Рішення № 84800413, 07.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/5463/13-а

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Катаєвої Е.В.,

за участю секретаря судового засідання Левчук О.В.,

представника позивача – Ротар І.В.,

представників відповідача – Захарченко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі справу за адміністративним позовом Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» ( вул. Тверська,5, м. Київ, 03680) в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Пантелеймонівська,19, м. Одеса, 65012) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярська,11Г, м. Київ, 04119) про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.03.2006 суду №0000451320/0,-

В С Т А Н О В И В:

До Господарського суду Одеської області 27.03.2006 року надійшла у порядку адміністративного судочинства позовна заява Державного підприємства «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в Одеській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 13.03.2006 суду №0000451320/0 (т.1 а.с.2-11).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.03.2006 року позовна заява залишена без руху та позивачу наданий строк для усунення недоліків позову (т.2 а.с.1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2006 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.1).

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 25.04.2006 року здійснена заміна СДПІ по роботі з ВПП в Одеській області правонаступником – СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (т.2 а.с.23).

15.02.2007 року ДП «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» уточнило позовні вимоги та просило скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2006 року №0000451320/0 у повному обсязі на суму податкового зобов`язання 12215830,00грн (т.17 а.с.27-28).

Постановою Господарського суду Одеської області від 20.02.2007 року позов задоволений, податкове повідомлення-рішення від 13.03.2006 року №0000451320/0 скасоване (т.17 а.с.42-43).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 04.04.2007 року відкрите апеляційне провадження по адміністративній справі (т.17 а.с.61-62).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 провадження по справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням по кримінальній справі №49-1522 (т.17 а.с.112-114).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 15.05.2008 провадження по справі поновлено для вирішення питання щодо передачі по підвідомчістю (т.17 а.с.115-117).

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 22.07.2008 апеляційне провадження закрито. Апеляційну скаргу по справі передано на розгляд Одеського апеляційного адміністративного суду (т.17 а.с.122-124).

Справа надійшла до Одеського апеляційного адміністративного суду 30.07.2008 року. Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2009 року відкрите апеляційне провадження по справі (т.17 а.с.127-128).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення, а постанову господарського суду Одеської області від 20.02.2007 року без змін (т.17 а.с.205-207).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.04.2011 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (т.17 а.с.212)

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2013 року касаційну скаргу задоволено частково, скасовані постанова господарського суду Одеської області від 20.02.2007 року та ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.04.2011 року. Справа направлена на новий розгляд до суду першої інстанції (т.17 а.с.242-245).

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.07.2013 року (головуючий суддя Свида Л.І.) справа прийнята до провадження (т.18 а.с.2).

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 06.09.2013 року витребувані докази по справі та провадження по справі зупинено (т.18 а.с.88-89).

Ухвалами Одеського окружного адміністративного суду від 05.11.2013 року поновлено провадження по справі.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року позов задоволений, скасовано податкове повідомлення-рішення від 13.03.2006 року №0000451320/0 (т.18 а.с.77-84).

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року апеляційну скаргу СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі залишено без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року без змін (т.18 а.с.136-143).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 29.07.2014 року відкрите касаційне провадження за касаційною скаргою СДПІ по роботі з ВПП у м. Одесі (т.18 а.с.149).

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.01.2018 року визначений склад колегії суддів для розгляду справи у Верховному Суді (т.20 а.с.189).

Ухвалою Верховного Суду від 25.04.2019 року справа прийнята до провадження (т.20 а.с.194-195).

Постановою Верховного Суду від 21.05.2019 року замінено ДП «ОДЕСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» на правонаступника Акціонерне товариство «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»; замінено СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального ГУ Міндоходів на правонаступника Офіс великих платників податків Державної фіскальної служби. Касаційну скаргу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року скасовано. Справу направлено на новий розгляд в суд першої інстанції з підстав не дослідження судами комплексу доказів, необхідного для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання (т.20 а.с.221-234).

Справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2019 року передана на розгляд головуючому судді Катаєвої Е.В..

Ухвалою суду від 10.07.2019 року прийнята справа до провадження та визначено, що вона буде розглядатися з урахуванням приписів ст.12,257,262 КАС України, змісту позову та доданих до нього доказів, у порядку загального позовного провадження.

