Ухвала суду № 84800629, 07.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5416/19

УХВАЛА

07 жовтня 2019 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Соколенко О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, стягнення заробітної плати за період відпустки, грошової допомоги, компенсації втрати частити доходу та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

13 вересня 2019 року до Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області, в якій позивач просить суд:

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області надати відпустку ОСОБА_1 за період до незаконного звільнення з роботи з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. на 33 календарні дні згідно поданої заяви від 06 серпня 2019 р.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 відпускні (заробітну плату) за період вимушеного прогулу з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. та за період з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. згідно розрахунку у розмірі 146874,24 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за весь відпускний період в сумі 99373,30 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною виплатою відпускних з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. та за несвоєчасну виплачену грошову допомогу за період з 01.04.2007 р. по 31.01.2008 р. згідно розрахунку в сумі 270647,93 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 5000,00 грн.

Ухвалою суду від 18.09.2019 року, судом на підставі положень ч.1 ст.169 КАС України позовну заяву залишено без руху, та позивачу наданий десятиденний строк з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду (з копією для відповідача):

1) заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із зазначенням обґрунтованих підстав для поновлення строку звернення;

2) доказів сплати судового збору за подання позовної вимоги немайнового характеру у розмірі 768,40 грн. та за подання позовних вимог майнового характеру у розмірі 5218,95 грн.;

3) уточнення до позовної заяви із викладом:

- позовної вимоги зобов`язального характеру щодо надання відпустки у відповідності до приписів ст.5 КАС України, з урахуванням вищенаведеного судом в ухвалі;

- позовної вимоги про стягнення з відповідача грошової допомоги в сумі 99373,30 грн. у відповідності до приписів ст.5 КАС України, з урахуванням вищенаведеного судом в ухвалі;

- інформації про наявність у позивача або інших осіб оригіналів доказів, доданих до позовної заяви;

4) належним чином засвідчених копій доказів, ксерокопії (незасвідчені копії) яких додані до позовної заяви.

Копію ухвали суду від 18.09.2019 року отримано позивачем особисто засобами поштового зв`язку 23.09.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

01 жовтня 2019 року через канцелярію суду від позивача надійшла заява на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху із позовною заявою (у новій редакції) ОСОБА_1 до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (з копією для відповідача), в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати абзац 2 ч.1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №768-В від 24.09.2019 року;

- зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки тривалістю 33 календарних днів за період роботи з 01.04.2007 по 31.01.2008;

- стягнути з головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018р. в сумі 136390,80 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 грошову допомогу за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018р. в сумі 91511,71 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області ні користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 130413,46 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008р. по 30.07.2018 в сумі 96344,72 грн.;

- стягнути з Головного управління Держпродспоживслужби на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 5000 гривень 00 копійок.

В ухвалі суду від 18.09.2019 року суддя звертав увагу позивача про необхідність засвідчення належним чином копій доказів, доданих до позовної заяви.

На вимогу ст. 94 КАС України, докази мають бути завірені належним чином відповідно до вимог законодавства України.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.

Разом з цим, позивачем до позовної заяви (у новій редакції) додані копії наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 24.09.2019 року №768-В, копію наказу Управління ветеринарної медицини від 29.01.2008 року №05-к, копії постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 20.02.2018 року по справі №2а-4555/08/1570, копії наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 02.07.2018 року №255-к, кольорової фотокопії постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2019 року по справі №1540/4122/18, копії наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 18.07.2019 року №299-к, копії наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області від 23.07.2019 року №514-В, як жодним чином не засвідчені.

Отже, позивачем не усунуто недоліки позовної в частині надання до суду належним чином засвідчених копій доказів, доданих до позовної заяви та позивачу необхідно надати до суду належним чином засвідчені копії зазначених вище доказів.

В ухвалі Одеського окружного адміністративного суду від 18.09.2019 року зазначено, що позивачем не надано до суду доказів сплати судового збору та визначено його розмір у сумі 5218,95 грн., враховуючи заявлені позивачем вимоги.

В новій редакції позовної заяви позивачем змінено позовні вимоги. Так, позивач в уточненому позові заявив нову позовну вимогу та просить суд визнати протиправним та скасувати абзац 2 частини 1 наказу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області №768-В від 24.09.2019.

Разом з цим, позивач заявляє похідну від неї вимогу та просить суд зобов`язати Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області нарахувати ОСОБА_1 заробітну плату за час відпустки тривалістю 33 календарних днів за період роботи з 01.04.2007 по 31.01.2008.

Водночас, позивач просить суд стягнути з відповідача суми грошової допомоги, компенсації втрати частити доходу та моральної шкоди, за розгляд яких позивач має сплатити судовий збір та які є іншими, ніж суми, що зазначені в первісному позові.

Позивачем до позовної заяви (у новій редакції) додано оригінал квитанції №20 від 30.09.2019 року про сплату судового збору у розмірі 2305,20 грн.

