Рішення № 84796974, 08.10.2019, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/1893/19

Провадження № 2/210/1496/19

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"08" жовтня 2019 р.

Дзержинський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі головуючого судді Вікторович Н.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09 квітня 2019 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» (далі ТОВ «ФК «Преміум актив») звернувся до суду з вищезгаданим позовом, посилаючись на те, що між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ Є ГРОШІ» (далі ТОВ «ФК Є ГРОШІ») та ОСОБА_1 укладено договір №3115715479-032987 від 17 серпня 2018 року про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі - Договір) в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Між ТОВ «ФК Є ГРОШІ» та ТОВ «ФК «Преміум актив» 15 січня 2019 року укладено Договір факторингу, відповідно до якого до останнього перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним Договором, що включає в себе заборгованість за основною сумою кредиту, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами. Таким чином, у відповідача наявна заборгованість за Договором №3115715479-032987 від 17 серпня 2018 року станом на 15.01.2019 року в загальному розмірі 20550,00грн., а саме: 3000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 7380,00грн. - заборгованість за відсотками, 10170,00грн. - сума заборгованості за пенею. Тому позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вказану заборгованість в загальному розмірі 20550,00грн. та судові витрати по справі.

Відповідно до ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.13 ст.7 ЦПК України судове засідання не проводиться.

Представником відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 надано відзив на позовну заяву, в якій він заперечував проти позову, посилаючись на те, що між ТОВ «ФК Є ГРОШІ» та відповідачем договір щодо отримання грошових коштів укладено в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на Інтернет сайті https://e-groshi.com і виконання ним певних дій, які свідчать про укладення договору. Відповідно до Розділу 1 Договору, заявка - анкета на отримання кредиту заповнюється особистому кабінеті Клієнта на веб-сайті позикодавця, встановленої форми, яка виражає намір клієнта отримати грошові кошти у позику та є невід`ємною частиною цього Договору та узгоджена сторонами в Додатку 1 до цього договору, проте до позовної заяви копію заяви-анкети встановленої форми не додано. А також не надано доказів того, що відповідач був ознайомлений саме з тими умовами, викладеними у Договорі, який додано до матеріалів справи та погодився з цими умовами, відповідно до яких було видано кредит. З позову випливає, що відповідач ніколи не отримував електронно-цифровий підпис, відповідно, ніколи їм не підписувався. Акцептування Договору відбулося шляхом надіслання СМС-повідомлення телефоном відповідачем, за твердженням позивача. В матеріалах справи відсутні докази того, що саме відповідачу належить номер телефону, на який було відправлено CMC-повідомлення. Діюче законодавство, на момент укладення договору, не передбачало ідентифікацію підпису шляхом відправлення CMC на невідомий номер телефону. СМС-повідомлення (одноразовий ідентифікатор) таким аналогом власноручного чи електронного підпису не являється в розумінні Закону України «Про електронний цифровий підпис» та статті 208 ЦК України. Як випливає з Договору №3115715479-032987 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17 серпня 2018р., який позивач вважає таким, що укладений в електронній формі, договір містить одночасно дві умови, які виключають застосування до нього норм Закону України «Про споживче кредитування»: договір укладений строком на 25 днів, а сума кредиту та відсотків за період користування ним - менше однієї мінімальної заробітної плати, встановленої на день укладення кредитного договору. Отже, посилання позивача на порядок укладення договору споживчого кредитування в електронній формі згідно з ст.13 Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставними, так як дія зазначеного Закону не підпадає на взаємовідносини між сторонами. З викладеного можливо зробити висновок, що Закон України «Про електронну комерцію» не застосовується у відносинах, які виникли між ТОВ «ФК Є ГРОШІ» та відповідачем відносно кредитного договору (договору займу). До того ж, і закон України «Про електронну комерцію» містить в собі посилання до Закону України «Про електронний цифровий підпис». Зокрема, зазначається, що термін "електронний підпис" вживається у значенні, наведеному в Законі України «Про електронний цифровий підпис» (ст.12 закону України «Про електронну комерцію»). Матеріали справи не містять підтверджень, що саме договір №3115715479-032987 про надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 17 серпня 2018р. розумів відповідач та ознайомився і погодився з ним, а також те, що цей договір на момент спілкування відповідача та ТОВ «ФК Є ГРОШІ» взагалі містив умови щодо кредиту, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема, саме у зазначеному в цьому договорі розмірах і порядках нарахування. Крім того, пересічний споживач кредитних послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у електронному виді, оскільки Умови надання кредитних послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання кредитних послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору. Тому при укладенні Договору не дотримано вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду в Постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. Також, за умовами договору сторони погодили що сума процентів за користування позикою складає - 702,00грн. за 25 днів (п.3.1., 3.2. договору). Дата повернення позики - не пізніше 23:00год. 10.09.2018 року включно (п.п.5.3., 5.4 договору). Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін, може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Тому, право позивача нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після спливу визначеного договором строку, а саме: з 11.09.2018р. у позивача було відсутнє право нараховувати проценти за кредитом. Таким чином, відсотки у розмірі 7380,00грн. позивачем нараховані неправомірно. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Правова позиція викладена у Постанові Верховного суду України від 28 березня 2018 року справа №444/9519/12 Провадження №14-10 цс 18 (п.54). Клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу (ч.1 ст.1079 ЦК України). У даному випадку відсутня така правова вимога. Просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відзив на позов отримано позивачем 19.08.2019 року. Станом на день розгляду справи, з урахуванням нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України 28.11.2013 року №958, відповідь на відзив позивачем не надано.

Суд, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини справи, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, приходить до наступних висновків.

Встановлено, що підставою для звернення до суду стало порушення боржником ОСОБА_1 зобов`язань щодо повернення заборгованості суми за договором надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту №3115715479-032987 від 17 серпня 2018 року, укладеним між ним та ТОВ «ФК Є ГРОШІ» (а.с.13-20).

Предметом Договору є надання коштів у позику на умовах фінансового кредиту, в національній валюті України, відповідно до заявки на отримання позики, які позичальник зобов`язується повернути та сплатити суму процентів за користування позикою (п. 2.1 договору). Тип позики - споживчий (п.2.2. договору). Позика складає 3000,00 гривень, сума процентів за користування позикою - 702,00грн. за 25 днів (п.3.1., 3.2. договору). Пунктом 3.2.1 договору визначено, що проценти за користування позикою становлять 2% за кожний день користування позикою, що становить 730 процентів річних. Згідно з п.5.1 договору строк, на який надається позика, розпочинається з моменту отримання позичальником коштів відповідно до умов договору; згідно п.5.2. договору строк, на який надається позика за договором становить 25 днів. Дата надання позики - 17.08.2018 року, дата повернення позики - не пізніше 23:00год. 10.09.2018 року включно (п.п.5.3., 5.4 договору) (а.с.13-20).

На виконання умов договору ТОВ «ФК Є ГРОШІ» надало відповідачу кредит у розмірі 3000,00 грн. (а.с.26, 27).

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором, заборгованість за кредитом складається з: заборгованості за основною сумою боргу - 3000,00грн., заборгованості за відсотками - 7380,00грн., суми заборгованості за пенею - 10170,00грн. (а.с.21-25).

15 січня 2019 року між ТОВ «ФК Є ГРОШІ» та ТОВ «ФК «Преміум актив» укладено договір відступлення права вимоги, в тому числі і право вимоги за Договором укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК Є ГРОШІ» із загальною сумою заборгованості 20550,00грн. (а.с.9-12).

Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.

Про відступлення права грошової вимоги відповідач повідомлявся ТОВ «ФК Є ГРОШІ» 04.01.2019 року , що підтверджується повідомленням , надісланим на його адресу (а.с.47).

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 546 ЦК України, передбачено виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Разом із цим, заслуговують на увагу заперечення представника відповідача щодо заявлених позовних вимог.

Між сторонами склалися правовідносини з приводу укладання та виконання договору споживчого кредиту в електронному вигляді в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача.

Особливості укладання договору споживчого кредиту в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Згідно з ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Договір позики є двостороннім правочином, а також він є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за договором позики, у тому числі повернення предмета позики або рівної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Так, відповідно до Розділу 1 Договору, заявка - анкета на отримання кредиту заповнюється особистому кабінеті Клієнта на веб-сайті Позикодавця, встановленої форми, яка виражає намір Клієнта отримати грошові кошти у позику та є невід`ємною частиною цього Договору та узгоджений Сторонами в Додатку 1 до цього договору (а.с.13).

Заявку-анкету відповідача ОСОБА_1 на отримання кредиту, яка є невід`ємною частиною договору надання позики, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, містить умови надання фінансових послуг, позивачем суду не надано.

А відтак, суд не має можливості пересвідчитися, що договір надання позики №3115715479-032987 від 17 серпня 2018 року відповідає вимогам частин 6, 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», оскільки відсутні передбачені зазначеними нормами докази підтвердження прийняття пропозиції про укладення договору, заповнення формуляру заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, підписаної в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

За ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Позивачем у позовній заяві зазначено, що підписання договору відбулося з урахуванням положень ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за допомогою одноразового ідентифікатора, яким в даному випадку є СМС повідомлення з кодом, який зазначений у тексті договору в розділі «Підписи сторін».

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).

