Рішення № 84756246, 24.09.2019, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Стенавській А.М.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1;

представник позивача: адвокат Голуб Віталій Карелович;

відповідач: Управління Держпраці у Закарпатській області - представник Гончарук Валентина Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнання незаконним та скасування акту, припису та постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 24 вересня 2019 року було проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі було складено 04 жовтня 2019 року.

17 січня 2019 року, ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області, якою просить:1) визнати незаконним акт інспекційного відвідування № 622/217/АВ від 23 листопада 2018 року та припис про усунення порушень № ЗК 622/21/217/АВ/П від 23 листопада 2018 року, складені головним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області; 2) визнати незаконною та скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. від 13 грудня 2018 року за № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн.

29 січня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було відкрито провадження в даній адміністративній справі.

19 березня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було забезпечено позов шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа - постанови Управління Держпраці у Закарпатській області № № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 від 13 грудня 2018 року про накладення штрафу передбаченого статтею 265 частиною 2 абзацом 2 Кодексу законів про працю України у розмірі 111 690 грн., - до набрання судовим рішенням в справі № 260/68/19 законної сили.

19 березня 2019 року, ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що інспекційне відвідування проводилось з порушеннями чинного законодавства, оскільки ініціатором перевірки дотримання вимог трудового законодавства стала адвокат ОСОБА_5 Разом з тим, не дивлячись на те, що наказом Першого заступника Управління Держраці у Закарпатській області № 220 від 15 листопада 2018 року, було наказано провести інспекційне відвідування місця здійснення підприємницької діяльності позивача, інспектори Управління Держпраці у Закарпатській області в клубі "ІНФОРМАЦІЯ_1" не з'являлися , ніякої перевірки там не проводили. Натомість, 27 листопада 2018 року, викликали його з документами у Мукачівське відділення Управління Держпраці у Закарпатській області, де опитали та ознайомили з актом перевірки, проведеної ніби то в клубі "ІНФОРМАЦІЯ_1". При цьому ніхто в клубі не був, з громадянкою ОСОБА_6 не спілкувався взагалі, ніякі свідки не опитувалися, ніякі документи не вилучалися. Вказаний акт був складений формально, тому він направив керівництву Управління Держпраці у Закарпатській області заперечення на цей документ, а також відповідне пояснення направила в цей орган і ОСОБА_6. Проте, керівництво Управління належним чином на їх звернення не відреагувало.

28 лютого 2019 року представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в зв'язку з тим, що питання проведення перевірки суб'єктів господарювання щодо дотримання законодавства про працю врегульовано Порядком здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю від 26 квітня 2017 року № 295. При проведенні перевірки позивача та оформленні результатів перевірки, зокрема, при винесенні спірної постанови та припису відповідач діяв у спосіб та в порядок передбачений спеціальним законодавством (а.с. 56-65).

05 березня 2019 року, представник позивача надав до суду відповідь на відзив, де вказує, що плануючи проведення інспекційного відвідування в клубі "ІНФОРМАЦІЯ_1", відповідач повинен був вияснити режим та графік роботи даного закладу, котрий працює лише у неділю, а відтак інспекційне відвідування 23 листопада 2018 року (п'ятниця), виявилося безрезультатним. Стверджує, що даючи пояснення у Мукачівському відділі Управління держпраці у Закарпатській області, він не заявляв, що в нього працює ОСОБА_6, а інспектор ОСОБА_13 ніколи не опитував та не бачив ОСОБА_6 Вказує на відсутність доказів про факт використання найманого працівника без оформлення трудового договору (а.с. 91-93).

Під час розгляду справи по суті уповноважений представник позивача позов підтримав повністю, просив суд його задовольнити з мотивів, що у ньому наведені.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечив та просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами докази, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд встановив наступне.

12 листопада 2018 року, адвокат ОСОБА_5 звернулася до Управління Держпраці у Закарпатській області із заява про проведення позапланового виїзного інспектування по перевірці дотримання трудового законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 щодо порушення ст.. 24 КЗпП та допуску працівника ОСОБА_6 до робочого місця без оформлення трудового договору (а.с. 70).

15 листопада 2018 року, Управління Держпраці у Закарпатській області видало наказ № 220 про проведення інспекційного відвідування, зокрема, на підставі доручення Державної служби України з питань праці від 02.11.2018 № 8733/4/4.1-ДП-18, заяви ОСОБА_5, доповідної записки ОСОБА_7 від 15.11.2018 (а.с. 13).