З урахуванням вимог КАС України в новій редакції, тієї обставини, що постановою Верховного Суду від 21.05.2019 року скасовані постанова суду першої інстанції від 11.11.2013 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 28.01.2014 року, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції, суд вирішив направити учасникам справи копію постанови Верховного Суду та запропонувати у 15-дений строк з дня отримання ухвали надати всі наявні докази у справі до суду.

Представником відповідача надані до суду відзив на позов та заперечення (т.21 а.с.20-24,57-59).

Представником позивача надана відповідь на відзив (т.21 а.с.34-40).

Ухвалою суду від 28.08.2019 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Позивач звернувся до суду з позовом (т.1 а.с.2-11) та з урахуванням уточнень (т.17 а.с.27-28) просив скасувати податкове повідомлення-рішення від 13.03.2006 року №0000451320/0 у повному обсязі на суму податкового зобов`язання 12215830,00грн.

Позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято на підставі акту №102/13-32.1/01071315/11 від 03.03.2006 року, складеного за результатами планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2005 року.

Перевіркою встановлені заниження податкового зобов`язання та заниження податку на додану вартість на суму 6358792грн, завищення податку на додану вартість на 334503грн, в результаті чого визначена сума грошового зобов`язання 6024289грн (6358792грн - 334503грн).

Згідно з Актом перевірки ПрАТ «УДП» порушено, крім іншого, п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 05.04.1997р. за № 168/97-ВР (далі Закон України № 168/97-ВР) та Постанови КМУ «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці» від 27.06.03р. №944, а саме підприємством віднесено до податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплачені у розмірі 6033333грн у складі вартості виконаних послуг, не пов`язаних з основною діяльністю підприємства, надані підприємством «Укрінвопромінвест» - «Зовнішній аудит охорони та системи управління охороною праці, екологічна експертиза комплексів промислового та непромислового призначення».

Позивач зазначив, що з підприємством «Укрінвопромінвест» було укладено два договори:від 30.04.04р.№ОД/НФ-04-645-НЮ, за яким Підприємство «Укрінвопромінвест» провело екологічну експертизу комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення; від 30.04.04р.№ОД/НФ-04-643-НЮ, за яким Підприємство «Укрінвопромінвест» провело обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників у процесі трудової діяльності.

За результатами виконання договорів складені акти прийому-передачі, роботи оплачені, виписані податкові накладні.

Залізницею фактично не були включені витрати за договорами до складу валових витрат у звітному періоді, але суму податку на додану вартість на загальну суму 6033333 грн віднесено до податкового кредиту. Позивач вважає, що не включення підприємством витрат на зазначені роботи до складу валових витрат саме у звітному періоді не є підставою для виключення із складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі вартості виконаних послуг.

Також на думку позивача є необґрунтованими висновки Акту перевірки, що вказані роботи не пов`язані з господарською діяльністю Залізниці, оскільки відповідно з пп. 5.4.5 п. 5.4. ст. 5 Закону “Про оприбуткування прибутку підприємств” від 28.12.94р. №334/94 ВР, до складу валових витрат включаються інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку, а відповідно із пп. 5.2.1 п. 5.2. ст. 5 вказаного Закону до складу валових витрат включаються «суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці...».

Позивач у позові вказує, що за договорами контролюючим органом безпідставно нараховано зобов`язання на 6033333 грн, а враховуючи, що СДПІ по роботі з ВПП нарахувала 6358792 грн заниження Залізницею об`єкта оподаткування, що призвело до заниження податкового зобов`язання та заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2003р. по 01.07.2005р, з яких 6033333 грн. є безпідставно нарахованими, загальна сума заниження податку складає: 6358792 грн - 6033333 грн - 334 503 грн = - 9044грн (тобто, завищення податкового зобов`язання).

За таких обставин, підстав у СДПІ по роботі з ВПП для винесення повідомлення- рішення від 13.03.06р. №0000451320/0 не було.

Представник відповідача подав відзив на позов (т.21 а.с.20-24), в якому просив відмовити у задоволенні позову.

Стосовно операцій, які вплинули на заниження об`єкту оподаткування, представник відповідача зазначив, що позивачем було укладено з Підприємством «Укрінвопромінвест» Договір підряду на обстеження системи управління охороною праці, який був зареєстрований юридичною службою Одеської залізниці від 30.04.2004 за №ОД/НФ-04- 643НЮ, згідно до якого Виконавець зобов`язався провести обстеження системи правових, соціальних економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників. Сума оплати робіт по договору склала 17700000 грн. Оплата робіт здійснювалась на умовах 100% передплати.

Згідно до акту приймання-передачі звіту від 16.07.2004, за договором підряду на системи управління охороною праці від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-643НЮ передав, а Замовник прийняв результати виконаної роботи у вигляді 7 книг документації стосовно структурних підрозділів Одеської залізниці на паперовому носії. Під час перевірки встановлено, що у платника податків в наявності немає усіх додатків до всіх договорів та 7 книг документації стосовно структурних підрозділів Одеської залізниці. Крім того, під час проведення перевірки підприємством не надано перевіряючим доказів щодо витрат на відрядження відповідно до додатку №1 до договору від 16.07.2004 ЗЮД НФ-04-643НЮ та розрахунку вартості одного людино-дня обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників та надання консультаційної допомоги із підвищення систем охорони праці на Одеській залізниці.

Виконавець для виконання умов договору повинен був мати відповідні ліцензії. Про те, що у Підприємства «Укрінвопромінвест» ліцензії на проведення будь-яких робіт серед установчих документів відсутні, свідчить п.6 листа-відповіді ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 16.02.2006р. за №1550/7/23-0204/459 на лист СДПІ з обслуговування ВП у м. Одесі МГУ Міндоходів від 13.01.2006 №561/7/13-32.1/33. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.05.2019, який скасовуючи рішення по даній справі, зазначив, що у підприємства відсутні ліцензії на проведення робіт, які були предметом договорів, укладених з позивачем.

Крім того, відповідно до акту перевірки ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 01.08.2006 №2658-3500/23-0211/32586931 Підприємство «Укрінвопромінвест» та довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.07.2003, основними видами діяльності Підприємства «Укрінвопромінвест» за період, що перевірявся була діяльність, пов`язана з торгівлею. З огляду на зазначене у Підприємства «Укрінвопромінвест» були відсутні можливість виконання робіт передбачених договором від 16.07.2004 №ОД/НФ-04-643НЮ без наявності необхідних ресурсів.

Інший договір підряду між Одеською залізницею та Підприємством «Укрінвопромінвест» 30.04.2004 був укладений на проведення екологічної експертизи №ОД/НФ-04-645-НЮ, за яким Підприємство «Укрінвопромінвест» зобов`язується за завданням Одеської залізниці провести екологічну експертизу комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення Одеської залізниці, а Одеська залізниця зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства «Укрінвопромінвест» на умовах 100% передплати.

Відповідно до договору «Виконавець» Підприємство «Укрінвопромінвест» зобов`язався провести екологічну експертизу комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення «Замовника» ДП «Одеська залізниця».

Перевіркою встановлено, що згідно актів приймання-передачі звіту за договором підряду на проведення екологічної експертизи від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ. Під час проведення перевірки підприємством не надано перевіряючим докази щодо витрат на відрядження відповідно до додатку №1 до договору №ОД/НФ-04- 645НЮ та розрахунку вартості одного людино-дня проведення комплексів екологічної експертизи території Одеської залізниці.

В обґрунтування своєї правової позиції, Офіс великих платників зазначив, що у разі, коли платник податків придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв`язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і не включаються до складу податкового кредиту. Постанова Кабінету Міністрів України від 27.06.2003р. №944 не передбачає включення послуг з аудиту охорони та системи управління охороною праці до валових витрат.

