Ухвала суду № 84814153, 02.10.2019, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/36163/19

Провадження № 1-кс/761/24881/2019

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2019 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Голуб О.А., за участю:

секретаря судових засідань Моісеєва М.Г.

представника володільця майна Шалденко Є.М.,

слідчого Шеіна Д.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Є.М., про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Левицькою Т.В., від 07.06.2019 року та про скасування постанови слідчого від 15.05.2019 року про визнання речовими доказами,

в с т а н о в и в :

в провадження Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Є.М. за змістом якого порушено питання про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року на грошові кошти, які тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою: м. Миколаїв вул. Архітектора Старова б. 2/5, корпус 1 , а саме, грошові кошти в національній валюті номіналом 500 грн. у кількості 79 купюр, номіналом 200 грн. у кількості 28 купюр, номіналом 100 грн. у кількості 15 купюр, номіналом 50 грн. у кількості 2 купюри, на грошові кошти в іноземній валюті, а саме, долари США номіналом 100 доларів США у кількості 38 купюр, відповідно до протоколу обшуку від 14.05.2019 року в рамках розслідування кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32019100110000015 від 05.02.2019 року. Крім того, в клопотанні висловлено прохання про скасування постанови слідчого від 15.05.2019 року про визнання речовими доказами грошових коштів.

Клопотання мотивовано, зокрема, тим, що 14.05.2019 року під час обшуку в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 32019100110000015 від 05.02.2019 року, за адресою: м. Миколаїв вул. Архітектора Старова б. 2/5, корпус 1 , в кабінеті директора ТОВ «Парадіз-Плюс» ОСОБА_1 були вилучені належні останньому зазначені грошові кошти, про що складено протокол обшуку. У зауваженнях до протоколу обшуку ОСОБА_1 вказав що вилучені 3800 доларів США та 46700 грн. належать йому і вони не мають будь-якого відношення до обставин кримінального провадження. Однак, 15.05.2019 року слідчим була винесена незаконна постанова про визнання речовими доказами вказаних грошових коштів, при цьому, в постанові не зазначено під яку ознаку відповідно до ч. 1 ст. 98 КПК України вони підпадають. Після цього, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року було необґрунтовано накладено арешт на вилучене у ОСОБА_1 майно, серед іншого, не було враховано розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешт майна для власника.

В судовому засіданні представник володільця майна ОСОБА_1 - адвокат Шалденко Є.М.підтримав клопотання, з наведених у ньому мотивів та просив задовольнити його.

Слідчий Шеін Д.К., за клопотанням якого було арештовано майно, в судовому засіданні заперечив щодо клопотання, вважаючи, що арешт на тимчасово вилучене майно грошові кошти накладено обґрунтовано, так як вони відповідають критеріям зазначеним у ст. 98 КПК України.

Заслухавши пояснення представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Є.М., вивчивши матеріали клопотання про скасування арешту майна та матеріали клопотання про арешт майна (справа № 761/20670/19), приходжу до висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 КПК України, зокрема, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів убачається, що ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року в межах кримінального провадження № 32019100110000015 від 05.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, накладено арешт на грошові кошти, які тимчасово вилучені в ході обшуку 14.05.2019 року за адресою: м . Миколаїв вул. Архітектора Старова б. 2/5, корпус 1 , відповідно до протоколу обшуку від 14.05.2019 року та протоколу огляду від 15.05.2019 року, а саме, на грошові кошти в національній валюті номіналом 500 грн. у кількості 79 купюр, номіналом 200 грн. у кількості 28 купюр, номіналом 100 грн. у кількості 15 купюр, номіналом 50 грн. у кількості 2 купюри; на грошові кошти в іноземній валюті, а саме, долари США, номіналом 100 доларів США у кількості 38 купюр.

При цьому, як слідує з мотивувальної частини ухвали слідчого судді, арешт на майно накладено з метою збереження речових доказів, оскільки грошові кошти, які тимчасово вилучені в ході обшуку за адресою: м. Миколаїв вул. Архітектора Старова б. 2/5, корп. 1 , мають ознаки доказу у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №32019100110000015 від 05.02.2019 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, відповідають критеріям ст. 98 КПК України, що вказує на необхідність вжиття заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

Тобто, арешт накладено на вилучені в ході обшуку за адресою: м. Миколаїв вул. Архітектора Старова б. 2/5, корп. 1 , грошові кошти у зв`язку з тим, що вони відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України.

Однак, при накладенні арешту на майно, слідчий суддя мав обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був упевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, який може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Разом з тим, в ухвалі слідчого судді про арешт грошових коштів не міститься обґрунтування, на підставі яких доказів слідчий суддя прийшов до висновку, що арештовані грошові кошти є доходом від злочинної діяльності.

Не обґрунтовано належним чином такого висновку і в постанові старшого слідчого з ОВС четвертого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників податків ДФС Шеіна Д.К. від 15.05.2019 року про визнання речовими доказами у кримінальному провадженні № 32019100110000015 від 05.02.2019 року грошових коштів, які вилучені в ході проведення обшуку за адресою: м. Миколаїв вул. Архітектора Старова б. 2/5, корп. 1 , оскільки в зазначеному процесуальному документі лише викладено зміст ст. 98 КПК України, однак не міститься доводів, яким саме критеріям цієї статті процесуального закону відповідають вилучені грошові кошти.

Тобто, постанова про визнання речовими доказами грошових коштів є формальною та не може слугувати підставою для арешту майна, а саме, з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, іншими, доданими до клопотання про арешт майна матеріалами, не підтверджено злочинне походження, вилучених в кабінеті ОСОБА_1 грошових коштів.

Так само, не було доведено слідчим та прокурором того, що потреби досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йшлося в клопотанні.

Натомість, в ході розгляду клопотання, з наявних в розпорядженні слідчого судді матеріалів встановлено, що вилучені грошові кошти в кабінеті директора ТОВ «Парадіз-Плюс» ОСОБА_1 , мають законне джерело походження, про що, зокрема, свідчать дані податкової декларації платника єдиного податку - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за 1 квартал 2019 року, де відображено суми доходів останнього.

При цьому, в зауваженнях до протоколу обшуку від 14.05.2019 року адвокат ОСОБА_1. вказав, що в ході обшуку слідчому були надані докази належності грошових коштів в сумі 3800 доларів США та 46700 грн. ОСОБА_1 та отримання їх в результаті здійснення підприємницької діяльності.

Таким чином, вилучені у ОСОБА_1 грошові кошти не відповідають критерія ст. 98 КПК України, а їх арешт фактично є втручанням у право власності та право на мирне володіння своїм майном.

Згідно з положеннями ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна, для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, серед іншого, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні, якщо арешт накладається для забезпечення збереження речових доказів, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися в клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», п. 50, Series А N 98).

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

У мотивувальній частині ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року відсутні відомості про те, що арештовані грошові кошти, якимось чином мають відношення до обставин кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України, у кримінальному провадженні № 32019100110000015 від 05.02.2019 року.

Таким чином, наведене вище дає підстави для висновку, що в кримінальному провадженні, в межах якого накладено арешт на згаданий транспортний засіб, порушено справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року арешт на належні ОСОБА_1 грошові кошти, з урахуванням їх законного походження, є таким, що направлений на порушення права власності та права на мирне володіння майном.

Також, необґрунтованість накладення арешту на зазначені грошові кошти полягає в наступному.

Так, як слідує з ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 07.06.2019 року (справа № 761/20670/19, провадження № 1-кс/761/14526/2019), арешт у кримінальному провадженні № 32019100110000015 від 05.02.2019 року за ч. 2 ст. 27, ч. 3 ст. 212 КК України на грошові кошти накладено за клопотанням старшого слідчого з ОВС 4 відділу розслідувань кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Офісу великих платників ДФС Шеіна Д.К., погодженого прокурором відділу Генеральної прокуратури України Кіпчарським О.П.