20 листопада 2018 року, Управлінням Держпраці у Закарпатській області було видано направлення № 2073 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1, за місцем здійснення діяльності - клуб "ІНФОРМАЦІЯ_1", с. Горонда, (а.с. 14).

23 листопада 2018 року, посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на підставі вищезазначеного направлення (а.с. 15).

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), яка використовує найману працю № ЗК622/217/АВ від 23 листопада 2018 року (а.с. 15-19).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування від 23 листопада 2018 року, працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи з прибирання приміщення клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1", громадянку ОСОБА_6 без укладення письмового трудового договору, чим порушив вимоги частини 3 статті 24 КЗпП України (а.с. 15-19). Крім того, даним актом зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 на час проведення інспекційного відвідування в клубі "ІНФОРМАЦІЯ_1" діяльності не здійснював (а.с. 17).

23 листопада 2018 року, головним державним інспектором управління Держпраці в Закарпатській області внесено припис відносно ФОП ОСОБА_1 № ЗК622/217/АВ/П, яким позивача зобов'язано усунути вказані порушення в акті інспекційного відвідування до 05.12.2018, (а.с. 18-19). Про виконання цього припису у визначені в ньому строки слід надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів за вказаною у ньому адресою (а.с. 20-21).

23 листопада 2018 року, позивачем Головному державному інспектору ОСОБА_13 було надано письмові пояснення, де вказав, що рідко використовує орендоване приміщення та те, що ОСОБА_6 допомогла один раз прибрати йому приміщення в ніч з 09-10.01.2018 року (а.с. 79).

28 листопада 2018 року, позивачем було подано до Управління Держпраці у Закарпатській області заперечення до акту перевірки № ЗК622/217/АВ від 23.11.2018 , де вказав, що займається підприємницькою діяльністю одноособово, найманих працівників не має. Що стосується стверджень стосовно того, що він залучив до роботи по прибиранню приміщення клубу ОСОБА_6, вказує, що такі не відповідають дійсності, оскільки ОСОБА_6 має постійне місце роботи на заводі Джейбіл (а.с. 81).

28 листопада 2018 року, ОСОБА_6 надала до Управління Держпраці у Закарпатській області заперечення до акту перевірки № ЗК622/217/АВ від 23.11.2018, де вказала, що позивач ніколи її не залучав до прибирання приміщення дискотеки та має постійне місце роботи на заводі Джейбіл. Ніяких трудових відносин з ОСОБА_1, не укладала ні письмово, ні усно. Тому вважає, що у її діях відсутнє порушення вимог трудового законодавства (а.с. 83).

30 листопада 2018 року, відповідачем було надано відповідь на заперечення від 28 листопада 2018 року, де вказано, що такі подані з порушенням строків та те, що зазначені твердження , що з працівницею ОСОБА_6 трудовий договір не укладався, оскільки остання працювала одноразово, не ґрунтується на законі та спростовується матеріалами справи (а.с. 84).

30 листопада 2018 року, рішенням щодо розгляду справи про накладення штрафу № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД, начальник Управління Держпраці у Закарпатській області Дорош Б.В., вирішив, що справа підлягає розгляду відповідно до статті 265 КЗпП України 13 грудня 2018 року в Управлінні Держпраці у Закарпатській області за адресою м. Ужгород, вул. Минайська, 16, (а.с. 68 зворот).

13 грудня 2018 року, першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК 622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267, якою на підставістатті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП Українина ФОП ОСОБА_9 накладено штраф у розмірі 111 690,00 грн. (а.с. 22-24).

Зокрема, вказаною постановою зафіксовано, що розглянувши справу про накладення штрафу на підставі акта інспекційного відвідування/невиїзного інспектування встановлено, що за місцем здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1, допустив до роботи з прибирання приміщення клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1" ОСОБА_6, без укладення письмового трудового договору. На розгляді справи ФОП ОСОБА_1 та його адвокат Голуб В.К. заперечували факт використання найманої праці та повідомили про те, що ОСОБА_6 працює на заводі Джейбіл (а.с. 22-24).

