Рішення № 84793009, 11.09.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.09.2019 м. Харків Справа № 905/1472/17

Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.,

розглянувши справу № 905/1472/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед»

до відповідача Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс»

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 2 021 392,19 грн.,

за участю представників:

від позивача: Гулько С.В., керівник

від відповідача: не з`явився

від третьої особи: не з`явився

Суть спору: ТОВ «Хімекс Лімітед» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Макіївкокс» 2 021 392,19 грн., з яких: 1 956 930,06 грн. – основний борг, 47 569,43 грн. – пеня, 5 486,66 грн. – 3% річних, 11 406,04 грн. – інфляційні втрати.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування 16 цистернами у березні – червні 2017р.

При цьому, орендна плата за користування 16 цистернами за період квітень - червень 2017р. нарахована у подвійному розмірі, з огляду на умови п.5.3 договору, пеня нарахована за загальний період з 11.03.2017р. по 23.06.2017р. за зобов`язаннями березня – червня 2017р., 3% річних - за загальний період з 11.03.2017р. по 23.06.2017р. за зобов`язаннями березня – червня 2017р., інфляційні втрати - за загальний період з 11.03.2017р. по 30.06.2017р. за зобов`язаннями березня – травня 2017р. на суму боргу, виходячи з однократного розміру орендної плати, встановленого у договорі.

Під час розгляду справи позивач надав до суду додаткові пояснення за вх. № 21800/17 від 21.08.2017р., в яких, зокрема, повідомлено про повернення 23.06.2017р. 9 цистерн та 18.07.2017р. 3 цистерн, про що позивачем складені відповідні акти прийому – передачі цистерн (повернення) та направлені відповідачу.

Відповідач у відзиві на позов за вх. №14147/18 від 18.06.2018р. проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні з посиланням на те, що:

- по-перше, після укладення договору оренди відбулась істотна зміна обставин, зокрема, Укрзалізницею введено конвенцію на заборону приймання та перевезення вантажів і порожніх вагонів в зону проведення АТО, внаслідок чого відповідач був позбавлений можливості здійснювати перевезення з використанням орендованих цистерн;

- по-друге, з 17.03.2017р. внаслідок захоплення приміщень, будівель, технічних засобів та механізмів невстановленими озброєними особами, відповідач втратив контроль над майном, в т. ч., над 4 цистернами (№50700202, №50700269, №20700285, №20700301), які перебувають на непідконтрольній українській владі території;

- по-третє, відповідно до сертифікату ТПП України №7867 від 26.10.2017р. засвідчено настання форс-мажорних обставин з 12.02.2017р. для відповідача щодо виконання обов`язку з використання майна позивача за цільовим призначенням та здійснення відповідних платежів за договором оренди, що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності.

Також при розгляді справи залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача – ПАТ «Укрзалізниця» (на т. ч. АТ «Укрзалізниця»), про що постановлено ухвалу суду від 21.08.2017р.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2018р., яке залишене без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р. у справі №905/1472/17, позов ТОВ «Хімекс Лімітед» задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «Макіївкокс» на користь ТОВ «Хімекс Лімітед» основний борг у розмірі 801 747,64 грн., 3% річних у розмірі 4 504,42 грн., інфляційні втрати у розмірі 7 723,87 грн., витрати на оплату судового збору у розмірі 12 209,64 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що у відповідача виникла заборгованість зі сплати орендних платежів за користування 12 цистернами за березень – червень 2017р. за договором №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. При цьому, з огляду на норми ст. 785 ЦК України та п.п. 5.2, 5.3 договору оренди, суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення орендної плати у подвійному розмірі.

Одночасно, виходячи з положень ч. 6 ст. 762 ЦК України та того, що орендоване майно не могло бути використане орендарем за цільовим призначенням, господарські суди дійшли висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача орендної плати за період з березня по червень 2017р. за користування 4 цистернами №50700202, №50700269, №50700285, №50700301.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про стягнення пені суди виходили із того, що умови договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій у вигляді сплати пені (з встановленням її розміру) за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів.

Здійснивши перевірку нарахування 3% річних за зобов`язаннями березня - червня 2017р. за несвоєчасне внесення орендних платежів за користування 12 цистернами за договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р., суди дійшли висновку, що сума процентів річних (в межах визначених позивачем періодів) становить 4 504,42 грн.

При перевірці розрахунку позивача інфляційних втрат за несвоєчасне внесення орендних платежів за користування 12 цистернами, суди встановили, що його здійснено невірно, тому здійснивши власний розрахунок стягнули з відповідача на користь позивача інфляційні збитки у розмірі 7 723,87 грн.

Постановою Верховного Суду від 03.04.2019р. касаційну скаргу ТОВ «Хімекс Лімітед» задоволено частково. Рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р. у справі №905/1472/17 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення:

- заборгованості з орендної плати за користування 4 цистернами, а саме, №50700202, №50700269, №50700285, №50700301;

- 3 % річних, нарахованих на заборгованість за користування 4 цистернами;

- інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з орендної плати за користування 16 цистернами.

В цій частині справу № 905/1472/17 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

В решті рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. та постанову Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р. у справі № 905/1472/17 залишено без змін.

Згідно із вказівками, які містяться у постанові Верховного Суду від 03.04.2019р. у справі №905/1472/17, висновки господарських судів попередніх інстанцій про відмову в стягненні заборгованості з орендної плати за користування 4 цистернами, а саме, №50700202, №50700269, №50700285, №50700301 за період з березня 2017р. по червень 2017р., і нарахованих на цю заборгованість 3% річних та інфляційних втрат, є передчасними.

Застосовуючи положення ч. 6 ст. 762 ЦК України господарські суди не врахували, що за умовами п. 2.1 договору оренди від 28.01.2016р., місцем передання цистерн в оренду є станція Ясинувата Донецької залізниці. Місто Ясинувата Донецької області було включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р. Тобто, на момент укладення договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. відповідачу було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на території міста Ясинувата.

Верховний Суд констатував, що виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір оренди та беручи на себе зобов`язання оплачувати користування цистернами та повернути їх на умовах договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин. Відповідач у 2016 та у 2017 р.р. не міг не знати про те, що місто Ясинувата з 2014р. є тимчасово окупованим і поки що перебуває під контролем російських окупантів та сепаратистів.

До того ж, Верховний Суд зазначив, що суди не врахували правову природу оренди та умови договору, зокрема п. 3.10, яким узгоджено період фінансових зобов`язань орендодавця (з моменту підписання акта приймання-передачі до моменту підписання акта приймання-передачі (повернення) цистерн з оренди).

Також, Верховний Суд звернув увагу на те, що сторонами в договорі оренди обумовлено порядок проведення звірки розрахунків, і за умовами п. 3.8 договору у випадку не повернення акта звірки протягом 10 днів з моменту його отримання стороною, заборгованість вважається погодженою. Проте, судами попередніх інстанцій не надано оцінки обставинам щодо направлення відповідачу такого акта звірки розрахунків та погодження відповідної заборгованості.

Крім того, Верховний Суд зазначив, що, здійснюючи розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції, суди допустились помилки при визначенні періодів, за які враховується індекс інфляції. Судами не враховано, що інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч. 2 ст. 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення. Висновки судів про відмову в стягненні інфляційних втрат за визначені позивачем місяці прострочення не містять нормативно-правового обґрунтування.

Одночасно, Верховний Суд зазначив про правильність висновків судів про стягнення з відповідача заборгованості за користування 12 цистернами №50700236, №50089846, №58300880, №50700251, №50700244, №50700210, №50700228, №57303349, №57355638, №57355844, №50700277, №50089986 за березень – червень 2017р., при цьому виходячи з встановленого в договорі розміру орендної плати, а не з подвійного, з огляду на умови п. п. 5.2, 5.3 договору оренди, а також на те, що договір оренди не був розірваний сторонами та строк оренди не закінчився.

Також, Верховний Суд погодився з висновками судів про відсутність підстав для стягнення з відповідача пені, оскільки умови договору оренди не містять погодження сторін щодо застосування штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем взятого на себе зобов`язання зі сплати орендних платежів, у вигляді сплати пені з встановленням її конкретного розміру.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.05.2019р. для розгляду справи визначено суддю Ніколаєву Л.В. Тією ж датою господарським судом постановлено ухвалу про прийняття справи до провадження господарським судом Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В. та про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Підготовчі засідання неодноразово відкладались, та строк проведення підготовчого провадження було продовжено на 30 днів, про що господарським судом постановлені ухвали суду від 11.06.2019р., від 03.07.2019р., від 24.07.2019р.

19.08.2019р. господарським судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 11.09.2019р.

Під час нового розгляду справи позивач надав до суду пояснення за вх. №13119/19 від 03.07.2019р., згідно з якими останній зазначив, що:

- по - перше, факт отримання актів прийому-передачі наданих послуг за березень-червень 2017р. відповідач визнав у судовому засіданні під час розгляду справи судом першої інстанції, акт звіряння станом на 19.05.2017р. направлений відповідачу разом з претензією як окремий документ, а акт звіряння станом на 23.06.2017р. направлений відповідачу разом з позовною заявою. Оскільки відповідач не надав заперечень на акти звіряння, то відповідно до умов п. 3.8 договору заборгованість вважається погодженою;

- по-друге, наданий відповідачем сертифікат ТПП не може бути належним доказом у даній справі, оскільки містить недоліки та виданий з порушенням чинного законодавства;

- по-третє, відповідач визнав заборгованість за березень – червень 2017р. та фактично підтвердив використання орендованих цистерн протягом січня-червня 2017р., а спосіб використання таких цистерн не має значення;

- по-четверте, відповідач не надав жодного доказу неможливості переміщення цистерн в зоні проведення АТО, а тому підстави для застосування ч. 6 ст. 762 ЦК України відсутні;

- по-п`яте, при розрахунку інфляційних втрат необхідно враховувати місяці, в яких виникла заборгованість, оскільки така заборгованість виникала з 11 числа кожного місяця, що узгоджується з роз`ясненнями, викладеними у листі ВСУ від 03.04.1997р. № 62-97р.

