Рішення № 84788093, 02.10.2019, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за участю представників:

позивача: не з`явився;

відповідача: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут" (УХІН) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" про про стягнення 33 985,61 грн., з яких : 27000,00 грн. складає основний боргу, 4793,43 грн. - пеня, 599,18 грн. - 3% річних, 1593,00 грн. - інфляційні втрати.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті наданих йому послуг за договором №90.2018 на науково-технічне забезпечення виробничої діяльності від 29.12.2017р.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.07.2019 позовну заяву Державного підприємства "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут" (УХІН) залишено без руху та установлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання господарському суду Харківської області у десятиденний строк з дня вручення даної ухвали доказів сплати (доплати) судового збору за подання позовної заяви до суду у розмірі 159,00 грн.

З 09.08.2019 по 06.09.2019 суддя Жельне С.Ч. перебував у щорічній відпустці на підставі наказу №192-в від 09.07.2019.

Позивач разом з заявою (вх. №19125 від 08.08.2019) надав суду докази усунення обставин, які стали підставами для винесення ухвали господарського суду Харківської області від 29.07.2019.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.09.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/2345/19 в порядку спрощеного позовного провадження, з розглядом в судовому засіданні з повідомленням сторін, призначивши судове засідання з розгляду справи по суті на 02.10.2019 р.

Представники позивача та відповідача в судове засідання 02.10.2019 року не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав.

Розглянувши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, суд встановив наступне.

За умовами Договору № 90.2018 на науково-технічне забезпечення виробничої діяльності, укладеним 29.12.2017 р. (далі-Договір) - Приватне акціонерне Товариство «Харківський коксовий завод» (далі - ПАТ «ХКЗ», Відповідач) отримав науково-технічну роботу «Проведення робіт зі стандартизаціїі» з боку Державного підприємства «Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут (УХІН)» (далі - ДП «УХІН», Позивач), однак не розрахувався повністю за отримані послуги станом на 25.05.2019 року, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 27000,00 грн.

Відповідно до п.1.1. Договору Замовник доручає, Виконавець приймає на себе відповідно до умов даного договору виконання роботи «Проведення робіт зі стандартизації».

Відповідно до п.1.2. Договору термін виконання роботи по Договору до "25" грудня 2018 р.

Відповідно до п.1.3. Договору зміст і терміни основних етапів роботи, що виконує Виконавець, визначається техні чним завданням і календарним планом, які є невід`ємною складовою цього Договору.

Відповідно до п.2.1. Договору за виконану роботу згідно цього Договору Замовник перераховує Виконавцю відповідно до Протоколу погодження договірної ціни (Додаток № 2) 42 500,00 грн. плюс ПДВ 8 500,00 грн. Разом: 51 000,00 грн.

Відповідно до п.2.2. Договору, оплата здійснюється поетапно, за фактично виконаний в період етапу обсяг роботи, згідно підписаним актам здавання-приймання відповідно до календарного плану.

Відповідно до п.2.3. Договору, оплата виконаної роботи здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту підписання акту здавання-приймання. За порушення умов оплати виконання наступних етапів роботи переноситься на більш пізній термін, узгоджений Сторонами шляхом укладення додаткової угоди. При зменшенні обсягу фінансування за Договором, обсяг виконуваної роботи зменшується до фактичного обсягу фінансування за згодою Сторін, про що Сторонами укладається додаткова угода.

Відповідно до п.3.1. Договору, при завершенні кожного етапу роботи Виконавець представляє Замовнику акт здавання-приймання виконаної роботи з додатком до нього комплекту наукової, технічної та іншої документації, передбаченої умовами Договору.

Відповідно до п.3.2. Договору замовник протягом 10 днів з дня отримання акту здавання-приймання виконаної роботи і звітних документів, зазначених у п.3.1 цього Договору зобов`язаний направити Виконавцю підписаний акт здавання-приймання виконаної роботи або мотивовану відмову від приймання роботи.

Відповідно до п.3.3. Договору, у разі мотивованої відмови Замовника сторонами складається двосторонній акт з переліком необхідних доробок, термінів їх виконання.

