Рішення № 84788306, 01.10.2019, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

01 жовтня 2019 року м. Чернігівсправа № 927/756/19

Господарський суд Чернігівської області у складі: головуючого судді Федоренко Ю.В., секретаря судового засідання Ткач І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові матеріали справи за позовом:

Семенівського районного дочірнього агролісогосподарського спеціалізованого підприємства «Семенівкарайагролісгосп»

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Ванеса»

Предмет спору: про визнання права власності на майно.

Представники сторін:

від позивача: Дубін В.І., адвокат, ордер від 02.09.2019;

від відповідача: Горда В.В., адвокат, довіреність від 10.04.2019.

У судовому засіданні 01.10.2019 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Семенівське районне дочірнє агролісогосподарське спеціалізоване підприємство “Семенівкарайагролісгосп” звернувся до Господарського суду Чернігівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ванеса” про визнання за позивачем право власності на лісопродукцію (порода "сосна звичайна" в колодах) у кількості 61,064 м. куб. на загальну суму 80035,91 грн, на яку ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 накладено арешт у рамках кримінального провадження 1-кс/736/172/19 у справі №736/544/19, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270150000097 від 31.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані накладеним, відповідно до ухвали Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 у справі №736/544/19, арештом на майно (лісопродукцію), яка за доводами позивача належить йому на праві власності. Позивач посилається на наявність підстав для застосування положень ст. 392 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 06.09.2019 позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

У встановлений судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви в з`вязку з чим, ухвалою від 13.09.2019 вказана позовна заява прийнята суддею Федоренко Ю.В. до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження та відкрито провадження у справі № 927/756/19, розгляд справи по суті призначено на 01.10.2019.

У судове засідання прибули повноважні представники сторін у справі.

У поданому відповідачем до першого судового засідання відзиві на позов від 27.09.2019 останній проти позову заперечує та просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Відповідач у відзиві вказав, що йому не зрозуміло чому саме він (ТОВ “Ванеса”) є відповідачем у справі, оскільки він ніякого відношення до спірного майна (лісоматеріал) не має, права власності позивача не порушує та не оспорює.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги. Представник відповідача висловив свої заперечення.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи по суті, господарський суд встановив:

05.02.2019 між Семенівським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством “Семенівкарайагролісгосп” (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Ванеса” (покупець, відповідач), було укладено договір купівлі-продажу необробленої деревини №14-2019, відповідно до умов п. 1.1 якого продавець передає у власність на умовах франко-верхній склад продавця лісоматеріали круглі, порода сосна (Pinus syivestris), а покупець зобов?язується прийняти товар і сплатити за нього ціну відповідно до умов договору, що визначені у договору. (а.с. 20-22).

Право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підпису видаткових накладних. (п. 1.2 договору).

Позивач вказав, що лісопродукція (товар) була заготовлена на підставі лісорубного квитка серії ЧН ЛРК №004265 від 09.01.2019 (а.с. 24).

На підставі товарно-транспортних накладних від 30.03.2019 №Р537, №Р538, №Р539 та довіреності на отримання від товару №46 від 01.03.2019 (а.с. 34) позивачем було відвантажено відповідачу лісопродукцію - «сосна звичайна» (у колодах) кількістю 61,064 м куб. на загальну суму 80035,91грн. (а.с. 17-19).

За доводами позивача, відвантажену лісопродукцію у власність відповідачеві наразі не передано, що підтверджується відсутністю підпису представника замовника на видаткових накладних від №537 від 30.03.2019 на суму 25484,49 грн., № 538 від 30.03.2019 на суму 27826,36 грн., №539 від 30.03.2019 на суму 26725,06 грн., що є порушенням п. 1.2 договору купівлі-продажу необробленої деревини №14-2019 від 05.02.2019. Оплата за лісопродукцію відповідачем також не здійснена.

Як встановлено судом, 01.03.2019 відповідачем видано довіреність №46 на ім`я ОСОБА_1 на отримання від ДП Семенівкарайагролісгосп пиловочника хвойних порід у кількості шістсот куб м; 30.03.2019 оформлено товарно-транспортні накладні №№ Р537, Р538, Р539 за яким замовником та вантажоодержувачем є ТОВ «Ванеса», вантажовідправник – ДП «Семенівкарайагролісгосп»; 30.03.2019 оформлено видаткові накладні №537 на суму 25484,49 грн, №538 на суму 27826,36 грн, №539 на суму 26725,06 грн, які підписані представником постачальника (позивача) та не підписані представником покупця (відповідача).

Ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 у рамках кримінального провадження 1 -кс/736/172/19 у справі №736/544/19, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270150000097 від 31.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України (привласнення чи розтрата чужого майна, яке було ввірене особі чи перебувало в її віданні), на лісопродукцію, яка завантажена на вантажні автомобілі та причепи належні ТОВ «Астра» та ФОП « ОСОБА_2 » у кількості 197,368 м. куб. накладено арешт.

Так, вказаною ухвалою встановлено, що 30 березня 2019 року в смт. Холми Корюківського району Чернігівської області черговою групою швидкого реагування Корюківського відділення поліції були зупинені вантажні автомобілі ТОВ «Астра» та ФОП « ОСОБА_2 », які перевозили лісопродукцію. 31.03.19 року за участю майстра ДП «Корюківське лісове господарство» проведено огляд транспортних засобів ТОВ «Астра» та ФОП « ОСОБА_3 », а саме 8 автомобілів КАМАЗ з причепами, які перевозили лісопродукцію, відпущену працівниками ДП «Семенівкарайагролісгосп». Виявлені під час огляду розбіжності між даними, зазначеними в товаротранспортних накладних та фактичними даними, встановленими в ході огляду автомобілів з причепами, ставлять під сумнів законність походження лісопродукції. 31.03.2019 року винесено постанову про визнання в якості речових доказів оглянутих транспортних засобів, як знаряддя скоєння злочину та перевезеної лісопродукції, як об`єкту скоєння злочину.

Позивач звернувся до Чернігівського апеляційного суду з апеляційною скаргою про скасування ухвали слідчого-судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 про арешт лісопродукції у кримінальній справі №736/544/19.

Ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 03.06.2019 у справі №736/544/19 апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а ухвалу слідчого-судді Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 без змін.

Як вказує позивач, в ухвалі від 03.06.2019 зазначено, що фактичного володільця лісопродукції, якою завантажені транспортні засоби, не встановлено; ДП «Семенівкарайагролісгосп» до арештованої лісопродукції відношення не має; жодна особа, як вважала себе власником арештованої лісопродукції, до апеляційного суду зі скаргою не звернулася.

Позивач вважає, що відповідно до товарно-транспортних накладних, вантажовідправником (тобто фактичним володільцем) арештованої лісопродукції є саме він, а безпідставний арешт майна унеможливлює виконання позивачем договірних зобов`язань та позбавлений права розпоряджатися власним майном та отримати дохід від його реалізації.

У підтвердження права власності на лісопродукцію позивач надав договір підряду №1 від 06.02.2019, лісорубний квиток серія НОМЕР_1 №004265 від 09.01.2019, наряди–акти на виконання робіт №3411, №3252.

Позивач в позовній заяві просить визнати за ним на підставі ст. 392 Цивільного кодексу України право власності на лісопродукцію (порода "сосна звичайна" в колодах) у кількості 61,064 м. куб. на загальну суму 80035,91 грн, на яку ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 накладено арешт у рамках кримінального провадження 1-кс/736/172/19 у справі №736/544/19, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270150000097 від 31.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема бути визнання права (п.1 ч.2 ст.16 ЦК України.)

Відповідно до частин 1 та 2 ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Як вбачається з матеріалів справи предметом даного спору є визнання права власності на майно - лісопродукцію (порода "сосна звичайна" в колодах) у кількості 61,064 м. куб. на загальну суму 80035,91 грн, на яку ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 накладено арешт у рамках кримінального провадження 1-кс/736/172/19 у справі №736/544/19, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019270150000097 від 31.03.2019 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 191 Кримінального кодексу України.

За приписами ст. ст. 316, 317 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Частинами 1-3 ст. 319 Цивільного кодексу України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

При цьому, за приписом ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, за правилами статті 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред`явлено якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; або якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності є особа, яка не визнає право власності позивача на належне йому майно.

Позовна заява не містить обгрунтування та до неї не додано доказів на підтвердження того, що право на лісопродукцію, на яку накладено арешт на кримінальній справі і власником якої вважає себе позивач, оспорюється або не визнається відповідачем.

Як встановлено судом, позивач є продавцем лісоматеріалів за договором купівлі-продажу необробленої деревини від 05.02.2019, а відповідає є їх покупцем.

30.03.2019 черговою групою швидкого реагування Корюківського відділення поліції в смт. Холми були зупинені вантажні автомобілі ТОВ «Астра» та ФОП « ОСОБА_2 », які перевозили лісопродукцію. В ході перевірки виявлені значні розбіжності між даними, які вказані в товарно-транспортних накладних та фактичним обсягом завантаженої в автомобілі деревини. Порушено кримінальне провадження за ознаками ст. 191 ч.1 КК України, на лісопродукцію накладено арешт.

На час розгляду господарської справи у суді є чинними ухвала слідчого судді Корюківського району Чернігівської області від 04.04.2019 якою накладено арешт на лісопродукцію, та ухвала Чернігівського апеляційного суду від 03.06.2019 про залишення без змін ухвали слідчого судді від 04.04.2019.

Як встановлено ч.1 ст.170 Кримінально процесуального кодексу України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження – судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (ч.1 ст.174 Кримінально процесуального кодексу України).

Матеріали справи не містять доказів звернення позивача з клопотанням у встановленому Кримінально процесуальним кодексом порядку про скасування арешту на лісопродукцію, на яку накладено арешт ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019.

Правовою підставою для звернення до суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, право на позов у особи виникає після порушення відповідачем її права, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути тільки порушено у майбутньому і щодо якого не відомо, буде воно порушено чи ні. При цьому, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється під час розгляду справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, звертаючись з вимогою про визнання права власності на майно (лісопродукцію), як на правову підставу пред`явлення вимоги про визнання права власності, посилається на статтю 392 ЦК України.

При цьому позивач зазначає, що він не може погодитись з висновками Чернігівського апеляційного суду, оскільки вважає себе фактичним володільцем арештованої лісопродукції. Безпідставний арешт майна унеможливлює виконання позивачем договірних зобов`язань і, як наслідок, позивач недоотримує кошти за лісопродукцію, яка втрачає свої якісні характеристики.

Тобто, фактично позивачем у позові оспорюються висновки Чернігівського апеляційного суду, викладені в ухвалі від 03.06.2019.

Проте, обставин, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності позивачу спірного майна - лісопродукцію (порода "сосна звичайна" в колодах) у кількості 61,064 м. куб. на загальну суму 80035,91 грн, на яку ухвалою Корюківського районного суду Чернігівської області від 04.04.2019 накладено арешт, позивачем не доведено.

У матеріалах справи відсутні докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача.

Крім того, позовної заява взагалі не містить позовних вимог саме до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Ванеса», позивачем не обгрунтовано, яким чином відповідачем порушено право власності на спірне майно.

Таким чином, зважаючи на те, що докази порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача в матеріалах справи відсутні, обставини, за якими відповідач не визнає, оспорює факт чи має сумнів щодо належності Семенівському районному дочірньому агролісогосподарському спеціалізованому підприємству “Семенівкарайагролісгосп” спірного майна, тобто не доведено порушення з боку відповідача прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду з даним позовом, а тому у суду відсутні підстави для застосування положення ст. 392 ЦК України та задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232-233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

У позові про визнання за Семенівським районним дочірнім агролісогосподарським спеціалізованим підприємством «Семенівкарайагролісгосп» права власності на лісопродукцію ( порода сосна звичайна в колодах) у кількості 61,064 куб м на загальну суму 80 035,91 грн відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 07.10.2019.

Суддя Ю.В. Федоренко