Рішення № 84756401, 23.09.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1.380.2019.002761

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2019 року

зал судових засідань № 12

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Кузана Р.І.,

секретар судового засідання Козак О.М.,

за участю:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в порядку загального позовного провадження справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису та постанови, -

в с т а н о в и в :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (місце проживання: 79014, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) (далі - позивач, ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) (далі - відповідач, ГУ Держпраці у Львівській області), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати припис ГУ Держпраці у Львівській області від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ/П;

- визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу №ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1 від 03.05.2019 ГУ Держпраці у Львівській області, якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначає, що інспекторами ГУ Держпраці у Львівській області 11.04.2019 проведено інспекційне відвідування за місцем здійснення підприємницької діяльності позивача (м.Львів, вул. Валова, 31), за результатами якого був винесений припис та складено акт інспекційного відвідування від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ. На підставі вказаних документів 03.05.2019 відповідачем винесена постанова про накладення штрафу №ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1. Позивач вважає, що відповідач протиправно, на підставі помилкових висновків про те, що цивільно-правові угоди укладені позивачем та фізичними особами містять ознаки трудового договору, оскаржуваною постановою наклав штраф на позивача в розмірі 250380 грн. Позивач зазначає, що укладення з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 цивільно-правових договорів не може бути розцінено, як фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору, що свідчить про відсутність в діях позивача ознак порушення ч.ч.1 і 3 ст.24 КЗпП України. Крім цього, приписом №ЛВ2130/1553/АВ від 11.04.2019 позивача зобов'язано усунути порушення вимог законодавства, яке ним не порушувалось. Наведене і зумовило позивача звернутися до суду за судовим захистом.

Ухвалою від 05.06.2019 суддя залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 19.06.2019 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Відповідач 11.07.2019 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позову. Відзив обґрунтований тим, що під час інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_3 встановлено, що позивачем допущено до роботи ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на підставі цивільно-правового договору. Однак, відповідач вважає, що між позивачем та вказаними особами мали місце правовідносини, які притаманні трудовим відносинам між роботодавцем і найманим працівником. Відповідач зазначає, що дії позивача щодо надання трудовим договорам форми цивільно-правових договорів, шляхом їх укладення, перешкоджали реалізації працівниками права на працю, гарантованого Конституцією України та Кодексом законів про працю України. З цих підстав, вважає, що прийняті на підставі інспекційного відвідування позивача припис від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ/П та постанова про накладення штрафу №ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1 від 03.05.2019, якою на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн., є законними та такими, що не підлягають скасуванню.

Ухвалою від 05.08.2019 суд задовольнив клопотання представника позивача про виклик свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Ухвалою від 05.08.2019 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Просив суд відмовити в задоволенні позову повністю.

Дослідивши подані сторонами документи, заслухавши свідків, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

На підставі наказу ГУ Держпраці у Львівській області №0790-П від 04.04.2018, листа ГУ ДФС у Львівській області від 22.03.2018 №337/9/13.10-12 та направлення №0790 від 04.04.2018 посадовими особами ГУ Держпраці у Львівській області проведено інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_3 за адресою м.Львів, вул.Валова, буд.31, на предмет додержання законодавства про працю в частині оформлення трудових відносин, тривалості робочого часу, часу відпочинку, оплати праці, праці неповнолітніх, гарантії для працівників на час виконання державних або громадських обов'язків.

За результатами інспекційного відвідування 11.04.2019 інспектором праці ОСОБА_6 складено акт №ЛВ2130/1553/АВ.

Згідно з актом інспекційного відвідування відповідачем виявлено порушення ФОП ОСОБА_3 вимог, зокрема:

- ч.ч.1,3 ст.24 КЗпП, які полягають в допущенні до роботи працівників: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та без повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- ч.1 ст.115 КЗпП, ч.1 ст.24 Закону України №108, які полягають в тому, що при огляді бухгалтерських документів встановлено, що виплата заробітної плати у ФОП ОСОБА_3 проводиться не менше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує 16 календарних днів, та пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата, а саме: заробітну плату за березень 2019 року виплачено 11.04.2019, згідно з відомістю на виплату готівки № 11.04.2019;

-ч.ч.1,2 ст.107 КЗпП, які полягають в тому, що оплата у святкові і неробочі дні не проводиться у подвійному розмірі. Згідно з табелем обліку робочого часу та графіком змінності за березень 2019 року встановлено, що працівник ОСОБА_7 працювала у святковий день 08.03.2019, однак у відомостях на виплату готівки та відомостях нарахування заробітної плати немає жодних підтверджень, що оплата за святковий день проводилась у подвійному розмірі.

В ході проведення інспекційного відвідування позивачем були надані відповідачу копії цивільно-правових договорів від 10.04.2019 про надання послуг промоутера, укладених між ФОП ОСОБА_3 та фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5

11.04.2019 на підставі вищевказаного акта інспекційного відвідування інспектором праці ОСОБА_6 прийнято припис про усунення виявлених порушень №ЛВ2130/1553/АВ/П, яким зобов`язано ФОП ОСОБА_3 усунути встановлені в акті порушення у строк до 22.04.2019.

Відповідно до Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 №509, відповідач 19.04.2019 прийняв рішення №ЛВ2130/1553/АВ/ТД/МГ/ІП щодо розгляду справи про накладення штрафу ФОП ОСОБА_3. Розгляд справи призначено на 03.05.2019.

22.04.2019 на виконання припису про усунення виявлених порушень №ЛВ2130/1553/АВ/П від 11.04.2019, ФОП ОСОБА_3 надіслав на адресу відповідача копії додаткових угод від 11.04.2019 до цивільно-правових договорів, відомостей на виплату готівки за квітень 2019 року.

За результатами розгляду матеріалів перевірки додержання законодавства про працю ФОП ОСОБА_3, відповідач 03.05.2019 прийняв постанову про накладення штрафу №ЛВ 2130/1553/АВ/ФС-1, якою за порушення вимог частини 1 та частини третьої статті 24 КЗпП України та на підставі абзацу 2 частини 2 статті 265 КЗпП України на позивача накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

Зміст спірних правовідносин полягає в різній оцінці сторонами правової природи укладених позивачем з фізичними особами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 договорів. Позивач не погоджується з твердженнями відповідача, що укладені між позивачем та фізичними особами цивільно-правові угоди містять ознаки трудового договору. З огляду на наведене вважає, що прийнятий відповідачем від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ/П припис та постанова про накладення штрафу №ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1 від 03.05.2019 у розмірі 250380,00 грн. підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.43 Конституції України держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Указом Президента України від 06.04.2011 № 386/2011 затверджено Положення про Державну інспекцію України з питань праці (далі - Положення №386).

Відповідно до п.п.1, 2 Положення №386, Державна інспекція України з питань праці (Держпраці України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України. Держпраці України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, на випадок безробіття (далі - загальнообов'язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Держпраці України у своїй діяльності керується Конституцією України та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства соціальної політики України, іншими актами законодавства України, а також дорученнями Президента України та Міністра.

Пунктом 7 вказаного Положення передбачено, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації ст.259 Кодексу законів про працю України та ст.34 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 26.04.2017 №295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю (далі - Порядок № 295).

Відповідно до п.2 цього Порядку державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці Держпраці та її територіальних органів.

У підп.6 п.5 Порядку №295 передбачено, що інспекційні відвідування проводяться, зокрема, за інформацією ПФ України та її територіальних органів про невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності.

Відповідно до п.27 Порядку № 295 у разі наявності порушень вимог законодавства про працю, зафіксованих актом інспекційного відвідування або актом невиїзного інспектування, після розгляду зауважень об'єкта відвідування (у разі їх надходження) інспектор праці проводить аналіз матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, за результатами якого вносить припис та/або вживає заходів до притягнення винної у допущенні порушень посадової особи до встановленої законом відповідальності.

Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Порядок прийняття постанов про накладення штрафних санкцій, передбачених ст. 265 КЗпП України, регламентований Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509).

Отже, підставою для накладення штрафів є виявлені під час перевірки суб'єкта господарювання порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, зафіксовані в акті перевірки.

Згідно з ч. 4 ст. 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

За положеннями ч. 7 та 8 ст.7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Судом встановлено, що позивач здійснює господарську діяльність у сфері розваг, шляхом облаштування «кімнати страху «Insomnia» та організації і проведення шоу та квестів.

10.04.2019 між позивачем та фізичними особами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 укладено цивільно-правові договори про надання послуг промоутера. Додатковими угодами від 11.04.2019 сторонами узгоджено предмет договору, а саме: розповсюдження рекламної продукції позивача (флаєрів) в обсязі 100 флаєрів за один день. Винагорода виконавців за виконану роботу становить 0,01 грн. за один флаєр, разом 10 грн. за 100 флаєрів. Термін дії договорів з 10.04.2019 до 30.04.2019.

02.05.2019 між сторонами підписано акти передачі виконаних робіт (наданих послуг). Так, згідно з вказаними актами, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 протягом 15 днів в період з 10.04.2019 по 30.04.2019 розповсюджено по 6000 флаєрів, винагорода за виконану роботу становить по 600 грн. кожному.

