Рішення № 84789625, 02.10.2019, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/499/19

2/357/1622/19

Категорія 25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 жовтня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі: головуючого судді - Бондаренко О. В., при секретарі - Бондаренко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом 27.12.2018 року, шляхом направлення поштою, який зареєстрований судом 17.01.2019 року, обґрунтовуючи тим, що між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал» 07.06.2013 року на підставі кредитного договору № 6252018886552 ОСОБА_1 видано кредит в сумі 17500,00 грн. 19.07.2016 року ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк «Ренесанс Капітал». На баланс ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» внаслідок приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» була передана заборгованість за вказаним кредитним договором. Згідно зі ст. 1050 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач як кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо відповідач як позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць. ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» направив письмову вимогу (повідомлення) відповідачу на адресу місця проживання, яку він зазначив у анкеті на отримання кредиту: АДРЕСА_1 , АДРЕСА_2 , однак, відповідач, не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 14.12.2018 року складає 117 466 грн., з яких: 18307,76 грн. - заборгованість за кредитом; 0 грн. - заборгованість за процентами; 22825,84 грн. - заборгованість за комісією; 76332,40 грн. - штрафні санкції. Тому, враховуючи викладене, просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у сумі 117466,00 грн. витрати зі сплати судового збору у сумі 1 762,00 грн.

05.02.2019 року ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи.

25.02.2019 року відповідач, ОСОБА_1 , надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що в повному обсязі не погоджується з усіма обставинами викладеними в позовній заяві та заперечує проти всіх заявлених вимог в зв`язку з їх необґрунтованістю, безпідставністю та невідповідністю нормам чинного законодавства. Так, між ним та ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», було укладено Договір карткового рахунку та договір страхування № НОМЕР_1 . Відповідно до ст. 638 ЦК України встановлено, що договір є укладений, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. До жовтня 2014 року його співпраця з ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» була без порушень і тільки непередбачені обставини стали джерелом непорозумінь, які призвели до розгляду справ в суді. ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» припинилося шляхом приєднання до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк». ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» є правонаступником усіх прав та зобов`язань ПАТ «Банк Ренесанс Капітал», а тому приєднавши до себе вище вказане ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» мав би виконувати умови кредитного договору. З суб`єктивних обставин виконання кредитного договору припинилося в жовтні 2014 року. З 07 червня 2013 року по 17 жовтня 2014 року, а саме 16 місяців, він відповідно до п.5.1 Договору, щомісячно частинами погашав суму кредиту, сплачуючи нараховані проценти на суму кредиту та комісію в сумах та терміни, що передбачені графіком платежів, шляхом безготівкового перерахування коштів у відповідних сумах на рахунок банку. Відповідно до п.5.3 розділу 2, банк здійснює списання коштів, що надійшли від позичальника з метою погашення строкової заборгованості за кредитним договором в термін (дати), визначені Графіком платежів. Позивач при звернені до приватного нотаріуса стосовно виконавчого напису, в письмовій вимозі (повідомленні) та до суду с позовом про стягнення заборгованості вказував різні суми заборгованості за кредитом. Щодо суми заборгованості, її наявності та в основу розмежування спірної та безспірної заборгованості покладається не власне ставлення позивача до неї, як суб`єктивна ознака, а фактичний характер правовідносин, як об`єктивна ознака. Вирішення питання, чи є заборгованість об`єктивно безспірною відноситься до компетенції суду. Відповідно до умов кредитного договору та п.1 ст. 1050 Цивільного кодексу України та абз. 2 ч. 10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» кредитодавець має право вимагати повернення усієї суми заборгованості, якщо позичальник прострочив сплату чергових платежів понад 1 місяць. Як стверджує позивач, що ним 22.02.2018 року було направлено письмову вимогу (повідомлення) відповідачу, тобто єдине повідомлення з моменту прострочення сплати чергових платежів понад 1 місяць, а саме з 17.11.2014 року. Позивачу стало відомо про порушення його прав ще 18.11.2014 року, але письмова вимога була направлена через три роки і три місяця, а саме 22.02.2018року. Після надходження виконавчого напису відповідач неодноразово звертався з листами до позивача з проханням роз`яснення та надання відомостей про заборгованість. На жоден лист відповіді не надійшло і тому він звернувся за захистом свої прав до суду щодо визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Також, позивачу відомо, що строк у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу становить три роки позовної давності та у межах річного строку щодо вимоги про стягнення неустойки. У зв`язку з цим просив залишити позовну заяву ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк», про стягнення заборгованості, без задоволення.

22.04.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу, яка внесена до протоколу судового засідання, якою явку в судове засідання представника позивача визнано обов`язковою для дачі особистих пояснень у справі з наданням матеріалів кредитної справи щодо предмету спору.

01.08.2019 року Білоцерківським міськрайонним судом Київської області постановлено ухвалу, в порядку ст. 84 ЦПК України, щодо витребування доказів у справі.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про день, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, надав до суду клопотання, в якому просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, ОСОБА_1 , в судовому засіданні позовні вимоги не визнав в повному обсязі та просив відмовити у задоволенні позову. Надав до суду письмові пояснення, в яких зазначив, що позивач в своїй позовній заяві вказує на те, що він не виконує своїх кредитних зобов`язань належним чином довготривалий строк, і заборгованість відповідача перед позивачем на 14.12.2018 року складає 117466,00 грн. з яких:18 307,76 грн. - заборгованість за кредитом;22 825,84 грн. - прострочена заборгованість за комісією;0,00 грн. - прострочена заборгованість за процентами;0,00 грн. - строкова заборгованість за сумою кредиту; 373,18 - строкова заборгованість за комісією; 0,00 грн. - строкова заборгованість за процентами; 76 332,4 грн. - неустойка за порушення зобов`язань по кредиту. Відповідно до п.9.3 Розділу 2:«Умов договору про надання споживчих кредитів», сторони домовились, про те, що відповідно до ст.259 Цивільного кодексу України позовна давність за спорами, що виникають із Кредитного Договору встановлюється тривалістю у три роки. Останній платіж був проведений 17.10.2014 року та написана заява про небажання подальшого користування кредитною карткою та про припинення співпраці. Відповідно до графіку платежів 15.11.2014 року він не вніс на картковий рахунок 15 гривень + щомісячний мінімальний платіж і відповідно до п.6.2 За повне або часткове прострочення кредиту у терміни що передбачені Графіком платежів він зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць простроченні встановленого терміну від простроченої суми розрахованої на останній день місячного строку. Це свідчить про те, що банком чітко і конкретно відслідковувався графік платежів за кредитом. Тому вже 16.11.2014 року відповідно до норм цивільного законодавства розпочався перебіг позовної давності, термін якого встановлений п. 9.3, кредитного договору НОМЕР_1 від 07.06.2013року, укладеним між АТ «Банк Ренесанс Капітал» та ним, три роки. Тобто, в грудні 2017 року позовна давність за вищевказаним договором закінчилася. Щодо заборгованість за кредитом у 18 307,76 грн., зазначає, що за кредитним договором НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, відповідно до ч. 2 Основних умов договору карткового рахунку п. 2.3. ліміт встановлений у 8000 грн., який він підтвердив своїм підписом. Більше ніяких договорів, додатків до вищевказаного кредитного договору він не заключав і не підписував. Яким чином утворилася заборгованість за сумою кредиту - 18307,76 гривень, зрозуміти не можливо. На неодноразові запити до ПУМБ та запити Білоцерківського міськрайонного суду щодо вищевказаних сум, роз`яснень не надійшло. Щодо неустойки за порушення зобов`язань по кредиту в сумі -76 332,4 грн., то це лише загальна сума, а за що конкретно та скільки невідомо. Крім того, в договорі слово неустойка взагалі відсутнє. Звертає увагу на той факт, що 08.06.2013 року на його картковому рахунку АТ «Банк Ренесанс Капітал» знаходилося 8000 грн.11.06.2013 року ним було знято 3000 грн., а 25.06.2013 року він зняв ще 500 грн. і на картковому рахунку залишилося 4500 грн. У відповідності до умов договору він кожен наступний місяць на протязі 16 місяців поповнював картковий рахунок, а саме у 2013 році вніс відповідно до наданих квитанцій - 3695 грн., а у 2014 році ще - 9946 грн. За вирахуванням 240 грн. (15 грн. щомісячного внеску), загальна сума на картковому рахунку на 01.11.2014 року, має складати 17901 грн. / 8000 грн. кредитних коштів і 9901 його особистих коштів. Договір про надання кредиту ПУМБ з відповідачем не заключав, а лише є правонаступником АТ «Банк Ренесанс Капітал», претензій (вимог) щодо предмету спору не направляв, на звернення позивача та на ухвалу суду відповіді, що до роз`яснень виставлених загальних сум, та доказів як підтверджують суми заборгованості, не надав.

Суд, заслухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Одним із принципів цивільного судочинства є диспозитивність, який полягає у тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявленою нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ст. 13 ЦПК України).

