Ухвала суду № 84751156, 04.10.2019, Вовчанський районний суд Харківської області

Справа № 617/1048/18

Провадження № 2/617/49/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року Вовчанський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Глоби М.М.,

за участю секретаря судового засідання – Павлюкової С.М.,

позивача - прокурора Карапетян Л.А.,

представника відповідача ГУ Держгеокадастр – Даугуля В.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Вовчанську Харківської області у загальному порядку цивільну справу за позовною заявою заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування рішення органу виконавчої влади, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, третя особа – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру,

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Харківської області звернувся до суду в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України (далі – ДАЛРУ), Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» (далі – ДП «»Вовчанське лісове господарство» до ОСОБА_2 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (далі – ГУ Держгеокадастр) про визнання незаконними та скасування рішення органу виконавчої влади, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, третя особа – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі – ДСУзПГКтК), в обґрунтування якого зазначив, що пред`являючи позов у вказаній справі, прокурор виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких виправдовує застосування механізму позбавлення права користування на земельну ділянку. Про наявність суспільної проблеми свідчить той факт, що земельна ділянка, яка не може бути передана в оренду, була незаконна вилучена у держави на користь фізичної особи для сінокосіння і випасання худоби.

Таким чином, звернення до суду в цих спірних правовідносинах спрямоване саме на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання про повернення у власність держави земельної ділянки, з урахуванням принципу справедливої рівноваги між суспільними інтересами та необхідністю дотримання прав користувачів.

Порушено інтереси держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України та Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство», яке є постійним користувачем спірної земельної ділянки.

Орган, що реалізує повноваження Держлісагентства України на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району Харківської області є ДП «Вовчанське лісове господарство».

У ході вивчення правомірності відведення земельних ділянок на території Вовчанського району Харківської області встановлено, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 жовтня 2016 року № 11050-СГ надано ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,62 га, для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована по за межами населених пунктів на території Старосалтівської селищної ради Вовчанського району.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 березня 2017 року № 4840-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, площею 0,62 га (кадастровий номер 6321655800:03:001:0042), для сінокосіння і випасання худоби, яка розташована по за межами населених пунктів на території Старосалтівської об`єднаної територіальної громади Вовчанського району.

На виконання вказаного наказу органу виконавчої влади між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_1 28 квітня 2017 року укладено договір оренди землі, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право оренди земляної ділянки (запис про право № 20309083 від 03 травня 2017 року) на підставі рішення про державну реєстрацію від 10 травня 2017 року № 35097419).

Зазначені накази органу виконавчої влади є незаконними та підлягають скасуванню.

Зокрема, відповідно до листа Державного підприємства «Харківська державна лісовпорядна експедиція» від 27 лютого 2018 року № 117 спірна земельна ділянка знаходяться в межах лісового фонду ДП «Вовчанське лісове господарство» (квартал 23, виділи 24, 25) відповідно до планово-картографічних матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року.

Вказане також підтверджується листом ДП «Вовчанське лісове господарство» від 18 червня 2018 року № 09-05/30.

Згідно з інформацією ДП «Вовчанське лісове господарство» (від 18 червня 2018 року № 09-05/30) погодження щодо відведення, вилучення та передачі у користування ОСОБА_1 спірної земельної ділянки державним підприємством не надавалося.

Зазначений факт відведення ОСОБА_2 у користування земель для сінокосіння та випасання худоби за рахунок земель лісогосподарського призначення, що перебувають в постійному користуванні державного лісогосподарського підприємства, підтверджено ДП «Харківська державна лісовпорядна експедиція» на підставі координат спірної земельної ділянки, що надана у користування ОСОБА_2 та матеріалів базового лісовпорядкування 2010 року, які відповідно до п.5 Перехідних положень Лісового кодексу України є правовстановлюючим документом на землю ДП «Вовчанське лісове господарство».

На час прийняття спірних наказів Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та реєстрації права користування на земельну ділянку за ОСОБА_1 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і на даний час вилучення земель лісогосподарського призначення та подальше розпорядження ними є компетенцією Кабінету Міністрів України, чому повинна була передувати згода постійного землекористувача.

Відповідно до інформації ДП «Вовчанське лісове господарство» від 18 червня 2018 року № 09-05/30 спірна земельна ділянка розташована на землях ДП «Вовчанське лісове господарство», які перебувають у постійному користуванні останнього, на підставі матеріалів лісовпорядкування 2010 року розроблених державним підприємством «Харківська державна лісовпорядна експедиція», а саме в межах виділів 24, 25 кварталу 23 Старосалтівського лісництва.

З урахуванням наведеного, розпорядження земельними ділянками державної власності лісогосподарського призначення, які перебувають у постійному користуванні державного лісового господарства, не відноситься до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Харківській області.