Крім того, відповідно до статті 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України, а пунктом «д» статті 20 цього ж Закону визначено, що здійснення державної екологічної експертизи є компетенцією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

З огляду на зазначене Підприємство «Укрінвопромінвест» не могло провести екологічну експертизу, яка була предметом договору від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ. З цього приводу Верховним Судом зазначено, що дані обставини мають вагоме значення для правильного вирішення справи.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив (т.21 а.с.34-40), в якій зазначив, що він не погоджується із доводами відповідача наведеними у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, обов`язок доказування правомірності прийняття повідомлення-рішення від 13.03.2006 №0000451320/0 та наявність у діях позивача порушення п.п. 7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР та Постанови КМУ «Про затвердження переліку заходів та засобів з охорони праці» від 27.06.2003 №944 покладений на відповідача, а предметом доказування є відсутність або наявність підстав для віднесення до складу валових витрат вартості послуг за укладеними Позивачем договорами.

Щодо віднесення вартості послуг за договором на проведення обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників у процесі трудової діяльності від 16.07.2004 №ОД/НФ-04-643 НЮ до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв`язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний забезпечувати функціонування системи управління охороною праці. Витрати на проведення аудиту системи охорони праці на підприємстві передбачені п. З «Переліку заходів та засобів з охорони праці, витрати на здійснення та придбання яких включаються до валових витрат», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003. №994 (у редакції станом на 27.06.2003) до складу валових витрат відносяться витрати з: «Проведення атестації робочих місць на відповідність нормативно-правовим актам з охорони праці та аудиту з охорони праці, оформлення стендів, оснащення кабінетів, виставок, придбання необхідних нормативно-правових актів, наочних посібників, літератури, плакатів, відеофільмів, макетів, програмних продуктів тощо з питань охорони праці».

Таким чином, вартість послуг, наданих за договором від 16.07.2004 №ОД/НФ-04-643 НЮ, віднесено до складу валових витрат виробництва наведеними вище нормами законодавства.

Також представник позивача вважає обґрунтованим та правомірним віднесення вартості послуг за договором на проведення екологічної експертизи комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645-НЮ до складу валових витрат виробництва.

Відповідно до Закону України «Про транспорт» до обов`язків підприємств транспорту належить: забезпечення охорони навколишнього середовища; забезпечення транспортних засобів вимогам безпеки, охорони праці, та екології.

Статті 4, 26 та 27 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 25.06.1991 №1264-ХІІ передбачають, що проведення екологічної експертизи є обов`язковим у процесі законотворчої, інвестиційної, управлінської, господарської та іншої діяльності, що впливає на стан навколишнього природного середовища. Відповідно до пп. 5.4.5 п. 5.4. ст. 5 Закону «Про оприбуткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються інші витрати на збереження екологічних систем, які перебувають під негативним впливом господарської діяльності платника податку.

Представник позивача не згодний з твердженням відповідача, що підприємство «Укрінвопромінвест» не могло провести екологічну експертизу, яка була предметом договору від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ, оскільки відповідно до ст. 26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України, а п. «д» ст. 20 Закону визначено, що здійснення державної екологічної експертизи є компетенцією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 14 Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995 №45/95-ВР (у редакції станом на 28.11.2002) в Україні здійснюються державна, громадська та інші екологічні експертизи.

З огляду на те, що підприємство «Укрінвопромінвест» не є суб`єктом державної екологічної експертизи, а предметом договору від 30.04.2004 №ОД/НФ- 04-645-НЮ не було проведення експертизи об`єктів, які згідно ст. 14 Закону України «Про екологічну експертизу» віднесені до об`єктів державної екологічної експертизи. Відповідач безпідставно посилається на обставину - неможливість проведення за договором державної екологічної експертизи. Державна екологічна експертиза організовується і проводиться еколого-експертними підрозділами, спеціалізованими установами, організаціями або спеціально створюваними комісіями спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів, його органів на місцях із залученням інших органів державної виконавчої влади.

Також представник позивача не погоджується з доводами відзиву, що під час перевірки позивачем не надано перевіряючим докази витрат на відрядження відповідно до додатків №1 до договорів та розрахунків вартості одного людино-дня.

Представник позивача вважає, що вказані обставини повинні доказуватися суб`єктом владних повноважень. Крім того, під час виконання договорів позивач не здійснював витрат на відрядження своїх працівників, оскільки надання послуг за договорами здійснювало підприємство «Укрінвопромінвест», яке і мало можливість визначити свої витрати. Відповідні питання могли бути перевірені відповідачем під час проведення зустрічної перевірки підприємства «Укрінвопромінвест».

