Рішення № 84799367, 27.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 160/7034/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кучми К.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул.Набережна Перемоги, буд.26, м.Дніпро, 49094; код ЄДРПОУ 21910427), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (вул.Челюскіна, 1, м.Дніпро, 49000; код ЄДРПОУ 37988155) про зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернулася до адміністративного суду з позовом, в якому просить: зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 13.12.2018 року між нею та ОСОБА_2 , у розмірі 2 690 грн., на рахунок № НОМЕР_2 , AT «ОТП Банк», МФО банка: 300528, Код ЕДРПОУ банка 21685166.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 13.12.2018 року нею та ОСОБА_3 була придбана квартира у м.Дніпрі, яка придбавалась ними вперше, проте вона була вимушена сплатити збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 0,5% від вартості квартири, а інші 0,5% ОСОБА_3 , що становить 2 690 грн. кожний. Враховуючи, що без оплати нотаріус відмовлявся посвідчувати договір купівлі-продажу житла, відповідно до ч.8 ст.49 Закону України «Про нотаріат». Позивач зазначає, що збір на обов`язкове державне пенсійне страхування було сплачений безпідставно, тому 10.06.2019 року вона звернулася із заявою до відповідача щодо повернення коштів. Листом від 01.07.2019 року відповідач повідомив, що повернення коштів можливо лише за рішенням суду, оскільки органи ПФУ не наділені повноваженнями щодо визнання дійсності правочину операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року у даній справі відкрито провадження, та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

До суду 25.09.2019 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що у червні 2019 року позивач звернулася із заявою щодо повернення їй сплаченого збору на обов`язкове державне пенсійне страхування у сумі 2 690 грн. Зі змісту поданої заяви не можна було зробити висновок щодо доведеності обставин про обов`язок відповідача повернути сплачені кошти, тому позивачу було відмовлено. Відповідач вважає, що заява про повернення коштів з бюджету подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі, з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи у готівковій формі. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позову відмовити.

Третя особа до теперішнього часу на адресу суду пояснень на позовну заяву не надіслала.

Відповідно до ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Згідно із ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Частинами 5, 8 ст.262 КАС України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

За викладених обставин, відповідно до вимог ст.ст.258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позов, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_3 13 грудня 2018 року була придбана квартира АДРЕСА_3 загальною площею 48,8 кв.м. (житлова площа 27,6 кв.м.), форма власності: приватна, вид спільної власності: спільна часткова, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (індексний номер витягу 149319067).

Зазначена квартира була придбана на підставі договору купівлі-продажу від 13.12.2018 року, посвідченому приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Солошенко Ю.В. та зареєстровано в реєстрі за №5943. Згідно із п.4 договору, оціночна вартість нерухомого майна складає 537 923 грн.

Відповідно до ч.8 ст.49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус або посадова особа, яка вчиняє нотаріальні дії, відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо особа, яка звернулася з проханням про вчинення нотаріальної дії, не внесла встановлені законодавством платежі, пов`язані з її вчиненням.

Судом встановлено, що на виконання вищезазначеної норми Закону, під час оформлення договору купівлі-продажу, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 0,5% від вартості квартири у сумі 2 690 грн., що підтверджується копією квитанції №0000019 від 17.12.2018 року. Інші 0,5% від вартості квартири у сумі 2 690 грн. сплатив ОСОБА_3 .

Враховуючи, що позивачем було вперше придбано житло, вона 10.06.2019 року звернулася із заявою до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо повернення їй коштів, проте, листом від 01.07.2019 року №13715/05-05/26 «Про надання відповіді», відповідач повідомив, що в нього немає підстав щодо повернення помилково перерахованих коштів в сумі 2 690 грн., та запропонував позивачу вирішити питання в органах вищого рівня або в судовому порядку.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Так, відповідно до п.9 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №400/97-ВР), платниками збору на обов`язкове державне пенсійне страхування є: підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Згідно із п.8 ст.2 Закону №400/97-ВР, об`єктом оподаткування є для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону, - вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.1998 року №1740 «Про затвердження Порядку сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій» (далі - Порядок №1740), затверджено Порядок, який регулює питання сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно із п.15-1 Порядку №1740, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об`єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Отже, Порядком №1740 визначено, що громадяни, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше не сплачують збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Відповідно до п.15-3 Порядку №1740, нотаріальне посвідчення договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Документом, що підтверджує сплату збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна, є платіжне доручення платника збору про перерахування сум збору на бюджетні рахунки для зарахування надходжень до державного бюджету, відкриті в головних управліннях Казначейства. Копія такого платіжного доручення зберігається в нотаріуса, який посвідчив договір.

Суми збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачуються платниками, зазначеними у пункті 15-1 цього Порядку, за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса.

Судом встановлено, що враховуючи оціночну вартість нерухомого майна у сумі 537 923 грн, позивач сплатила збір на обов`язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 0,5% від вартості квартири у сумі 2690 грн. Інші 0,5% від вартості квартири у сумі 2 690 грн. сплатив ОСОБА_3

Відповідно до інформаційної довідки Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності від 13.12.2018 року, іншого житла окрім вперше придбаної квартири у позивача не має.

Суд зазначає, що на даний час відсутній відповідний правовий механізм перевірки інформації про факт придбання нерухомості вперше, тому суд вважає, що відповідач, в особі Пенсійного фонду України, як уповноважений суб`єкт владних повноважень, зобов`язаний доводити факт, що у конкретному випадку особа зобов`язана сплачувати збір на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, або звільнена від такої сплати, враховуючи, що вона придбала житло вперше.

Відсутність в Україні єдиної системи реєстрації прав на нерухоме майно та позбавлення можливості Пенсійного фонду України та його територіальних відділень встановити придбання квартир конкретною особою вперше не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян, які наділені такими правами.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України про надання тлумачення терміна «придбавають житло вперше», що міститься у п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування», визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

Отже, матеріалами справи не спростовуються твердження позивача щодо придбання нею житла вперше, а відповідачем не надано до суду належних та допустимих письмових доказів того, що ОСОБА_1 придбала житло згідно договору купівлі-продажу від 13.12.2018 року не вперше.

Аналогічна правова позиція була висловлена в постанові Верховного Суду від 13.12.2018 року по справі №813/969/17.

Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов`язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі) визначає Порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 р. №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 вересня 2013 року за №1650/24182.

Згідно з п.5 цього Порядку, повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Відповідно до п.10 розділу Порядку №787, заява та подання або ухвала суду подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Підпунктом 2 п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 року №215 передбачено, що Казначейство, відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку забезпечує казначейське обслуговування бюджетних коштів на основі ведення єдиного казначейського рахунка, відкритого у Національному банку, зокрема, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Отже, аналізуючи викладені положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що оскільки повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а таким органом є Пенсійний фонд України, то в даному випадку, саме на відповідача покладено обов`язок щодо формування та надання до органів Державної казначейської служби України подання про повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Згідно із ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України визначено, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З огляду на вищевикладене, суд вважає за можливе зобов`язати відповідача звернутись із поданням відповідно до вимог чинного законодавства України до ГУ ДКСУ України у Дніпропетровській області щодо повернення позивачу сплаченого збору.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд виходить з наступного.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову в розмірі 768,40 грн., тому судовий збір підлягає поверненню позивачу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області сформувати та подати до Головного управління державної казначейської служби України в Дніпропетровській області подання про повернення ОСОБА_1 збору на обов`язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 13.12.2018 року між нею та ОСОБА_2 , у розмірі 2 690 грн., на рахунок № НОМЕР_2 , AT «ОТП Банк», МФО банка: 300528, Код ЕДРПОУ банка 21685166.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань управління Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі у розмірі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма