Рішення № 84756411, 04.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4106/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Харченко Ю.В. розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування Постанови від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не перебували у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН", а виконували роботи відповідно до умов цивільно-правових договорів. При цьому, ОСОБА_6, як клієнт (відвідувач) ресторану «Дача» був присутній на дні народженні 22.02.2019р., під час якого мав на меті зробити друзям приємно і виконати музичний подарунок, з метою чого прослідував в підсобне приміщення ресторану для переодягання.

Відповідач - Головне управління Держпраці в Одеській області з позовними вимогами не погоджується, та вважає їх необґрунтованими з підстав, викладених у письмовому відзиві на адміністративний позов (від 06.08.2019р. вхід.№28148/19), наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення спірної Постанови від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, оскільки на Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" використовується праця найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, без належного оформлення трудових правовідносин, що призвело до порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19.07.2019р. прийнято позовну заяву до розгляду, та відкрито загальне позовне провадження у справі №420/4106/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування Постанови від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами.

Ухвалою суду від 23.08.2019р., з урахуванням приписів п.3 ч.2 ст.183 КАС України, закрито підготовче провадження, та призначено справу до судового розгляду по суті.

Враховуючи наявність, передбачених приписами ч.9 ст.205 КАС України, підстав, та зважаючи на відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, розгляд даної адміністративної справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, та системно проаналізувавши приписи чинного законодавства, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, інспектором праці Борським В.О. (службове посвідчення №1577), відповідно до статті 259 Кодексу законів про працю України, частини 3 статті 34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пунктів 19, 31 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2017року №295, у період з 08.02.2019р. по 20.02.2019р. проведено інспекційне відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН".

За наслідками вказаного інспекційного відвідування Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" фахівцем контролюючого органу складено Акт інспекційного відвідування юридичної особи, яка використовує найману працю від 19.03.2019р. №ОД248/1577/АВ, у висновках котрого наголошено на використанні Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" праці найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, без належного оформлення трудових правовідносин, що призвело до порушення вимог ч.3 ст.24 Кодексу законів про працю України.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі Акта інспекційного відвідування від 19.03.2019р. №ОД248/1577/АВ, першим заступником начальника Головного управління Держпраці в Одеській області Байдюк С.В. 09.04.2019р. винесено Постанову №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими особами, якою на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" накладено штраф у сумі 625950грн.

Не погодившись з означеною Постановою Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС від 09.04.2019р., позивач звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з даною позовною заявою.

Так, на думку суду, оскаржувану позивачем Постанову про накладення штрафу уповноваженими особами №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС від 09.04.2019р., контролюючим органом винесено неправомірно, безпідставно, та у порушення положень чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зокрема, як встановлено судом, та вбачається з наявних у матеріалах справи документів, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (Замовник) та ОСОБА_5, ОСОБА_3 (Виконавці) укладено Договори про надання послуг від 22.02.2019р., за умовами яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки надавати послуги з приготування їжі в ресторані «ДАЧА». Виконавець зобов'язаний самостійно організувати виконання послуг за договором на власний страх і ризик; приготувати їжу, дотримуючись технологічного процесу та згідно з встановленими рецептами, а саме не менше 22 страв. Сума винагороди Виконавця за надані послуги за цим договором становить 100грн. за одне блюдо і визначається виходячи з обсягу послуг, наданих протягом календарного місяця і відображається в Актах виконаних робіт і наданих послуг.

Також, 22.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (Замовник) та ОСОБА_5, ОСОБА_3 (Виконавці) укладено Договори про надання послуг, відповідно до яких Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе обов'язки з надання послуг повара кафе «ДАЧА».

10.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (Замовник) та ОСОБА_4 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг, відповідно до п.п.1.1, 2.2 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг адміністратора зали в ресторані «ДАЧА» за запитом/заявкою Замовника. Виконавець зобов'язаний самостійно організувати виконання послуг за договором на власний страх і ризик.

Крім того, 01.02.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (Замовник) та ОСОБА_2 (Виконавець) укладено Договір про надання послуг, відповідно до п.п.1.1, 2.2 якого Замовник доручає, а Виконавець приймає на себе зобов'язання з надання послуг паркувальника в ресторані «ДАЧА» за запитом/заявкою Замовника. Виконавець зобов'язаний самостійно організувати процес паркування автомобілів відвідувачів ресторану «ДАЧА».

Згідно з ч.1 ст.1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 902 Цивільного кодексу України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

При цьому, Кодексом законів про працю України визначено правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці.

Відповідно до ч.1 ст.2 КЗпП України, працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Частиною 1 статті 3 КЗпП України передбачено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Статтею 4 КЗпП України визначено, що законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Згідно з ч.1 ст.21 КЗпП України, трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов`язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Відповідно до ст.24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов`язковим: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров`я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу); 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов`язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, - також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров`я та інші документи.

Працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За приписами ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Тобто, трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Виконавець, який працює за цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, хоча і може бути з ними ознайомлений, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик, працівник не зараховується до штату установи (організації), не вноситься запис до трудової книжки та не видається розпорядчий документ про прийом його на роботу на певну посаду.

За трудовим договором працівника приймають на роботу (посаду), включену до штату підприємства, для виконання певної роботи (певних функцій) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою. Працівникові гарантується заробітна плата, встановлені трудовим законодавством гарантії, пільги, компенсації тощо.