Твердження представника відповідача, що виконавець по договорам з підприємством «Укрінвопромінвест» останньому для виконання робіт по договору необхідно наявність ліцензій, дозволів, тощо, не може вважатися обґрунтованим, оскільки відповідно до преамбули та ст. 2 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 №1775-111 цей Закон визначає, крім іншого, види господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню. Види господарської діяльності, не передбачені у статті 9 цього Закону, не підлягають ліцензуванню.

Таким чином, зазначення сторонами у змісті договору про право виконавця залучати до надання послуг інших осіб за умови наявності у них необхідних ліцензій, дозволів, тощо, не є підставою для визначення того, що діяльність за договором підлягає ліцензуванню.

У відзиві на позовну заяву відповідач стверджує, що у Підприємства «Укрінвопромінвест» була відсутня можливість виконання робіт передбачених договором від 16.07.2004 №ОД/НФ-04-643НЮ через відсутність необхідних ресурсів, оскільки згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.07.2003 серед основних видів діяльності Підприємства відсутні види діяльності, які до яких відносяться послуги за договором.

Представник позивача, посилаючись на ст.ст.19,ч.3 ст.259 Господарського кодексу України, зазначив, що суб`єкти господарювання мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству. Для віднесення суб`єкта господарювання до відповідної категорії обліку визначаються основні, другорядні та допоміжні види господарської діяльності.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» від 15.05.2003 №755-ІУ відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток. В Єдиному державному реєстрі містяться відомості щодо юридичної особи, зокрема щодо основних видів діяльності.

Наведене свідчить, що окрім основних видів діяльності, інформація про які включаються до Єдиного державного реєстру, існують інші види - другорядні та допоміжні.

Представник позивача у відповіді на відзив зазначив, що обґрунтовуючи свої заперечення, у порушення ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідач не зазначив яке значення ця обставина має для правильного вирішення справи, зокрема яка норма законодавства пов`язує факт відсутності у реєстрі виду діяльності, з можливістю надання таких послуг та правомірністю віднесення вартості послуг до складу валових витрат виробництва.

Представник відповідача подав до суду заперечення на відповідь на відзив (т.21 а.с.57-59), згідно з якими представник відповідача не заперечує, що Закон України «Про екологічну експертизу» передбачає можливість проведення державної, громадської та інших екологічних експертиз. Але, виходячи зі змісту понять експертиз наведених в Законі підприємство «Укрінвопромінвест» не є суб`єктом, а ні державної, а ні громадської та іншої екологічної експертизи, та відповідно не могло провести екологічну експертизу, яка була предметом договору від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ.

Також представник відповідача не заперечував, що законодавством встановлені окрім основних видів діяльності існують ще інші види - другорядні та допоміжні. Проте при реєстрації підприємства у заяві про державну реєстрацію створення юридичної особи, вказуються основний і декілька другорядних видів діяльності, від яких планують отримувати дохід. Причому вид економічної діяльності, який записаний першим, вважається основним.

Допоміжні види економічної діяльності - види діяльності, результати яких використовуються самим підприємством з метою забезпечення його основного та другорядних видів економічної діяльності.

Проведення обстеження системи правових, соціальних економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників та проведення екологічної діяльності не визначено підприємством «Укрінвопромінвест» як основний чи другорядний вид діяльності та не може бути і допоміжним видом діяльності зазначеного підприємства так як не може бути використовуватися самим підприємством з метою забезпечення його основного та другорядних видів економічної діяльності Підприємства «Укрінвопромінвест».

Таким чином Підприємство «Укрінвопромінвест» не могло надати послуги Позивачу, які були предметом договорів від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ та від 16.07.2004 №ОД/НФ- 04-643.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові та відповіді на відзив. Також зазначив, що з постановою Верховного суду від 21.05.2019 року ознайомлений, відсутні додаткові докази.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у відзиві на позов та запереченнях.

Судом встановлено, що з 30.12.2005 року по 16.02.2006 року СДПІ з обслуговування ВП у м. Одесі МГУ Міндоходів була проведена планова документальна перевірка, за результатами якої складений акт від 03.03.2006 №102/13-32.1/01071315/11 «Про результати планової документальної перевірки з дотримання вимог податкового законодавства ДП «Одеська залізниця», код ЄДРПОУ 01071315, за період з 01.07.2003 по 30.06.2005» (т.1 а.с.63-166).

Позивач подав заперечення на акт перевірки (т.1 а.с.167-177). Згідно відповіді контролюючого органу від 13.03.2016 року заперечення на акт перевірки не прийняті (т.1 а.с.179-184).

На підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.03.2006 №0000451320/0, яким позивачу визначено податкове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на 12215830грн (за основним платежем на суму 6024289грн та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 6191541грн (т.1 а.с.15).

Підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення були висновки акту перевірки про порушення позивачем:

- п.4.1 ст.4, абз.2 пп.7.3.1 п.7.3,абз1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, в результаті заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2003 року по 01.07.2005 року на суму 6358792грн;

-п.4.1 ст.4, пп.е,г,в,є пп.7.1.2,абз1 пп.7.2.3 п.7.2, абз.1.3 пп.7.3.1,абз1 пп.7.4.1,пп.7.4.4,абз2 пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, в результаті чого завищений податок на додану вартість на 334503грн. (т.1 а.с.138).

Пунктом 4.1 ст.4 Закону України № 168/97-ВР, який діяв на час виникнення спірних правовідносин, встановлено, що база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов`язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв`язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв`язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Стаття 7 Закону України № 168/97-ВР визначає порядок обчислення і сплати податку.

Пункт 7.2 ст.7 Закону регламентує питання податкової накладної, правила її заповнення, надання контрагенту.

Пункт 7.3 ст.7 Закону визначає дату виникнення податкових зобов`язань.

Пункт 7.4 ст.7 Закону регламентує питання податкового кредиту.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пп.7.4.4 ст.7 Закону (в редакції Закону України №2505 від 25.03.2005 року) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв`язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

До внесення змін вказаний підпункт встановлював, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв`язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

В Акті перевірки зазначено про порушення позивачем п.4.1 ст.4, абз.2 пп.7.3.1 п.7.3,абз1 пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР, в результаті заниження податку на додану вартість за період з 01.07.2003 року по 01.07.2005 року на суму 6358792грн.

Вказана сума складається:

- з сум завищення податкового кредиту на суму 6033333 грн по господарським операціям з Підприємство «Укрінвопромінвест» (договори від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ та від 16.07.2004 №ОД/НФ- 04-643);

- з сум завищення податкового кредиту на суму 325459 грн у зв`язку з не підтвердженням сум податковими накладними, з порушеннями заповнення податкових накладних, або сум податку з придбання товарів, не пов`язаних з господарською діяльністю.

Позивачем сума завищення податкового кредиту на суму 325459 грн не оспорюється.

Господарські операції з Підприємство «Укрінвопромінвест», за якими згідно з Актом перевірки завищений податковий кредит на суму 6033333грн, здійснені за договорами від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-645НЮ та від 16.07.2004 №ОД/НФ- 04-643.

Позивач («Замовник») та Підприємство «Укрінвопромінвест» («Виконавець») уклали Договір підряду на обстеження системи управління охороною праці, який був зареєстрований юридичною службою Одеської залізниці від 30.04.2004 за №ОД/НФ-04- 643НЮ, згідно до якого Виконавець зобов`язався провести обстеження системи правових, соціальних економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально- профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників. Сума оплати робіт по договору склала 17700000 грн. Оплата робіт за цим договором здійснювалась на умовах 100% передплати (т.1 а.с.16-24).

Згідно до акту приймання-передачі звіту від 16.07.2004, за договором підряду на системи управління охороною праці від 30.04.2004 №ОД/НФ-04-643НЮ передав, а Замовник прийняв результати виконаної роботи у вигляді 7 книг стосовно структурних підрозділів Одеської залізниці на паперовому носії (т.1 а.с.25).

