Рішення № 84800904, 07.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

07 жовтня 2019 р. справа № 520/8986/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Старосєльцевої О.В., розглянувши за процедурою письмового провадження у порядку ст. 263 КАС України справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

встановив:

Позивач, ОСОБА_1 (далі за текстом - заявник, громадянин), у порядку адміністративного судочинства заявив вимоги про 1) визнання протиправною відмови Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №3282/Б від 31.07.2019 року у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі №114/10 і Рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 8 вересня 2010 року у справі №22-ц-27159/2010, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи";

2) зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області донарахувати та виплатити за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року на підставі Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11 травня 2010 року у справі №114/10 і Рішення судової колегії судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 8 вересня 2010 року у справі №22-ц-27159/2010 державну пенсію у розмірі, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи";

3) зобов`язання відповідача відповідно до ст. 382 КАС України подати у 15 денний строк після набрання чинності рішення, звіт про виконання судового рішення.

Підставами позову є доводи про те, що відповідачем було порушено право позивача на отримання пенсії в розмірі 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року. Позивач вказує, що положення Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» від 25 грудня 2015 року № 928-VIII та Закону України «Про державний бюджет на 2017 рік» від 21 грудня 2016 року № 1801-VIII не містять будь-яких обмежень щодо застосування положень ст. 50, 54 Закону № 796-XII, а тому з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року він має право на отримання пенсії у розмірах встановлених положеннями ст. 50, 54 Закону № 796-XII.

Відповідач, ГУ ПФУ в Харківській області, з поданим позовом не погодився.

Підставами заперечень проти позову є доводи про те, що Головне управління діє виключно в межах своїх повноважень та у повній відповідності до приписів чинного законодавства. Розмір пенсії позивача по інвалідності розраховано відповідно до Порядку №1210, який є чинним та визначає механізм обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, в тому числі й за період з 01.01.2016 року по 31.12.2017 року.

Суд, вивчивши доводи позову і відзиву позову, повно виконавши процесуальний обов`язок зі збору доказів, перевіривши доводи сторін добутими доказами, з`ясувавши обставини фактичної дійсності, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом установлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та належить до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і йому встановлено 3 групу інвалідності, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 року по справі №2-114/10 позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області про перерахунок і виплату державної та додаткової пенсії задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області щодо відмови здійснити перерахунок державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та перерахунок щомісячної додаткової пенсії відповідно до ст.50 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Управління Пенсійного фонду України у Барвінківському районі Харківської області здійснити перерахунок та виплату державної пенсії, призначеної ОСОБА_1 відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, а також здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії, призначеної ОСОБА_1 , відповідно до ст.50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.03.2010 року з урахуванням раніше сплачених сум.

Рішенням судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області від 08.09.2010 року апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області відхилено, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 року змінено та зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Барвінківському районі Харківської області здійснити ОСОБА_1 перерахунок державної та додаткової пенсії, призначеної відповідно до вимог статей 50, 54 Закону України від 28 лютого 1991 року N 797-ХІІ/з наступними змінами/ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах 6 мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальної пенсії за віком, - за період з 01 травня 2009 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-1У «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». В іншій частині рішення залишено без змін.

Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з письмовою завою довільної форми від 01.07.2019 року в якій, просив, враховуючи те, що у 2016, 2017 роках Закон України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VІІ та Закон України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2016 №1801-VІІ аналогічно не містять будь-яких обмежень щодо застосування ст.ст.50,54 Закону України N 797-ХІІ, в даному випадку у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 рік мала бути здійснена виплата пенсії позивачу по інвалідності як особі, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком з відрахуванням фактичних сум, визначених ст..ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Порядку. У зв`язку з чим просив донарахувати та виплати пенсію за період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року в розмірі, визначеному рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 11.05.2010 року по справі №2-114/10 та ст.ст.50,54 Закону України N 797-ХІІ, а не Порядком.

Головне управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області своїм листом від 31.07.2019 року №3282/Б-14 повідомило позивача, що відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали і внаслідок Чорнобильської катастрофи» (у редакції, чинній з 01.01.2015 року) умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається актами Кабінету Міністрів України. Розмір пенсії позивача визначено відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210.

Перевіряючи відповідність закону оскарженої відмови владного суб`єкта суд зазначає, що правовідносини з приводу соціального забезпечення фізичних осіб-громадян у формі виплат за пенсією унормовані приписами ст. 46 Конституції України, ст. 25 Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України "Про пенсійне забезпечення", Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Так, до первісної редакції ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом України від 28.12.2007 року №107-VI були внесені зміни, котрі передбачали інший алгоритм обчислення розміру пенсій (і, як наслідок, інший розмір пенсій).

