Ухвала суду № 84799289, 07.10.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

УХВАЛА

м. Вінниця

07 жовтня 2019 р. Справа № 120/2182/19-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Томчука А.В., розглянувши у порядку письмового провадження матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Вінницького окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 05.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі. Призначено судове засідання у справі на 01.10.2019.

25.09.2019 до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач вказав, що позивач неправомірно просить суд провести поновлення та виплату пенсії за віком з 01.07.2017, що суперечить нормам статті 122 КАС України про строки звернення до адміністративного суду.

Представник позивача, 01.10.2019 направив до суду заяву про проведення судового засідання у справі без участі позивача та його представників. Додатково зазначив, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, хоча про дату час та місце його проведення повідомлявся завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Суд враховуючи заяву представника позивача, керуючись положеннями частини 9 статті 205 КАС України дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження.

Водночас, при постановленні даної ухвали, суд зважає на положення частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, якою передбачено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Разом із тим, суд звертає увагу на частину 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Відтак, аналіз приписів статей 243 та 250 Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що у разі постановлення рішення у письмовому провадженні воно має бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення строку розгляду відповідної справи; при цьому, дата ухвалення рішення в порядку письмового провадження має співпадати із датою складення повного рішення.

Вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав для залишення позову без розгляду, суд зважає на таке.

Особливості застосування строків звернення до адміністративного суду врегульовані статтею 122 КАС України.

Відповідно до частин 1 та 2 цієї статті адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків спрямоване на досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

До таких висновків дійшов і Конституційний Суд України у своєму рішенні №17-рп/2011 від 13 грудня 2011 року, у якому визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Як свідчать обставини справи, представник позивача звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_1 шляхом надіслання адміністративного позову із доданими до нього документами через засоби поштового зв`язку 02.07.2019.

Однією із позовних вимог є вимога про визнання протиправним та скасування рішення органу Пенсійного фонду від 02.01.2019, яким ОСОБА_1 відмовлено у поновленні виплати пенсії. Представник позивача зазначив, що про оскаржуване рішення представник позивача отримав 11.01.2019. Доказів іншого відповідачем не надано.

Відтак, зважаючи на приписи частини 2 статті 122 КАС України, представник позивача не пропустив шестимісячний строк звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог про оскарження рішення відповідача, який в даному випадку обчислюється з дня, коли особа дізналася про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, адже про порушення прав та інтересів позивача його представнику стало відомо з моменту отримання ним листа Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці 02.01.2019 № 05/09-37/021.

Водночас, адміністративний позов містить також і позовну вимогу про зобов`язання відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком, починаючи із 01.07.2017. Про те, що на правовідносини, які виникли, в частині поновлення виплати пенсії поширюється інститут строків звернення до адміністративного суду свідчить й судова практика Верховного Суду (зокрема, постанова від 31 січня 2019 року у справі № 520/9721/16-а, постанова від 03 квітня 2019 року у справі № 266/804/15-а, постанова від 12 березня 2019 року у справі № 441/1239/17, постанова від 12 березня 2019 року у справі № 308/6229/16-а).

Звертаючись до суду із вказаною вимогою представником позивача не дотримано строку звернення до адміністративного суду, що передбачений частиною 2 статті 122 КАС України.

У клопотанні про поновлення строку звернення до суду, що подавалося на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, вказано, що відповідачем неправомірно припинено виплату пенсії позивачеві та листом УПФУ у Тульчинському районі від 12.07.2017 №397/09-37/02-1 повідомлено його представників про припинення виплати пенсії. У зв`язку з чим 26.11.2018 представники позивача звернулися до відповідача з заявою про поновлення виплати пенсії. Та 11.01.2019 представником позивача отримано відмову відповідача від 02.01.2019 №05/09-37/021 у поновленні та виплаті пенсії.

Однак, на переконання суду, причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду з позовом, та пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з позовом.

Аналогічні висновки містяться і в постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 819/1224/15-а, і в ухвалі Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2018 року у справі № 806/2436/18.

Отже, вказані представником позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду причини не можуть бути визнані поважними, оскільки про порушення прав позивача його представники дізналися з листа УПФУ у Тульчинському районі від 12.07.2017 №397/09-37/02-1.

Рішенням Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 Закону №1058-ІV щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційним). Зазначені положення Закону № 1058-ІV втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 7 жовтня 2009 року № 25-рп/2009 оспорюваними нормами Закону № 1058-ІV держава, всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов`язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов`язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, в Україні чи за її межами.

Таким чином, з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 (07.10.2009 року) виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень зазначеного Закону. При обґрунтуванні такого висновку, судом враховується, що порівняльний аналіз термінів «дізнався» та «повинен дізнатися», що містяться в ч. 2 ст. 122 КАС України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Відтак, з цього часу (07.10.2009 року) Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці мало відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон, а для позивача розпочинається відлік строку звернення до суду.

Судом враховується, що поновлення права на виплату пенсії здійснюється не автоматично, а передбачає виконання ряду процедурних дій, пов`язаних з поновленням виплат, серед яких: подання заяви про поновлення виплати з дотриманням строків звернення, наявність документів, які підтверджують факт призначення пенсії, припинення її виплати чи право на поновлення її виплати.

Тому, у випадку вирішення спору про поновлення права на виплату пенсії, суд за наявності підстав, може зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за віком у межах шестимісячного строку звернення до суду, але не раніше дня звернення із заявою про поновлення виплати пенсії.

Наслідки пропущення строку звернення до суду передбачені ст. 123 КАС України.

В даному випадку застосуванню підлягають положення частини 4 статті 123 КАС України, згідно із якою, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Так, при відкритті провадження у адміністративній справі суд дійшов передчасного висновку про дотримання позивачем строків звернення до суду.

З огляду на вищевказане, з урахуванням часу звернення ОСОБА_1 з позовом до суду , позовні вимоги в частині поновлення виплати йому пенсії за період із 01.07.2017 по 01.01.2019 року включно, підлягають залишенню без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 194, 205, 240, 243, 248, 250 КАС України,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву в частині позовних вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області провести ОСОБА_1 поновлення та виплату пенсії за віком з липня 2017 року по 01 січня 2019 року шляхом поновлення її відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів залишити без розгляду.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Томчук Андрій Валерійович