Також позивач («Замовник») та Підприємство «Укрінвопромінвест» («Виконавець») уклали Договір підряду на проведення екологічної експертизи, який був зареєстрований юридичною службою Одеської залізниці від 30.04.2004 за №ОД/НФ-04- 645НЮ, згідно до якого Підприємство «Укрінвопромінвест» зобов`язується за завданням Одеської залізниці провести екологічну експертизу комплексів, територій та об`єктів промислового та непромислового призначення Одеської залізниці, а Одеська залізниця зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Підприємства «Укрінвопромінвест» на умовах 100% передплати (т.1 а.с.26-34).

Згідно до акту приймання-передачі звіту від 16.07.2004, за договором підряду Одеська залізниця прийняла результати виконаної роботи у вигляді книг документації стосовно структурних підрозділів Одеської залізниці (т.1 а.с.35).

Копії вказаних книг надані позивачем та досліджені судом.

Скасовуючи постанову Одеського окружного адміністративного суду від 11.11.2013 року та ухвалу суду апеляційної інстанції від 28.01.2014 року Верховний Суд у постанові від 21.05.2019 року зазначив, що аналізуючи дотримання платником наведених правил оподаткування, суди, зокрема, послалися на наявність у платника податкових накладних, актів-приймання-передачі, книг документації про результати проведених робіт, та не надали належної правової оцінки доводам СДПІ з ОВП у м. Одеси, якими вона мотивує правомірність оспорюваних нарахувань за цими операціями.

Зокрема, суди не перевірили доводи відповідача про не можливість виконання спірним постачальником робіт та наявність необхідних матеріальних, трудових ресурсів; не з`ясували порядок взаємодії позивача з названим постачальником, не встановили фактичних виконавців операцій.

В пункті 2.3.3 договорів підряду на обстеження системи управління охорони праці та проведення екологічної експертизи зазначено, що Виконавець має право залучення інших фізичних та юридичних осіб та об`єктів підприємницької діяльності за умови наявності у них необхідних ліцензій, дозволів, тощо.

Проте, у підприємства «Укрінвопромінвест» відсутні ліцензії на проведення робіт, які були предметом договорів, укладених з позивачем.

Крім того, суди зазначили, що відповідно до акту перевірки ДПІ у Солом`янському районі м. Києва від 01.08.2006 №2658-3500/23-0211/32586931 Підприємство «Укрінвопромінвест» проводило аудит охорони праці та оцінки пожежного стану на залізницях та облавтодорах різних областей України.

Разом з тим, як вбачається зі змісту зазначеного акту перевірки, згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 25.07.2003, основними видами діяльності Підприємства «Укрінвопромінвест» за період, що перевірявся є: 51.70.0 - інші види оптової торгівлі; 52.11.0 - роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно з продовольчим асортиментом; 51.19.0 - посередництво в торгівлі різними товарами; 51.39.0 - неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 52.48.9 - спеціалізована роздрібна торгівля непродовольчими товарами, не віднесеними до інших угрупувань; 51.18.1- інші види спеціалізованого посередництва в торгівлі.

Також в обґрунтування своїх доводів СДПІ з ОВП у м. Одесі зазначає, що відповідно до ст.26 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» порядок проведення екологічної експертизи визначається законодавством України, а п.«д» ст.20 Закону визначено, що здійснення державної екологічної експертизи є компетенцією спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів і його органів на місцях .

Відповідно до ст.2 Закону України «Про екологічну експертизу відносини в галузі екологічної експертизи регулюються цим Законом, Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», та іншими актами законодавства України.

Під час вирішення даного спору суди попередніх інстанцій не звернули достатньої уваги на зазначене, однак дані обставини мають вагоме значення для правильного вирішення справи.

Суд приймаючи до провадження справу ухвалою від 10.07.2019 року направив учасникам справи копію постанови Верховного Суду від 21.05.2019 року та запропонував надати всі наявні докази у справі до суду з урахуванням постанов Верховного Суду від 21.05.2019 року, якою скасовані попередні рішення з підстав не дослідження судами комплексу доказів, необхідного для доведення реальності та правомірності укладення й виконання угод, з якими пов`язане донарахування податкового зобов`язання.

Представник позивача зазначив, що ним надані всі докази по справі, додаткових доказів не має, а також зазначив, що відповідно до вимог КАС України обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення покладається на суб`єкта владних повноважень.

Крім того, представник позивача також вважав, що крім основного виду діяльності суб`єкта господарювання він має другорядні, а тому відсутність у Підприємства «Укрінвопромінвест» основного виду діяльності, пов`язаного з проведенням аудиту та експертиз, не свідчить про відсутність можливості їх проведення.

Також позивач зазначив, що під час виконання договорів позивач не здійснював витрат на відрядження своїх працівників, оскільки надання послуг за договорами здійснювало підприємство «Укрінвопромінвест», яке і має можливість визначити свої витрати. Відповідні питання могли бути перевірені відповідачем під час проведення зустрічної перевірки підприємства «Укрінвопромінвест», яка відповідачем не проводилася.

Проте суд вважає таку позицію необґрунтованою, оскільки відповідно до договорів укладених з Підприємством «Укрінвопромінвест» (додатком до яких є розрахунки вартості одного людино-дня обстеження системи правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності працівників та надання консультаційної допомоги із підвищенням системи охорони праці на Одеській залізниці та одного людино-дня проведення комплексів екологічної експертизи території Одеської залізниці) замовник, крім іншого, відшкодовував витрати на відрядження та зобов`язаний забезпечити безперешкодний вхід Виконавця та можливість проведення обстеження на всіх структурних підрозділах Замовника, які визначені у додатках до договору.

Таким чином, Залізниця повинна була мати відомості щодо осіб, які здійснювали обстеження, відряджались до об`єктів дослідження та яким надавався допуск до цих об`єктів Залізниці.

Крім того, суд вважає неспроможним, посилання на те, що Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», який не передбачає ліцензування проведення експертиз. Сам цей Закон передбачає утворення експертно – апеляційної ради, до функцій якої відноситься зокрема, експертиза проектів нормативно-правових актів органів виконавчої влади з питань ліцензування. Тобто ліцензування господарської діяльності та наявність права на проведення експертних досліджень не є тотожними.

Суд дослідив книги з документацією як доказ виконання досліджень. Вказані книги містять документацію Залізниці, дозволи, інструкції, а також звіти проведених аудитів здійснених належними суб`єктами. Наприклад, наявний звіт про результати проведеного аудиту системи управління охорони праці на Одеській залізниці (Пасажирське вагонне депо Одеса-Головна) (т.12 а.с.107). У склад аудиторської групи увійшли три технічних експерта (т.12 а.с.109/об). Звіт за результатами проведеного аудиту Системи управління охороною праці на Одеській залізниці (Локомотивне депо Одеса-Застава-1) (т.15 а.с.1-15).

Суд не приймає до уваги доводи позивача, викладені у позові в обґрунтування позовних вимог, що не включення підприємством витрат на роботи по договорам з Підприємства «Укрінвопромінвест» до складу валових витрат саме у звітному періоді не є підставою для виключення із складу податкового кредиту суми податку, сплаченого у складі вартості виконаних послуг, оскільки на час здійснення вказаних операцій відповідно до пп.7.4.4 ст.7 Закону України № 168/97-ВР (в редакції до внесення змін Законом України №2505 від 25.03.2005 року) у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв`язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Частиною 1 ст.72 КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст.ст.73,74,75,76 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З урахуванням встановлених фактів, суд дійшов висновку, що відповідач приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначених законодавством, а позивач належними та допустимими доказами після прийняття Верховним судом по справі постанови від 21.05.2019 року висновків Акту перевірки не спростував.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2,5,6,7,9,139,242-246, суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Тверська,5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії Одеська залізниця Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (вул. Пантелеймонівська,19, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ ВП: 40081200) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (вул. Дегтярська,11Г, м. Київ, 04119, код ЄДРПОУ 39440996) про скасування податкового повідомлення - рішення від 13.03.2006 суду №0000451320/0.

Рішення суду набирає законної сили у порядку ст.255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів у порядку ст.ст.293,295-297 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва

.