Рішення № 84759710, 18.09.2019, Васильківський міськрайонний суд Київської області

ВАСИЛЬКІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 362/1821/19

Провадження № 2/362/1673/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 вересня 2019 року Васильківський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді Лебідь-Гавенко Г.М.,

з участю секретаря Шевченко М.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Василькові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Про Кредит Банк», ОСОБА_2 , треті особи: Барахтівська сільська рада Васильківського району Київської області, Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області, про зняття арешту з нерухомого майна,

в с т а н о в и в :

У березні 2019 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому просив зняти арешт з нерухомого майна, а саме земельної ділянки, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480201:01:020:0047, номер запису про обтяження 1007862 (спеціальний розділ), що зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер : ВП 37066079, виданої 15 травня 2013 року відділом державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області.

Вказуючи на те, що 12 серпня 2008 року він придбав у ОСОБА_2 нежитлову будівлю, торгівельний павільйон під номером АДРЕСА_1 .

26 травня 2011 року позивач уклав з Барахтівською сільською радою Васильківського району Київської області договір оренди земельної ділянки для обслуговування торгівельного павільйону, загальною площею 0,02 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480201:01:020:0047.

В подальшому, під час намагання позивача провести державну реєстрацію права оренди на спірну земельну ділянку згідно чинного законодавства, позивачу стало відомо, що відносно спірної земельної ділянки, що перебуває в його довгостроковій оренді та на якій знаходиться об`єкт нерухомості - нежитлова будівля, торгівельний павільйон, яка перебуває в приватній власності позивача, наявне зареєстроване обтяження. У зв`язку з вказаною обставиною позивачу було відмовлено у задоволенні його заяви.

Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3221480201:01:020: 0047 (ідентичний кадастровий номер має спірна земельна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 перебуває під арештом, номер запису про обтяження: 1007862, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 травня 2013 року відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, особа майно/право якої обтяжується: ОСОБА_2 .

З метою досудового врегулювання спору позивач через представника звернувся доВасильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області з проханням зняти помилково накладений арешт на спірну земельну ділянку та відповіддю від 18 березня 2019 року № 4809 позивача було повідомлено, що шляхом перевірки Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що виконавчі документи про стягнення з позивача на виконанні у Відділі не перебувають, отже позивач не є стороною виконавчого провадження. Виходячи з цього підстав для звільнення майна з-під арешту немає. Разом з тим позивачу було роз`яснено його право на звернення з позовом до суду про звільнення майна з - під арешту

Ухвалою судді від 16 квітня 2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у зазначеній справі. Розгляд справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України вирішено провести в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 29-30).

В судове засідання позивач та його представник не з`явились, від представника позивача ОСОБА_4 . до суду надійшла заява, в якій вона просила справу за позовом ОСОБА_5 розглядати без її участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с. 42).

ОСОБА_2 , в судове засідання не з`явилася, від неї до суду надійшла письмова заява про розгляд справи без її участі, вимоги позову визнає та не заперечує проти їх задоволення (а.с. 41).

Представник акціонерного товариства «Про Кредит Банк» в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву у встановлений термін від нього не надходило (а.с. 57).

Представник третьої особи - Барахтівської сільської ради Васильківського району Київської області в судове засідання не з`явився, надіславши до суду заяву про розгляд справи без участі їхнього представника, при винесенні рішення покладаються на думку суду (а.с. 40).

Представник третьої особи - Васильківського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області в судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи судом повідомлявся належним чином (а.с.59).

Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надано.

Частиною 3 ст. 131 ЦПК України передбачено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Виходячи з цього, належного повідомлення відповідачів про час розгляду справи, суд вважає за можливе розглядати справу в їх відсутності.

Відповідно до ст. 178 ЦПК України відповідачу був наданий строк для подання відзиву на позовну заяву.

Станом на день ухвалення рішення у справі, відповідач своїм правом не скористався, відзив на позовну заяву суду не надали.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглянути справу на підставі наявних в ній доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Отже, оскільки сторони не з`явилися в судове засідання, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин,крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що 12 серпня 2008 року позивач придбав у ОСОБА_2 нежитлову будівлю, торгівельний павільйон під номером АДРЕСА_1 , що підтверджується Договором купівлі-продажу від 12.08.2008 року, посвідченого приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Київської області Бобковим О.В., зареєстровано в реєстрі за №5003 (а.с.9-10).

