Ухвала суду № 84801474, 04.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

04 жовтня 2019 року м. Київ № 640/17129/19

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Погрібніченко І.М., ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами

Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" (08132, м. Вишневе, вул. Витянська, 4-А, кв. 63)доКиївської обласної державної адміністрації (01196, м. Київ, площа Лесі Українки, 1 )про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 11.06.2015 року № 198 та від 19.04.2016 року № 129,В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" з позовом до Київської обласної державної адміністрації про визнання протиправними та скасування розпоряджень від 11.06.2015 року № 198 та від 19.04.2016 року № 129.

Ухвалою суду від 16.09.2019 року позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛАЙТ" залишена без руху та останньому наданий строк для усунення виявлених судом недоліків, шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із цим позовом та доказів поважності причин його пропуску.

27 жовтня 2019 року до Окружного адміністративного суду міста Києва подано заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Дана заява обґрунтована тим, що позивач про порушення своїх прав дізнався після того як оскаржені розпорядження були застосовані до нього.

Зокрема, як зазначає позивач, Управлінням інфраструктури Київської обласної державної адміністрації на підставі оскаржуваних розпоряджень було проведено перевірки ТОВ "КЛАЙТ", за результатами яких було складено Акти від 23.11.2018 року, 04.06.2019 року та 26.07.2019 року та направлено листи-повідомлення про усунення порушень від 13.06.2019 року № 01-08-19/2158 та від 01.08.2019 року № 01-08-19/2639.

А тому, на думку позивача, зважаючи на викладене вище, строк на оскарження дій відповідача, як суб`єкта владних повноважень є триваючим та не пропущеним.

Розглянувши подану заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з абзацом 1 частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з позовних вимог позивача, ним оскаржуються розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації:

від 11.06.2015 року № 198 "Про проведення перевірок використання умов договорів, укладених Київською обласною державною адміністрацією з перевізниками, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування";

від 19.04.2016 року № 129 "Про внесення зміни до розпорядження Київської обласної державної адміністрації від 11.06.2015 року № 198".

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Місцеві державні адміністрації очолюють голови відповідних місцевих державних адміністрацій (ч. 1 ст. 8 Закону).

На виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону забезпечують нормативно-правове регулювання, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники структурних підрозділів - накази (ч. 1 ст. 6 Закону).

Статтею 41 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» від 09.04.1999 року № 586-XIV передбачено, що голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Проекти розпоряджень нормативно-правового характеру погоджуються з керівниками відповідних структурних підрозділів місцевих державних адміністрацій.

Проекти нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій, які відповідно до закону є проектами регуляторних актів, підлягають погодженню з територіальними органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань державної регуляторної політики в порядку, встановленому Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Проекти нормативно-правових актів місцевих державних адміністрацій виносяться на громадське обговорення шляхом оприлюднення в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

Акти місцевих державних адміністрацій індивідуальної дії, прийняті в межах їх повноважень, набирають чинності з моменту їх прийняття, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію. Ці акти доводяться до їх виконавців, а також обов`язково оприлюднюються, крім внутрішньоорганізаційних актів.

Нормативно-правові акти місцевих державних адміністрацій підлягають державній реєстрації у відповідних органах юстиції в установленому порядку і набирають чинності після реєстрації з моменту їх оприлюднення, якщо самими актами не встановлено пізніший строк введення їх у дію.

Визначені в цій статті акти місцевих державних адміністрацій підлягають обов`язковому оприлюдненню в порядку, установленому Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до ч.1 ст. 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації", доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 15 вказаного Закону, розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати нормативно-правові акти, акти індивідуальної дії (крім внутрішньоорганізаційних), прийняті розпорядником, проекти рішень, що підлягають обговоренню, інформацію про нормативно-правові засади діяльності.

Частиною другою ст. 15 Закону України Закону України "Про доступ до публічної інформації", інформація, передбачена частиною першою цієї статті, підлягає обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа. У разі наявності у розпорядника інформації офіційного веб-сайту така інформація оприлюднюється на веб-сайті із зазначенням дати оприлюднення документа і дати оновлення інформації.

Таким чином, оскаржувані розпорядження є актами індивідуальної дії, які підлягали обов`язковому оприлюдненню невідкладно, але не пізніше п`яти робочих днів з дня затвердження документа.

Суд зазначає, що згідно сайту Київської обласної державної адміністрації (http://koda.gov.ua/normdoc/), останній містить дані оскаржуваних розпоряджень.

А тому, суд приходить до висновку, що з моменту офіційного оприлюднення оскаржуваних розпоряджень будь-яка особа, вважаючи, що таким рішенням чи окремими його положеннями порушено її права мала можливість оскаржити їх у встановленому законодавством порядку.

Таким чином, суд зазначає, що позивач не був позбавлений права оскаржити розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 11.06.2015 року № 198 та від 19.04.2016 року № 129 з моменту їх офіційного оприлюднення, щоб запобігти їх застосуванню відносно себе.

Одночасно, судом встановлено, що 28.03.2013 р. між ТОВ «Клайт» та Управлінням інфраструктури Київської обласної державної адміністрації укладено Договір за №120708-15 про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування.

15.11.2018 року між вказаними сторонами укладено додаткову угоду № 139 до вказаного Договору (яка по суті є договором викладеним в новій редакції з продовженням терміну дії до 27.03.2023 pоку).

З наданої позивачем копії додаткової угоди, судом встановлено, що додатком до неї є зразок Акту про виявлені порушення умов договору про організацію перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, укладеного Київською обласною державною адміністрацією з перевізником, розроблений відповідно до розпорядження голови Київської обласної державної адміністрації від 11.06.2015 року № 198 "Про проведення перевірок використання умов договорів, укладених Київською обласною державною адміністрацією з перевізниками, які здійснюють перевезення пасажирів на автобусних маршрутах загального користування".

Суд звертає, що додаткова угода від 15.11.2018 року № 139 до Договору від 28.03.2013 року №120708-15 підписана та скріплена печатками обох сторін.

Тобто, вказане також свідчить, що з моменту підписання даної угоди, позивач був обізнаний про існування оскаржуваних розпоряджень.

У той же час, з позовом до суду звернувся 09.09.2019 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

При вирішенні вказаної справи, суд звертає увагу, що встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» Європейський суд встановив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25.01.2000 року, пункт 33).

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Разом з тим, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про існування об`єктивних та поважних причин, які зумовили несвоєчасне звернення до суду.

Саме тому суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що початок перебігу процесуального строку слід рахувати від моменту отримання ним листів-повідомлень про усунення порушень від 13.06.2019 року № 01-08-19/2158 та від 01.08.2019 року № 01-08-19/2639, встановлених за результатами проведення перевірки ТОВ «Клайт» на підставі оскаржуваних розпоряджень.

Таким чином, причини вказані в заяві позивача про поновлення строку звернення до суду, не є такими, що свідчать про наявність поважних обставин, а відтак не можуть бути прийняті судом до уваги при вирішенні питання дотримання позивачем строків звернення до суду з адміністративним позовом.

Згідно з частиною першою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи не визнання судом підстав пропуску строку звернення позивача з даним позовом до адміністративного суду поважними, позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись пунктом 9 частини четвертої статті 169, статтею 248 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву повернути.

2. Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка подала позовну заяву. Копія позовної заяви залишається в суді.

3. Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч. 7 ст. 169 КАС України ухвала може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.М. Погрібніченко