Рішення № 84770599, 02.10.2019, Старобільський районний суд Луганської області

02.10.2019

Справа № 431/4278/19

Провадження №2/431/1088/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Повний текст

02 жовтня 2019 року Старобільський районний суд Луганської області

в складі: головуючого судді Пелиха О.О.,

за участю секретаря с/з Чесалової О.Є.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Індустрієвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позову посилався на те, що його батьком був ОСОБА_3 , який перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Сорокине Луганської області, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України. З липня 2014 року йому були припинені страхові виплати. Заходів щодо вирішення питання про їх поновлення за життя ОСОБА_3 не вчиняв. З окупованої території не виїдавав, статус тимчасово переміщеної особи не отримував. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на майно, а саме: грошові кошти, у вигляді соціальних (регресних) виплат, які були нараховані, але невиплачені померлому спадкодавцю за життя Фондом соціального страхування України, розмір яких складає приблизно 110 000 грн. (2 500 х 44 = 110 000) де 2 500,00 грн. - це щомісячна страхова виплата, а 44 місяці - період з моменту останньої виплати до смерті батька. Вважав, що вказана сума входить до складу спадщини, яку він має намір успадкувати. Добровільно виплатити вказану суму відповідач відмовляється, а тому посилаючись на судову практику, вимоги діючого законодавства просив суд визнати за ним право власності на суму грошей, які входять до складу спадщини, у виді страхових виплати, за період починаючи з моменту припинення виплати - липень 2014 р. по час смерті ОСОБА_3 - ІНФОРМАЦІЯ_1, стягнути їх з відповідача, а також суму судового збору сплачену при зверненні до суду з позовом.

У судовому засідання представник позивача ОСОБА_1 . обставини викладені у позові ОСОБА_2 підтвердив, позов підтримав та просив суд його задовольнити. Пояснивши, що з 2014 р. ОСОБА_3 з тимчасово окупованої території не виїжджав, статус тимчасово переміщеної особи не мав. У 2018 році помер. Його син - позивач у справі є спадкоємцем першої черги за законом та має право на страхові виплати, які за життя не отримав його батько ОСОБА_3

Відповідач - представник Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області Індустрієва А.О. вважала позов необґрунтованим, посилаючись на те, що померлий ОСОБА_3 перебував на обліку у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Сорокине Луганської області. У зв`язку з проведенням АТО вказане відділення Фонду не перемістилося на підконтрольну владі України територію, а тому було припинено видатки для забезпечення діяльності відділення та відповідно припинено нарахування та виплату страхових виплат потерпілим (членам їх сімей). Виплата страхових коштів підлягає відновленню лише на підставі заяви потерпілого до робочого органу Фонду за його фактичним місцем проживання (перебування). ОСОБА_3 з моменту припинення страхових виплат по день смерті не звертався з відповідною заявою, а тому страхові виплати не нараховувались у зв`язку з чим заборгованість Фонду перед ОСОБА_3 відсутня. Вважала, що ОСОБА_3 не набув права на щомісячні страхові виплати, а тому позивач, як спадкоємець не має право на отримання страхових коштів, так як ці кошти не входять до складу спадщини.

Вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у позові доводи, повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 є сином ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження (а.с.15)

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть та рішенням Московського районного суду м. Харкова (а.с.13.14).

Статтею 1261 ЦК України визначена перша черга спадкоємців за законом, а саме у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця.

Згідно довідки Управління виконавчої дирекції фонду у Луганській області від 30.08.2019 ОСОБА_3 з 01.04.2001 перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділені м. Сорокине Луганської області, нарахування та виплату страхових сум потерпілим припинено з 01.12.2014, при цьому щомісячна страхова виплата складала 2 420 грн. 70 коп. (а.с.46)

Згідно ст. 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Відповідно до ч.1 ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов`язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 21 Закону України № 1105-ХІV (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я, виплачуючи йому, зокрема, щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого.

Статтею 40 вказаного Закону (в редакції до 01 січня 2015 року) було передбачено, що страхові виплати потерпілому провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв`язку із страховим випадком.

Позивачем зазначено, що потерпілий ОСОБА_3 перебував на обліку та отримував щомісячні страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Сорокине Луганської області, яке на даний час знаходиться на тимчасово окупованій території України. Відділення у м. Сорокине Луганської області не здійснено переміщення у населені пункти, де органи державної влади виконують свої повноваження у повному обсязі, тому нарахування та виплату страхових виплат потерпілим у відділенні м. Сорокине Луганської області припинено. Справи потерпілих залишилися у відділенні, доступу до них немає.

Відповідно до ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.

Статтею 38 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) передбачено випадки припинення страхових виплат і надання соціальних послуг: на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; в інших випадках, передбачених законодавством.

Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях ідеться і в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях».

У статті 2 цього Закону передбачено, що за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.

Підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.

Аналогічний правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17 грудня 2018 року, прийнятій у справі № 243/5697/16-ц, у постанові Верховного Суду від 12 грудня 2018 року, прийнятій у справі № 227/2802/16-ц, у постанові Верховного Суду від 22 липня 2019 року, прийнятій у справі № 418/2434/18.

Згідно ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Аналіз вищенаведених норм права дає підстави зробити висновок, що не звернення особи, яка не є внутрішньо переміщеною особою, до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV (з 01 січня 2015 року в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ), і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.

Вищенаведені положення законодавства свідчать про те, що спадкодавець ОСОБА_3 мав право на нарахування та виплату страхових виплат не залежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, та його проживання на окупованій території, а тому спадкоємець ОСОБА_2 відповідно до положень ст. 1227 ЦК України має право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом.

З наданої відповідачем інформації 30.08.2019 судом встановлено, що нарахування та виплата страхових сум ОСОБА_3 була припинена з 01.12.2014, а не як зазначав позивач в позові з липня 2014 року і наполягав у судовому засіданні його представник ОСОБА_1 , отже заборгованість становить 40 місяців + 9 днів, а саме з 01.12.2014 по ІНФОРМАЦІЯ_1 р., при цьому щомісячна страхова виплата складала 2 420 грн. 70 коп., у зв`язку з чим до стягнення підлягає сума у розмірі 97 530 грн. 78 коп., з розрахунку (40 міс. (01.12.2014-01.03.2018) + 9 днів до ІНФОРМАЦІЯ_1 (день смерті), а тому позов слід задовольнити частково.

Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати у розмірі 768 грн. 40 коп..

На підставі вищевикладеного, керуючись ч.6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", п.п. 23, 27 Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», Законом України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», Законом України від 23 вересня 1999 року № 1105-ХІV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», який з 01 січня 2015 року діє у редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», ст. ст. 1227, 1218, 1261 ЦК України, ст.ст. ст.ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 141, 258, 259, 268, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області про визнання права та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності у порядку спадкування за законом на суму грошей, які входять до складу спадщини у виді страхових виплат за період з грудня 2014 по березень 2018 р.р. на одержання яких за життя мав право його батько ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 97 530 грн. 78 коп.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ЄДРПОУ 41313100) на користь ОСОБА_2 суму страхових виплат за період з грудня 2014 по березень 2018 р.р. у розмірі 97 530 грн. 78 коп.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Луганській області (ЄДРПОУ 41313100) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Луганського апеляційного суду через Старобільський районний суд Луганської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя О.О.Пелих