Рішення № 84800372, 07.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3256/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Філімоненка А.О.,

сторін:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - Ребець Ю.Є

перекладач - Хамдард Н.Х.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування наказу №93 від 17.05.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст позовних вимог.

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить суд:

- Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 93 від 17.05.2019 р., про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

- Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», прийняти рішення відносно до ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Виклад позиції позивача, заперечень відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що вважає оскаржуване рішення ДМС України необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки приймаючи рішення, належним чином не вивчив та не проаналізував інформацію, що може бути доказом наявності умов для визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Позивач вказала, що прийняте рішення порушує її права, гарантовані Конституцією України та міжнародними договорами України, зокрема, право на отримання притулку в Україні, яке закріплене в ст.26 Конституції України.

29.05.2019 року, представником Відповідача було надано відзив на позовну заяву, в якому Відповідач просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування підстав для відмови у задоволенні позову відповідач зазначає, що оскаржуване рішення винесено на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним.

Заяв чи клопотань від сторін, до суду не надходило. Процесуальні дії судом не вчинялись.

Обставини справи.

Позивач разом із сім`єю 06.03.2019 року вибула авіарейсом Кабіл (Афганістан) - Душанбе (Таджикистан) на підставі паспортного документу та оформленої візи.

10.03.2019 року ОСОБА_1 вирушила авіарейсом Душанбе (Таджикистан) - Стамбул (Туреччина) - Одеса (Україна).

11.03.2019 року позивач прибула до України, місце прибуття - міжнародний аеропорт «Одеса».

06 травня 2019 р. Позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (надалі за текстом - ГУ ДMC України в Одеській області) з заявою про звернення за захистом в Україні.

24.05.2019 р. Позивач отримала Повідомлення № 5/1-136 від 17.05.2019 р. про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту на підставі Наказу № 93 від 17.05.2019 р. у відповідності з яким на підставі п.6 статті 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» (надалі за текстом - Закон) Позивачу відмовлено в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Не погоджуючись з рішенням ГУ ДМС України в Одеській області, Позивач оскаржила його у судовому порядку.

Джерела права й акти їх застосування.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов`язки, що і громадяни України.

Згідно з ст. 14 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право шукати притулку від переслідувань в інших країнах.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, жодна людина не може бути піддана катуванням, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню.

Порядок регулювання суспільних відносин у сфері визнання особи біженцем, особою, яка потребує додаткового або тимчасового захисту, втрати та позбавлення цього статусу, а також встановлення правового статусу біженців та осіб, які потребують додаткового захисту і яким надано тимчасовий захист в Україні визначає Закон України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Згідно з ч. 6 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, зазначені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, а також якщо заяви носять характер зловживання: якщо заявник з метою визнання його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, у зв`язку з відсутністю підстав, передбачених для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, встановлених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Відповідно до п. 1 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно з п. 13 ст. 1 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», особа, яка потребує додаткового захисту, - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність, поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту, може прийняти рішення про відмову в прийнятті заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, в разі, якщо заявник видає себе за іншу особу або якщо заявнику раніше було відмовлено у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, за відсутності умов, передбачених пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.

Згідно абз. 5 ст. 6 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" не може бути визнана біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту особа, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені пунктами 1 чи 13 частини першої статті 1 цього Закону, відсутні.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Закону, до заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, додаються документи, що посвідчують особу заявника, а також документи та матеріали, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. У разі якщо у заявника відсутні документи, що посвідчують його особу, або такі документи є фальшивими, він повинен повідомити про цю обставину в заяві про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, а також викласти причини виникнення зазначених обставин.

Ч. 1 ст. 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачено, що розгляд заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. Строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більш як до трьох місяців.

Відповідно до ч. 11 ст. 9 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо визнання або відмови у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Частина 1 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" передбачає, що рішення за заявою про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. Строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань міграції, але не більш як до трьох місяців.