Не погоджуючись із зазначеними рішеннями, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Що стосується позовної вимоги про визнання незаконним акту інспекційного відвідування № 622/217/АВ від 23 листопада 2018 року, складеного головним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 19 - 21 Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за результатами інспекційного відвідування або невиїзного інспектування складаються акт і у разі виявлення порушень законодавства про працю - припис про їх усунення. Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником. Один примірник акта залишається в об'єкта відвідування. Якщо об'єкт відвідування не погоджується з викладеною в акті інформацією, акт підписується із зауваженнями, які є його невід'ємною частиною.

У цьому випадку акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії у розумінні КАС України.

Дії службової особи щодо включення до акта певних висновків не можуть бути предметом розгляду у суді. Заперечення, зауваження до акта перевірки (за їх наявності) та висновки на них є невід'ємною частиною акта. Це свідчить про те, що дії, пов'язані з включенням до акта висновків, є обов'язковими, тоді як самі висновки такими не є.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язків характер. Висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.

Враховуючи викладене, суд вважає, що акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не можуть бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, буде надана судом при вирішенні інших вимог в частині оскарження припису та постанови, прийнятих на підставі такого акта.

Тому позов в цій частині є безпідставним, та не підлягає задоволенню.

Що стосується вимоги про визнання незаконним припису про усунення порушень № ЗК 622/21/217/АВ/П від 23 листопада 2018 року, складеного головним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області, судом встановлено наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі по тексту - Закон України № 877-V).

Так, у відповідності до статті 1 Закону України № 877-V, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

У відповідності статті 259 частини 1 КЗпП України, державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 96 (далі по тексту - Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який, серед іншого, реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

В силу положень пункту 6 та пункту 4 Положення Держпраці № 96, відповідно до покладених на неї завдань: здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 7 цього Положення № 96, Держпраця здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

На утворені територіальні органи Держпраці може покладати виконання завдань за міжрегіональним принципом.

У свою чергу Управління Держпраці у Закарпатській області є таким територіальним управлінням.

Процедура здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю визначається постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання реалізації статті 259 Кодексу законів про працю України та статті 34 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 26.04.2017 року № 295, якою, зокрема, затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Порядок № 295).

Цей Порядок визначає процедуру здійснення держаного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами та фізичними особами, які використовують найману працю. Відповідно до пункту 2 Порядку № 295, державний контроль за додержанням законодавства про працю здійснюється у формі проведення інспекційних відвідувань та невиїзних інспектувань інспекторами праці.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 295, інспекційні відвідування проводяться: 1) за зверненням працівника про порушення стосовно нього законодавства про працю; 2) за зверненням фізичної особи, стосовно якої порушено правила оформлення трудових відносин; 3) за рішенням керівника органу контролю про проведення інспекційних відвідувань з питань виявлення неоформлених трудових відносин, прийнятим за результатами аналізу інформації, отриманої із засобів масової інформації, інших джерел, доступ до яких не обмежений законодавством, та джерел, зазначених у підпунктах 1, 2, 4-7 цього пункту; 4) за рішенням суду, повідомленням правоохоронних органів про порушення законодавства про працю; 5) за повідомленням посадових осіб органів державного нагляду (контролю), про виявлені в ході виконання ними контрольних повноважень ознак порушення законодавства про працю; 6) за інформацією: Держстату та її територіальних органів про наявність заборгованості з виплати заробітної плати; ДФС та її територіальних органів про: - невідповідність кількості працівників роботодавця обсягам виробництва (виконаних робіт, наданих послуг) до середніх показників за відповідним видом економічної діяльності; - факти порушення законодавства про працю, виявлені у ході здійснення контрольних повноважень; - факти провадження господарської діяльності без державної реєстрації у порядку, встановленому законом; - роботодавців, що мають заборгованість із сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірі, що перевищує мінімальний страховий внесок за кожного працівника; Пенсійного фонду України та його територіальних органів про: - роботодавців, які нараховують заробітну плату менше мінімальної; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутнє повідомлення про прийняття на роботу; - роботодавців, у яких протягом місяця кількість працівників, що працюють на умовах неповного робочого часу, збільшилась на 20 і більше відсотків; - працівників, які виконують роботи (надають послуги) за цивільно-правовими договорами в одного роботодавця більше року; - роботодавців, у яких стосовно працівників відсутні нарахування заробітної плати у звітному місяці (відпустка без збереження заробітної плати без дотримання вимог Кодексу Законів про працю УкраїнитаЗакону України "Про відпустки"); - роботодавців, у яких протягом року не проводилась індексація заробітної плати або сума підвищення заробітної плати становить менше суми нарахованої індексації; - роботодавців, у яких 30 і більше відсотків працівників працюють на умовах цивільно-правових договорів; - роботодавців з чисельністю 20 і більше працівників, у яких протягом місяця відбулося скорочення на 10 і більше відсотків працівників; 7) за інформацією профспілкових органів про порушення прав працівників, які є членами профспілки, виявлених в ході здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про працю.

Вказаний перелік підстав є вичерпним та має бути підтверджений відповідними доказами.

Відповідно до абзацу 6 статті 3 Закону України № 877-V,державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами: здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Суд, дослідивши підстави на основі яких було видано Наказ № 220 від 15 листопада 2018 року (а.с.13) встановив, що наявні були підстави визначені пунктом 5 Порядку № 295 для призначення такої. Зокрема, такий видано на підставі доручення Державної служби України з питань праці від 02.11.2018 року № 8733/4/4.1- ДП-18, заяви ОСОБА_5, доповідна записка ОСОБА_7 від 15.11.2018 року, ( а.с.13).

Перевірка призначена відповідно до вказаного Наказу та підстави, що в ньому зазначені не оскаржувалися позивачем, а відповідно суд приходить до висновку, що відповідач призначаючи таку перевірку із аналізу інформації якою володів на час прийняття такого наказу, діяв у межах та спосіб визначений Законом та Порядком.

У той же час відповідно до пункту 6 абзацу 2 Порядку № 295, документи, отримані під час підготовки до проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування, що містять інформацію про порушення об'єктом відвідування вимог законодавства про працю, долучаються до матеріалів інспекційного відвідування або невиїзного інспектування.

Однак, матеріали інспекційного відвідування відповідача, які надані суду, не містять відомостей, які б свідчили про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства про працю на час прийняття оскаржуваних рішень, зокрема припису та постанови.

Як ствердив представник відповідача у відзиві на адміністративний позов під час здійснення інспекційного відвідування позивач діяльності не здійснював, оскільки клуб "ІНФОРМАЦІЯ_1" був закритий.

Даний факт був підтверджений і в акті інспекційного відвідування від 23 листопада 2018 року, (а.с. 73).

Судом встановлено, що при проведенні інспекційного відвідування було порушено пункт 16 Порядку № 295, яким передбачено, що у разі створення об'єктом відвідування перешкод у діяльності інспектора праці (відмова у допуску до проведення відвідування (ненадання інформації, необхідної для проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування; перешкода в реалізації інших прав, передбачених пунктом 11цього Порядку), відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої ним особи за місцезнаходженням (адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, інших документах, що стали підставою для проведення відвідування), відсутності документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, складається акт про неможливість проведення інспекційного відвідування або невиїзного інспектування із зазначенням відповідних причин, який за можливості підписується керівником об'єкта відвідування або іншою уповноваженою особою.

Отже, під час розгляду справи судом встановлено, що під час інспекційного відвідування складено акт у відсутності об'єкта відвідування або уповноваженої особи. Акт про неможливість проведення інспекційного відвідування із зазначенням відповідних причин не складався.

Акт складається в останній день інспекційного відвідування або невиїзного інспектування у двох примірниках, які підписуються інспектором праці, що його проводив, та керівником об'єкта відвідування або його уповноваженим представником, що визначено пунктом 20 Порядку № 295.

Припис вноситься об'єкту відвідування не пізніше ніж протягом наступного робочого дня після підписання акту, пункт 24 Порядку № 295. Два примірники акту та припису не пізніше ніж протягом наступного робочого дня надсилаються об'єкту відвідування рекомендованим листом з описом про вручення. На примірнику акту та припису, що залишається в інспектора праці, зазначаються реквізити поштового повідомлення, яке долучається до матеріалів перевірки, що визначено п.26 Порядку № 295.

Судом встановлено, що позивач отримав даний акт інспекційного відвідування 27 листопада 2018 року (а.с.74), а припис про усунення виявлених порушень № ЗК622/217/АВ/П був складений відповідачем 23 листопада 2018 року та отриманий позивачем 27 листопада 2018 року (а.с.80), що також свідчить про недотримання відповідачем при проведенні інспекційного відвідування вимог пп. 20, 24 Порядку № 295.

