Ухвала суду № 84762166, 04.10.2019, Центральний районний суд м. Миколаєва

н\п 2/490/618/2019 Справа № 490/2832/19

Центральний районний суд м. Миколаєва

________________

У Х В А Л А

04 жовтня 2019 року м. Миколаїв

Центральний районного суду м. Миколаєва у складі головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Дудник Г.С., за участі позивача, представника третьої особи адвоката Гайдаржий А.В., представників відповідача ПАТ МТБ "Банк" , розглянувши у підготовчому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" , Товариство з обмеженою відповідальністю "Біона Групп", третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "МЕХАНИКА-ТД" про відшкодування збитків,

ВСТАНОВИВ:

02 квітня 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просить суд стягнути на його користь з ПАТ "МТБ Банк" збитки у розмірі 700 000 000 грн, з ТОВ "Біона Групп" штраф у розмірі 80 000 000 грн, та судові витрати.

В подальшому позивачем подано заяву про збільшення позовних вимог.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.04.2019 року визначено головуючого суддю Гуденко О.А.

Ухвалою судді від 05 квітня 2019 року позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою судді від 19 квітня 2019 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання у справі.

04 жовтня 2019 року під час підготовчого засідання у справі представник відповідача Нікітіна О.В. підтримала раніш заявлене клопотання про застосування до позивача ОСОБА_1 заходи прецесуального примусус у виді штрафу, потсановити ухвалу про стягнення в дохід держави з позивача штрафу за зловживання процесуальними прававми в розмірір 10 розмірів прожиткового мінімумум для працездатних осіб та залишити позов без розгляду.

В обгрунтування клопотання посилався на те, що до подачі цього позиву ОСОБА_1 неодноразово звертався до Центрального районного суду м.Миколаєва з такими ж аналогічними позовними заявами до тих самих відповідачів : 25 квітня 2018 року, після автоматизованого розподілу справи судді Гуденко О.А. Татарченко С.І. до прийняття справи до провадження суддею 27 квітня 2018 надав заяву про повернення йому позовної заяви у звязку з необхідністю доопрацювання та ухвалою судді від 02 травня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу за його заявою 03 травня 2018 року, після автоматизованого розподілу справи судді Черенковій Н.П, Татарченко С.І. до прийняття справи до провадження суддею 04 травня 2018 надав заяву про повернення йому позовної заяви у звязку з необхідністю доопрацювання та ухвалою судді від 07 травня 2018 року позовну заяву повернуто позивачу за його заявою; 15 березня 2019 року, після автоматизованого розподілу справи № 490/2297/19 судді Черенковій Н.П, Татарченко С.І. до прийняття справи до провадження суддею 18 березня 2019 надав заяву про повернення йому позовної заяви у звязку з необхідністю доопрацювання та ухвалою судді від 19 березня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу за його заявою; 20 березня 2019 року, після автоматизованого розподілу справи судді Чулупу О.С. Татарченко С.І. до прийняття справи до провадження суддею в той же день 20 березня 2019 надав заяву про повернення йому позовної заяви у зв`язку з необхідністю доопрацювання, та ухвалою судді від 27 березня 2019 року позовну заяву повернуто позивачу за його заявою.

Крім того, позивач неодноразово звертався і до Іллічівського міського суду Одеської області з аналогічними позовами в 2018 рорку, проте обидва рази ухвалою суду його позовна заяв визнана неподаною та повернута позивачеві в звязку з несплатою судового збору позивачем.

Крім того, подаючи заяву про збільшення позовних вимог до Банку до розміру 3 500 000 000 грн, не наводячи при цьому правових підстав та розрахунку позовних вимог, а фактично "попереджаючи та караючи" відповідача за поданням відзиву на позов, розцінюючи це як введення суду в оману - що також свідчить, на думку відповідача, про зловживання позивачем своїми процесуальними правами сторони по справі.

Представник третьої особи та позивач заперечували проти задоволення заяви за її безпідставністю.

Позивач суду пояснив, що дійсно чотири рази звертався до Центрального районного суду м.Миколаєва з цим позовом, але кожного разу після того, як здавав позови до канцелярії суду, ввечері перечитував їх та знаходив помилки, отже і звертався до судді з заявами про повернення матеріалів справи, щоб усунути ці недоліки. Які саме недоліки він усував, і що йому перешкоджало перевіряти свою позовну заяву до подачі її до канцелярії суду , а не в той же день ввечері, після її подачі, і чому кожного разу він подавав позов без додатку квитанції про сплату судового збору, і лише останнього разу також наступного дня після розподілу справи судді Гудекно О.Аю здав док анцелярії суду заяву про долучення до матеріалів справи квитанції про сплату судового збору - обгрунтовано пояснити суду ОСОБА_1 не зміг. Зауважив, що ЦПК не обмежує кількість подачі позовів від позивача , він користувався своїми правами та не порушував вимоги ЦПК.

Представник третьої особи звернув увагу суду на те, що твердження позивача не підтверджені належними доказами, є його суб`єктивною думкою, а залишення позову без розгляду обмежить право позивача на доступ до правосуддя.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку .

Відповідно до положень ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема:

1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення;

2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер;

4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою;

5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Згідно ст. 143 ЦПК України, заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Одним з видів заходів процесуального примусу за ст. 144 цього кодексу, є штраф.

Згідно ст. 148 ЦПК України, суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству тощо.

У випадку повторного чи систематичного невиконання процесуальних обов`язків, повторного чи неодноразового зловживання процесуальними правами, повторного чи систематичного неподання витребуваних судом доказів без поважних причин або без їх повідомлення, триваючого невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів суд з урахуванням конкретних обставин стягує у дохід державного бюджету з відповідного учасника судового процесу або відповідної іншої особи штраф у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ЄСПЛ застосовує положення, передбачене ч. 3ст. 35 Європейської Конвенції з прав людини, де вказано, що суд оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на подання заяви.

Питання щодо наявності чи відсутності зловживання правом на подання заяви вирішується судом у кожному конкретному випадку окремо. Проте, за загальним правилом, яке міститься у справі «Миролюбов та інші проти Латвії» (рішення від 15.09.2009), про зловживання правом у розумінні п. 3 ст. 35 Конвенції мова йде у тих випадках, коли поведінка заявника, яка явно не відповідає призначенню гарантованого Конвенцією права на звернення до Суду, порушує встановлений порядок роботи Суду або ускладнює належний перебіг розглядів справ. При цьому Суд наголошує, що визнання заяви неприйнятною з мотивів зловживання правом на подання заяви є винятковим процедурним заходом (пункти 62, 65).

Зловживання правом - це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні особою своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Стримування зловживання правом - це боротьба не з самою поведінкою, а з конкретними проявами правової поведінки, що завдають шкоди суспільству й особі.

Так, у ст.17 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 04.11.1950р. № ETS N 005 «Заборона зловживання правами» передбачено, що «Жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції».

Верховний Суд, визнаючи певні дії учасників процесу зловживанням процесуальними правами, часто зазначає, що ознакою зловживання процесуальними правами є не просто конкретні дії, а дії, спрямовані на введення суду в оману, затягування розгляду справи, створення перешкод опоненту.

Феномен зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає у тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

Зловживання процесуальними правами може мати форму штучного ускладнення цивільного процесу, ускладнення розгляду справи в результаті поведінки, що перешкоджає винесенню рішення у справі або вчиненню інших процесуальних дій.

Притягнення особи до відповідальності за процесуальні зловживання повинно ґрунтуватися на доказах її вини. Факти процесуальних зловживань можна віднести до фактів, що доказуються в режимі процесуальних фактів, які включаються у загальний або локальний предмет доказування у справі.

З аналізу наведених норм вбачається, що зловживанням правами можуть бути визнані дії учасника процесу, які формально хоча й передбачені серед його повноважень та прав, однак здійснюються ним не з метою досягнення передбаченого законом процесуального результату, а з метою затягування чи взагалі перешкоджання розгляду справи.

Саме цей критерій є основним для кваліфікації дій особи як зловживання правами.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Мельник проти України» (п.п.22, 23 Рішення від 28 березня 2006 року, заява №23436/03) право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим. Тим не менше, право доступу до суду не може бути обмеженим таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. При цьому правила регулювання строків мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту.

В даному випадку суд приходить до висновку про відсутність підстав для вжиття до ОСОБА_1 заходів примусу за зловживання процесуальними правами, оскільки хоча позовні вимоги у вищезазначених чотирьох позовних заявах заявлені до тих самих відповідачів і випливають з тих самих правовідносин і мають однаковий предмет вимог за цими позовами, проте в справі відсутні достеменні докази того, що такі його дії, право на вчинення яких дійсно передбачено п.3 ч.4 ст. 185 ЦПК України, здійснюються ним з метою маніпулювання систмеоб автоматичного розподілу справ між суддями чи з метою перешкоджання судочинству. Натомість, рішення суду не може грунтуватися на припущеннях.

В той же час суди мають забезпечити громадянам доступ до правосуддя, а залишення позову ОСОБА_1 , без розгляду з заявлених відповідачем підстав не відповідатиме принципу пропорційності та законній меті обмеження прав людини на доступ до правосуддя.

Керуючись ст.ст. 44,147,148,257 ЦПК України, суд-

Постановив:

У задоволенні клопотання представника відповідача ПАТ "МТБ БАНК" адвоката Нікітіної О.В. про застосування до позивача ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді штрафу та залишення позову без розгляду - відмовити.

Апеляційне оскарження ухвали відповідно до вимог ст. 353-355 ЦПК України.

Повний текст ухвали складено 07 жовтня 2019 року.

Суддя Гуденко О.А.