На підтвердження виконаних науково-дослідницьких робіт між ДП «УХІН» та ПАТ «ХКЗ» по зазначеному вище Договору підписані наступні акти здавання-приймання роботи по Договору № 90.2018 на загальну суму 27 000,00 грн: Акт №143.18 від 21.03.2018 року на суму 3000,00 грн, Акт №227.18 від 21.05.2018 року на суму 5000,00 грн, Акт №276.18 від 21.06.2018 року на суму 4000,00 грн., Акт №389.18 від 21.08.2018 року на суму 15 000,00 грн.

На підставі п.2.3. укладеного між Сторонами Договору - оплата виконаної роботи здійснюється протягом 30-ти календарних днів з моменту підписання акту здавання-приймання.

Незважаючи на викладені положення Договору, Відповідач не здійснив оплату у встановлені строки, чим порушив умови Договору.

Відповідно до п.4.1. Договорів - за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за Договором - передбачена майнова відповідальність Сторони, відповідно до вимог чинного законодавства України.

Надаючи правову кваліфікацію відносинам, що стали предметом спору, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з вимогами ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

У ч.1 ст.174 ГК України закріплено, що господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно із положеннями ст.ст.627, 628, 629 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом ч.1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, зокрема передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання позивачем на користь відповідача послуг за спірним договором підтверджується актами здавання-приймання роботи, наявними у матеріалах справи, які підписані з боку відповідача та відповідачем жодним чином не спростовується.

Строк виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором щодо оплати наданих послуг визначений умовами договору та є таким, що настав.Проте, доказів здійснення оплати за надані послуги відповідач суду не надав.

Зазначене зумовлює прийняття судового рішення про задоволення позову про стягнення зазначеного боргу на користь позивача.

Згідно із ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приймаючи до уваги те, що відповідач не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у договорі та не розрахувався за надані позивачем послуги у визначений умовами договору строк, доказів протилежного суду не надав, суд дійшов висновку, що останній є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Договором на суму 27 000,00 грн., які заявляє позивач до стягнення, а отже позовні вимоги щодо стягнення основного боргу в розмірі 27 000,00 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підтверджуються матеріалами справи і тому підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.232 Господарського кодексу України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено, а у випадках, передачених законом, - уповноважений орган, наділений господарською компетенцією.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Суд, перевіривши розрахунок позивача та період нарахування останнім пені за період з 01.11.2018 по 01.06.2019, дійшов висновку, що відповідний розрахунок є вірним та відповідає наведеним вище нормам чинного законодавства, у зв`язку з чим вимога про стягнення пені в сумі 4 793,43 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи зазначене, умови укладеного Договору та порушення виконання зобов`язання відповідачем, позивачем за період з вересня по грудень 2018р. було нараховано 1 593,00 грн. інфляційних втрат, а також, за період з 01.09.2018р. по 01.06.2019 р. було нараховано 599,18 грн. 3% річних.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню інфляційних втрат суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню у сумі 1 593,00 грн.

Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню 3% річних суд вважає їх обґрунтованими, а вимоги по їх стягненню такими, що підлягають задоволенню у сумі 599,18 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується положеннями ст. 129 Господарського процесуального кодексу України та покладає на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 129, 238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" (юридична адреса: 61010, м.Харків, вул.Гімназійна набережна,24, поштова адреса: 61071, м.Харків, вул.Карачівське шосе, 44; код ЄДРПОУ 24481702; р/р НОМЕР_1 в ПАТ "Європромбанк" м.Київ, МФО 377090) на користь Державного підприємства "Український державний науково-дослідний вуглехімічний інститут" (УХІН) (адреса: 61023, м.Харків, вул.Весніна, 7; код ЄДРПОУ 00190443; р/р НОМЕР_2 в ПАТ "Укрексімбанк" філія м.Харків, МФО 322313) 27 000 грн.00 коп. основного боргу, 4 793 грн. 43 коп. пені, 599 грн.18 коп. 3% річних, 1593 грн.00 коп. інфляційних та витрати зі сплати судового збору у розмірі1921 грн.00 коп.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення.

Рішення буде розміщено за адресою в мережі Інтернет: www.court.gov.ua

Повне рішення складено "07" жовтня 2019 р.