Також, 12.08.2019р. за вх. №16108/19 господарський суд одержав пояснення позивача з детальним розрахунком позовних вимог, згідно з якими розмір всієї заборгованості відповідача (в т. ч. і частково задоволеної) складає 1 104 542,35 грн., з яких: 1 087 663,92 грн. – основний борг за зобов`язаннями березня – червня 2017р., 5 472,04 грн. – 3% річних, нараховані за загальний період з 11.03.2017р. по 23.06.2017р. за зобов`язаннями березня – червня 2017р., інфляційні втрати – 11 406,04 грн., нараховані за загальний період з 11.03.2017р. по 31.05.2017р. за зобов`язаннями березня, квітня, червня 2017р.

Представники відповідача та третьої особи у підготовчі засідання та у судове засідання щодо розгляду справи по суті не з`явилися. При цьому, про дату, час і місце судових засідань відповідач та третя особа повідомлені належним чином, про що свідчать відповідні повідомлення про вручення поштових відправлень.

На підставі ст. 240 ГПК України у судовому засіданні 11.09.2019р. за участю представника позивача оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

28.01.2016р. між ТОВ «Хімекс Лімітед» (позивач, орендодавець) та ПрАТ «Макіївкокс» (відповідач, орендар) укладено договір оренди №28-01-16М/29.

За приписами розділу 1 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. (у редакції додаткової угоди №1 від 27.07.2016р.) орендодавець передає, а орендатор приймає у тимчасове цільове платне користування (оренду) майно, яке належить на праві власності орендодавцю - залізничні цистерни моделі 15-1543-03 та моделі 15-1532 (без електричних тенів), придатні для перевезення пеку кам`яновугільного рідкого у кількості 16 штук на строк, встановлений цим договором, сплачує таке використання та зобов`язується повернути цистерни на умовах цього договору. Загальна вартість (відновна) об`єкту оренди 16 цистерн становить 2 080 000 доларів США, із розрахунку 130 000 доларів США за одну цистерну. В рамках діючого договору, орендодавець передає орендатору цистерни з можливістю їх переміщення у межах України та за межами України. Цільове призначення цистерн перевезення пека кам`яновугільного, рідкого.

Моментом передачі цистерн в оренду та відрахування строку оренди є дата підписання сторонами акта приймання-передач цистерн від орендодавця до орендаря. Місцем передання цистерн в оренду є станція Ясинувата Донецької залізниці. Кількість та моделі цистерн вказуються у підписаному обома сторонами акті приймання-передачі цистерн та/або заявках орендатора. Акт приймання-передачі цистерн підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 робочих днів після прибуття цистерн на станцію Ясинувата Донецької залізниці. В актах приймання-передачі цистерн вказуються номера цистерн, дата їх передачі, технічний стан цистерн, строки проведення планових ремонтів. (п. п. 2.1, 2.3 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р.).

Повернення цистерн з користування (оренди) орендодавцю здійснюється аналогічним способом, що і передача цистерн в оренду, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі цистерн (повернення). Моментом повернення цистерн є дата підписання уповноваженими представниками сторін акта прийому – передачі цистерн (повернення) від орендаря до орендодавця. Акт прийому – передачі (повернення) цистерн підписується уповноваженими представниками сторін протягом 5 робочих днів після прибуття цистерн на узгоджену сторонами станцію на території України згідно з транспортною інструкцією орендодавця (п. п. 2.4, 2.5 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р.).

За змістом п.п. 3.1, 3.2, 3.5 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. орендар сплачує орендодавцю оренду плату за користування цистернами у національній валюті України гривні, у розмірі еквівалентному 21,50 доларів США за 1 цистерну за добу по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунка орендодавцем, в тому числі ПДВ 20%. Орендна плата за користування цистернами, сплачується орендатором на підставі виставленого орендодавцем рахунка у вигляді передплати, не пізніше 10 числа розрахункового місяця, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на розрахунковий банківський рахунок орендодавця, вказаний у реквізитах договору. У кінці кожного звітного періоду - (місяця) сторони підписують акт надання послуг оренди у поточному місяці. Акт складається у двох автентичних екземплярах із розрахунку орендної плати за користування цистернами у національній валюті України гривні, у розмірі еквівалентному 21,50 доларів США за 1 цистерну за добу по курсу Національного банку України на дату виставлення рахунку орендодавцем, в тому числі ПДВ 20%, підписується орендатором та направляється орендодавцю не пізніше 10 числа місяця, наступного за місяцем надання послуг оренди. Орендодавець протягом 3 календарних днів, з дати його отримання, або підписує його, або направляє вмотивовану відмову від його підписання.

Відповідно до п. 3.8. договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. сторони зобов`язуються проводити звірку взаєморозрахунків при припиненні (розірванні) цього договору, а також на вимогу будь-якої зі сторін, в результаті чого підписуються акти звірки. Сторона, яка отримала акт звірки, повинна розглянути та підписати його протягом 5 календарних днів з моменту отримання. У випадку неповернення акту звірки протягом 10 днів з моменту отримання стороною, заборгованість буде вважатися узгодженою.

Фінансові зобов`язання орендаря з оплати орендних платежів за цистерни виникають з моменту підписання акту приймання-передачі цистерн в оренду, та закінчуються з моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) цистерн з оренди (п. 3.10 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р.).

У відповідності до п.п.4.1.1, 4.3.1 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. орендодавець зобов`язаний своєчасно передати орендатору цистерни у технічно справному стані та придатному для використання на умовах цього договору за актом приймання-передачі цистерн, а орендар зобов`язаний у присутності представника орендодавця, в процесі приймання цистерн в оренду, перевірити справність (стан) цистерн, з обов`язковим зазначенням відміток про недоліки в акті приймання-передач цистерн, у разі їх наявності. У випадку відсутності таких відміток в акті приймання-передачі цистерн, цистерни вважаються прийнятими в оренду орендарем у справному стані, без недоліків.

За змістом п. п. 5.2, 5.3 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. за порушення строків внесення орендної плати, встановлених цим договором, орендодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків, а також зупинити цистерни із збереженням нарахування орендної плати. У випадку несвоєчасного повернення цистерн з оренди орендар сплачує орендну плату за весь період користування цистернами з моменту закінчення строку оренди до моменту фактичної передачі цистерн орендодавцю у подвійному розмірі.

За приписами п.7.1 договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. (в редакції додаткової угоди №2 від 01.12.2016р.) останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріпленням печатками підприємств та діє до 31.12.2017р.

З актів приймання-передачі в оренду залізничних цистерн за договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв в користування цистерни, а саме: за актом б/н від 22.02.2016р. – цистерни №№50089986, 50700277, 50089846, 58300880, 50700285, 50700301, 50700236; за актом б/н від 01.08.2016р. – цистерни №№50700269, 50700251, 50700244, 50700210, 50700202, 50700228; за актом б/н від 11.08.2016р. – цистерну №57303349; за актом б/н від 15.08.2016р. - цистерну №57355638; за актом б/н від 23.08.2016р. – цистерну №57355844.

Акти підписані без зауважень і скріплені печатками сторін.

15.03.2017р. відповідач звернувся до позивача з листом №026-974 від 15.03.2017р., в якому повідомив, що з 11.02.2017р. заблоковані залізничні перегони з Донецької області на підконтрольну українській владі територію, внаслідок чого порушена робота залізничного транспорту. Тому, у підприємства відповідача відсутня можливість користуватись орендованими цистернами та отримувати прибуток, у зв`язку з чим просив позивача знизити орендну плату за користування цистернами у березні 2017р.

У відповідь на вказане звернення позивач надіслав відповідачу лист №57 від 15.03.2017р., в якому просив повернути орендовані цистерни та сплатити орендні платежі на умовах, погоджених у договорі №28-01-16М/29 від 28.01.2016р.

У подальшому, відповідач листом №026-1071 від 31.03.2017р. повідомив позивача, що внаслідок блокування залізничних перегонів та призупинення переміщення вантажів через лінію зіткнення (блокада з 11.02.2017р. дільниці Ясинувата - Скотова), що є форс – мажорними обставинами, подальше виконання зобов`язань за договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. не вбачається можливим та виявив бажання розірвати договір.

У листі №95 від 12.04.2017р. позивач не прийняв пропозицію відповідача про припинення договору до моменту остаточного повернення всього майна, що орендується, та остаточного розрахунку по договору, а також зазначив, що чинною угодою передбачено представлення належних доказів засвідчення форс-мажорних обставин у разі неможливості виконання договірних зобов`язань та повідомлення про такі обставини в термін не більше 10 днів.

19.05.2017р. позивач направив на адресу відповідача претензію №143 від 19.05.2017р., у якій вимагав погашення заборгованості із внесення орендної плати за період з березня по травень 2017 року, сплати 3% річних та пені; при цьому, розмір орендної плати у квітні, травні 2017 року розраховано у подвійному розмірі, із врахуванням умов п. 5.3 договору №28-01-16М/29 від 28.01.2016р.

07.06.2017р. позивач у листі №162 від 07.06.2011р. повторно просив відповідача протягом 10 робочих днів повернути орендовані цистерни у відповідності до умов договору №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. та сплатити наявну заборгованість.

Як свідчать матеріали справи, протягом дії договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. позивачем направлялись відповідачу рахунки-фактури для проведення орендних платежів, а саме:

- №ХМ-0000043 від 01.03.2017р. на суму 289 671,94 грн. (березень 2017р.),

- №ХМ-0000090 від 03.04.2017р. на суму 278 864,64 грн. (квітень 2017р.),

- №ХМ-0000135 від 03.05.2017р. на суму 283 243,78 грн. (травень 2017р.),

- №ХМ-0000171 від 01.06.2017р. на суму 271 520,64 грн. (червень 2017р.).

В той же час, як вказує позивач та проти чого відповідач у порядку норм ст. ст. 13, 74 ГПК України не заперечує, цистерни №№50700236, 50089846, 58300880, 50700251, 50700244, 50700210, 50700228, 57303349, 57355638, 57355844, 50700277, 50089986 (12 шт.) були повернуті на адресу позивача, про що свідчать акти приймання-передачі з оренди залізничних цистерн №6 від 23.06.2017р., №7 від 18.07.2017р.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання приписів п.3.5 укладеного сторонами договору, позивачем складені акти здачі-прийняття робіт (надання послуг):

- б/н від 31.03.2017р. на суму 289 671,94 грн. (березень 2017р.),

- б/н від 30.04.2017р. на суму 278 864,64 грн. (квітень 2017р.),

- б/н від 31.05.2017р. на суму 283 243,78 грн. (травень 2017р.),

- б/н від 30.06.2017р. на суму 235 883,56 грн. (червень 2017р.) (з урахуванням змісту акту приймання-передачі з оренди залізничних цистерн №6 від 23.06.2017р.).

Наведені вище акти за договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. підписані та скріплені печаткою тільки з боку позивача.

За твердженням позивача, відповідач встановлений договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. обов`язок щодо внесення орендної плати у повному обсязі та у визначений угодою строк не виконав.

Такі обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

Предметом нового розгляду справи є вимоги позивача про стягнення з відповідача:

- заборгованості з орендної плати за користування 4 цистернами, а саме, №50700202, №50700269, №50700285, №50700301;

- 3 % річних, нарахованих на заборгованість за користування 4 цистернами;

- інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з орендної плати за користування 16 цистернами.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Відповідно до вимог ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитор) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, платити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 283 ГК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Як вище встановлено господарським судом, на підставі укладеного між сторонами договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. позивач, як орендодавець, за актами приймання-передачі залізничних цистерн передав відповідачу, як орендарю, у тимчасове цільове платне користування (оренду), зокрема, 4 цистерни №№ 50700202, 50700269, 50700285, 50700301.

При цьому, у п. 3.10 укладеного між сторонами договору узгоджено період фінансових зобов`язань відповідача - з моменту підписання акту приймання-передачі цистерн в оренду до моменту підписання акту приймання-передачі (повернення) цистерн з оренди.

Згідно з ч.1 ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов`язань містяться і у ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України.

Між тим, обставини справи свідчать про те, що відповідачем порушено умови договору оренди та не здійснено орендні платежі за користування, зокрема, 4 цистернами №№50700202, 50700269, 50700285, 50700301, як у встановлений договором строк, так і в подальшому.

Разом з цим, з матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що 4 цистерни №№50700202, 50700269, 50700285, 50700301 станом на теперішній час позивачу не повернуті, акт прийому – передачі (повернення) цистерн сторонами не підписаний, що свідчить про знаходження цих цистерн у користуванні відповідача та наявність в нього фінансових зобов`язань щодо оплати такого користування.

При цьому, саме лише не підписання відповідачем актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за березень – червень 2017р. не спростовує таких обставин з огляду на правову природу оренди та умови п. п. 2.4, 2.5, 3.10 договору. В той же час, як посилається позивач та проти чого не заперечує відповідач, вказані акти були надіслані позивачем та отримані відповідачем, але мотивованої відмови від їх підписання останнім не надано.

Крім того, матеріали справи також свідчать про те, що позивачем направлялись на адресу відповідача акти звіряння взаємних розрахунків станом на 19.05.2017р., на 23.06.2017р. за договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р.

Акт звіряння станом на 19.05.2017р. направлений відповідачу 23.05.2017р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0103038938766 від 23.05.2017р., та отриманий відповідачем 01.06.2017р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Акт звіряння станом на 23.06.2017р. направлений відповідачу разом з позовною заявою 26.06.2017р., що підтверджується описом вкладення у цінний лист №0103042842072 від 26.06.2017р.

В свою чергу, вказані акти відповідачем не повернуто та заперечень на них останнім не надано, а тому згідно з умовами п. 3.8 договору заборгованість за березень – травень 2017р. вважається погодженою.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог про стягнення з відповідача боргу з орендної плати за користування 4 цистернами №№50700202, 50700269, 50700285, 50700301 за березень – червень 2017р. у розмірі 280 825,25 грн., а отже і про їх задоволення.

Такий борг відповідача у розмірі 280 825,25 грн. складається з: 72 417,98 грн. – орендна плата за 4 цистерни за березень 2017р. (з 01.03.2017р. по 31.03.2017р.), 69 716,16 грн. – оренда плата за 4 цистерни за квітень 2017р. (з 01.04.2017р. по 30.04.2017р.), 70 810,95 грн. - оренда плата за 4 цистерни за травень 2017р. (з 01.05.2017р. по 31.05.2017р.), 67 880,16 грн. - оренда плата за 4 цистерни за червень 2017р. (з 01.06.2017р. по 30.06.2017р.).

При цьому, суд виходив з однократного розміру орендної плати, встановленого договором, із врахуванням відсутності обставин розірвання договору оренди та закінчення строку оренди, а також відповідного висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.04.2019р. у даній справі.

