Постанова № 8475641, 05.02.2010, Львівський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

5 лютого 2010 року о 14 год., 21 хв. м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд, головуючий суддя Гавдик З.В., судді Карпяк О.О., Мартинюк В.Я.

секретар судового засідання Черній Ю.Л.

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу № 2а-6678/09/1370

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд»,

представник Пастернак П.І. (довіреність № 34/1 від 04.12.2009 року) до Прокурора Франківського району м. Львова в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова, прокурор Захарко А.Є. (посвідчення 187 від 11.11.2009 року)

представник відповідача Кохан А.В. (довіреність № 39/10 від 24.07.2009 року) про визнання недійсним податкового повідомлення рішення

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія Спецпроектбуд» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Франківському районі м. Львова про скасування податкового повідомлення - рішення.

Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.08.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова прийнято податкове повідомлення - рішення №0000492320/2, яким для позивача визначено суму податкового зобов'язання за платежами: податок на додану вартість в сумі 377608,10 грн., в т.ч. 251738,73 грн. основного платежу та 125869,37 грн. штрафних санкцій.

Вказане рішення було прийняте на підставі акту ДПІ у Франківському районі м. Львова №629/23-2/34814728 від 02.03.2009 року про результати позапланової виїзної перевірки позивача.

Відповідач прийшов до висновку про те, що позивачем в порушення п.1.7. п.1.8. ст.1, п.п. 7.2.3. п.7.2., п.п.7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість в сумі 251738,73 грн. Однак, позивач вважає, що ним правомірно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних отриманих від ТОВ «Профліга». Доказів, щодо наявності обставин, з якими Закон пов'язує недійсність, представлених до перевірки, податкових накладних в акті не зазначено. В акті перевірки Відповідач стверджує, що оскільки ТОВ «Профліга» не подано звітності в період здійснення господарських операцій з позивачем, то таке господарське зобов'язання є таким, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства та одночасно є таким, що суперечить моральним засадам суспільства. Неподання звітності ТОВ «Профліга» не є підставою для визнання договору таким, що укладений з метою суперечною інтересам держави та суспільства. На момент видачі податкових накладних, ТОВ «Профліга» перебувало в Єдиному державному реєстрі, мало свідоцтво платника податку на додану вартість.

Таким чином, неправомірність прийняття податковим органом зазначених висновків спричинило до неправомірного та незаконного винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення та застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, надав суду додаткові пояснення, просив суд позов задоволити повністю з підстав зазначених в позовній заяві.

Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити позивачу повністю у задоволенні позовних вимог, з підстав, що оскаржуване платником податкове повідомлення рішення прийнято за результатами перевірки, в процесі проведення якої податковою інспекцією встановлено факт безпідставного відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій з ТОВ «Профліга» шляхом включення понесених витрат до складу податкового кредиту та валових витрат. Проведеним дослідженням фінансово - господарської діяльності TOB «Профліга» встановлено, що TOB «Профліга» відображено у бухгалтерському обліку господарські операції щодо придбання товарів (робіт, послуг) у TOB «Втор Ресурс», ТОВ «Ессентрік». ТОВ «Продпостопт», ТОВ «Проект торг ЛТД», ТОВ «Електро-Індастріал», ТОВ «Гранд EM Систем», які фактично не відбувались.

Зокрема, встановлено, що у TOB «Профліга» відсутні основні фонди та виробничі потужності, трудові ресурси, транспортні засоби як необхідні елементи провадження господарської діяльності щодо поставки товарів (робіт, послуг) або їх виготовлення, що свідчить про фіктивну діяльність TOB «Профліга», оскільки результат такої діяльності був спрямований на отримання податкової вигоди третім особам, так званими вигодонабувачами, в даному випадку це ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд». А сам факт надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди, коли податковим органом встановлено, що відомості які містяться в цих документах є недостовірні та є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Проте, матеріалами перевірки підтверджується, що фактично господарські операції між TOB «Профліга» та ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд» не відбувались, оскільки самого товару не існувало.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення на позовні вимоги підтримав, просив суд в позовних вимогах відмовити повністю.