У заяві на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, яка надійшла до суду 01.10.2019 року, позивач зазначив, що сплатив судовий збір за дві немайнові та одну майнову вимогу у розмірі 2305 гривень 20 копійок.

Разом із зазначеною заявою, позивачем подано клопотання про звільнення від сплати судового збору, яке обґрунтовано тим, що заробітна плата працівникам під час відпустки, грошова допомога, компенсація втрати частини доходу є складовими частинами заробітної плати, а тому, в силу приписів п.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнений від сплати судового збору.

Суддя зазначає, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, позивачеві зазначено, що відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду, викладених у постанові від 30.01.2019 року по справі №910/4518/16, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.».

Тобто, Верховний Суд дійшов висновку, що п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» чітко визначено вимоги, які випливають з норм трудового законодавства, які не підлягають оплаті судовим збором при зверненні до суду, а саме: вимоги про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Таким чином, позовні вимоги позивача щодо стягнення грошової допомоги, компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою, компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою та моральної шкоди не є вимогами, які підпадають під визначення п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», а, отже, позивач, в даному випадку, не звільняється від сплати судового збору за розгляд заявлених ним позовних вимог.

Крім того, суддя зазначає, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди, визначена у грошовому вимірі, є майновою вимогою, а отже, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Дана правова позиція повністю узгоджується з позицією Верховного Суду, яка викладена, зокрема у постанові Верховного Суду по справі № 761/11472/15-ц від 28 листопада 2018 року.

Відповідно до частини першої статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI), ураховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону №3674-VI, суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Водночас, позивачем не додано належних та допустимих доказів на підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору.

З урахуванням зазначеного, суддя дійшов висновку про необґрунтованість та безпідставність клопотання позивача про звільнення його від сплати судового збору, а тому у задоволенні клопотання слід відмовити.

Разом з цим, як вже зазначалось, при поданні позовної заяви в новій редакції, позивач змінив позовні вимоги та зменшив суму майнових вимог. З рахуванням змін позовних вимог, в позовній заяві міститься одна вимога немайнового характеру про оскарження наказу в частині і похідна від неї вимога зобов`язального характеру (за розгляд якої судовий збір не сплачується) та 5 вимог майнового характеру (за 4 з яких належить сплатити судовий збір, а саме: стягнення грошової допомоги за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у розмірі 91511,71 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у сумі 130413,46 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 96344,72 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.) у загальному розмірі 323269,85 грн.

Відповідно до пп.1 п.3 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою сплачується судовий збір за ставкою 0,4 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» з 1 січня 2018 року установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб 1921,00 грн.

Отже, судовий збір за подання позовної заяви з однією вимогою немайнового характеру становить 768,4 грн.

Відповідно до п.1 ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви до адміністративного суду фізичною особою сплачується судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб для вимоги майнового характеру, та 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб для вимоги не майнового характеру.

З урахуванням зазначеного, позивач мав сплатити за 4 позовні вимоги майнового характеру (стягнення грошової допомоги за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у розмірі 91511,71 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасною заробітною платою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. у сумі 130413,46 грн., стягнення компенсації втрати частини доходу в зв`язку з несвоєчасно виплаченою грошовою допомогою за період відпустки з 01.02.2008 р. по 30.07.2018 р. в сумі 96344,72 грн. та моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.) 3232,69 грн. (323269,85 грн. х 1 %).

Разом з цим, відповідно до оригіналу квитанції №20 від 30.09.2019 року про сплату судового збору, та відповідно до пояснень позивача, зазначених у заяві на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, позивачем сплачено судовий збір за дві позовні вимоги немайнового характеру та одну позовну вимогу майнового характеру у загальному розмірі 2305,20 грн.

Інших доказів сплати судового збору позивачем не надано.

Отже, враховуючи зазначене вище, позивачу необхідно надати до суду докази сплати судового збору за позовні вимоги майнового характеру у розмірі 1695,89 грн. (4001,09 грн. (3232,69 грн.+768,40 грн.) - 2305,20 грн.) додаткового до сплаченого судового збору за квитанцією №20 від 30.09.2019.

Відповідно до ч.2 ст.121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

На підставі викладеного, з урахуванням часткового усунення позивачем недоліків позовної заяви, зважаючи на подання позовної заяви в новій редакції та враховуючи характер недоліків, які залишились не усунутими позивачем, суддя вважає, що строк для усунення позивачем недоліків позовної заяви підлягає продовженню.

Виявлені недоліки мають бути усунені позивачем шляхом надання до суду (з копією для відповідача) визначених судом доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Згідно з ч. 6 ст. 120 КАС України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день.

Керуючись ст.ст. 120, 121, 160, 161, 169 КАС України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору.

Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали (в тому числі, якщо її копію отримано нарочно, засобами електронної пошти та факсимільного зв`язку) усунути недоліки.

Роз`яснити позивачу при цьому, що у разі не усунення недоліків, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О.М. Соколенко