В порушення вимог ст. ст. 20, 21, 122, 149 Земельного кодексу України Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області з перевищенням наданих повноважень фактично змінено цільове призначення спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення та надано їх у користування для сінокосіння та випасання худоби.

Крім того, вказані накази Головного управління Держгеокадастру у Харківській області прийняті з порушенням вимог ст. ст. 58, 60, 61, 84 Земельного кодексу України, ст. ст. 83, 87, 88, 89 ВК України, оскільки спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Печенізького водосховища та не може бути надана у приватну власність.

Вказане підтверджується листом ФОП ОСОБА_3 від 07 червня 2018 року № 23/1 згідно з яким спірна земельна ділянка розташована в межах прибережної захисної смуги Печенізького водосховища, а саме в 100-метровій зоні прибережної захисної смуги на відстані ___ м від урізу води.

Відповідачі допустили порушення вимог закону під час прийняття спірного наказу та укладення спірного договору оренди, а тому вони повинні бути визнані незаконним та недійсним відповідно, скасувавши державну реєстрацію права користування ОСОБА_2 спірною земельною ділянкою в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право оренди

№ 20309083 від 03.05.2017 про реєстрацію право оренди на земельну ділянку за ОСОБА_2 на підставі рішення про державну реєстрацію від 10 травня 2017 року за № 35097419.

Незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи держави, що у даному випадку потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції.

Існування кадастрового номеру земельної ділянки, що незаконно передана у користування ОСОБА_2 , унеможливить подальшу державну реєстрацію земельної ділянки, право постійного користування за якою належить ДП.

З огляду на відсутність прийнятого у встановленому законом порядку рішення компетентного органу про передачу земельної ділянки у користування відповідне право ОСОБА_2 в силу ст. 122 ЗК України набуте протиправно.

Просив визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 12 жовтня 2016 року за № 11050-СГ; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Харківській області від 29 березня 2017 року № 4840-СГ; визнати недійсним договір оренди землі від 28 квітня 2017 року, який укладено між Головним управлінням Держгеокадастру у Харківській області та ОСОБА_2 (ін.н. НОМЕР_1 ), щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6321655800:03:001:0042; скасувати рішення про державну реєстрацію від 10 травня 2017 за № 35097419, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право оренди землі № 20309083 від 03 травня 2017 року про реєстрацію право оренди на земельну ділянку (кадастровий номер 6321655800:03:001:0042) за ОСОБА_2 (ін.н. НОМЕР_1 ); скасувати державну реєстрацію земельної ділянки шляхом скасування кадастрового номеру 6321655800:03:001:0042; судові витрати покласти на відповідачів; судовий збір стягнути з відповідачів;

Ухвалою суду від 09 квітня 2019 року відповідача ОСОБА_2 замінено на належного відповідача ОСОБА_1 .

Під час підготовчого судового засідання представник відповідача ГУ «Держгеокадастр» заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі п. 1 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки прокурором при зверненні до суду не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва при зверненні з позовом у даній справі, що свідчить про відсутність у нього зазначеної процесуальної дієздатності.

Прокурор просила відмовити у задоволені вказаного клопотання, посилаючись на його безпідставність та необґрунтованість, оскільки заступник прокурора Харківської області при зверненні до суду із позовною заявою листом № 05/1-374 вих-18 від 16 липня 2018 року повідомив ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» про зазначене.

Представник ДАЛРУ в підготовче судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомив.

Представник ДП «Вовчанське лісове господарство» в судове засідання не з`явився, сповіщався судом про час та місце його проведення завчасно та належним чином, надав суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 , представник третьої особи ДСУзПГКтК в судове засідання не з`явилися, сповіщалися судом про час та місце його проведення завчасно та належним чином, про поважність причин неявки суд не повідомили.

Суд, вислухавши думки прокурора, представник відповідача ГУ «Держгеокадастр» та перевіривши матеріали справи, приходить до наступного.

Обґрунтовуючи право на звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство», заступник Прокурора Харківської області посилався на те, що з часу встановлення факту порушень законодавства при використанні спірної землі ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» не вживались заходи захисту у судовому порядку порушених прав держави та відповідні позови до відповідачів з цих підстав не пред`являлись.

16 липня 2018 року Заступник прокурора Харківської області звернувся до ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» з повідомленням про встановлення прокуратурою порушення вимог чинного законодавства під час використання землі та про намір пред`явити позов до Вовчанського районного суду Харківської області.

Відповідно до п. 3 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Відповідно до п. 2 рішення Конституційного Суду України від 08 квітня 1999 року за № 3-рп/99 під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у ч. 2 ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

15 липня 2015 року набрав чинність розділ IV Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII, що визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, ст. 23, що встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Тлумачення ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє зробити висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: (а) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; (б) у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох «виключних» випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. «Не здійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який серед іншого включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви для розгляду недостатньо.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про підстави для представництва, відповідний суб`єкта владних повноважень.