У розділі «Місцезнаходження та реквізити сторін» міститься інформація про позикодавця та прізвища, ім`я та по-батькові позичальника, надрукований запис «електронний підпис», а також СМС код у цифровому значенні (а.с.19).

Виходячи з положень п.6, 12 ч.1 ст.3, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13 Закону України «Про споживче кредитування», роз`яснень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, що містяться за електронною адресою (https://www.nfp.gov.ua/ua/Holovni-podii/27162.html), слідує, що клієнт має бути ідентифікований одразу при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній мережі за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, інших аналогів власноручних підписів і лише на етапі акцептування пропозиції про укладення договору - акцепт підписується одноразовим ідентифікатором, який відповідно до п.6, 12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» є алфавітно-цифровою послідовністю.

При цьому, матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідача була належним чином ідентифікована при його реєстрації в ІТС відповідними електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису, крім того одноразовий ідентифікатор, яким був підписаний договір №3115715479-032987 від 17 серпня 2018 року складається тільки з цифрової послідовності, що суперечить Закону України «Про електронну комерцію».

Отже, матеріали справи не містять даних про те, що особа відповідач був належним чином ідентифікований при реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК Є ГРОШІ» відповідним електронним підписом, електронним цифровим підписом чи іншим аналогом власноручного підпису.

Позивачем також не доведено факту підтвердження відповідачем вчинення позивачем дії по виконанню кредитного договору, оскільки сам факт безготівкового переказу позивачем грошових коштів на рахунок не є доказом того, що відповідач погодив такий переказ та прийняв його.

Відповідно до пункту 1.3. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, встановлено, що вимоги цієї Інструкції поширюються на всіх учасників безготівкових розрахунків, а також на стягувачів та обов`язкові для виконання ними.

Відповідно до пункту 1.13 вказаної Інструкції, під час здійснення розрахунків можуть застосовуватись розрахункові документи на паперових носіях та в електронному вигляді. Ця Інструкція встановлює правила використання під час здійснення розрахункових операцій таких видів платіжних інструментів: меморіального ордера; платіжного доручення; платіжної вимоги-доручення; платіжної вимоги; розрахункового чека; інкасового доручення (розпорядження).

Пунктом 2.14 Інструкції визначено, що банк платника на всіх примірниках прийнятих розрахункових документів і на реєстрах обов`язково заповнює реквізити «Дата надходження» і «Дата виконання», а банк стягувача - «Дата надходження в банк стягувача» (якщо ці реквізити передбачені формою документа), засвідчуючи їх підписом відповідального виконавця та відбитком штампа банку. На документах, прийнятих банком після закінчення операційного часу, крім того, ставиться штамп «Вечірня».

Таким чином, належним та достовірним доказом проведення безготівкового розрахунку є відповідний платіжний документ, передбачений положеннями Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, що затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року №22, заповнений відповідно до вимог цього нормативного документу, та який містить відповідні відмітки про виконання цього платіжного документа банком платника.

На підтвердження факту перерахування відповідачу грошових коштів за договором позивачем надано копію платіжного доручення №6006 від 17.08.2018 року та копію листа ТОВ «Платежі онлайн» вих.б/н від 28.01.2019 року, згідно з яким 17.08.2018 року здійснено перерахування коштів в сумі 3000,00грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с.26, 27).

Також, суд зауважує, що платіжне доручення №6006 від 17.08.2018 року не містить підпису відповідального виконавця та відбитку штампу банку, а засвідчена ТОВ «ФК «Преміум Актив».

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч.ч.1, 5, 6, 7 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим, позивачем на підтвердження своїх вимог не надано належних та допустимих доказів (письмових або електронних), які б відповідали вимогам процесуального законодавства, перерахування позивачем грошових коштів на користь відповідача.

Також, не надано доказів того, що відповідач був ознайомлений саме з тими умовами, викладеними у Договорі, який додано до матеріалів справи та погодився з цими умовами, відповідно до яких було видано кредит.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, позивачем не надано належних та допустимих доказів укладення з відповідачем договору про надання позики; ознайомлення саме з тими умовами надання позики, сплати процентів за користування грошовими коштами та щодо сплати неустойки, у визначених позивачем розмірах, що додані до позову; доказів отримання позики відповідачем тощо, тому у позові слід відмовити.

Згідно з ч.1 ст.141 судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову та не поданням відповідачем розрахунку судових витрат, питання розподілу судових витрат не вирішується.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст.4, 5, 13, 76, 77, 81, 121, 141, 265, 354 ЦПК України, ст.ст.11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.ст.4, 5, 16, 256, 546, 549, 1046, 1047 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його проголошення через Дзержинський суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручена у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Преміум актив», юридична адреса: 49094, м. Дніпро, вул. Мандриківська, буд.№66 , код ЄДРПОУ 41797188;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , іпн. НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович