Ухвала суду № 84807969, 07.10.2019, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 07.10.2019

Справа № 937/7478/19

Провадження № 2-а/937/138/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2019 року Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області у складі: головуючого – судді Гобачової Ю.В.,

з секретарем с/з – Луценко П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області Управління обслуговування громадян Мелітопольський відділ громадян (сервісний центр) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка звернулася до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з адміністративним позовом до Головного УПФУ в Запорізькій області Управління обслуговування громадян Мелітопольський відділ громадян (сервісний центр) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 12 вересня 2019 року відкрито спрощене провадження у зазначеній адміністративній справі з викликом сторін.

В судове засідання сторони не з`явилися.

05.10.2019 від представника відповідача до суду надійшло клопотання про передачу справи на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду, до юрисдикції якого відноситься розгляд даної категорії справ.

Від позивача також надійшла заява в якій вона просить передати справу на розгляд до Запорізького окружного адміністративного суду за підсудністю та вирішити дане питання за її відсутністю.

До початку розгляду справи по суті встановлено, що провадження за даною справою не підсудне Мелітопольському міськрайонному суду, а тому, справу слід передати на розгляд Запорізького окружного адміністративного суду відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України.

Так, згідно положень ст.20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні:

1). адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності; 2) адміністративні справи, пов`язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, щодо: оскарження рішень, дій чи бездіяльності дільничних виборчих комісій, дільничних комісій з референдуму, членів цих комісій; уточнення списку виборців; оскарження дій чи бездіяльності засобів масової інформації, інформаційних агентств, підприємств, установ, організацій, їх посадових та службових осіб, творчих працівників засобів масової інформації та інформаційних агентств, що порушують законодавство про вибори та референдум; оскарження дій чи бездіяльності кандидата у депутати сільської, селищної ради, кандидатів на посаду сільського, селищного голови, їх довірених осіб; 3) адміністративні справи, пов`язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; продовження строку затримання іноземців або осіб без громадянства з метою їх ідентифікації та (або) забезпечення примусового видворення за межі території України; затримання іноземців або осіб без громадянства до вирішення питання про визнання їх біженцями або особами, які потребують додаткового захисту в Україні; затримання іноземців або осіб без громадянства з метою забезпечення їх передачі відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; 4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті; 5) адміністративні справи щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

Передача адміністративної справи з одного адміністративного суду до іншого передбачена нормою ст. 29 КАС України.

Зокрема, п.3 ч. 1 ст. 29 КАС України передбачає, що суд передає адміністративну справу на розгляд іншого адміністративного суду, якщо після відкриття провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 не підсудна Мелітопольському міськрайонному суду Запорізької області, як адміністративному суду через предметну, а не територіальну юрисдикцію, однак такі підстави передачі справи з одного адміністративного суду до іншого КАС України не передбачає.

В той же час суд враховує положення статті 2 КАС України, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2.4, 7 та 11 до Конвенції» визначено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

В рішеннях Європейського Суду з прав людини - справа «Красношапка проти України» від 30 листопада 2006 року, «Єфименко проти України» від 18 липня 2006 року, які згідно до положень статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» є обов`язковими для виконання Україною, суд неодноразово наголошував, що стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує ефективний засіб юридичного захисту.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада1950 року (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі Zand v. Austria вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, одним із елементів права на суд є право на доступ до суду, який означає, що особа повинна мати можливість подати справу на розгляд, а суд повинен розглянути її без зайвих та неналежних правових чи практичних перешкод. Таке право покладає на державу як негативний обов`язок, - тобто утриматися від створення неналежних процесуальних перешкод для доступу до суду, - так і позитивний, тобто забезпечити практичний та ефективний доступ до суду.

Держави користуються певною свободою розсуду у сфері регулювання права на доступ до суду, яке залежить як від потреб і ресурсів суспільства, так і від конкретних осіб.

Виходячи з наведеного вище, з метою належного, своєчасного та якісного захисту прав ОСОБА_1 , суд вважає за необхідне застосувати ч. 6 ст.7 КАС України, згідно якої, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), та за аналогією положень п. 3 ч. 1 ст. 29 КАС України вважає можливим передати справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 за предметною підсудністю до Запорізького окружного адміністративного суду.

На підставі викладеного, керуючись Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст. 8, 9, 55 Конституції України, ст. 2, 5, 6, 7, 20, 29, 171, КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області Управління обслуговування громадян Мелітопольський відділ громадян (сервісний центр) про визнання дій неправомірними та зобов`язання вчинити певні дії, направити за підсудністю на розгляд Запорізького окружного адміністративного суду, юридична адреса: 69041, м. Запоріжжя, вул. Сергія Синенка, 65-В.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.

СУДДЯ: Ю.В. Горбачова