У відповідності до Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, позивачу ОСОБА_6 , на праві приватної власності належить торгівельний павільйон під номером АДРЕСА_1 (а.с.14-15).

Відповідно до Договору оренди земельної ділянки, укладеного 26 травня 2011 року між ОСОБА_3 та Барахтівською сільською радою Васильківського району Київської області позивачу в оренду була передана земельна ділянка для обслуговування торгівельного павільйону, загальною площею 0,02 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480201:01:020:0047(а.с.11-13).

Як вбачається з Акту приймання - передачі земельної ділянки від 26 травня 2011 року Барахтівська сільська рада Васильківського району Київської області передала на підставі договору оренди землі ОСОБА_3 в оренду земельну ділянку для обслуговування торгівельного павільйону, загальною площею 0,02 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480201:01:020:0047 (а.с.16).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельна ділянка з кадастровим номером 3221480201:01:020: 0047 (ідентичний кадастровий номер має спірна земельна ділянка), що розташована по АДРЕСА_1 перебуває під арештом, номер запису про обтяження: 1007862, підстава виникнення обтяження: постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 15 травня 2013 року відділу державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області, особа майно/право якої обтяжується: ОСОБА_2 (а.с.18).

Рішенням державного реєстратора Васильківської районної державної адміністрації Київської області Галай К.В., від 05 травня 2008 року, позивачу відмовлено у державній реєстрації, права оренди земельної ділянкизагальною площею 0,02 га, яка знаходиться в АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480201:01:020:0047, оскільки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна актуальна інформація зі спеціального розділу про державну реєстрацію обтяжень на земельну ділянку з кадастровим №3221480201 :01:020: 0047 (а.с.17).

Як вбачається з листа начальника відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області на запит представника позивача з приводу звільнення майна з-під арешту, а саме земельної ділянки з кадастровим №3221480201:01:020: 0047 , яка розташована по АДРЕСА_1 » в с . Барахти Васильківського району Київської області від 18.03.2019 року, що згідно перевірки автоматизованої системи виконавчого провадження, виконавчі документи про стягнення з ОСОБА_5 , на виконанні у Відділі не перебувають, отже він не є стороною виконавчого провадження (а.с.19).

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом та кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (Постанова № 5) від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 41 Конституції України передбачено право кожного громадянина володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно з ст. 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Таким чином, відповідно до вимог ст. 391 ЦК України право власності позивача, як абсолютне право, має бути захищене лише при доведенні самого факту порушення.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту. Така позиція викладена в постанові Верховного Суду України №6-26цс13 від 15 травня 2013 року.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст.59 ЗУ «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Вендітеллі проти Італії» (1994) суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань.

Статтею 1 Першого протоколу до конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону України від 17 липня 1997 року №475/97 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини 1950 року та основоположних свобод. Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено та не заперечується Васильківським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, що на даний час виконавчі провадження відносно позивача відсутні.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяження) накладеного на майно порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно суд не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна

У відповідності до вимог ст.ст. 133, 141 ЦПК України судові витрати понесені позивачем при зверненні до суду, понесення яких документально підтверджуються, наявною в матеріалах справи квитанцією ( а. с. 1 ) у сумі 768,40 гривень віднести за рахунок позивача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 19, 41 Конституції України, статтями 16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 19, 76, 77, 81, 133, 141, 265, 273 ЦПК України, п. 2 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», суд,

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Про Кредит Банк», ОСОБА_2 , треті особи: Барахтівська сільська рада Васильківського району Київської області, Васильківський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Київської області про зняття арешту з нерухомого майна - задовольнити.

Зняти арешт на нерухоме майно - земельну ділянку, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221480201:01:020:0047, номер запису про обтяження 1007862 (спеціальний розділ), що зареєстроване на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер : ВП 37066079, виданої 15 травня 2013 року відділом державної виконавчої служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області..

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.М. Лебідь-Гавенко