Згідно ч. 5 статті 10 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", за результатами всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань міграції приймає рішення про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, чи про відмову у визнанні біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Відповідач на підставі ст. 27 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» є спеціально уповноваженим органом державної виконавчої влади у справах міграції та згідно зі ст.ст. 5, 6, 10, 11 цього ж Закону здійснює повноваження щодо прийняття рішення про оформлення документів щодо визнання осіб біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, а тому його рішення, дії чи бездіяльність з цього приводу на підставі ст. 55 Конституції України, ст. 5, п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, ст. 12 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» можуть бути оскаржені до суду в порядку адміністративного судочинства.

Висновки суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд погоджується з доводами Позивача, які викладені у позові, виходячи з наступного.

Суд вважає необхідним зазначити, що "побоювання стати жертвою переслідувань" складається із суб`єктивної та об`єктивної сторін. Суб`єктивна сторона полягає у наявності в особи "побоювання". "Побоювання" є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалась навколо неї. Саме під впливом цієї суб`єктивної оцінки особа вирішила покинути країну і стала біженцем.

Об`єктивна сторона пов`язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними. Факти обґрунтованості побоювань переслідування (загальну інформацію в країні походження біженця) можуть отримуватись від біженця, та незалежно від нього - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, з публікацій у засобах масової інформації, з повідомлень національних чи міжнародних неурядових правозахисних організацій, із звітів Міністерства закордонних справ тощо.

Таким чином, особа, яка шукає статусу біженця має довести, що його подальше перебування у країні походження або повернення до неї реально загрожує його життю та свободі і така ситуація склалася внаслідок його переслідування за ознакою раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

Директива Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту" від 27.04.2004 № 8043/04 містить наступні фактори, які повинні досліджуватися з наведеного вище питання: реальна спроба обґрунтувати заяву; надання усіх важливих фактів, що були в розпорядженні заявника та обґрунтування неможливості надання інших доказів; зрозумілість, правдоподібність та несуперечливість тверджень заявника; заявник подав свою заяву про міжнародний захист якомога раніше; встановлено, що заявник заслуговує на довіру.

Як вбачається з матеріалів особової справи позивача, під час звернення за міжнародним захистом ОСОБА_1 зазначила, що основною причиною неможливості повернення до країни походження ОСОБА_1 вказує побоювання стати жертвою невибіркового насилля внаслідок існуючого зброєного конфлікту та погрози з боку терористичного угрупування Талібан через професійну діяльність батька та брата, які з 2016 року до початку 2019 року працювали в логістичній компанії Бест Діл (Best Deal Logistic company) на посаді помічника з логістики та водія, і саме ці обставини послугували причиною отримання погроз з боку Талібану. У зв`язку з професійною діяльністю її батько та брат, неодноразово отримували погрози від представників терористичного угрупування Талібан у вигляді телефонних дзвінків та візитів додому з вимогою виконати їх вимоги.

Судом встановлено, що висновки про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту відносно позивача містять інформацію про країну походження позивача, але в основному позитивну. Між тим, наявна інша загальновідома інформація про країну походження позивачів та м. Кабул.

Інформація ІКП від:

- ІНФОРМАЦІЯ_4 року в результаті вибуху під час змагань в одному зі спортивних клубів Кабула загинули 20 осіб, ще 70 осіб отримали поранення. Вибуховий пристрій привів у дію терорист-смертник (повний текст: https://ua.korrespondent.net/world/4008118-pid-chas-vybukhu-v-sportklubi-kabula-zahynulo-20-osib);

- ІНФОРМАЦІЯ_5 року під час релігійного заходу в Кабулі стався вибух, влаштований смертником. Унаслідок надзвичайної події загинуло щонайменше 50 людей, ще 80 осіб отримали поранення (повний текст: https://ua.korrespondent.net/world/4034963-vybukh-u-kabuli-ponad-50-zahyblykh-80-poranenykh);

- ІНФОРМАЦІЯ_6 року у результаті вибуху замінованого авто, яке мало намір протаранити конвой сил безпеки в західному передмісті афганської столиці Кабула, загинули 12 осіб. Про це повідомив місцевий ресурс Tolo News. Серед загиблих - чотири правоохоронці і вісім цивільних осіб, в тому числі дві жінки і двоє дітей. Також повідомляється про 12 поранених. Відповідальність за теракт взяли на себе терористи з Талібану . Раніше в ході сутичок в провінції на північному заході Афганістану Фар`яб загинули 23 людини. До цього бойовики руху Талібан напали на два сторожові пости афганської армії в провінції Герат - загинули 14 військових, ще 21 було захоплено в полон (повний текст: https://ua.korrespondent.net/world/4042528-v-afhanistani-smertnyk-vrizavsia-v-konvoi-12-zhertv);

- ІНФОРМАЦІЯ_7 року в столиці Афганістану Кабулі пролунав потужний вибух, в результаті якого загинули 4 людини, постраждали близько 44, включаючи 10 дітей. Згідно з повідомленням вибух стався в районі, де розташовані офіси зарубіжних громадських організацій, а також проживають іноземці. За попередніми даними, вибуховий пристрій був встановлений на вантажівці, в результаті вибуху пошкоджено декілька житлових будинків (повний текст: https://znaj.ua/world/203018-v-kabuli-progrimiv-potuzhniy-vibuh-bagato-zagiblih-postrazhdali-diti);

- центр новин ООН, Таліби не йдуть на прямі переговори, а жителі Афганістану продовжують гинути - ІНФОРМАЦІЯ_8 року (https://www.refworld.org.ru/docid/5c87597a4.html). В Афганістані підвели підсумки недавніх парламентських виборів і зараз готуються до виборів президента, запланованих на липень. Паралельно робляться зусилля із вирішення конфлікту, у тому числі шляхом діалогу Вашингтону з лідерами руху "Талібан". У Москві відбулася зустріч делегації талібів з деякими афганськими політичними лідерами, проте ніяких офіційних переговорів між урядом Афганістану і цим рухом не проводилися. А тим часом ситуація в країні погіршується: більше половини її жителів живуть за межею бідності;

- ІНФОРМАЦІЯ_9 року у Кабулі із-за нападу на будівлю американської організації загинули 9 чоловік (https://112.ua/mir/v-kabule-iz-za-napadeniva-na-zdanie-amerikaDskov-organizacii-pogibli-9-chelovek-491096.html). Операція проти бойовиків тривала майже шість годин. В Кабулі загинули щонайменше дев`ять чоловік із-за нападу на будівлю американської гуманітарної організації Counterpart International. Про це повідомив начальник прес-центру МВС Афганістану ОСОБА_7 на своїй сторінці в Facebook. Як повідомляється, серед загиблих - троє мирних жителів. За словами представника МВС країни, більше 170 співробітників гуманітарної організації було врятовано силами безпеки під час операції. В середу вранці в районі, де розташовуються дві будівлі зарубіжної гуманітарної організації, стався вибух і почалася стрільба. Операція проти бойовиків тривала майже шість годин, були знищені п`ять нападаючих. Телеканал Tolo News повідомив, що відповідальність за напад узяв на себе рух " Талібан ";

- ІНФОРМАЦІЯ_3 у столиці застрелили парламентського радника (https://podrobnosti.ua/2297308-v-stolitse-zastrelili-parlamentskogo-sovetnika.html). В столиці Афганістану Кабулі застрелили радника комісії з культури афганського парламента, колишню тележурналістку ОСОБА_10 Про це повідомив прес -секретар поліції ОСОБА_12 , пише DW. За інформацією агентства, двоє чоловіків на мотоциклі стріляли в колишнього репортера телеканалу Ariana News недалеко від її будинку в східній частині Кабула. У момент нападу вона йшла на роботу до парламенту. Мотиви злочину доки неясні, поліція веде розслідування. За даними ООН, в 2018 році в Афганістані були вбиті 3804 мирних жителя, у тому числі більше 900 дітей, що є найбільшим річним показником жертв серед цивільного населення за останні роки;