Згідно з наявними у справі копіями банківських квитанцій від 30.05.2019, позивачем сплачено до бюджету 264 грн. єдиного соціального внеску, 18 грн. військового збору та 216 грн. податку з доходів фізичних осіб за виплачений ОСОБА_4 та ОСОБА_5 дохід. Винагорода по цивільно-правових договорах виплачена вказаним особам по 483 грн. (600 грн. - 117 грн. утриманих податків та зборів) кожному, що підтверджується відомістю на виплату готівки від 30.05.2019.

Надаючи оцінку вказаним вище цивільно-правовим договорам судом враховуються наступні норми законодавства.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.6 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно з ч.2 ст.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до ч.1 ст.21 КЗпП України трудовий договір - угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Частинами 1, 3 статті 24 КЗпП України встановлено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов'язковим при організованому наборі працівників та при укладенні контракту.

Згідно з ч.3 ст.24 КЗпП України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: безстроковим, що укладається на невизначений строк; на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Цивільно-правовий договір - це угода між сторонами: громадянином і організацією (підприємством, тощо) на виконання першим певної роботи (а саме: договір підряду, договір про надання послуг тощо), предметом якого є надання певного результату праці, але за цього виду договору не виникають трудові відносини, на які поширюється трудове законодавство.

Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є одностороннім, якщо одна сторона бере на себе обов'язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов'язку щодо першої сторони. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 928 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з ч. 1 ст.901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З аналізу вказаних норм можна визначити відмінні ознаки трудових і цивільно-правових відносин.

Так, згідно з трудовим договором: працівник виконує роботу за трудовою угодою; працівник приймається на роботу (посаду), як правило, включену до штатного розпису підприємства для виконання певної роботи (функції) за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; висновок оформляється наказом роботодавця про прийняття працівника (за його заявою) на роботу; працівник підпорядковується внутрішньому трудовому розпорядку; роботодавець зобов'язується виплачувати працівникові зарплату і забезпечувати умови праці та соціальні гарантії необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

При виконанні робіт (наданні послуг) за цивільно-правовим договором: оплачується не процес праці, а його результат; результат визначається після закінчення роботи; результат оформляється актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг); оплата проводиться на підставі актів; фізична особа, виконують роботи (надають послуги), не підкоряється правилам внутрішнього трудового розпорядку, сама організовує свою роботу і виконує її на свій ризик; підприємство не повинно дотримуватися трудового законодавства.

Отже, основною ознакою, що відрізняє підрядні відносини від трудових, є те, що трудовим законодавством регулюється процес організації трудової діяльності. За цивільно-правовим договором процес організації трудової діяльності залишається за його межами, метою договору є отримання певного матеріального результату.

Підрядник, який працює згідно з цивільно-правовим договором, на відміну від працівника, який виконує роботу відповідно до трудового договору, не підпорядковується правилам внутрішнього трудового розпорядку, він сам організовує свою роботу і виконує її на власний ризик.

Враховуючи аналіз наведених норм права, суд зазначає, що трудовий договір - це угода щодо здійснення і забезпечення трудової функції. За трудовим договором працівник зобов'язаний виконувати не якусь індивідуально-визначену роботу, а роботу з визначеної однієї або кількох професій, спеціальностей, посади відповідної кваліфікації, виконувати визначену трудову функцію в діяльності підприємства. Після закінчення виконання визначеного завдання трудова діяльність не припиняється. Предметом трудового договору є власне праця працівника в процесі виробництва, тоді як предметом договору цивільно-правового характеру є виконання його стороною певного визначеного обсягу робіт.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №802/2066/16-а (№К/9901/45061/18).

З аналізу наявних в матеріалах справи цивільно-правових договорів від 10.04.2019 та додаткових угод до них від 11.04.2019, на підставі яких відповідач зробив висновок про наявність трудових відносин між позивачем та ОСОБА_5 і ОСОБА_4 без оформлення трудового договору, судом встановлено, що за цими договорами позивач доручив, а вказані фізичні особи взяли на себе зобов'язання надати рекламні послуги: здійснювати розповсюдження рекламної продукції замовника в центральній частині міста Львова в строк з 10.04.2019 до 30.04.2019. Виконавці виконують роботу на свій ризик, самостійно організовують виконання роботи, не підлягають під дію правил внутрішнього трудового розпорядку, не мають права на одержання допомоги із соціального страхування, не сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. Вказаними договорами визначено конкретний вид робіт (послуг), їх обсяг та вартість. Договорами не визначено конкретного часу виконання робіт (надання послуг) протягом дня, не встановлено конкретного графіку, а лише визначається період дії договорів.