За цивільно-правовим договором оплачується не процес праці, а її результати, котрі визначають після закінчення роботи і оформляють актами здавання-приймання виконаних робіт (наданих послуг), на підставі яких провадиться їх оплата. Договором також може бути передбачено попередню або поетапну оплату. У трудовій книжці запис про виконання роботи за цивільно-правовими договорами не вчиняєтья.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, судом з'ясовано, що основною ознакою, яка відрізняє цивільно-правові відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес трудової діяльності, її організація, а за цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, оскільки метою такого договору є отримання конкретного матеріального результату у визначеному сторонами обсязі.

Відтак, враховуючи системний аналіз цивільно-правових договорів, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (Замовник) та ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 (Виконавці), а також, зважаючи, що, серед іншого, окресленими правочинами передбачено, що сума оплати за виконані роботи залежить від їх обсягу, у даному випадку наявні саме цивільно-правові відносини.

Між тим, встановлення контролюючим органом факту вищеокреслених порушень лише на підставі письмових пояснень ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, окремо від інших документальних відомостей, на думку суду, не може слугувати безумовним, та належним доказом використання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" праці найманих працівників без належного оформлення трудових правовідносин.

До того ж, відповідно до наявної у матеріалах справи належним чином засвідченої копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_5, останньою надавались послуги по приготуванню страв в ресторані «Дача» ТОВ «Драйв-Ін» згідно Договору про надання послуг від 12 02.2019року. Усі умови, за якими надавались послуги зазначено в договорі, після прийому-здачі яких отримано оплату в повному обсязі.

Згідно з копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_6, останній як клієнт (відвідувач) ресторану «Дача» був присутній на дні народженні 22.02.2019р., під час якого мав на меті зробити друзям приємно і виконати музичний подарунок, для чого прослідував в підсобне приміщення ресторану для переодягання.

Відповідно до наявної у матеріалах справи копії нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_3, останньою надавались послуги по приготуванню страв в ресторані «Дача» ТОВ «Драйв-Ін» згідно Договору про надання послуг від 22.02.2019року.

Згідно з копією нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_4, останньою надавались послуги для ТОВ «Драйв-Ін» ресторан «Дача» згідно Договору від 10.02.2019року.

Окрім того, як з»ясовано судом, Постановою Одеського апеляційного суду від 21.08.2019р. по справі №522/9153/19, апеляційну скаргу представника ОСОБА_10 - адвоката Савицької Оксани Миколаївни па Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 01 липня 2019року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП відносно ОСОБА_10, задоволено частково. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 01 липня 2019року у справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.41 КУпАП відносно ОСОБА_10 - змінено, наголошено на відсутності в діях ОСОБА_10 (директор ТОВ «Драйв-Ін») складу адміністративного правопорушення, як на підставу закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Зокрема, в межах розгляду апеляційної скарги представника ОСОБА_10 - адвоката Савицької Оксани Миколаївни па Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 01 липня 2019року Одеським апеляційним судом встановлено відсутність доказів на підтвердження використання Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" праці найманих працівників, зокрема, ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, без належного оформлення трудових правовідносин.

Таким чином, Одеський апеляційний суд дійшов висновку про відсутність доказів на підтвердження факту скоєння ОСОБА_10 правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП України, у зв'язку з чим, та беручи до уваги те, що вина особи не може встановлюватися лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення, та виходячи з одних припущень, провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_10 закрито через відсутність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.41 КУпАП України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що відповідачем належними, та достатніми доказами не доведено наявність з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" окреслених у Акті інспекційного відвідування від 19.03.2019р. №ОД248/1577/АВ порушень трудового законодавства.

При цьому, судом відхиляються, та не приймаються до уваги посилання відповідача - ГУ Держпраці в Одеській області на неправомірну наявність додаткових договорів від 22.02.2019р., укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" та ОСОБА_3, ОСОБА_5, котрі надано під час проведення інспекційного відвідування, оскільки означена обставина жодним чином не знівельовує цивільно-правову природу наданих позивачем, та наявних у матеріалах справи правочинів.

Суд також враховує правову позицію, висловлену у рішенні Європейського Суду з прав людини від 20.10.2011 р. у справі «Рисовський проти України», в якому Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов'язків.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку щодо безпідставності, та неправомірності винесення відповідачем спірної Постанови про накладення штрафу уповноваженими особами від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС, та відповідно наявності законодавчо передбачених підстав для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" про визнання протиправною та скасування Постанови Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що решта тверджень, та доводів відповідача - Головного управління Держпраці в Одеській області жодним чином не спростовують вищенаведених висновків суду.

Також, згідно практики Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вищевикладене спростовує твердження відповідача, наведені у письмовому відзиві на адміністративний позов, та письмових запереченнях.

Згідно з ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Статтю 73 КАС України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 74-76 КАС України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відтак, беручи до уваги вищевикладене, та оцінюючи наявні в матеріалах справи письмові докази в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" правомірні, документально підтверджені, та обґрунтовані, базуються на положеннях чинного законодавства, отже підлягають задоволенню повністю.

Керуючись ст.ст.72-77, 139, ч.9 ст.205, ст.ст.241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" до Головного управління Держпраці в Одеській області про визнання протиправною та скасування Постанови від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами, задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Держпраці в Одеській області про накладення штрафу уповноваженими особами від 09.04.2019р. №ОД248/1577/АВ/П/ТД-ФС.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці в Одеській області (65044, м.Одеса, просп.Шевченка,2, код ЄДРПОУ 39781624) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДРАЙВ-ІН" (65023, м.Одеса, пров.Маланова,1, офіс 4, код ЄДРПОУ 20984139) витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 9389(дев'ять тисяч триста вісімдесят дев'ять)грн. 25коп.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст.ст.293,295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя Харченко Ю.В.

.