Вищевикладене узгоджується із правовою позицією, викладеною Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року (справа № 587/430/16-ц).

Матеріали справи свідчать про те, що прокурор в позовній заяві не зазначає на захист якого саме «інтересу держави» окрім як формальної вказівки на бездіяльність ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» виступає прокурор, не визначено в чому саме полягає неможливість або неналежність захисту «інтересів держави» ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство».

У рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27 травня 2003 року № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені та ефективні органи.

Пунктом 87 рішення у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року, Європейський суд з прав людини повторює, що принцип рівності сторін у процесі є лише одним з елементів більш широкого поняття справедливого судового розгляду, яке також включає фундаментальний принцип змагальності процесу (Ruiz-Mateos v. Spain, рішення від 23.06.1993). Більше того, принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (Dombo. V. v. the Netherlands, рішення від 27.10.1993 та Ankerl v. Switzerland, рішення від 23 жовтня 1996 року).

У рішенні по справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, суд нагадує, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом («Кресс проти Франції» № 39594/98, «Ф.С.Б. проти Італії» рішення від 28 серпня 1991 року, «Т. проти Італії» рішення від 12 жовтня 1992 року та «Кайя проти Австрії» рішення від 08 червня 2006 року). Така ж правова позиція Суду висловлена в рішенні у справі «Гурепка проти України (№ 2)» від 08 квітня 2010 року.

Також, згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Менчінська проти Росії» (рішення від 15 січня 2009 року), суд зауважив, що сама наявність прокурора в судовому процесі порушує ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки прокурор надаючи свої зауваження та міркування, таким чином стає союзником однієї із сторін, що створює відчуття нерівності у іншої сторони. Суд також зазначив, що, хоча прокурор згідно норм процесуального права і мав формальне право на участь у справі, проте дана справа не мала будь-яких особливих обставин, що виправдовувала його участь.

Таким чином, практика Європейського суду з прав людини підтверджує, що участь прокурора у судовому процесі має бути обґрунтована, не допускається здійснення прокурором представництва інтересів у суді особи або органу без наявності чіткого та законного обґрунтування необхідності такої участі, оскільки інакше буде порушено принцип рівності сторін при розгляді спору.

Крім того, Верховний Суд в вищезазначеній постанові наголосив, що обставини дотримання прокурором встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню судом незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки відповідно до приписів ст. ст. 53, 174 ГПК України недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

18 червня 2018 року директор ДП «Вовчанське лісове господарство» повідомив листом за вих. № 09-05/360 заступника керівника Чугуївської місцевої прокуратури Харківської області щодо незаконної передачі земельної ділянки ОСОБА_1

16 липня 2018 року заступник прокурора Харківської області звернувся до ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» з повідомленням про встановлення прокуратурою порушення вимог чинного законодавства під час використання землі та про намір пред`явити позов до Вовчанського районного суду Харківської області.

19 липня 2018 року, не отримавши результатів розгляду повідомлення № 05/1-374 вих. – 18 від 16 липня 2018 року, заступник прокурора Харківської області вже звернувся до суду із вказаним позовом.

Аналізуючи зміст повідомлення заступника прокурора Харківської області до ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство», можна зробити висновок про те, що в даному зверненні прокурор інформує про вже фактично прийняте ним рішення про звернення до суду з цивільним позовом.

З вказаних повідомлень не вбачається, що позов буде пред`явлений прокурором через те, що ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» не можуть самостійно захистити інтереси держави.

Згідно ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщо позовну заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Суд вважає, що звертаючись до суду з позовом, заступник прокурора Харківської області не з`ясував причин, які перешкоджають ДАЛРУ та ДП «Вовчанське лісове господарство» самостійно захистити інтереси держави та не повідомив про них суду, відтак, не підтвердив підстав для представництва інтересів держави, таким чином, у справі не було передбачених законом виключних випадків, коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 10 травня 2018 року у справі № 918/323/17, від 20 вересня 2018 року у справі № 924/1237/17, від 19 липня 2018 року у справі № 822/1169/17.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без розгляду, відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 189, 257, 260 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Клопотання представник відповідача Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про залишення позовної заяви без розгляду – задовольнити.

Позовну заяву заступника прокурора Харківської області в інтересах держави в особі Державного агентства лісових ресурсів України, Державного підприємства «Вовчанське лісове господарство» до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування рішення органу виконавчої влади, визнання недійсним договору оренди землі, повернення земельної ділянки, третя особа – Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру – залишити без розгляду з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно – телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Вовчанський районний суд Харківської області.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя –