Рішення № 84799355, 27.09.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2019 року Справа № 160/6958/19 Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кучма К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2019 року позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить: визнати бездіяльність відповідача, щодо не поновлення йому пенсії - протиправною, визнати протиправним та скасувати рішення про відмову у поновленні йому пенсії викладене в листах відповідача від 12.03.2019 р. та 12.04.2019 р. та зобов`язати відповідача - провести поновлення виплати йому пенсії з 07.10.2009 р. відповідно до норм Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він до червня 1997 року проживав у м.Дніпро та отримував пенсію за вислугу років, надалі виїхав на постійне місце проживання до Ізраїлю, у зв`язку із чим виплату пенсії було припинено. 28.02.2019 року представник позивача звернувся до відповідача про поновлення виплати пенсії за вислугу років з 07.10.2009 року, із застосуванням всіх підвищень, індексацій, надбавок та доплат, передбачених пенсійним законодавством України. Проте, листом №159/03.6-13 від 12.03.2019 року відповідачем у поновленні виплати пенсії було відмовлено. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не поновлення йому виплати пенсій за віком, а тому він звернулася до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Ухвалою суду від 30.07.2019 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду 22.08.2019 року відповідачем було подано відзив на позов, в якому зазначено, що представником ОСОБА_2 не було надано документів, підтверджуючих факт реєстрації позивача в Соборному районі міста Дніпра. З додатково наданих документів (реєстраційний номер облікової картки платника податків, видана ОСОБА_1 ГУ ДФС у Запорізькій області) також не можливо встановити факт реєстрації або фактичного проживання позивача в Соборному районі м.Дніпра. За даними закордонного паспорту ОСОБА_1 , копія якого була надана до відповідача, він прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль та місцем постійного проживання є Ізраїль. Законодавством України не передбачено поновлення пенсії за довіреністю, а між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення на теперішній час не укладено, відповідач не має підстав для поновлення ОСОБА_1 пенсії за віком та її перерахунку як непрацюючій особі. Отже, відповідач вважає, що вказані факти виключають неправомірність дій Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, та свідчать про передчасність позовних вимог, тому враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 23.08.2019 року витребувано з Центрального управління соціального захисту населення Дніпровської міської ради по Соборному району належним чином завірені копії пенсійної справи ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 код НОМЕР_1 ).

До суду 27.08.2019 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що при зверненні до відповідача з особистою заявою про поновлення пенсії позивачу було надано нотаріально засвідчену та апостильовану копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон та посвідчення особи № НОМЕР_2 , що підтверджується супровідним листом від 19.12.2018 року. В паспорті громадянина України для виїзду за кордон, який було пред`явлено позивачем зазначено дату його народження - ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_3 , виданий органом 0401 від 11.12.1996 року, також в ньому міститься інформація про особу позивача, місце його проживання та вік, як того вимагає п.2.9 Порядку 22-1. Право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може бути пов`язано з такою умовою як постійне проживання в Україні, а держава в свою чергу відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право, незалежно від того, де проживає особа, котрій призначена пенсія - в Україні або за її межами. Таким чином, кожен громадянин України, включаючи пенсіонерів, має право на вибір свого місця проживання, зі збереженням усіх конституційних прав. Зняття особи з реєстрації в Україні не позбавляє її громадянства України та права на отримання пенсії в Україні, якщо ця особа набула такого права, працюючи та сплачуючи страхові внески протягом встановленого законом строку, та досягнувши пенсійного віку. За таких обставин, просив позов задовольнити в повному обсязі.

До суду 26.09.2019 року на виконання ухвали від 23.08.2019 року надійшла завірена належним чином копія пенсійної справи позивача.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві та у відповіді на відзив, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, дослідивши письмові докази, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що до червня 1995 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживав у АДРЕСА_2 та отримував пенсію за вислугу років, потім 04.06.1997 року виїхав з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де був прийнятий на консульський облік в консульському відділі посольства України в Державі Ізраїль, у зв`язку із чим виплату пенсії було припинено.

28.02.2019 року представник позивача за довіреністю - ОСОБА_3 звернувся до ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про поновлення виплати пенсії за вислугу років ОСОБА_1 з 07.10.2009 року.

Листом №159/03.6-13 від 12.03.2019 року відповідачем у поновленні виплати пенсії було відмовлено. В обґрунтування відмови ГУ Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначено, що відповідно до п.1.1 Порядку №22-1, заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером особисто, відповідно до п.2.2 зазначеного Порядку, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів самоврядування. За даними закордонного паспорту ОСОБА_1 , копія якого надається, він прийнятий на консульський облік в консульському відділу посольства України в державі Ізраїль та місцем постійного проживання є Ізраїль. Враховуючи, що чинним законодавством України не передбачено поновлення пенсії за довіреністю, а між Україною та Державою Ізраїль договору щодо пенсійного забезпечення на теперішній час не укладено, управління не має підстав для поновлення ОСОБА_1 пенсії за віком та її перерахунку як непрацюючій особі.

Листом №193/03.6-13 від 12.04.2019 року про надання додаткових документів для поновлення пенсії відповідач повідомив, що документи, які б підтверджували факт реєстрації або фактичного проживання позивача в Соборному районі м.Дніпра не надані, тому звернення до управління з питання поновлення (перерахунку) пенсії за віком є безпідставними. Додатково надані документи, а саме реєстраційний номер облікової картки платника податків, видані позивачу ГУ ДФС у Запорізькій області не підтверджують факт реєстрації або фактичного проживання в Соборному районі м.Дніпра.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд приходить до наступного.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Частиною 4 ст.8 Закону №1058-ІV визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Тобто, однією з умов, які передбачають наявність у особи права на отримання пенсії є її належність до громадянства України.

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону №1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років.

До досягнення віку, встановленого абзацами першим і другим цієї частини, право на пенсію за віком за наявності відповідного страхового стажу мають жінки 1961 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 55 років - які народилися по 30 вересня 1956 року включно.

Так, на час звернення за призначенням пенсії за віком позивачу виповнилося 79 років, тобто, він набув права на признання пенсії за віком.

Згідно із п.2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. №22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846 (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов`язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08 липня 2014 року за № 785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27 березня 2018 року № 8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 2.9. зазначеного Порядку чітко встановлено, що особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Документи мають бути чинними (дійсними) на дату їх подання.

Документи, видані компетентними органами іноземних держав щодо громадян України, іноземців і осіб без громадянства, визнаються дійсними в Україні за наявності легалізації, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Документи, складені іноземною мовою, подаються разом з їх перекладами українською мовою, засвідченими в установленому порядку, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Пунктом 1 Постанови Верховної Ради України від 26.06.1992 р. №2503-ХІІ "Про затвердження положень про паспорт громадянина України та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон" передбачено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника і підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території Україні якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Документом, що посвідчує особу громадянина України за кордоном і при перетинанні державного кордону України, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон або дипломатичний і службовий паспорти, посвідчення особи моряка і проїзний документ дитини. Ці документи виготовляються і оформляються відповідно до положень, що затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі рекомендацій Міжнародної організації цивільної авіації.

Згідно з п.12 Положення "Про паспорт громадянина України для виїзду за кордон", затвердженого Постановою №2503-ХІІ передбачено, що строк дії паспорта становить десять років.

Судом встановлено, що не заперечується позивачем, що при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії, представником за довіреністю В.Меламед було подано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 , який було видано 11.12.1996 року, строком дії до 11.12.2006 року, з відміткою, що термін дії паспорту продовжено до 11.12.2016 року.

Враховуючи те, що строк дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон ОСОБА_1 на дату звернення до відповідача із заявою про призначення пенсії сплинув, суд робить висновок, що такий паспорт не є документом, що посвідчує особу позивача.

Суд зазначає, що встановлені законом вимоги щодо надання до органу, що призначає пенсію документу, що засвідчує особу, яка звернулася з відповідною заявою, навіть через свого представника встановлено для ідентифікування такої особи, при цьому без такої ідентифікації неможливо встановити дійсне волевиявлення цієї особи.

Питання щодо місця проживання (реєстрації) не може бути порушено до встановлення особи, яка виявила намір реалізувати своє право на призначення пенсії.

Між тим суд зазначає про те, що закінчення строку дії паспорта ОСОБА_1 не є автоматичною умовою позбавлення останньої громадянства України, оскільки така особа не позбавлена права у встановленому законом порядку отримати (продовжити дію) документа, що підтверджує її особу на території України.

Таким чином, всупереч пункту 2.9. Порядку, при зверненні до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області, позивачем було подано копію паспорту громадянина України для виїзду за кордон із терміном дії не чинним (дійсним) на дату його подання.

Отже, суд доходить висновку, що повернення відповідачем документів щодо призначення пенсії за віком позивачу, у зв`язку із відсутністю відмітки про продовження терміну дії паспорту громадянина України для виїзду за кордон, є правомірним.

Суд також звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст.45 Закону №1058-ІV, документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Згідно з пп.4 п.2.1 Порядку, до заяви про призначення пенсії за віком повинні додаватись, зокрема, документи про місце проживання (реєстрації) особи.

Пунктом 2.22 Порядку передбачено - за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Таким чином, для призначення пенсії особа повинна бути громадянином України, а також подати документ, що підтверджує її місце проживання (реєстрації), оскільки за приписами пункту 1.1. Порядку, повинна звернутись до управління ПФУ саме за місцем свого проживання.

Судом встановлено, що позивач не надав органу ПФУ обов`язковий документ про своє місце проживання (реєстрації). Але питання щодо місця проживання (реєстрації) не може бути порушено до встановлення особи, яка виявила намір реалізувати свої право на призначення пенсії.

Враховуючи правомірні дії відповідача, підстави щодо зобов`язання останнього призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком відсутні.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За викладених обставин, враховуючи, що відповідач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, тому суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, з викладених вище підстав.

Відповідно до ст.139 КАС України, суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, враховуючи, що у задоволенні позову позивачу відмовлено, тому понесені ним судові витрати не відшкодовуються.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241-246, 250, 262, 263 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судовій збір по даній справі не стягується.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційної-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень КАС України.

Суддя К.С. Кучма