Рішення № 84781086, 04.10.2019, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження №2-а/760/597/19

Справа №760/4546/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 року Солом`янський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Усатової І.А.

при секретарі Омелько Г.Т.,

розглянувши за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Тарана Володимира Петровича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и в:

У лютому 2019 року ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним адміністративним позовом до відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що 05.02.2019 інспектором 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Тараном В.П. було винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень.

У своєму позові позивач посилався на те, що зі змісту винесеної постанови вбачається, що ОСОБА_1 рухався без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, чим порушив вимоги п.п. 19.1.а Правил дорожнього руху.

Позивач зазначив, що дійсно 05.02.2019 він рухався по просп. Перемоги 80 в м. Києві, приблизно о 16:40 год., у світлу пору доби. На вимогу працівників поліції позивач зупинився та, в подальшому, надав всі необхідні документи інспектору. Зазначив, що правил дорожнього руху він не порушував, рухався у світлу пору доби і увімкненим ближнього світла фар у світлу пору доби є не що інше як попереджувальним сигналом.

Зазначає, що інспектор доказів порушення ним правил дорожнього руху не надав, його пояснення не були прийняті до уваги, а також інспектором не було дотримано положень ст. 268, 283 КУпАП.

Таким чином, позивач вважає постанову незаконною та необґрунтованою, такою, що суперечить нормам діючого законодавства та порушує його права.

Просить суд ухвалити рішення, яким скасувати постанову по справі про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАВ № 896702.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 19.02.2019 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Інспектор роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старший лейтенант поліції Тарана В.П. позовну заяву з додатками отримав, відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Третя особа належним чином отримала позовну заяву з додатками, пояснення щодо позовної заяви у встановлений судом строк не подала.

Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки розгляд справи відбувається в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, особи, які беруть участь у справі не викликались.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 КАС України у справах, визначених статтями 263-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши надані докази, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 05.02.2019 щодо ОСОБА_1 винесено постанову про притягнення його до відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 гривень за керування транспортним засобом без ввімкненого ближнього світла фар у темну пору доби, тобто порушення п.п. 19.1.а Правил дорожнього руху.

Позивач заперечує свою вину в порушенні правил дорожнього руху та оскаржив винесену постанову до суду в порядку адміністративного судочинства.

Зазначає, що Правил дорожнього руху він не порушував, а постанова винесена з порушенням норм законодавства.

Згідно зі статтею 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 цієї статті визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач у справі відзив на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Таран В.П. як суб`єктом владних повноважень, дії якої оскаржуються позивачем, суду не надав будь-яких доказів правомірності свого рішення про притягненню позивача до адміністративної відповідальності.

Вбачається, що суду не надано належних доказів фіксації факту порушення позивачем правил дорожнього руху 05.02.2019.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення. В ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказані мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 537/2088/17, де вказано, що правомірність постанови має ґрунтуватися на тому, що факт правопорушення є доведеним і при її ухваленні процедура була дотримана. При цьому, також зазначено, що сам факт визнання особою вини у порушенні ПДР не може бути достатнім доказом правомірності рішення суб`єкта владних повноважень і не звільняє останнього від доведення його правомірності.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень.

Тому, керуючись приписами наведених норм законодавства, оцінивши надані сторонами до матеріалів справи докази, враховуючи, що відповідачем не доведено правомірність встановлення адміністративного правопорушення, законність дії щодо винесення адміністративного постанови, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

За таких обставин суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

30.05.2019 до Солом`янського районного суду м. Києва надійшло клопотання від представника позивача про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи, в якому адвокат Магратій Я.В. просила стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 21 700,00 грн.

Відповідно до ст. 132 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду;

3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз;

4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Згідно ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

(1) Договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);

(2) За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України;

(3) Як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

(4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

(5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»;

(6) Відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Встановлено, що адвокат Магратій Яніна Василівна здійснює представництво ОСОБА_1 на підставі договору № 08 про надання правової допомоги від 05.02.2019, додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 05.02.2019, ордеру від 05.03.2019 та копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 5605/10.

З додаткової угоди до договору про надання правової допомоги №1 від 05.02.2019 вбачається, що вартість однієї години роботи адвоката встановлюється 1400,00 грн.

До клопотання додано Акт № 1 від 29.05.2019 з переліком послуг, тривалості роботи та загальної вартості вартість, що надавалися адвокатом Магратій Я . В . ОСОБА_1 на підставі договору № 08, а саме: попереднє опрацювання адміністративного матеріалу, пошук та аналіз актуальної судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах - 3,5 год.; виготовлено копії додатків, до процесуальних та інших документів - 1,0 год.; виписано ордер КС № 233384 від 19.02.2019 - 0,2 год.; виписано ордер КС № 233394 від 05.03.2019 - 0,2 год.; адміністративний позов від 12.02.2019 - 8,0 год.; адвокатський запит від 19.02.2019 - 0,2 год.; лист від 04.03.2019 про направлення документів Департаменту патрульної поліції - 0,2 год.; лист від 04.03.2019 про направлення документів УП поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції - 0,2 год.; заява до Солом`янського районного суду м. Києва про підтвердження направлення документів на виконання ухвали суду від 19.02.2019 - 0,2 год.; лист від 12.03.2019 про направлення документів відповідачу - 0,2 год.; лист від 12.03.2019 про направлення документів третій особі - 0,2 год.; лист про направлення документів третій особі - 0,2 год.; заява про залучення доказів - 0,2 год.; клопотання про розподіл судових витрат за результатами розгляду справи № 760/4546/19 від 29.05.2019 - 1,0 год. Загальна кількість роботи адвоката становить 15,5 год., а загальна вартість послуг 21 700 грн.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження оплати всі вказаних послуг, представник позивача надає квитанцію № 2 від 29.05.2019, з якої вбачається оплата ОСОБА_1 послуг за договором № 08 від 05.02.2019 на суму 21 700 грн.

Як зазначено вище, відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір та витрати, необхідні для надання правничої допомоги, на що суд зазначає, що ряд робіт, як то видача ордеру, написання листів, виготовлення копій документів не є з точки зору суду наданням правчиної допомоги, а є нічим іншим як технічною роботою.

Крім того, з огляду на те, що такі витрати у сумі 21 700, 00 грн. є неспівмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у Солом`янському районному суді м. Києва, затраченим ним часом на надання таких послуг (підготовка цієї справи до розгляду в суді не вимагала значного обсягу юридичної і технічної роботи, адже, зазначена справа є малозначною, у мережі Інтернет міститься велика кількість практики з аналогічних спорів; нормативно-правове регулювання спірних правовідносин не змінювалося), не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Таким чином, суд приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у сумі 11 200 грн. (за підготування адміністративного позову).

Керуючись статтями 122, 256, 261, 268, 276, 288, 289, 293 КпАП України, Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 Про Правила дорожнього руху, статтями 9, 21, 72-78, 90, 121, 123, 139, 205, 241-246, 250, 251, 286 КАС України, суд, -

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшого лейтенанта поліції Тарана Володимира Петровича, третя особа: Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - задовольнити.

Скасувати постанову серія ЕАВ № 896702 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі від 05.02.2019, винесену інспектором роти 4 батальйону 1 Управління патрульної поліції у м. Києві Департаменту патрульної поліції старшим лейтенантом поліції Тараном В.П., про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 122 КпАП України, з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 425 гривень, а провадження по справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції (код ЄДРПОУ 40108646, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у сумі 11 200 грн.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: