю "МК Компани" Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", в якому відповідач на підставі п 6.2 договору повідомив позивача про припинення дії договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017.

До вказаного повідомлення додано накладну № 7124985 Експрес пошти, відповідно до якої вищевказане повідомлення надіслано на адресу Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" за адресою вул Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, м Київ, 02002 .

Як у тексті договору №КБР-78/02/17, укладеного станом на 01.02.2017, так і за даними Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань №1005333285, сформованого судом станом на 14.05.2019 адреса вул Євгена Сверстюка, 23, офіс 1016, м Київ, 02002 зазначена як юридична адреса позивача - Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав".

З інформації кур`єрської доставки Експрес Пошти по Україні вбачається про отримання адресатом поштового відправлення по накладній №7124985 у м Києві 12.01.2018, а саме уповноваженою особою Ляховецькою.

07.06.2019 Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" подано заяву б/н від 03.06.2019 про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в якій вона просила стягнути з ТОВ «МК Компани» на свою користь 5000 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано такі документи:

- акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги від 03.06.2019, згідно якого вартість проведеної роботи загалом складає 5000 грн;

- платіжне доручення від 07.05.2019 № 419 про сплату ним на користь адвокатського об`єднання "Інтелкрафтс" 5000 грн оплати за професійну правничу допомогу згідно з договором від 20.02.2019 №8.16-А.

Крім того, у матеріалах справи наявний договір про надання професійної правничої допомоги від 20.02.2019 № 8.16-А, укладений між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (клієнтом) та Адвокатським об`єднанням "Інтелкрафтс", додаткова угода №1 від 21.02.2019 до цього договору і наказ від 20.02.2019 № 8.16, відповідно до якого АО "Інтелкрафтс" доручило здійснення судового представництва та іншого юридичного супроводження за даним договором адвокатам Хлєбнікову С.Г. та Сербуль О.Ю.

За твердженням позивача неналежне виконання відповідачем умов договору №КБР – 78/02/17 від 01.02.2017 в частині оплати за використання музичних творів у господарській діяльності останнього, мало наслідком звернення до суду за захистом свого права.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи сторін, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ст 418 ЦК України право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. Право інтелектуальної власності становлять особисті немайнові права інтелектуальної власності та (або) майнові права інтелектуальної власності, зміст яких щодо певних об`єктів права інтелектуальної власності визначається цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст 449 ЦК України об`єктами суміжних прав без виконання будь-яких формальностей щодо цих об`єктів та незалежно від їх призначення, змісту, цінності тощо, а також способу чи форми їх вираження є: а) виконання; б) фонограми; в) відеограми; г) програми (передачі) організацій мовлення.

Статтею 33 Закону України "Про авторське право і суміжні права" встановлено, що договори про передачу прав на використання творів укладаються у письмовій формі. В усній формі може укладатися договір про використання (опублікування) твору в періодичних виданнях (газетах, журналах тощо). Договір про передачу прав на використання творів вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов (строку дії договору, способу використання твору, території, на яку поширюється передаване право, розміру і порядку виплати авторської винагороди, а також інших умов, щодо яких за вимогою однієї із сторін повинно бути досягнено згоди). Авторська винагорода визначається у договорі у вигляді відсотків від доходу, отриманого від використання твору, або у вигляді фіксованої суми чи іншим чином. При цьому ставки авторської винагороди не можуть бути нижчими за мінімальні ставки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст 43 Закону України "Про авторське право і суміжні права" допускається без згоди виробників фонограм (відеограм), фонограми (відеограми) яких опубліковані для використання з комерційною метою, і виконавців, виконання яких зафіксовані у цих фонограмах (відеограмах), але з виплатою винагороди, таке пряме чи опосередковане комерційне використання фонограм і відеограм та їх примірників: а) публічне виконання фонограми або її примірника чи публічну демонстрацію відеограми або її примірника; б) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, в ефір; в) публічне сповіщення виконання, зафіксованого у фонограмі чи відеограмі та їх примірниках, по проводах (через кабель). Збирання винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, і контроль за їх правомірним використанням здійснюються визначеними Установою уповноваженими організаціями колективного управління. Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Одержана від уповноваженої організації винагорода розподіляється відповідною організацією колективного управління у таких пропорціях: виконавцям - 50 відсотків, виробникам фонограм (відеограм) - 50 відсотків. Розмір винагороди за використання фонограм (відеограм), що зазначені у частині першій цієї статті, порядок та умови її виплати визначаються Кабінетом Міністрів України. Особи, які використовують фонограми, відеограми чи їх примірники, повинні надавати організаціям, зазначеним у частині другій цієї статті, точні відомості щодо їх використання, необхідні для збирання і розподілу винагороди.

Статтею 45 Закону України "Про авторське право і суміжні права" передбачено, що суб`єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами особисто, через свого повіреного або через організацію колективного управління.