При цьому, матеріали клопотання про арешт майна не містять відомостей про повідомлення будь-якій фізичній особі про підозру у даному кримінальному провадженню.

З огляду на такі відомості, володілець арештованого майна ОСОБА_1 в розумінні ст. 64-2 КПК України, є третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи.

Третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна.

Тобто, за змістом згаданої норми кримінального процесуального закону з клопотанням про арешт майна третьої особи може звернутися виключно прокурор.

Натомість, як вказувалося вище, арешт на майно третьої особи ОСОБА_1 накладено за клопотанням слідчого а не прокурора.

Таким чином, арешт на грошові кошти, належні ОСОБА_1 , накладено за клопотанням неуповноваженої на те особи, що також вказує на необґрунтованість арешту.

Разом з тим, порушені у клопотанні представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Є.М. питання про скасування ухвали слідчого судді про арешт майна та відмову в задоволенні клопотання слідчого, а також про скасування постанови слідчого від 15.05.2019 року про визнання речовими доказами грошових коштів, не ґрунтуються на положеннях ст. 174 КПК України, за якими слідчий суддя наділений лише повноваженнями скасовувати арешт майна повністю чи частково.

А тому, на підставі наведеного, клопотання представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Є.М. слід задовольнити частково, а арешт майна - скасувати.

Керуючись ст. ст. 26, 131, 132, 170-173, 174, 309, 376 КПК України, слідчий суддя

У Х В А Л И В :

клопотання представника володільця майна ОСОБА_1 - адвоката Шалденка Є.М., про скасування арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва Левицькою Т.В., від 07.06.2019 року, - задовольнити частково.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м.Києва Левицькою Т.В. від 07.06.2019 року, на грошові кошти, які тимчасово вилучені в ході обшуку 14.05.2019 року за адресою: м.Миколаїв, вулиця Архітектора Старова, буд.2/5, корпус 1 , відповідно до протоколу обшуку від 14.05.2019 року та протоколу огляду від 15.05.2019 року, а саме:

- на грошові кошти в національній валюті номіналом 500 гривень у кількості 79 купюр, номіналом 200 гривень у кількості 28 купюр, номіналом 100 гривень у кількості 15 купюр, номіналом 50 гривень у кількості 2 купюри;

- на грошові кошти в іноземній валюті, а саме долари США, номіналом 100 доларів США у кількості 38 купюр, а саме:

-Серія KB 32729235 E B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 86757036 L B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 34604781 I B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HL 39500513 F L12 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 09224905 H B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KK 64459995 C K11 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 40295222 M B2 номіналом 100 доларів США

-Серія AB 44661453 S B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HE 03161720 C E5 номіналом 100 доларів США

-Серія KH 57235580 A H8 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 46574420 C B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 32217403 P B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 18281584 L B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 36622014 P B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 58384595 E B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HB 19351246 A B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 40785639 N B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 70478364 J B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 24628703 G B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 86757030 L B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HB 00110179 B B2 номіналом 100 доларів США

-Серія AB 03011329 D B2 номіналом 100 доларів США

-Серія CB 51041573 F B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HB 45306463 N B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 68308574 Q B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 63333093 J B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HB 26868831 K B2 номіналом 100 доларів США

-Серія HB 74529021 R B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 54380135 I B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 53879290 K B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 56338424 B B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 10628067 K B2 номіналом 100 доларів США

-Серія AB 96549356 P B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 93153866 J B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 39362917 A B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 47544587 H B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 45291803 C B2 номіналом 100 доларів США

-Серія KB 02366154 C B2 номіналом 100 доларів США.

В іншій частині клопотання залишити без задоволення.

Ухвала остаточна оскарженню не підлягає.

Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення резолютивної її частини та підлягає негайному виконанню.

Слідчий суддя