- ООН: в 2019 році жертвами війни стали більше 500 мирних жителів Афганістану - ІНФОРМАЦІЯ_10 року (https://www.golos-ameriki.u/a/un-pro-government-forces-kilI-more-afghans-than-insurgents/4890627.html). За даними ООН, цивільне населення гине як від рук талібів, так і в результаті дій американських і афганських військових. Загальна кількість мирних жителів Афганістану, що стали жертвами, з боку армій США і афганського уряду, перевищує число людей, загиблих від рук талібів. Про це говориться в звіті ООН, опублікованому в середу. У звіті наводиться статистика жертв серед мирного населення країни за перші три місяці 2019 року. Згідно з цими даними, з січня по березень в результаті дій проурядових сил загинули 305 мирних жителів, поранення отримали 303 людини. В той же час таліби убили 227 і поранили 736 представників цивільного населення Афганістану. Згідно із звітом, жінки і діти складають до половини від загального числа жертв в Афганістані. Втім, нинішній I квартал став найменш кровопролитним з 2013 року. У ООН вважають, що це сталося завдяки зниженню кількості вибухів, що влаштовуються терористами-смертниками.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до матеріалів особових справ позивача не видає себе за іншу особу, звернулася із заявою про захист в Україні вперше.

Також слід зазначити, що заявник не зобов`язана обґрунтовувати кожну обставину своєї справи беззаперечними матеріальними доказами і мають доказувати вірогідність своїх доводів та точність фактів, на яких ґрунтується заява про надання статусу біженця, оскільки особи, які шукають статусу біженця, позбавлені в силу тих чи інших обставин можливості надати докази в підтвердження своїх доводів. Ненадання документального доказу усних тверджень не може перешкоджати прийняттю заяви чи прийняттю позитивного рішення щодо надання статусу біженця, якщо такі твердження співпадають із відомими фактами, та загальна правдоподібність яких є достатньою.

Разом з тим, підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.

Викладене свідчить про те, що у випадку, що розглядається, відносно позивача, відповідач не встановив об`єктивно та в повному обсязі наявність або відсутність конвенційних ознак, які дають право позивачу на отримання статусу біженця або особи, що потребує додаткового захисту, що дає підстави для висновку про необґрунтованість і передчасність оскаржуваного рішення та, відповідно, про його протиправність.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 17 вересня 2019 року по справі №420/6339/18.

Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивач майже 2 місяці не зверталась за міжнародним захистом на території України, чим порушила вимоги ч.1 ст.5 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", оскільки вказана обставина сама по собі не може свідчити про відсутність у позивача обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань в країні громадянської належності.

Посилання відповідача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 16.02.2018 у справі №825/608/17 та від 11.10.2018 у справі №815/1892/17, суддів вважає необґрунтованими, оскільки у спірних правовідносинах по цих справах проміжок часу між прибуттям в Україну та зверненням за міжнародним захистом дійсно був тривалим - у справі № 825/608/17 з листопада 2016 року по 09.03.2017 року, а у справі №815/1892/17 з 12.09.2012 року по 08.10.2013 року.

Враховуючи відсутність обставин, передбачених ч. 6 ст. 8 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» для прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захист, суд дійшов висновку про протиправність наказу Головного управління ДМС України в Одеській області №93 від 16.05.2019 року про відмову ОСОБА_1 в оформленні документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Згідно зі ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту", за результатами попереднього розгляду заяви, міграційний орган, як суб`єкт владних повноважень, приймає рішення або про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Повноваження міграційного органу щодо прийняття того чи іншого рішення, є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень.

В даному випадку, суд позбавлений можливості, за наявності істотних процедурних порушень з боку відповідача, зобов`язати відповідача прийняти конкретне рішення, а саме: у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону, прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши докази в їх сукупності та необхідність належного захисту порушених прав позивача, суд вважає за можливе зобов`язати Головне управління ДМС України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 у відповідності з процедурою, передбаченою ст.8 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 1 ст. 73 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 242 КАС України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 6, 72-73, 77, 139, 143, 241-246, 250-251 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (65045, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправним та скасування наказу №93 від 17.05.2019 року, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області №93 від 17.05.2019 року.

Зобов`язати Головне управління Державної міграційної служби України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про оформлення документів для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 07.10.2019 року.

Суддя Бутенко А.В.

.