Прокурор в судовому засіданні заперечення на позовну заяву підтримав, просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд -

ВСТАНОВИВ:

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», № 2181 від 21.12.2000 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 року із змінами і доповненнями, Законом України «Про державну податкову службу в Україні» № 509-ХІІ від 04.12.1990 року із змінами і доповненнями, Порядком оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року за № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 року за N 925/11205, Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 21.06.2001 року за N 253, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року за N 567/5758, ГК України, КАС України.

29.02.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 23/03-08, згідно якого, підрядник зобовязується за плату розробити за завданням замовника та передати останньому наступну проектну документацію: Обстеження ділянки забудови для розробки ескізного проекту «Срібні води», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

03.03.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 03/03, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи по покриттю даху навісу, та вїзду до рампи на обєкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

30.04.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 06-01, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи по влаштуванню огорожі на орендованій земельній ділянці, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, село Раківець, а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

05.05.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 05/05-08, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи по реконструкції будівлі басейну санаторію «Женева» у м. Трускавці, а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

06.05.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 06-01, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи на обєкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

02.06.2008 року між та ТОВ «Профліга», як продавцем та позивачем, як покупцем укладено договір № 02/06-08, згідно якого, продавець зобовязується передати покупцеві товар будівельні та інші матеріали, а покупець зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

01.07.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 01/70-08, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи по реконструкції ВАТ «ТГК «Дністер», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

01.07.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 01-06/08, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи на обєкті нерухомого майна ТОВ «Львівська ізоляторна компанія», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

01.07.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 01-01/08, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи на обєкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

01.08.2008 року між позивачем, як замовником та ТОВ «Профліга», як підрядником укладено договір № 01-07-08, згідно якого, підрядник зобовязується на свій ризик та за завданням замовника виконати роботи на обєкті нерухомого майна ТОВ «Карпатська кераміка», а замовник зобовязується прийняти і оплати виконані роботи.

02.03.2009 року Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань взаємовідносин та взаєморозрахунків з ТОВ «Профліга» (код ЄДРПОУ 31730132) за період з 01.03.2008 року по 01.11.2008 року, про що складено відповідний акт за № 629/23-2/34814728.

Вказаною перевіркою встановлено порушення п. 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» занижено податок на додану вартість в сумі 251738,73 грн.

12.08.2009 року відповідачем прийнято податкове повідомлення рішення № 0000492320/2, яким згідно підпункту «б» п.п. 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону України « Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами » та згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» на підставі акта перевірки № 629/23-2/34814728 від 02.03.2009 року встановлено порушення п. 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» у звязку із чим визначено суму податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, усього 377608,10 грн. у тому числі 251738,73 грн. за основним платежем та 125869,37 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно ст. 44 цього ж Кодексу, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно ст. 67 цього ж Кодексу, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно п. 1.7. Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п. 1.8. цього ж Закону, бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.2.3. п. 7.2. ст. 7 цього ж Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Згідно п.п. 7.3.1. п. 7.3. ст. 7 цього ж Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Згідно п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього ж Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

На підтвердження виконання дисциплін оподаткування та реальності (товарності) проведення господарських операцій за вищевказаними договорами позивачем подано суду: копії податкових декларацій з податку на додану вартість з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, копії платіжних доручень (в тому числі ПДВ) про оплату робіт (субпідрядних робіт) ТОВ «Профліга», копії податкових накладних отриманих від ТОВ «Профліга», копії актів приймання виконаних підрядних робіт (форми № КБ-2в), копії підсумкових відомостей ресурсів (витрати по факту), копії договірних цін, копії локальних кошторисів, копії підсумкових відомостей ресурсів до локального кошторису, копії реєстрів отриманих та виданих податкових накладних, копії видаткових накладних, копії актів виконаних додаткових робіт, копії актів виконаних робіт, копію акту № 26/03-08 від 26.03.2008 року про передачу звіту «Обстеження ділянки забудови для розробки ескізного проекту «Срібні води», примірник «Обстеження ділянки забудови для розробки ескізного проекту «Срібні води», копії подорожніх листів та копії товарно транспортних накладних.

Судом не встановлено невідповідність вказаних документів вимогам законодавства.

