Рішення № 84756255, 23.09.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2019 року № 320/4044/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області про зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в якому просить суд:

- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії яка визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016, 2017 та 2018 роки, починаючи з моменту поновлення виплати, а саме з 01.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 09.10.2018 він звернувся до пенсійного органу із заявою про припинення виплати пенсії, у зв'язку з чим останнім було припинено йому виплату пенсії з 01.11.2018.

Позивач вказує, що 28.02.2019 він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення йому пенсії. Пенсійним органом було призначено пенсію, однак при визначенні її розміру застосовано показник середньої заробітної плати при обчисленні пенсії за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

При цьому позивач стверджує про відсутність підстав для застосування пенсійним органом до спірних правовідносин статей 35 та 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки даними нормами встановлено підстави поновлення виплати пенсії, згідно з якими поновлення виплати пенсії здійснюється інвалідам в разі переривання ними інвалідності; громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон; якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд.

Таким чином, на думку позивача, ч. 2 ст. 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок поновлення пенсії, припинення якої відбулось з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою від неї.

Позивач зауважив, що йому припинено виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї, результатом чого стало закриття пенсійної справи і припинення нарахування і виплати пенсії, тобто фактично за таких умов стара пенсія не зберігається, а тому при поновленні пенсії у зв'язку з цим фактично відбулося її нове призначення.

Такий висновок за твердженням позивача випливає з відсутності законодавчого врегулювання процесу поновлення припиненої пенсії у зв'язку з відмовою від неї.

Позивач вважає, що застосуванню до спірних правовідносин підлягають положення статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", згідно з якими тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки.

Позивач у позові також посилається на правовий висновок Верховного Суду України у справі №21-540а14 від 09.12.2014, відповідно до якого при припиненні пенсії, пенсія не зберігається та при її призначенні (поновленні) повинні застосовуватися нові показники, які чинні на момент звернення за новим призначенням.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2019 замінено відповідача у даній справі - Києво-Святошинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області на його правонаступника - Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області.

Представник відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області, в письмовому відзиві поданому до суду, позовні вимоги не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що дійсно 09.10.2018 позивачем було подано до пенсійного органу заяву про припинення виплати пенсії, однак 28.02.2019 ним було подано заяву про поновлення пенсії.

Відповідач зауважив, що до даних правовідносин норми ч.2 ст.40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не застосовуються, оскільки пенсія позивачу призначена з 14.11.2006 та обчислювалась відповідно до норм Закону, які діяли на момент призначення. Так, на думку відповідача до даних правовідносин відносяться норми ст. 42 "Індексація та перерахунок пенсій" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки пенсія позивачу була призначена та не може повторно призначатись, а відповідно до заяви ОСОБА_1 була поновлена.

Також відповідач зазначив, що позивачу, як працюючому пенсіонеру неодноразово проводились перерахунки пенсії відповідно до ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Крім того, відповідач наголошує на тому, що після поновлення пенсії позивачу, з 01.03.2019, пенсійним органом було проведено перерахунок його пенсії відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексайції пенсій у 2019 році", відповідно до якої збільшено показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні з якої сплачені страхові внески та який враховується для обчислення пенсії, станом на 01 жовтня 2017 року коефіцієнт 1,17. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

З матеріалів справи вбачається, що з 14.11.2006 позивачу призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

09.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про припинення виплати пенсії у зв'язку з відмовою від пенсії.

Відповідачем було припинено виплату пенсії позивачу з 01.11.2018.

Дані обставини не заперечуються відповідачем.

28 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області із заявою про призначення йому пенсії.

При цьому, заява позивача про призначення йому пенсії від 28.02.2019 була зареєстрована пенсійним органом як заява про поновлення виплати пенсії.

Позивачу поновлено виплату пенсії за віком з 01.03.2019, але при цьому розмір пенсії було визначено з урахуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався на момент первинного призначення пенсії (14.11.2006), а також одночасно було перераховано пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески станом на 01.10.2017 із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,17% відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", в порядку затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №124 "Питання проведення індексайції пенсій у 2019 році".

На думку відповідача, норма статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", якою передбачено, що тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії, визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки, стосується лише осіб, які досягли пенсійного віку згідно із статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та звернулись за призначенням пенсії з 01.01.2018.

Тому, на думку відповідача, ОСОБА_1 є пенсіонером за віком, починаючи з 14.11.2006, тому за твердженням відповідача пенсія за віком з моменту поновлення нарахована та виплачена йому органами Пенсійного фонду у повному обсязі, що за твердженням відповідача свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Посилаючись на протиправність застосування показника середньої заробітної плати за 2014, 2015 та 2016 роки, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-IV).

Питання щодо припинення та поновлення виплати пенсії врегульовані статтею 49 Закону №1058-IV, частиною першою якої передбачено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 49 Закону №1058-IV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону.