Посилання відповідача на необхідність застосування приписів ч. 6 ст. 762 ЦК України до спірних правовідносин не прийняті судом до уваги з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв`язку з природними властивостями майна, що є об`єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Як свідчать фактичні обставини справи, передача цистерн в оренду відбулась на станції Ясинувата Донецької залізниці. При цьому, місце передачі було погоджено сторонами при укладенні договору оренди (п. 2.1 договору).

Місто Ясинувата Донецької області включено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція, розпорядженнями Кабінету Міністрів України №1053-р від 30.10.2014р., №1275-р від 02.12.2015р.

Розпорядженням ПАТ «Українська залізниця» від 11.02.2017р. №Ц-1/74 запроваджено тимчасове обмеження на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження.

Указом Президента України від 15.03.2017р. №62/2017 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України «Про невідкладні додаткові заходи щодо протидії гібридним загрозам національній безпеці України» від 15.03.2017р.

Відповідно до п. 1 цього рішення тимчасово, до реалізації пунктів 1 і 2 Мінського «Комплексу заходів» від 12.02.2015р., а також до повернення захоплених підприємств до функціонування згідно із законодавством України, припинено переміщення вантажів через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської областей.

16.03.2017р. ПАТ «Укрзалізниця» було видано конвенційну заборону на здійснення перевезень вантажу на здійснення всіх видів перевезень вантажу та порожніх вагонів з/на, зокрема, залізничну станцію Ясинувата Донецької залізниці.

Сертифікатом ТПП України про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №7867 від 26.10.2017р. засвідчено настання обставин непереборної сили (тимчасові обмеження ПАТ «Укрзалізниця» на перевезення всіх вантажів і порожніх вагонів з усіх станцій України призначенням станції, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження; тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами органами державної влади) для ПрАТ «Макіївкокс» щодо обов`язку (зобов`язання): використання майна орендодавця (4 цистерни, які знаходяться на території, на якій органами державної влади тимчасово не здійснюються або здійснюються не в повному обсязі їх повноваження) за цільовим призначення перевезення пека кам`яновугільного рідкого та здійснювати платежі за договором оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р., укладеним з ТОВ «Хімекс Лімітед», та визначено період дії форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили): дата настання - 12.02.2017р., дата закінчення - тривають станом на 26.09.2017р.

Згідно з наданою філією «Головний інформаційно-обчислювальний центр» ПАТ «Українська залізниця» інформацією про вагонні операції вбачається, що цистерни №№50700202, 50700269, 50700285, 50700301 станом на 11.02.2017р. перебували на станції Ясинувата Донецької залізниці. Станом на 27.09.2017р. дислокація вищезазначених вагонів не змінилась.

Між тим, такі обставини не свідчать про неможливість використання відповідачем об`єкту оренди за його цільовим призначенням та не є підставами для звільнення відповідача від обов`язку сплати орендних платежів за користування ним, оскільки на момент укладення договору оренди №28-01-16М/29 від 28.01.2016р. відповідачу було відомо про обставини щодо здійснення антитерористичної операції на території міста Ясинувата.

Виходячи з засад розумності та враховуючи здійснення підприємницької діяльності на власний ризик, відповідач, укладаючи договір оренди та беручи на себе зобов`язання оплачувати користування цистернами та повернути їх на умовах договору, мав усвідомлювати (свідомо допускати) можливість настання вказаних вище обставин. Відповідач у 2016 та у 2017 роках не міг не знати про те, що місто Ясинувата з 2014 року є тимчасово окупованим і поки що не перебуває під контролем української влади.

Одночасно, з інформації ТОВ фірми «АТ Сервіс» станом на 01.03.2017р. вбачається, що цистерни №№50700202, 50700269, 50700285, 50700301 заповнені вантажем – пек кам`яновугільний рідкий.

Тобто, прийняття цистерн у користування та завантаження їх вантажем є підтвердженням факту використання об`єкту оренди відповідачем. При цьому, спосіб використання відповідачем об`єкту оренди (простій чи рух пустої чи заповненої цистерни, або будь-який інший спосіб використання) жодним чином не може спростовувати право позивача на отримання орендної плати.

До того ж, наявність сертифікату ТПП України не є підставою для звільнення відповідача від виконання зобов`язання, з огляду на умови п. п. 8.1, 8.2 договору, якими погоджено можливість звільнення сторін виключно від відповідальності за порушення зобов`язань за договором при настанні обставин непереборної сили (форс-мажору).

Разом з цим, стягнення пені не є предметом нового розгляду справи, з урахуванням висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 03.04.2019р. у даній справі.

Інфляційні втрати та 3 % річних відповідно ст. 625 ЦК України не мають характеру штрафних санкцій, а входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні кредитору матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними коштами, що належать до сплати кредиторові. При цьому, боржник не звільняється від такої відповідальності незалежно від причин прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім того, матеріали справи свідчать про те, що відповідач повідомив позивача про блокування з 11.02.2017р. залізничних перегонів з Донецької області на підконтрольну українській владі територію, перекриття залізничних шляхів, призупинення переміщення вантажів через лінію розмежування та неможливість виконання зобов`язань за договором лише 15.03.2017р. та 31.03.2017р. (листи №026-974 від 15.03.2017р., №026-1071 від 31.03.2017р.) та без надання відповідного підтвердження, виданого уповноваженими органами, тобто з порушенням порядку, встановленого п. 8.3 договору (в частині 10 денного строку повідомлення та надання підтвердження настання форс – мажорних обставин).

В силу вимог ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок 3% річних, які нараховані позивачем на борг з орендної плати за користування 4 цистернами №№50700202, 50700269, 50700285, 50700301, судом встановлено, що розмір 3% річних за загальний період з 11.03.2017р. по 23.06.2017р. становить 1 377,62 грн.

Водночас, при зверненні до суду з даним позовом позивачем заявлено до стягнення 3% річних у загальному розмірі 5 486,66 грн., нараховані на борг з орендної плати за користування 16 цистернами.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у даній справі стягнуто з відповідача на користь позивача 3 % річних, нараховані на борг з орендної плати за користування 12 цистернами, у розмірі 4 504,42 грн.

За таких обставин, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 982,24 грн. (5 486,66 грн. – 4 504,42 грн.) (в межах загальної суми 3% річних, заявленої до стягнення).

Відповідно до роз`яснень, що містяться у п. 3.2 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно із ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення» індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті «Урядовий кур`єр». Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України «Про інформацію» є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права» при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу.

За змістом рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997р. сукупний коефіцієнт інфляції за певний період визначається шляхом перемноження місячних індексів інфляції цього періоду.

Початок відліку (момент прострочення) періоду прострочення відповідної суми грошового зобов`язання, що становить базу нарахування (перший множник) у відповідності до ст.253 ЦК України є наступний після визначеної (кінцевої) дати платежу день.

Кінець відліку періоду прострочення є день, що передує дню, в якому відбулося погашення/припинення відповідного грошового зобов`язання, оскільки з урахуванням п. 30.1 ст. 30 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою - тобто день погашення визначає термін припинення відповідного зобов`язання у розумінні ч.2 ст.251 ЦК України (як вказано в п.1.9. Постанови Пленуму ВГСУ №14 від 17.12.2013р. - день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань).

Кількість місячних індексів інфляційної індексації в межах визначеного проміжку часу (перемноження яких між собою утворює сукупний коефіцієнт - другий множник) визначається кількістю цілих місяців, впродовж яких існувала непогашеною відповідна сума грошового зобов`язання, тобто починаючи з наступного, за місяцем дати початку відліку періоду, і завершуючи місяцем, що передує місяцю, в якому відбулося погашення.

Разом з цим, зі змісту п.6 Методики розрахунку базового індексу споживчих цін, затвердженої Наказом Державного комітету статистки України №265 від 27.07.2007р., однозначно випливає, що мінімальний період застосування індексу є саме повний місяць, за який він розрахований, оскільки відсутні будь-які підстави стверджувати про знецінення коштів на відповідній коефіцієнт індексу за частину такого місяця (проміжні індекси за 15 днів або іншу кількість днів не виводяться, а його вирахування як середнє арифметичне за кожен день відповідного місяця або як певна пропорція між цілим місяцем та його частиною суперечить природі розрахунку місячного індексу та залежності від значення зміни цін на відповідний перелік товарів саме впродовж цілого місяця).

Такий висновок суду узгоджується із правовою позицією у подібних правовідносинах, викладеною Верховним Судом у постанові №910/9938/17 від 10.10.2018р., Східним апеляційним господарським судом у постанові № 905/100/19 від 02.08.2019р.

Розрахунок інфляційних втрат, який доданий позивачем до пояснень за вх. №16108/19 від 12.08.2019р., свідчить, що інфляційні втрати нараховані позивачем на борг з орендної плати за користування 16 цистернами за період з 11.03.2017р. по 31.03.2017р. за зобов`язаннями березня 2017р., з 11.04.2017р. по 30.04.2017р. за зобов`язаннями квітня 2017р., з 11.05.2017р. по 31.05.2017р. за зобов`язаннями травня 2017р. Вказаний розрахунок здійснений позивачем із врахуванням рекомендацій, викладених у листі ВСУ №62-97р від 03.04.1997р.

Тобто, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат за неповні місяці, починаючи з місяців, у яких мали бути здійснені платежі, що не відповідає вищезазначеним висновкам суду щодо порядку нарахування інфляційних втрат. При цьому, суд звертає увагу на те, що лист ВСУ №62-97р від 03.04.1997р. має лише рекомендаційний характер щодо методики розрахунку інфляційних втрат та не є нормативно-правовим актом.

За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 11 406,04 грн.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадках скасування рішення господарського суду і передачі справи на новий розгляд розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання апеляційної та/або касаційної скарги або заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, здійснює господарський суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат (п. 4.4. постанови Пленуму ВГСУ від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Отже, з огляду на викладене, судовий збір, який сплачений позивачем за подання даного позову, покладається на позивача у розмірі 14 000 грн., на відповідача – у розмірі 4 111,25 грн. (виходячи з заявлення позовних вимог у загальному розмірі 2 021 392,19 грн., задоволення позовних вимог за результатами первісного та нового розгляду справи у загальному розмірі 1 088 059,55 грн., розміру судового збору, сплаченого позивачем за платіжним дорученням №1071 від 26.06.2017р. - 30 320,89 грн., та із вирахуванням розміру судового збору, стягнутого за результатами первісного розгляду справи - 12 209,64 грн.).

Судовий збір, який сплачений позивачем за подання апеляційної скарги, покладається на позивача у розмірі 2 685,53 грн., на відповідача - у розмірі 24 481,35 грн. (виходячи з оскарження рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/1472/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у загальному розмірі 1 207 416,26 грн., задоволення позовних вимог за результатами первісного та нового розгляду справи у загальному розміру 1 088 059,55 грн. та розміру судового збору 27 166,88 грн. (із врахуванням пп.5 п. 2 ч. 2 ст. 4, ч.4 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»), сплаченого позивачем за подання апеляційної скарги за платіжним дорученням № 3087 від 19.10.2018р. на суму 45 481,34 грн.). Решта судового збору у розмірі 18 314,46 грн. є надмірно сплаченою позивачем, та може бути повернута за клопотанням останнього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Судовий збір, який сплачений відповідачем за подання апеляційної скарги, покладається на позивача у розмірі 173,79 грн., на відповідача - 18 140,67 грн. (виходячи з оскарження рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. у справі №905/1472/17 в частині задоволених позовних вимог у розмірі 813 975,93 грн., результатів первісного та нового розгляду справи, за якими позовні вимоги, зокрема, про стягнення з відповідача боргу за користування 12 цистернами та 3% річних у загальному розмірі 806 252,06 грн. задоволено, а вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 7 723,87 грн. – залишено без задоволення, та розміру судового збору, сплаченого відповідачем за подання апеляційної скарги за платіжним дорученням № 140 від 10.10.2018р. - 18 314,46 грн.).

Судовий збір, який сплачений позивачем за подання касаційної скарги, покладається на позивача у розмірі 3 580,70 грн., на відповідача – у розмірі 32 641,78 грн. (виходячи з оскарження рішення господарського суду Донецької області від 19.09.2018р. та постанови Східного апеляційного господарського суду від 03.01.2019р. у справі №905/1472/17 в частині відмови у задоволенні позовних вимог у загальному розмірі 1 207 416,26 грн., задоволення позовних вимог за результатами первісного та нового розгляду справи у загальному розміру 1 088 059,55 грн., та розміру судового збору 36 222,48 грн. (із врахуванням пп.5 п. 2 ч. 2 ст. 4, ч.4 ст. 6 ЗУ «Про судовий збір»), сплаченого позивачем за подання касаційної скарги за платіжним дорученням № 3439 від 25.01.2019р. на суму 60 641,76 грн.). Решта судового збору у розмірі 24 419,28 грн. є надмірно сплаченою позивачем, та може бути повернута за клопотанням останнього на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс» заборгованості з орендної плати за користування 4 цистернами, а саме, №50700202, №50700269, №50700285, №5070030; 3% річних, нарахованих на заборгованість з орендної плати за користування 4 цистернами; інфляційних втрат, нарахованих на заборгованість з орендної плати за користування 16 цистернами, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс» (85307, Донецька обл., м. Покровськ, м-н Шахтарський, буд. 7А, код ЄДРПОУ 32598706) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» (04071, м. Київ, Подільський р-н, вул. Набережно-Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ 30075981):

- заборгованість з орендної плати за користування 4 цистернами у розмірі 280 825 (двісті вісімдесят тисяч вісімсот двадцять п`ять) грн. 25 коп.;

- 3% річних, нараховані на заборгованість з орендної плати за користування 4 цистернами, у розмірі 982 (дев`ятсот вісімдесят дві) грн. 24 коп.;

- витрати по сплаті судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» позову у розмірі 4 111 (чотири тисячі сто одинадцять) грн. 25 коп.;

- витрати по сплаті судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» апеляційної скарги у розмірі 24 481 (двадцять чотири тисячі чотириста вісімдесят одна) грн. 35 коп.;

- витрати по сплаті судового збору за подання Товариством з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» касаційної скарги у розмірі 32 641 (тридцять дві тисячі шістсот сорок одна) грн. 78 коп.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» (04071, м. Київ, Подільський р-н, вул. Набережно-Лугова, буд. 12, код ЄДРПОУ 30075981) на користь Приватного акціонерного товариства «Макіївкокс» (85307, Донецька обл., м. Покровськ, м-н Шахтарський, буд. 7А, код ЄДРПОУ 32598706):

- витрати по сплаті судового збору за подання Приватним акціонерним товариством «Макіївкокс» апеляційної скарги у розмірі 173 (сто сімдесят три) грн. 79 коп.

4. В решті позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Хімекс Лімітед» відмовити.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено 23.09.2019р.

Суддя Л.В. Ніколаєва