Крім цього, такі договори не передбачають виконання робіт ОСОБА_4 та ОСОБА_5 за конкретною кваліфікацією, професією, посадою; не містять даних про роз'яснення таким особам їх прав і обов'язків та про інформування під розписку про умови праці, небезпечні чи шкідливі виробничі фактори та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, їх права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору. Процес організації виконання робіт залишається на розсуд виконавців, метою таких угод є отримання певного матеріального результату.

Таким чином, суд зазначає, що вказані угоди, укладені із позивачем та фізичними особами, не містять ознак трудових договорів, зокрема: обов'язку виконавців бути присутнім на підприємстві у визначені робочі години; обов'язку дотримуватися правил внутрішнього трудового розпорядку; обов'язку підприємства забезпечувати виконавців матеріально-технічною базою; регламентації процесу праці, часу та тривалості робочого часу.

Суд також враховує надані в судовому засіданні покази свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_4, які підтвердили, що дійсно в період з 10.04.2019 до 30.04.2019 здійснювали розповсюдження рекламної продукції позивача в центральній частині міста Львова.

Щодо укладення між ними та позивачем трудового договору підтвердили, що такі договори ними не укладався. Проте зазначили, що дійсно 10.04.2019 між ними було укладено з ФОП ОСОБА_3 цивільно-правові угоди та 11.04.2019 Додаткові угоди.

Додатково вказали, що вони не мали наміру укладати трудові договори та працевлаштовуватись на постійній основі. Метою співпраці з позивачем було отримання тимчасового заробітку за виконані роботи по кілька годин на день.

Свідок ОСОБА_4 додатково пояснила, що пояснення представникам відповідача вона надавала в день перевірки на їх вимогу під примусом. Ці пояснення писала зі слів перевіряючих. При цьому пояснила їм, що лише роздає листівки і за це хоче отримати гроші. Нічого іншого вона робити не планує.

Свідок ОСОБА_5 додатково пояснив, що він є інвалідом 3 групи по зору, дуже погано бачить, самостійно написати пояснення він не міг, а лише підписав те, що замість нього написали інші особи. Рекламну продукцію роздавав тоді коли мав вільний час, жодного розпорядку не було.

З урахуванням встановлених обставин та досліджених доказів в їх сукупності, суд дійшов висновку, що за своїм змістом укладені ФОП ОСОБА_3 з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 угоди про надання послуг є цивільно-правовими договорами, а висновки відповідача про наявність у цих договорах ознак трудового договору та порушення позивачем вимог пунктів 1, 2 статті 24 Кодексу законів про працю України є помилковими.

Виходячи з викладеного, суд приходить висновку, що відповідачем не доведено факту допущення позивачем до виконання робіт працівників без укладення трудових договорів, а тому позовні вимоги, в частині визнання протиправною та скасування постанови Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу №ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1 від 03.05.2019 підлягають задоволенню.

У зв'язку з скасуванням постанови ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1 від 03.05.2019, суд вважає протиправним також і припис від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ/П, в частині зобов'язання позивача усунути порушення частини першої, третьої статті 24 КЗпП України. А тому, в цій частині позовні вимоги також слід задовольнити.

Щодо іншої частини оскаржуваного припису суд зазначає, що позивач не довів протиправності вимог про необхідність усунення виявлених відповідачем порушень положень ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці» та ч.1, 2 ст.107 КЗпП України, а тому в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 4424,80 грн. сплачений згідно з квитанціями №9 від 31.05.2019 та №0.0.1380840395.1 від 14.06.2019.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в:

позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці у Львівській області про визнання протиправним і скасування припису та постанови - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати припис Головного управління Держпраці у Львівській області від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ/П в частині зобов'язання усунення виявлених порушень частини першої, третьої статті 24 Кодексу законів про працю України.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпраці у Львівській області про накладення штрафу №ЛВ2130/1553/АВ/ФС-1 від 03.05.2019, якою на фізичну особу-підприємця ОСОБА_3 накладено штраф у розмірі 250380,00 грн.

В задоволенні позовної вимоги щодо визнання протиправним та скасування припису Головного управління Держпраці у Львівській області від 11.04.2019 №ЛВ2130/1553/АВ/П - відмовити повністю.

Стягнути з Головного управління Держпраці у Львівській області (місцезнаходження: 79005, пл.Міцкевича, 8, м.Львів, код ЄДРПОУ 39778297) за рахунок бюджетних асигнувань на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (місце проживання: 79014, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 4424 (чотири тисячі чотириста двадцять чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення суду складене та підписане 03.10.2019.

Суддя Р.І. Кузан