Ст. 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості ( ст. 627 ЦК України).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов`язків ( ст. 11 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Судом встановлено, що 07.06.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Банк Ренесанс Капітал», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», та ОСОБА_1 підписано пропозицію укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти)№ НОМЕР_1 (а.с. 10).

Як вбачається із Статуту ПАТ «ПУМБ», затвердженого позачерговими загальними зборами акціонерів від 17.11.2016 року, Публічне акціонерне товариство «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал» шляхом приєднання до Банку згідно рішення загальних зборів акціонерів Банку та згідно рішення єдиного акціонера АТ «Банк Ренесанс Капітал» (а.с. 37-39).

З урахуванням наведеного, ПАТ «Перший український міжнародний банк» є правонаступником всіх прав та обов`язків ПАТ «Ренесанс Капітал» в результаті реорганізації АТ «Банк Ренесанс Капітал», з яким у позивача було укладено кредитний договір, тому до ПАТ «ПУМБ» перейшло право вимоги за вказаним кредитним договором.

Згідно пропозиції укласти договір карткового рахунку та договору страхування (оферти) НОМЕР_1 від 07.06.2013року, ОСОБА_1 подав пропозицію АТ «Банк Ренесанс Капітал», який діє як від власного імені, так і від імені та в інтересах ПрАТ «УАСК-ЖИТТЯ» на підставі агентського договору, на умовах, зазначених в цій пропозиції, загальних умовах відкриття та обслуговування карткового рахунку і договору страхування та чинних правилах добровільного страхування, які є невід`ємною частиною цієї пропозиції, укласти з ним договір страхування й договір карткового рахунку, в рамках яких: відкрити картковий рахунок на його ім`я; випустити на його ім`я платіжну картку міжнародної платіжної системи MasterCard; встановити йому ліміт овердрафту (кредитування) за картковим рахунком на умовах, визначених в цій пропозиції; оформити страхування його майнових інтересів, пов`язаних з життям, здоров`ям та працездатністю, як це зазначено у відповідній заяві. Згідно п. 1 даної пропозиції, ОСОБА_1 , з огляду на його фінансовий стан та кредитну історію, просив банк встановити в момент укладення або протягом дії договору карткового рахунку ліміт овердрафту та строк користування овердрафтом в межах максимально погодженої суми, яка не перевищує 50000 грн.

Пропозиція укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) № НОМЕР_1 від 07.06.2013 року містить наступні умови: розмір комісії за обслуговування овердрафту - 2 %; процентна ставка за користування овердрафтом - 0,0001 % річних при здійсненні розрахункових операцій в торгівельно-сервісній мережі за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту) і 24 % річних при здійсненні інших дебетових операцій по картковому рахунку за рахунок коштів овердрафту (в межах ліміту); строк користування овердрафтом - 36 місяців.

За змістом п.2.1 Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, підписаних відповідачем, банк надає позичальнику кредит з метою та у сумі вказаній у пропозиції, а позичальник зобов`язується сплатити банку разову комісію, своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом та комісії, використати його за цільовим призначенням, виконати інші умови договору та повертати кредит частинами у сумах та терміни визначені у графіку платежів, але у будь-якому випадку не пізніше останнього дня строку кредиту, зазначеного в пропозиції.

Як зазначено у п. 6.2 вказаних Загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, за повне або часткове прострочення повернення кредиту та/або плати процентів, комісії у терміни що передбачені Графіком платежів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф у розмірі 10% від простроченої суми за кожний випадок прострочення, а також за кожний місяць прострочення встановленого терміну від простроченої суми розрахованої на останній день місячного строку.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Відповідно до частини першої ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, між ПАТ «Ренесанс Капітал», правонаступником якого є ПАТ «Перший український міжнародний банк», та ОСОБА_1 був укладений договір карткового рахунку, згідно якого АТ «Банк Ренесанс Капітал» виконав свої зобов`язання за договором та відкрив відповідачу картковий рахунок та надав кредитні кошти у встановленому договором ліміті. Вказана обставина визнається відповідачем у судовому засіданні, тому згідно вимог ч.1 ст.82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження укладення кредитного договору та наявності у відповідача заборгованості за вказаним договором, позивачем надано копію пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферта), копію загальних умов договорів кредитування, відкриття та ведення рахунків, письмову вимогу (повідомлення) про погашення заборгованості за кредитним договором та копію паспорта відповідача.