Обставини зазначені в акті перевірки щодо, неподання контрагентом ТОВ «Профліга» звітності, розшук вказаного товариства, відсутність відповідних ресурсів не можуть свідчити про нікчемність вищевказаних правочинів та безтоварність господарських операцій, оскільки ці факти не свідчить про наявність мети у позивача по даній справі на укладення угоди, яка суперечить інтересам держави. Крім вказаних доказів реалізація мети згаданих господарських операцій підтверджується наступними доказами: відповіддю ТОВ «Львівська ізоляторна компанія» вих.№ 03.11-638 від 27.11.2009 року, відповіддю ВАТ Туристично-готельного комплексу «Дністер» № 222 від 04.12.2009 року, відповіддю Інституту «Львівагропроект» № 1/11 від 05.02.2010 року, відповіддю ТОВ «Карпатська кераміка» вих.№ 226 від 21.12.209 року. З вказаних відповідей вбачається виконання ТОВ «Компанія «Спецпроектбуд» для вказаних підприємств предметів договорів укладених між останнім та ТОВ «Профліга», що, по суті, не суперечить змісту ст.ст. 193, 194 ГК України і підтверджує фактичне здійснення (товарність) господарської операції.

Суд повинен перевірити чи рішення відповідача (податкове повідомлення рішення № 0000492320/2 від 12.08.2009 року) прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо, розсудливо (ч. 3 ст. 2 КАС України).

Згідно п. 1.1 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, цей Порядок розроблено для застосування посадовими особами органів державної податкової служби при оформленні матеріалів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, суб'єктами господарювання - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами.

Згідно п. 1.3 цього ж Порядку, за результатами проведення невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання оформляється акт.

Акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності суб'єкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання.

Згідно п. 1.5. цього ж Порядку, акт невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок повинен містити систематизований виклад виявлених у ході перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства.

Згідно п. 1.7. цього ж Порядку, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Згідно п. 4.11. цього ж Порядку, податкове повідомлення-рішення (рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій) приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів від дня реєстрації акта невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок або вручення його поштою суб'єкту господарювання (на підставі відмітки на поштовому повідомленні), а за наявності заперечень посадових осіб суб'єкта господарювання до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді суб'єкту господарювання.

Згідно п. 2.6. Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, податкове повідомлення-рішення (далі - податкове повідомлення) - це рішення керівника податкового органу (його заступника).

Згідно п. 3.1. цього ж Порядку, податковий орган здійснює розрахунок суми податкового зобов'язання (визначає суму бюджетного відшкодування ПДВ) та складає податкове повідомлення.

Приймаючи спірне рішення, відповідач в особі керівника податкового органу надавав відповідну оцінку, як фактам встановленим перевіркою так і запереченням позивача. При цьому, при розгляді справи, суд не може підміняти думку контролюючого органу своєю думкою, оскільки це буде порушувати встановлений законодавством порядок проведення перевірки та прийняття рішення.

Завдання суду визначенні ст. 2 КАС України, у свою чергу, завдання відповідача у справі щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства визначені у ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», такі є відмінними між собою і не можуть підміняти одне одного.

Суд не може собою підміняти відповідача у справі щодо здійснення контролю за додержанням податкового законодавства та надавати оцінку тим доказам обставинам і фактам, які не були відомі відповідачу на час прийняття спірного рішення. Суд не повноважений давати оцінку впливу згаданих обставин на прийняте відповідачем рішення, оскільки такими повноваженнями наділений лише керівник податкового органу, суд вправі надати оцінку оскаржуваному рішенню в межах предмету позову по даній справі.

Така позиція суду щодо неможливості суду підміняти собою органи владних повноважень, повністю узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною в постанові Пленуму ВСУ від 24.10.2008 року за № 13, Постанові ВСУ від 05.12.2006 року, згідно яких суд не може підміняти державний орган, рішення якого оскаржується. З позиції Європейського суду з прав людини викладеною у рішеннях по справах: «Класс та інші проти Німеччини» від 6 вересня 1978 року, «Фадєєва проти Росії» (Заява N 55723/00), Страсбург, від 9 червня 2005 року, «Кумпене і Мазере проти Румунії» (Заява N 33348/96), Страсбург, від 17 грудня 2004 року, «Єрузалем проти Австрії», (Заява N 26958/95), Страсбург, від 27 лютого 2001 року, «Реквеньї проти Угорщини», (Case of Rekvenyi v. Hungary), (Заява N 25390/94), Страсбург, від 20 травня 1999 року, завдання суду при здійсненні його контрольної функції полягає не в тому, щоб підміняти органи влади держави, тобто суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою.

З цих же підстав судом відмовлено в задоволені клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи для зясування, яке підприємство знаходиться за адресою, зазначеною у товарно транспортній накладній. На запитання суду, представник відповідача вказав, що такі дані не були виявлені при проведені вищевказаної перевірки та прийняті спірного рішення, оскільки законодавчо відведено мало часу для проведення перевірки. Згідно акту перевірки, така тривала лише пять днів, при можливості з врахуванням продовження строків перевірки - двадцять днів. Крім цього, судові засідання неодноразово відкладались, в тому числі для надання відповідачем додаткових доказів. Згідно ч. 1 ст. 122 КАС України, адміністративна справа має бути розглянута у строк не більше двох місяців.

Щодо спірного податкового повідомлення рішення № 0000492320/2 від 12.08.2009 року ДПІ у Франківському районі м. Львова, судом не приймаються до уваги твердження відповідача, оскільки такі не ґрунтуються на приписах законодавства.

Крім цього, судом встановлено, що контрагент позивача ТОВ «Профліга» на час здійснення вищевказаних господарських операцій був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, а також мав, ліцензію серії АБ № 207637 від 03.02.2006 року, вид діяльності: будівельна діяльність, строк дії: з 03.02.2006 року по 03.02.2011 року, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, відтак позивач не може нести відповідальність ні за несплату цим контрагентом податків, ні за неподання ним звітності. Зібрані по справі докази підтверджують фактичність здійснення (товарність) господарських операцій за вищевказаними договорами, що спростовує заперечення відповідача про фіктивність (безтоварність) таких операцій.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного суду України, викладеною у постановах від 13.01.2009 року, згідно яких сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Позиція суду не суперечить і позиції Верховного суду України викладеній у постанові від 08.09.2009 року (копія постанови надана представником відповідача), оскільки обставини справ є відмінними. Так у вказаній постанові Верховного суду України, вказано, що відбулось включення до складу податкового кредиту сум не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними, керівник контрагента надаючи пояснення слідчому вказав, що інших документів крім реєстраційних не підписував. Відповідач у даній справі не підтвердив наявність таких обставин щодо позивача.

Оцінюючи вищевказані докази у справі, суд не вбачає порушень позивачем вимог п. 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно п.п. 17.1.3., п. 17.1. ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього ж Закону, такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф в даному випадку не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення прийняте ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0000492320/2 від 18.12.2009 року в частині визначення суми податкового зобовязання за основним платежем в сумі 251738,73 грн., а також за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 125869,37 грн. підлягає скасуванню, оскільки судом встановлено відсутність порушення позивачем вимог п. 1.7. п. 1.8. ст. 1, п.п. 7.2.3. п. 7.2., п.п. 7.3.1. п.7.3., п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Стаття 70 КАС України встановлює правила належності доказів, які визначають об'єктивну можливість доказу підтверджувати обставину, що має значення для вирішення справи, а також правила допустимості доказів, що визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину у справі. Предметом доказування, згідно з ч. 1 ст. 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Докази подані відповідачем не переконують у під ставності заперечень позовних вимог.

Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 49, 70 КАС України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а відтак зобовязані обґрунтовувати належність та допустимість доказів для підтвердження своїх вимог або заперечень, чого відповідачем зроблено не було.

З врахуванням вимог ст. 162 КАС України податкове повідомлення - рішення ДПІ у Франківському районі м. Львова № 0000492320/2 від 18.12.2009 року є протиправним і підлягає скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 159-163, 167 КАС України, суд -

П Р И Й Н Я В:

1. Адміністративний позов задоволити повністю.

2. Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова № 0000492320/2 від 12.08.2009 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Спецпроектбуд» (ЄДРПОУ 34814728, м. Львів, вул. Наукова, 7а) 3,40 грн. судового збору.

4. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково в порядку і строки встановлені ст. 186 КАС України:

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив

оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова складена в повному обсязі 10.02.2009 року.

Головуючий суддя Гавдик З.В.

суддя Карпяк О.О.

суддя Мартинюк В.Я.