Ухвала суду № 84802704, 25.09.2019, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Кримінальне провадження № 1-кс/428/5841/2019

Справа № 428/9512/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2019 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області в особі слідчого судді Олійник В.М., за участю секретаря судового засідання Василович Г.Ю., слідчого Громова М.О., прокурора Чуднова М.І., підозрюваного ОСОБА_1 , захисника Воронка В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Сєвєродонецького міського суду клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., подане в рамках кримінального провадження, внесеного 19.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000167, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Сєвєрний Краснодонського району Луганської області, одруженого, пенсіонера, групи інвалідності не має, у лікарів - нарколога та психіатра не перебуває, малолітніх неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні злочинів передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України,

ВСТАНОВИВ:

21.09.2019 до слідчого судді Сєвєродонецького міського суду Луганської області надійшло клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., подане в рамках кримінального провадження, внесеного 19.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000167, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , який підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України. Клопотання погоджено прокурором відділу прокуратури Луганської області Чудновим М.І.

В обґрунтування клопотання слідчий посилається на те, що у період з квітня 2014 року по теперішній час, невстановлені особи, діючи з прямим умислом, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою вчинення терористичних актів та інших тяжких і особливо тяжких кримінальних правопорушень, створили на території України терористичну організацію «ЛНР», суспільно небезпечна діяльність якої спрямована на порушення громадської безпеки, залякування населення та органів влади, провокацію воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, вплив на прийняття рішень, вчинення або не вчинення дій органами державної влади та органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об`єднаннями громадян.

Завданням зазначеної терористичної організації відповідно до злочинного задуму невстановлених осіб, які сумісно її створили, є застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів, викрадення та вбивства громадян, а також інші необхідні злочинних дії, що створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, заподіюють значну майнову шкоду і настання інших тяжких наслідків.

Основною метою діяльності терористичної організації «ЛНР», у порушення вимог встановлених ст. ст. 2, 73 Конституції України, є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади, а також зміна території та існуючого кордону України, шляхом ведення бойових дій проти Збройних Сил України та правоохоронних органів, які діють в рамках проведення антитерористичної операції.

Терористична організація «ЛНР» має стійку організацію, яка безперервно функціонує з квітня 2014 року, з чіткою ієрархією та структурою, що складається з політичного і силового блоків, з розподілом ролей та функцій між її учасниками, встановленими правилами поведінки, які є обов`язковими для всіх учасників під час підготовки і вчинення терористичних актів, здійснює терористичну діяльність на території України з відома та за вказівкою її керівників, тобто у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», є терористичною.

Приблизно навесні 2016 року (більш точної дати в ході досудового розслідування встановити не вдалося), після створення Державного митного комітету «ЛНР», у громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник злочинний умисел на участь у діяльності терористичної організації «ЛНР». Реалізовуючи вказаний умисел, останній, діючи з ідеологічних та корисливих мотивів, вирішив вступити до Державного митного комітету «ЛНР», тобто взяти безпосередню участь у діяльності терористичної організації «ЛНР».

Зокрема, ОСОБА_1 , усвідомлюючи, що діяльність терористичної організації «ЛНР» та її підрозділів є незаконною, призводить до загибелі людей, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, з метою досягнення злочинних цілей терористичної організації «ЛНР» щодо насильницької зміни меж території України, діючи умисно, з особистих міркувань, добровільно вступив до Державного митного комітету «ЛНР» та зобов`язався дотримуватися злочинних правил поведінки, встановлених у ній, виконувати визначену йому роль.

Після прийняття ОСОБА_1 на службу до Державного митного комітету «ЛНР», останнього призначено на посаду інспектора-спеціаліста на митному посту «Ізварине».

Нехтуючи розпорядженням Кабінету Міністрів України від 23.06.2014, відповідно до якого пункт пропуску «Ізварине» Луганської митниці ДФС є закритим, а рух в пункті пропуску припинений, ОСОБА_1 , виконуючи функції, визначені у Постанові Ради Міністрів «ЛНР» № 425 від 16.08.2016 «Про затвердження Тимчасового порядку проходження служби в Державному митному комітеті «ЛНР» на митному посту «Ізварине» навесні 2016 року сприяв продовженню роботи зазначеного пункту пропуску в інтересах терористичної організації «ЛНР».

Так, ОСОБА_1 , у період з березня 2016 року по теперішній час, перебуваючи на посаді інспектора-спеціаліста митного посту «Ізварине», виконує покладені на нього функції із забезпечення діяльності Державного митного комітету «ЛНР», а саме: контролює здійснення пропускного режиму на митному посту «Ізварине».

Встановлено, що до вказаної протиправної діяльності причетний громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обізнаний про незаконність дій збройних підрозділів та політичного керівництва самопроголошеної «ЛНР», та у якого навесні 2016 року (більш точну дату встановити не виявилось можливим) виник злочинний умисел, направлений на сприяння діяльності терористичної організації «ЛНР».

При цьому ОСОБА_1 усвідомлював, що «Державний митний комітет ЛНР» діє на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, незаконну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задіяними у проведенні АТО/ООС.

Орган досудового розслідування вважає, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.1 ст.258-3 КК України.

Слідчий посилається на те, що підставою звернення з клопотанням про застосування запобіжного заходжу у вигляді тримання під вартою у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 , відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, є встановлення під час досудового розслідування наявність ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_1 переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

У зв`язку з чим у клопотання слідчий просить застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

У судовому засіданні слідчий Громов М.О. та прокурор Чуднов М.І. підтримали клопотання та доводи, що його обґрунтовують, просили слідчого суддю клопотання задовольнити, посилаючись на доводи вказані у ньому, враховуючи наявність обґрунтованої підозри та ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1. ст. 177 КПК України.

Крім того, прокурор в обґрунтування ризиків, передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, за для застосування до підозрювано ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою посилається на те, що ОСОБА_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину проти громадської безпеки, а саме сприянні діяльності терористичної організації. Вказане кримінальне правопорушення за своєю суттю створює загальну небезпеку для життя людей чи заподіяння істотної шкоди здоров`ю і/або власності, довкіллю, нормальній діяльності підприємств, установ та організацій; вчинено з ідеологічних мотивів. Таким чином ОСОБА_1 усвідомлює свої дії по сприянню терористичній організації та бажає настання наслідків у вигляді заподіяння шкоди життю та здоров`ю людей, які проживають на підконтрольній українській владі території. За вчинення вказаного злочину, що за ступенем тяжкості є особливо тяжким, у разі визнання ОСОБА_1 винуватим в його скоєнні, йому загрожує покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. На утриманні у підозрюваного ніхто не перебуває, отже, соціальні зв`язки підозрюваного на підконтрольній українському уряду території України не є настільки міцними для того, щоб ОСОБА_1 на час розслідування та судового розгляду не вчинив спроб переховуватися від слідства та суду.

Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_1 не має міцних соціальних зв`язків, єдиним джерелом його доходу є матеріальна винагорода за вчинення злочинних дій, а саме за участь у діяльності НЗФ «ЛНР», суспільно корисною діяльністю не займається, вчинив умисний особливо тяжкий злочин, тобто його злочинні дії були спрямовані на отримання прибутку та на забезпечення свого матеріального становища, з урахуванням практики ЄСПЛ, є всі підстави вважати, що вірогідність вчиненні дій (спроб), спрямовані на продовження кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, або в будь-який момент вчинити спроби переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, та/або незаконно впливати на свідка, значно підвищується, а тому, без обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, неможливо іншим чином запобігти вказаним існуючим ризикам.

Отже, на думку прокурора, періодична явка ОСОБА_1 до слідчого без застосування запобіжного заходу не може з впевненістю гарантувати виконання ним своїх процесуальних обов`язків. При цьому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 , маючи можливість вільного пересування, контактів та доступу до мережі Інтернет, може знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей, документів, які мають істотне значення для встановлення об`єктивних обставин кримінального правопорушення.

ОСОБА_1 вчинено сприяння діяльності терористичної організації, тобто злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 8 до 15 років з конфіскацією майна. Вказаний злочин є особливо тяжким та вчинявся ОСОБА_1 разом з вказаними співучасниками. Знаходячись на свободі, маючи можливість вільного пересування та контактів, ОСОБА_1 спроможний незаконно впливати прямо чи опосередковано як на інших підозрюваних - своїх співучасників, зокрема визначати з ними спільний план заходів надання свідчень у провадженні, в тому числі можливість повідомляти неправдиві дані щодо власних дій з метою уникнення від кримінальної відповідальності та покарання, а так само впливати на свідків з вказаною метою, оскільки такі особи проживають в одній місцевості. Що свідчить, що обставини з достатністю свідчать про те, що підозрюваний ОСОБА_1 вчинить спроби незаконно впливати на свідків, інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні. Підозрюваний ОСОБА_1 протягом тривалого часу з ідеологічних переконань здійснює сприяння діяльності терористичної організації, метою якої є вчинення терористичних актів проти мирного населення, правоохоронних органів та ЗСУ, або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації воєнного конфлікту та міжнародного ускладнення.

Таким чином, ОСОБА_1 , знаходячись на свободі, має можливість продовжити вчинювати вказаний злочин, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як підозрюваний своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди.

Підозрюваний ОСОБА_1 просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого, чи обрати інший, більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою - домашній арешт. Крім того пояснив, що він безпосередньо не приймав участі у бойових діях. Зброю у руках тримав, але ніколи не використовував за призначенням.

Захисник Воронко В.В. у судовому засіданні також просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого чи обрати іншій, більш м`який запобіжний захід - як домашні арешт.

Вислухавши пояснення слідчого, прокурора, підозрюваного та захисника, дослідивши надані до клопотання матеріали кримінального провадження, слідчий суддя установив наступні обставини.

У судовому засіданні встановлено, що у провадженні слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях перебуває кримінальне провадження, внесене 19.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000167.

16.09.2019 в рамках зазначеного кримінального провадження ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3 КК України. В якості підтвердження обґрунтованості підозри ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 110, ч.1 ст. 258-3 КК України органом досудового розслідування до матеріалів клопотання надано наступні докази:

- протокол огляду мережі «Інтернет» від 18.03.2019 з якого видно, що ОСОБА_1 , перебуваючи на тимчасово окупованій території Луганської області, здійснював збройний супротив, задіяним в ООС, перебуваючи у складі т.зв. «Ізваринського горізону»);

- протокол за результатом проведення негласних слідчих розшукових дій від 17.05.2019 № 5/3/3-75 з якого видно, що ОСОБА_1 13.12.2019 спілкується з невстановленою особою з приводу проходження служби на т.зв. «таможне»;

- протокол за результатом проведення негласних слідчих розшукових дій від 07.02.2019 № 5/3/3-76 з якого видно, що 07.02.2019 ОСОБА_1 повідомляє іншій особі про те, що він перебуває «на работе - на таможне»;

- відповіддю на доручення слідчого № 78/3/2/2616 від 10.07.2019 з якої видно, що ОСОБА_1 проходить службу у т.зв. «Державному митному комітеті ЛНР», а також приймав участь у здійснення збройного супротиву силам АТО в 2014-2015 роках;

- протокол допиту свідка ОСОБА_2 (анкетні якого змінено) від 23.07.2019 з якого видно, що ОСОБА_1 проходить службу у т.зв. «Державному митному комітеті ЛНР», здійснює пропускний режим у складі «ЛНР» на митному посту «Ізварине»;

- протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 23.07.2019 з якого видно, що свідок ОСОБА_2 (анкетні якого змінено) впізнав на фотознімку особу ОСОБА_1 , який здійснює пропускний режим на митному посту «Ізварине».

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Слідчий суддя враховує, що поняття обґрунтована підозра не визначене у національному законодавстві, але, зважаючи на вимоги, закріплені у статті 9 КПК України, а також статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд враховує позиції Європейського суду з прав людини викладені в його рішеннях.

Так, у п. 32 справи «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom, Series А, № 182) від 30 серпня 1990 року зазначено, що обґрунтована підозра це коли існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

На думку слідчого судді, обґрунтованість підозри повинно бути визначена враховуючи положення ст. 94 КПК України, а саме, що слідчий, прокурор, слідчий суддя, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюють кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Дослідивши у судовому засіданні надані органом досудового розслідування докази, слідчий суддя дійшов висновку про те, що вони є такими, що обґрунтовують підозру ОСОБА_1 у інкримінованому злочині, так як надані слідчим свідчать про те, що ОСОБА_1 міг вчинити дії при зазначених у клопотанні обставинах. Крім того, підозрюваний ОСОБА_1 не заперечує того факту, що він дійсно працює на митному пості «Ізварине» Державного митного комітету «ЛНР», де контролює здійснення пропускного режиму.

Отже, слідчий суддя вважає, що має місце наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України. Злочин, передбачений ч. 2 ст. 110 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до десяти років з конфіскацією майна, а за ч. 1 ст. 258-3 КК України до категорії особливо тяжких злочинів, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна.

Згідно зі ст. 176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Як видно з клопотання, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, 2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які обґрунтовують наявність підстав для застосування запобіжного заходу ОСОБА_1 у вигляді тримання під вартою, а саме переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.

Досліджуючи матеріали клопотання, надані докази, пояснення прокурора, беручи до уваги пояснення підозрюваного, а також особистість ОСОБА_1 , слідчий суддя погоджується з тим, що на даний час наявні ризики того, що ОСОБА_1 може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, продовжити вчиняти злочин, чи вчинити інші тяжкі злочини, намагатися впливати на відомих йому свідків, а також продовжувати переховувати речі та документи.

Відповідно до ст. 178 КПК України слідчий суддя, оцінюючи клопотання слідчого, враховує також тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, оскільки санкція ч. 1 ст. 258-3 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі строком до п`ятнадцяти років, вагомість наявних у кримінальному провадженні доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 258-3 КК України, відсутність місця проживання на підконтрольній державній владі України території, тривалість трудових відносин між ОСОБА_1 та однією з ланок терористичної організації.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 196 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Наведені, на думку слідчого судді, обставини свідчать у судовому засіданні прокурор довів обставини, передбачені п. 1 ч. 1 ст. 194 КПК України, а саме наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів, як і обставини, передбачені п. 2, 3 тобто існування ризиків та наявність достатніх підстав для застосування запобіжного заходу як - тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом, і що інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобіганню встановлених у судовому засіданні ризиків.

Встановлені у судовому засіданні обставини свідчать про те, що застосування до підозрюваного ОСОБА_1 лише такого виняткового запобіжного заходу як тримання під вартою є необхідним для запобігання встановленому у судовому засіданні ризикам, як встановлено і неможливість застосування іншого, більш м`якого, запобіжного заходу. А отже, у відношенні ОСОБА_1 підлягає застосуванню запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, тобто в межах строку досудового розслідування.

Отже, клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у м.Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., подане в рамках кримінального провадження, внесеного 19.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000167, про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.

Слідчий суддя зауважує, що положення ч. 5 ст. 176 КПК України, що запобіжні заходи у вигляді особистого зобов`язання, особистої поруки та домашнього арешту, застави не можуть бути застосовані до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчинені злочинів, передбачених статтями 109-1141, 258-2585, 260, 261 КК України, оскільки положення ч. 5 ст. 176 КПК України визнані рішенням Конституційного суду України від 25.06.2019 у справі № 7-р/2019 (3-68/2018 (3846/17, 2452/18, 3657/18, 347/19) не конституційними.

З наданих слідчому судді матеріалів кримінального провадження, як і формулювання підозри, не вбачається, що ОСОБА_1 безпосередньо вчиняв дії пов`язані з заподіянням шкоди життю чи здоров`я людей, а отже, на думку слідчого судді, відповідно до ч. 5 ст. 182, ч. 3 ст. 183 КПК України ОСОБА_1 можна визначити альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, а саме у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, визначеного станом на 1 січня 2019 року (1921 грн.), що становить 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень (виходячи з розміру 1921 грн. на 1 січня 2019 року), а випадку внесення застави підозрюваним ОСОБА_1 слід покласти на останнього обов`язки: 1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування; 2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання; 3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

При цьому, слідчим суддею такої перевірено, що підозрюваному ОСОБА_1 16.09.2019 відповідно до вимог ст. ст. 276-278 КПК України було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 1 ст. 258-3 КК України, що свідчить також про відсутність порушень прав ОСОБА_1 . Слідчим суддею також перевірено, що підозрюваного ОСОБА_1 затримали 24.09.2019 в порядку ст. 190- 191 КПК України, а слідчим суддею під час розгляду клопотання не було встановлено порушень прав підозрюваного, чи можливих застосувань незаконних засобів при затриманні чи в процесі доставки до слідчого судді.

Керуючись ст. 7, 131, 132, 176-178, 182-183, 186, 193-194, 196-197, 199, 309 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Клопотання слідчого 2 відділення слідчого відділу 3 управління (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях Громова М.О., подане в рамках кримінального провадження, внесеного 19.08.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22019130000000167, у відношенні підозрюваного ОСОБА_1 - задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів.

Ухвала діє до 23 листопада 2019 року та підлягає негайному виконанню після її оголошення.

В задоволенні клопотання обвинуваченого та захисника про зміну запобіжного заходу обвинуваченому - відмовити.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України суд встановлює ОСОБА_1 заставу в розмірі 80 (вісімдесяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 153680 (сто п`ятдесят три тисячі шістсот вісімдесят) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, одержувач - ТУ ДСА України в Луганській області, ЄДРПОУ - 26297948, банк одержувача - Держказначейська служба України м. Київ, МФО - 820172, рахунок 37317017002672, призначення платежу: застава № ухвали суду, П.І.Б. платника застави. ЄДРПОУ суду - 05381484.

В разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити з-під варти ОСОБА_1 та повідомити про це слідчого, прокурора та слідчого суддю, або суд. З моменту звільнення ОСОБА_1 з під варти у зв`язку з внесенням застави вона буде вважатись такою, до якої застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

У випадку внесення зазначеної застави, покласти на підозрюваного ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого, який здійснюватиме досудове розслідування;

2) повідомляти слідчого, прокурора чи суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

3) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Вказані обов`язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не більше двох місяців, та не можуть бути застосованими довше ніж строк досудового розслідування.

Підозрюваному роз`яснюється положення п. 8, 10 ст. 182 КПК України, згідно з якими у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з`явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України.

Копію ухвали вручити прокурору, підозрюваному, захиснику, а також надати для виконання конвойній службі ізолятору тимчасового тримання № 1 ГУПН в Луганській області.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя В. М. Олійник