З письмової вимоги вих. №670 від 22.02.2018 року ( а.с. 13), вбачається, що ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» вимагав від ОСОБА_1 виконати зобов`язання за кредитним договором НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, а саме - негайно погасити заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 37474,04 грн. в строк до 01.03.2018 року та попередив, що у разі невиконання зазначеної вище вимоги, банк застосує заходи примусового позасудового стягнення заборгованості, зокрема, шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса; примусового судового стягнення заборгованості.

Втім, у якості доказів направлення відповідачу вищевказаної вимоги до суду було надано роздруківку - документ від 02.03.2018 року (а.с. 14), враховуючи, що строк виконання вимоги до 01.03.2018 року, яка сформована самим банком, без підпису, печатки, не містить штампів відділення поштового зв`язку про їх відправлення, яка не може бути визнана доказом надіслання відповідної письмової вимоги.

Отже, суд не приймає до уваги дані докази, оскільки, боржник вважається належним чином повідомлений про вимогу щодо усунення порушень за кредитним договором в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про усунення порушень за кредитним договором, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Також, позивач на підтвердження своїх позовних вимог щодо розміру заборгованості надає виписку з рахунку ОСОБА_1 із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості за кредитним договором НОМЕР_1 від 07.06.2013 року станом на 14.12.2018 року ( а.с. 17), з якої вбачається, що у відповідача існує заборгованість в загальній сумі 117466,00 гривень, яка складається з: 18307,76 гривень - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 22825,84 гривень - прострочена заборгованість за комісією; 0,00 гривень - прострочена заборгованість за процентами; 0,00 гривень - строкова заборгованість за сумою кредиту; 373,18 гривень - строкова заборгованість за комісією; 0,00 гривень - строкова заборгованість за процентами; 76332,40 гривень - неустойка за порушення зобов`язань по кредиту.

Однак, дана виписка з рахунку, на думку суду, сама по собі не може бути належним та допустимим доказом наявності та розміру заборгованості, оскільки нічим не підтверджується та її правильність неможливо перевірити.

Так, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За пунктом 62 Постанови Правління Національного банку України «Про затвердження Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України від 04.07.2018 № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Тому, суд критично оцінює доводи позивача щодо обґрунтування заборгованості та не приймає наданий позивачем вказаний доказ з підстав, які були зазначені вище, оскільки зазначена в ньому інформація не пояснює природу виникнення у відповідача боргу в розмірі 117 466,00 грн.

Крім того, ухвалою суду від 22.04.2019 року явка представника позивача ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» визнавалася обов`язковою, для дачі особистих пояснень у справі з наданням матеріалів кредитної справи відповідача ОСОБА_1 , в тому числі з випискою по особовому рахунку, яку ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» отримав 02.05.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 80), однак вимоги ухвали суду не виконав.

Також, ухвалою суду від 01.08.2019 року було витребувано у ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» докази, щодо визначення розміру заборгованості: виписку з балансових рахунків ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо обліку кредитних коштів за Кредитним договором № 26252018886552 від 07.06.2013 року; виписку з акту прийому - передачі заборгованості за Кредитним договором № 26252018886552 від 07.06.2013 року на момент приєднання ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» до ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк»;виписку з балансових рахунків ПАТ «Банк Ренесанс Капітал» та ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» щодо обліку заборгованості за Кредитним договором НОМЕР_1 від 07.06.2013 року станом на: 31.11.2014 року, 31.12.2014 року, 31.12.2015 року, 31.12.2016 року, 31.12.2017 року;копії направлених на адресу ОСОБА_1 вимог (повідомлень) про стан заборгованості за Кредитним договором № 26252018886552 від 07.06.2013 року за 2014 - 2017 роки; 5) детальний розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 26252018886552 від 07.06.2013 року (із зазначенням періодів та сум). Зазначену ухвалу ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» отримав 12.08.2019 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 118), однак, вимоги ухвали позивач не виконав, як і не надав належних та допустимих доказів наявності заборгованості відповідача в розмірі 117 466,00 грн.

Як зазначає позивач, відповідачу було видано кредит в сумі 17500,00 грн., згідно договору карткового рахунку № НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, та станом на 14.12.2018 року має заборгованість за кредитом в розмірі 18307,76 грн., однак, дане твердження не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки, відповідно до п. 2.3 частини 2 Основних умов договору карткового рахунку кредитного договору НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, укладеним з АТ «Банк Ренесанс Капітал», який ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, ліміт відповідачу був встановлений у сумі 8000 грн.