Статтею 3 абзацом 7 Закону України № 877-V,визначено принцип здійснення державного нагляду (контролю), за яким здійснення державного нагляду (контролю) допускається лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом.

Із врахуванням вказаних норм, суд приходить до висновку, що при проведенні такого виду перевірки як інспекційне відвідування, відповідачем не дотримано вищезазначених положень законодавства.

У зв'язку з чим суд констатує, що інспекційне відвідування позивача 23 листопада 2018 року здійснено не у спосіб та не в порядку, визначеному законом.

Таким чином порушення відповідачем визначеного порядку інспекційного відвідування та висновки, викладені в акті інспекційного відвідування, не можуть слугувати підставою для винесення припису про усунення виявлених порушень, позаяк такі встановлені з порушенням законодавства.

Щодо позовної вимоги про визнання незаконною та скасування постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. від 13 грудня 2018 року за № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн., судом встановлено наступне.

На підставі акту інспекційного відвідування Управлінням Держпраці у Закарпатській області було складено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 від 13 грудня 2018 року у розмірі 111 690,00 грн., якою встановлено, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи з прибирання приміщення клубу "ІНФОРМАЦІЯ_1", де здійснює підприємницьку діяльність, громадянку ОСОБА_6, без укладення письмового трудового договору.

Як вказує відповідач, вказаний Акт інспекційного відвідування, звернення ОСОБА_5, покази свідка ОСОБА_6 та свідчення ОСОБА_1 підтверджують факт використання позивачем найманих працівників без оформлення трудового договору, однак суд вважає таке твердження помилковим, у зв'язку з наступним.

Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, позивач проводить господарську діяльність за адресою, а саме: АДРЕСА_1. Дане приміщення позивач орендує у Територіальної громади села Горонда, в особі Горондської сільської ради у відповідності до договору оренди (найму) комунального майна від 20 листопада 2013 року, (а.с. 77).

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1, пояснив, що у вказаний у позові період йому зателефонував інспектор ОСОБА_13, попросив, що він приїхав до м. Мукачева. Поїхавши на домовлену зустріч зустрівся із інспектором ОСОБА_13, розмова тривала десь півгодини. Через декілька днів знову йому зателефонували і знову запросили до м. Мукачева для підписання акту. Акт підписав та отримав 27 листопада 2018 року, однак заперечення і зауваження подано додатково, про що зазначено в акті. При розгляді справи в м. Ужгород він скористався правою допомогою адвоката. Вважає дії контролюючого органу неправомірними, та просить позовні вимоги задоволити у повному обсязі.

В ході судового розгляду, суд здійснив виклик в якості свідків: головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_13, головного державного інспектора Управління Держпраці у Закарпатській області ОСОБА_12, ОСОБА_6 та ОСОБА_5.

07 травня 2019 року, допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_12, пояснив суду, що було зимно, це був десь листопада 2018 року, орієнтовно 11.00 година дня, він отримавши направлення на перевірку разом із колегою інспектором ОСОБА_13 поїхали у село Горонда Мукачівського району для проведення інспекційного відвідування. Клуб був зачинений. Вони по телефону зв'язалися із підприємцем ОСОБА_1 та домовились про зустріч у цей день у місті Мукачеві, де вони у приміщенні органу статистики мають кабінет. Підприємець ОСОБА_1 приїхав на у місто Мукачеве разом із сільським головою. Більш детально не може пояснити, бо не пам'ятає, що пояснював позивач при зустрічі. Веденням справи і оформленням документів займався ОСОБА_13. Підставою перевірки було звернення про порушення трудового законодавства. Детально не пам'ятає. Також, вказав, що для проведення перевірки їм достатньо направлення.

Свідок ОСОБА_5, 07 травня 2019 року в судовому засіданні пояснила, що вона звернулася до Управління Держпраці у Закарпатській області із заявою про проведення перевірки про порушення трудового законодавства, що стало їй відомо під час розгляду справи в Мукачівському міськрайонному суді де вона здійснювала захист підсудного, де ОСОБА_6 давала свідчення що вона працювала у підприємця ОСОБА_1 у нічному клубі, що послужило підставою для її звернення із відповідною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області.

03 квітня 2019 року свідок ОСОБА_13, дав свідчення суду, що дійсно проводив інспекційне відвідування у період що вказано у позові. Пояснив, що під час проведення інспекційного відвідування брав до уваги пояснення ОСОБА_1, які були надані адвокату ОСОБА_5 Додатково зазначив, що це було виїзне інспекційне відвідування за наказом. Крім того, у них відсутні повноваження поза межами робочого місця допитувати, в тому числі гр. ОСОБА_6 Зателефонувавши до ОСОБА_1, останній повідомив, що він знаходиться у с. Страбічово. Домовилися про зустріч 23 листопада 2018 року в м. Мукачеві. Відеофіксація під час перевірки не здійснювался.

13 червня 2019 року, свідок ОСОБА_6, пояснила суду, що її допитували у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_14. Хоче пояснити, що за проханням ОСОБА_1, який є її сусідом тільки один раз після свят допомогла йому прибрати приміщення клубу, без укладення будь-яких письмових угод, вважає висновки інспекторів держпраці помилковими і такі обставини ними під час перевірки не були встановлені. Зазначила, що на той час, вона мала постійне місце роботи на заводі "Джйбіл" де пропрацювала до березня 2019 року.

Із аналізу свідчень свідків та обставин справи, судом під час розгляду справи не встановлено фактів, які б підтверджували висновки контролюючого органу. Такі висновки інспекторами зроблені на підставі звернення ОСОБА_5, однак в ході перевірки такі не знайшли свого підтвердження. Крім того, у всіх поясненнях позивач ОСОБА_1, свідок ОСОБА_6 стверджують, що це була разова сусідська допомога, зворотного контролюючим органом не встановлено та у належний спосіб не зафіксовано.

У відповідності до статті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП України (норма, у відповідності до якої позивач був притягнутий до відповідальності), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу, зокрема в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків - у тридцятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

Вказану норму законодавцем сконструйовано таким чином, що для того щоб настала відповідальність, у даному випадку фізичної особи-підприємця, необхідно два фактора: перший фактор - фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту) (у спірному випадку) та другий обов'язковий фактор - виплата заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та податків. Тобто лише при наявності цих двох обов'язкових факторів настає негативний наслідок до такої фізичної особи-підприємця - застосування штрафу у розмірі тридцятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

Судом під час допиту свідка ОСОБА_6, не встановлено факту використання ОСОБА_1 найманого працівника без оформлення трудового договору та як встановлено із аналізу вищевказаних обставин, інспекційне відвідування проведено із порушенням вимог закону, а наявний акт не підтверджує факту виконання трудових функцій ОСОБА_6 на користь позивача будь-яких трудових функцій. Крім того, відповідно до довідки від 15 січня 2019 року № 38, ОСОБА_6 з 17.05.2017 року працювала контролером деталей та приладів служби виробництва (а.с. 33) та звільнена у березні 2019 року.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд прийшов до висновку, що при прийнятті оскаржуваної постанови першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. від 13 грудня 2018 року за № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн. відповідач не діяв на підставах, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством, висновки контролюючого органу спростовані під час судового розгляду матеріалами справи та встановленими судом обставинами, а тому позовні вимоги у частині скасування постанови є також обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1 885, 30 грн., що підтверджено квитанцією від 17.01.19 № 0201730110, № 0201730112 та від 28 січня 2019 року № 3802810033, (а.с. 5, 6, 43).

Відповідні судові витрати належить компенсувати позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу, судом встановлено наступне.

Стосовно понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 5000,00 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до частини 4 статті 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з положеннями частини 5 статті 134 КАС України,розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Однак позивачем до позовної заяви не було надано жодних доказів на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, відсутня обґрунтована калькуляція вартості отриманих послуг, а відтак, суд відмовляє позивачу у стягненні таких витрат.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 256 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування акту, припису та постанови - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним і скасувати припис про усунення порушень № ЗК 622/217/АВ/П від 23 листопада 2018 року, складені головним інспектором Управління Держпраці у Закарпатській області

3. Визнати протиправною і скасувати постанову першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. від 13 грудня 2018 року за № ЗК/622/217/АВ/П/ПТ-ТД-ФС-267 про накладення штрафу на ОСОБА_1 у розмірі 111 690,00 грн.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_4) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, буд. 16, код ЄДРПОУ 39795035) судові витрати у розмірі 1 885, 30 грн. (одна тисяча вісімсот вісімдесят п'ять грн. 30 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (з урахуванням особливостей, що встановлені Розділом VII КАС України (пункт 15.5)).