Ці зміни утратили чинність на підставі рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. по справі №10-рп/2008.

У подальшому Законом України від 14.06.2011 року №3491-VI повноваження з приводу визначення розміру пенсій у порядку ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були делеговані Кабінету Міністрів України.

На розвиток цієї норми КМУ була видана постанова від 06.07.2011 р. №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" та постанова від 23.11.2011 р. №1210, якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі за текстом - Порядок №1210).

У силу приписів Закону України від 22.12.2011 р. №4282-VI та Закону України від 06.12.2012 р. №5515-VI у 2012 та 2013 роках норми і положення ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підлягали застосуванню у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України.

Між тим, аналогічних положень (з приводу зміни дії ст.ст. 50 і 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи") приписи Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" з 01.01.2014 р. та до 03.08.2014 р. (як події набуття чинності нормами Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 р. №1622-VII) не містили.

Судом встановлено, що рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2019 р. по справі № 520/4542/19 адміністративний позов ОСОБА_1 до Ізюмського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Харківської області задоволено частково. Визнано протиправною відмову Ізюмського об`єднаного УПФ України в Харківській області у донарахуванні та виплаті державної і додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року відповідно до ст.ст.50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов`язано Ізюмське об`єднане управління Пенсійного фонду України Харківської області розглянути питання щодо перерахунку ОСОБА_1 державної пенсії, виходячи із 6 мінімальних розмірів пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленою ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня по 02 серпня 2014 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Вказане рішення набрало законної сили 15.07.2019 р.

Водночас, суд звертає увагу, що 01 січня 2015 року набрав чинності Закон № 76-VIII, яким текст ст. 50 № 796-XII викладено у такій редакції: «Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України». Зазнала змін і ст. 54 Закону № 796-XII, яка викладена в іншій редакції, зокрема, встановлено, що «Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань».

01 січня 2015 року також набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VIII, пунктом 63 якого розділ VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким установлено, що норми і положення ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону № 796-II застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, Кабінету Міністрів України були надані повноваження щодо визначення розміру державної і додаткової пенсії, передбачених Законом № 796-ХІІ.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23 листопада 2011 року № 1210 було затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 11 вказаного Порядку мінімальний розмір пенсії для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність; III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Пунктом 13 цього ж Порядку в редакції, що діяла у спірний період, встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, відповідно до Закону № 796-ХІІ виплачується у таких розмірах: особам, що належать до категорії 1 з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС: інвалідам I групи - 474,5 гривні; інвалідам II групи - 379,6 гривні; інвалідам III групи - 284,7 гривні.

Зазначені положення Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неконституційними не визнавались, положення Постанови КМУ № 1210 є також чинними.

Отже, виплата державної пенсії по інвалідності, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, проводилась у розмірі, встановленому Постановою КМУ № 1210.

Згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями Кабінет Міністрів України встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог.

Конституційний Суд України рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з ч. 1 ст. 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

У Рішенні № 3-рп/2012 від 25 січня 2012 року Конституційний Суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов`язується з його функціями, визначеними в п. 2, 3 ст. 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

В аспекті конституційного подання положення ч. 2 ст. 96, п. 2, 3, 6 ст. 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов`язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Отже, Конституційний Суд України визнав конституційним регулювання Кабінетом Міністрів України розміру соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відтак, нормативно-правові акти, які видані Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень, підлягають обов`язковому застосуванню судами під час вирішення справ про соціальний захист громадян.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновків щодо правомірності дій відповідача при нарахуванні та виплаті пенсій позивачу (основної та додаткової) відповідно до ст. 50, 54 Закону № 796-XII, у розмірах встановлених Постановою КМУ № 1210 у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2017 року.

Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права висловлений Верховним Судом у постановах від 07 червня 2018 року (справа № 695/2321/17) та від 26 червня 2018 року (справа № 629/3333/17), від 25 жовтня 2018 року (справа № 629/4376/16-а).

Крім того, в абзаці 4 п. 3 Рішення Конституційного Суду України від 19 червня 2001 року № 9-рп/2001, зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов`язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оцінивши добуті по справі докази в їх сукупності за правилами ст.ст. 72-77, 90, 211 КАС України, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутній факт порушення прав та інтересів заявника, що є визначеною процесуальним законом підставою для відмови у позові.

Розподіл судових витрат належить провести за правилами ст.ст. 139, 143 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст. 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 6-9, ст.ст. 72-77, 211, 241-243, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов - залишити без задоволення.

Роз`яснити, що рішення підлягає оскарженню шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду у порядку п. 15.5 Розділу VII КАС України та у строк згідно з ч. 1 ст. 295 КАС України, а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення.

Роз`яснити, що рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України, а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Старосєльцева