Згідно з ч 1 ст 47 Закону України "Про авторське право і суміжні права" cуб`єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

До того ж, у пункті 49.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 №12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов`язаних із захистом прав інтелектуальної власності" зазначено, що надавши організаціям колективного управління можливість дозволяти використання об`єктів авторського права, які й не перебувають в їх управлінні (але не вилучені з нього в установленому порядку), законодавець врахував специфіку діяльності суб`єктів господарювання, які здійснюють постійне використання великої кількості різноманітних об`єктів авторського права, завчасне визначення переліку яких (із встановленням правовласників та одержанням необхідного дозволу від кожного з них) є надмірно складним або взагалі неможливим (телерадіоорганізації; особи, що здійснюють ретрансляцію телерадіопрограм; власники закладів, де відбувається публічне виконання творів, тощо).

Такий підхід водночас забезпечує дотримання прав суб`єктів авторського права (як щодо дозволу на використання творів, так і стосовно отримання винагороди) та дозволяє суб`єктам господарювання здійснювати використання необмеженого переліку творів (зокрема, музичних) без порушення майнових авторських прав, уклавши відповідний договір з однією організацією колективного управління.

Статтею 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» передбачено, що організація колективного управління (організація колективного управління майновими правами) - організація, що управляє на колективній основі майновими правами суб`єктів авторського права і (або) суміжних прав і не має на меті одержання прибутку.

Як вже зазначалось, відповідно до свідоцтва №19/2011 від 24.01.2011 позивач зареєстрований як приватна організація колективного управління.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виникли правовідносини на підставі договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017 щодо оплатного використання музичних творів шляхом їх публічного виконання.

Вказаний договір між сторонами є укладеним, в установленому порядку він недійсним не визнавався. Також відповідач не висловив заперечень щодо правомірності укладення договору з позивачем.

Як встановлено ч 1 ст 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ст 526 ЦК України та ст ст 193, 198 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч 1 ст 628 Цивільного кодексу України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч 1 ст 638 ЦК України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч 3 ст 180 ГК України).

Відповідно до змісту ч 1 ст 631 ЦК України та ч 7 ст 180 ГК України строком дії договору є час, впродовж якого існують зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до змісту п 6.1 договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017 строк його дії складав до 01.02.2018.

Частиною 1 статті 598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч 1 ст 604 ЦК України зобов`язання припиняється за домовленістю сторін.

У п 6.2 договору сторонами обумовлено, що у випадку, якщо жодна і сторін не повідомить письмово іншу сторону про припинення дії договору протягом місяця до настання зазначеної в п 6.1 дати, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії договору не буде належного повідомлення про припинення.

З матеріалів справи вбачається, що датованим 11.01.2018 повідомленням, тобто на протязі місяця (січня 2018 року) до закінчення вказаного у п 6.1 договору строку відповідач проінформував позивача про припинення дії договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017.

Вказане повідомлення було направлено за юридичною адресою позивача, зазначеною у договорі та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань. Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" його отримано 12.01.2018, що підтверджує інформація кур`єрської доставки Експрес Пошти за номером накладної №7124985.

Відповідно до змісту п 3 ч 2 ст 129 Конституції України, ст 13, ч 1 ст 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст 77 ГПК України).

Відповідно до ст 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ст 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач зазначає що відправлення листа-повідомлення від 11.01.2018 не відповідає погодженим сторонами умовам договору щодо здійснення волевиявлення по його припиненню, а тому його не можна оцінювати як доказ про припинення договору.

З врахуванням приписів ст ст 74, 76-79 ГПК України, суд не може погодитись з такими доводами відповідача, оскільки направлення листа-повідомлення до закінчення строку дії договору на адресу відповідача 11.01.2018 свідчить про волевиявлення відповідача не продовжувати договір, що для позивача мало бути очевидним і відповідач беззаперечно висловив небажання продовжувати надалі відносини за вказаним договором.

А відтак суд приходить до висновку, що договір №КБР-78/02/17 від 01.02.2017 припинив свою дію 31.01.2018, оскільки в обумовлений ним строк відповідач повідомив позивача про припинення його дії та надіслав на адресу УЛАСП повідомлення про це. Тому не може примусово продовжувати виконувати своїх зобов`язань за таким правочином після закінчення його строку, оскільки це суперечить принципу свободи договору та домовленості сторін щодо істотних умов угоди.

Як вже зазначалось предметом спору у даній справі є стягнення боргу по вищевказаному договорі та пені за період з 1 кварталу 2018 року (лютий, березень, квітень 2018 року) по 4 квартал 2019-20 року (листопад, грудень 2019 року, січень 2020 року), тобто період часу на протязі якого між сторонами у справі припинили існувати зобов`язальні правовідносини.

Припинення дії договору №КБР-78/02/17 від 01.02.2017 відбулось до моменту звернення позивача з позовом до суду, а відтак доводи та міркування наведені позивачем у позовній заяві, щодо обґрунтованості заявленої до стягнення суми заборгованості є безпідставними, а позов є таким, що не підлягає до задоволення.

З врахуванням приписів ст 123, 126, 129 ГПК України судовий збір та заявлені до стягнення 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у разі відмови в позові.

На підставі наведеного та керуючись ст ст 1, 2, 5, 7-18, 20, 24, 32, 73-80, 86, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 256, 257 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст ст 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 09 жовтня 2019 року.

Суддя І.П. Шумський