Відповідач, визнає той факт, що на його картковому рахунку АТ «Банк Ренесанс Капітал» 08.06.2013 року знаходилося 8000,00 грн. та 11.06.2013 року ним було знято 3000 грн., а 25.06.2013 року він зняв ще 500 грн. і на картковому рахунку залишилося 4500 грн., що підтверджується копіями квитанцій (а.с. 66). Та, у відповідності до умов договору, він кожен наступний місяць на протязі 16 місяців поповнював картковий рахунок, що підтверджується копіями квитанцій про погашення кредиту за 2013-2014 роки (а.с. 55-59, 66).

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач при звернені до суду з позовом про стягнення заборгованості та в письмовій вимозі (повідомленні) вказував різні суми заборгованості за кредитом. Також, матеріали справи містять чисельні звернення відповідача, листи до позивача ПАТ «ПУМБ» з вимогою надати інформацію, виписки з балансового рахунку, розрахунок заборгованості, які отримані банком, що підтверджується матеріалами справи (а.с. 53, 54, 105, 106, 107, 108), однак, розрахунку так і не було надано.

Дана обставина, також, встановлена рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 15.05.2019 року (а.с. 99-101), у справі № 357/13706/18, яким позов ОСОБА_1 до ПАТ «ПУМБ», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталії Станіславівни, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, задоволено в повному обсязі та визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №2303 від 24.04.2018 року, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною щодо звернення стягнення на доходи ОСОБА_1 за кредитним договором НОМЕР_1 від 07.06.2013 року. Рішення набрало законної сили 20.06.2019 року.

Згідно зі ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Щодо заяви відповідача, про застосування строків позовної давності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

За змістом статті 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність сплила і щодо додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина перша статті 259 ЦК України).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 ЦК України).

Згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 19 березня 2014 року у справі №6-14цс14, за договором про надання банківських послуг (позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку), яким встановлено щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг трирічного строку позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору (ст. 261 ЦК України).

За змістом частини 2 п. 2.4 Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти) строк користування овердрафтом та договором страхування становить 36 місяців.

В п. 9.3, кредитного договору НОМЕР_1 від 07.06.2013 року, сторони домовились, що відповідно до ст. 259 ЦК України позовна давність за спорами, що виникають із кредитного договору, а саме відшкодування збитків, оплати неустойки (штрафів, пені) встановлюється тривалістю у три роки.

Враховуючи визначений змістом пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договір страхування (оферти), кінцевий строк договору за кредитом - 07 червня 2016 року, початок перебігу строку позовної давності почався 08 червня 2016 року та закінчився 08 червня 2019 року. Договір про збільшення позовної давності в матеріалах справи відсутній, дані про збільшення строку позовної давності відсутні і у Пропозиції укласти Договір карткового рахунку та договорі страхування (оферти), а також у Загальних умовах відкриття та порядку ведення карткового рахунку та договору страхування.

Отже, перебіг трирічного строку позовної давності щодо повернення кредиту розпочинається після закінчення кінцевого строку повного погашення кредиту, тобто зі спливом останнього дня строку дії договору.

Як вбачається з досліджених судом доказів та визнається відповідачем, в день укладення кредитного договору останній отримав кредит в розмірі 8000,00 грн. згідно договору пропозиції укласти договір карткового рахунку та договір страхування (оферти)№ НОМЕР_1 від 07.06.2013 року зі строком дії 36 місяців, тобто трирічний строк звернення до суду з позовною вимогою про стягнення заборгованості розпочав свій перебіг з 08 червня 2016 року, який закінчився 08.06.2019 року,

З позовом ПАТ ««Перший Український Міжнародний Банк»» звернувся 27.12.2018 року, шляхом направлення поштою, тобто в межах трирічного строку позовної давності , визначеного ст. 257 ЦК України.

Однак, враховуючи, що позовна давність застосовується лише в разі обґрунтованості матеріальної вимоги суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову саме за безпідставністю позовних вимог.

Обґрунтовуючи судове рішення, суд приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Даючи оцінку встановленим обставинам, дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, з врахуванням засад розумності і справедливості, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

При подачі позову до суду позивачем сплачено судовий збір в розмірі 1762 грн. 00 коп. (а.с.6), однак, враховуючи, що в задоволенні позовних вимог відмовлено, судові витрати, згідно ст. 141 ЦПК України, не підлягають відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 11, 207, 253, 256-259, 261, 266, 267, 509, 530, 627, 628, 634, 638, 1048, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354, 355 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

У задоволенні позовної заяви Публічного акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» (Код ЄДРПОУ: 14282829, місцезнаходження: 04070, м. Київ, вул. Андріївська, 4) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 ), про стягнення заборгованості, відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 07.10.2019 року.

СуддяО. В. Бондаренко