Відповідно до частини 3 статті 35 Закону №1058-IV у разі якщо строк повторного огляду медико-соціальної експертизи особою з інвалідністю пропущено з поважних причин або в разі визнання її знову особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності відновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня повторного огляду, але не більш як за три роки, якщо орган медико-соціальної експертизи визнає її за цей період особою з інвалідністю. При цьому якщо під час повторного огляду особи з інвалідністю переведено на іншу групу інвалідності (вищу або нижчу), пенсія за зазначений період виплачується за попередньою групою інвалідності.

Якщо виплату пенсії особі з інвалідністю було припинено у зв'язку з відновленням здоров'я або якщо вона не отримувала пенсії внаслідок нез'явлення на повторний огляд без поважних причин, то в разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата раніше призначеної пенсії поновлюється з дня встановлення інвалідності знову за умови, що після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. Якщо минуло більше п'яти років, пенсія призначається знову на загальних підставах (абзац другий ч. 3 ст. 35 Закону №1058-IV).

Органи медико-соціальної експертизи зобов'язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез'явлення цих осіб на зазначений огляд (абзац третій ч.3 ст.35 Закону №№1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.

Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом (ч. 2 ст. 46 Закону №1058-IV).

Аналізуючи обставини, з якими закон пов'язує настання умов для поновлення виплати пенсії, суд зазначає, що поновлення виплати пенсії здійснюється інвалідам в разі переривання ними інвалідності та громадянам, які виїжджали на постійне місце проживання за кордон.

Саме за таких обставин відповідно до частини другої статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу ПФУ протягом 10 днів після з'ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

У даному випадку, попередньо відмовившись від пенсії, а в подальшому звернувшись із заявою про призначення пенсії після припинення її виплати, позивач реалізував своє право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а не право на поновлення виплати вже призначеної пенсії.

У зв'язку з чим, підстави поновлювати виплату пенсії, призначеної за законодавством, яке діяло на момент призначення пенсії вперше до її припинення, у відповідача були відсутні.

За таких обставин, подана 28 лютого 2019 року позивачем заява про призначення пенсії, повинна була розглядатися відповідачем саме як заява про призначення пенсії, а не заява про поновлення її виплати, а отже, при визначенні розміру пенсії позивача повинна була застосовуватися ст. 40 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Так, згідно з ч. 2 ст. 40 Закону №1058-IV передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:

Зп = Зс х (Ск : К), де:

Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;

Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1+Кз2+Кз3+...+ Кзn);

К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.

За таких обставин, позивачу як особі, що набула право на пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", повинен бути застосований показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016, 2017 та 2018 роки.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України в постанові від 09.12.2014 у справі № 21-540а14, в якій, усуваючи розбіжності у правозастосуванні, зазначив, що оскільки особі було припинено виплату пенсії у зв'язку з переходом на інший вид пенсії, при поверненні до раніше призначеної пенсії фактично відбулося її нове призначення.

На думку суду у спірних правовідносинах, суть яких зводиться до з'ясування питання про те, чи наявні підстави для поновлення виплати раніше призначеної пенсії у зв'язку із добровільною відмовою пенсіонера від пенсії та припиненням її виплати на підставі заяви позивача, відповідач помилково поширює дію частини 2 статті 49 Закону №1058-IV в частині можливості поновити виплату пенсію, яку було припинено у зв'язку із добровільною відмовою пенсіонера від пенсії.

Отже, суд погоджується із доводами позивача про те, що частиною 2 статті 49 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено порядок поновлення пенсії, припинення якої відбулось з інших підстав, ніж у зв'язку з відмовою від неї.

Суд зауважує, що позивачу припинено виплату пенсії у зв'язку з відмовою від неї, результатом чого має стати припинення нарахування і виплати пенсії та закриття пенсійної справи, а отже поновлення виплати такої пенсії є неможливим у зв'язку з відсутністю законодавчих підстав для цього.

Тому при зверненні особи із заявою про призначення пенсії, яку раніше було припинено у зв'язку із добровільною відмовою від неї, має відбуватись нове призначення пенсії, а не поновлення раніше призначеної пенсії.

Такий висновок випливає з відсутності законодавчого врегулювання порядку поновлення припиненої пенсії у зв'язку з відмовою від неї.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, відповідач при вирішенні питання про призначення позивачу пенсії за віком за заявою від 28.02.2019 та визначенні її розміру, безпідставно не застосував приписи статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб'єкт владних повноважень не обґрунтував обставини, на яких ґрунтуються його заперечення проти позову, натомість позивач довів ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

За наведених обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивачем під час звернення до суду було сплачено судовий збір у розмір 768,40 грн., який підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Київській області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії яка визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2016, 2017 та 2018 роки, починаючи з моменту поновлення виплати, а саме з 01 березня 2019 року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 768 (сімсот шістдесять вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області (код ЄДРПОУ 22933548).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Василенко Г.Ю.