Постанова № 84751, 22.08.2006, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

22 серпня 2006 р. Справа № 5/325-А

За позовом: ТОВ „Фішер-Мукачево” м.Мукачево

До відповідача: Мукачівської ОДПІ м.Мукачево

про визнання недійсними податкового повідомлення-рішення від 14.08.2006р. №002022340/0

Суддя О.С.Йосипчук

за участю представників сторін:

позивача: Яцишин О.Є. –представник, Коцібан С.М. - представник

відповідача: Скальський Є.В. - представник

Розглянувши матеріали справи за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” м.Мукачево до Мукачівської ОДПІ про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 14.08.2006р. №002022340/0

Встановив:

Позивач просить визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 14.08.2006р. №002022340/0, яким Мукачівською ОДПІ встановлено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2006 року у сумі 837045 грн.

Оскаржуваний акт податкового органу прийнято на підставі акту перевірки від 11.08.2006р. №606/23-01/22073637, згідно з яким позивач, подаючи декларацію по ПДВ за травень 2006 року, припустився порушення п.7.7.2. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість” в частині визначення сум бюджетного відшкодування, які не були сплачені постачальникам товарів, робіт послуг.

Такий висновок податкового органу ґрунтується на дослідженні порядку сплати позивачем ПДВ у спірному періоді, а також порядку формування ним податкового кредиту.

Як вбачається із акту перевірки із всієї задекларованої позивачем у травні 2006 року суми бюджетного відшкодування, податковим органом визнано належною до відшкодування суму 262346 грн., що є сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду, яка фактично була сплачена коштами постачальникам товарів.

Іншу суму бюджетного відшкодування, яку позивач відобразив у декларації з ПДВ за травень 2006 року (670824 грн.) відповідач не визнав. Означена сума 670824 грн. бюджетного відшкодування виникла внаслідок погашення векселів, виданих на суму податкового зобов’язання у попередніх періодах у зв’язку із здісненням позивачем імпортних операції. За твердженням податкового органу, позивач не вправі відносити ці суми до податкового кредиту по тій причині, що оформлене векселями податкове зобов’язання позивача на суму 670824 грн., було погашене не коштами, а внаслідок зменшення сум бюджетного відшкодування на дату поставки податкового векселя органу митного контролю.

Крім того, відповідачем не визнано в якості бюджетного відшкодування суму 166221 грн. ПДВ, що виникла внаслідок оплати послуг, отриманих від нерезидента.

Відповідач проти позову заперечує з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема посилається на п.7.7.2. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість”, згідно з яким бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від’ємного значення, яка дорівнює сумі податку фактично сплаченій отримувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів. І, оскільки, ПДВ, який включено до податкового кредиту у травні 2006 року не було фактично сплачено коштами у попередніх періодах, сума 837045 грн. не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши подані по справі доказові матеріали, щодо спірного питання,

Суд задовольняє позов, виходячи з наступного:

У ході судового слухання справи було встановлено, що підприємство позивача є абсолютним експортером продукції власного виробництва, з огляду на що, діяльність ТОВ „Фішер-Мукачево” пов’язана із систематичним відшкодуванням ПДВ із державного бюджету.

Здійснюючи імпорт сировини та матеріалів на митну територію України, позивач користується правом оформлення зобов’язань по ПДВ з імпорту податковими векселями.

У відповідності до ч.1 п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” платники податку при імпорті товарів на митну територію України, за умови оформлення митної декларації (за винятком тимчасової чи неповної, періодичної чи попередньої декларації), можуть за власним бажанням надавати органам митного контролю податковий вексель на суму податкового зобов'язання зі строком погашення на тридцятий календарний день з дня його поставки органу митного контролю.

При цьому, оформлені векселями податкові зобов’язання по сплаті ПДВ при імпорті матеріальних цінностей на митну територію України, позивач правомірно погашав за рахунок належних до відшкодування сум ПДВ, що облікуються на картці особового обліку з ПДВ в податковій службі, як це передбачено ч.7 п.11.5. ст..11 Закону України „Про податок на додану вартість”.

Згідно діючого законодавства, податковий вексель вважається погашеним та платник податку має право на включення до складу податкового кредиту суми зобов'язань по податковому векселю у наступному звітному (податковому) періоді (ч.7 п.11.5 ст.11 Закону України „Про ПДВ”).

Описаний вище порядок погашення податкових векселів та послідуюче віднесення сум погашених ПДВ до складу податкового кредиту у наступному звітному періоді також передбачено Порядком випуску, обігу та погашення векселів, які видаються на суму податку на додану вартість при імпорті товарів на митну територію України", затверджений Постановою КМУ № 1104 від 1.10.1997року зі змінами та доповненнями, згідно з яким платник податку може за самостійним рішенням достроково погасити податковий вексель шляхом перерахування коштів до бюджету, або заліку суми бюджетного відшкодування, підтвердженого органом державної податкової служби, згідно з поданою ним письмовою заявою (ч.3 п.19 Порядку).

Заявлена до відшкодування у спірному періоді сума 670824грн. ПДВ виникла внаслідок того, що в лютому 2006 року при ввозі на митну територію України сировини та матеріалів наше позивачем видано видає податкові векселі, сума яких, становить 420683,37 грн. Векселі видано зі строком погашення до моменту подачі Декларації за лютий 2006 року, тобто до 20 березня 2006 року.

Вказані суми були погашені внаслідок подання позивачем 03.03.2006р. заяви про погашення цих векселів з сум бюджетного відшкодування, що облікуються в картці особового обліку з ПДВ. Внаслідок погашення векселів, у відповідності до п.11.5 ст.11 Закону України „Про податок на додану вартість” позивач правомірно включає до складу податкового кредиту у квітні 2006 року.

Наступні зобов’язання по ПДВ з імпорту було оформлено позивачем березні 2006 року зі строком їх погашення їх, що настає 20.04.2006р. після терміну подачі Декларації з ПДВ до податкового органу ( 20 квітня). Сума цих зобов’язань становить 250 141 грн, і цю суму, згідно Закону, Порядку та Методичних рекомендацій також включено позивачем до податкового зобов'язання за березень 2006 року, що знайшло своє відображення в рядку 19.2 Декларації.

Таким чином, у декларації по ПДВ за квітень 2006 року (рядок 2.2) відображено суму 670 824 , яка складається з 420 683 грн , погашених заявою про зарахування в оплату цієї суми належного підприємству бюджетного відшкодування, та 250 141 грн - суму векселів, видану в березні та включену в Декларації за березень до податкового зобов"язання.

Таким чином, за результатами декларації за квітень у утворюється сума до відшкодування з бюджету в розмірі 1 141 287, тобто будь-якого об’єкту сплати до бюджету не виникає.

В наступному податковому періоді, тобто в Декларації за травень, ця сума відображається в рядку 23 , а за тим в рядку 24 , позаяк результат травня ( рядок 21) також має від’ємне значення.

На підставі додатку 3 „Розрахунок бюджетного відшкодування" далі до декларації за травень 2006 року в рядок 25, „ сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню", відноситься сума 1 099 391 грн., яка є сумою податкового кредиту попереднього податкового періоду, що фактично сплачена одержувачем товарів у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів, і складається вона із сплати за товари (послуги), придбані на митній території України -262 346 грн., послуги, отримані від нерезидента - 166 221 грн., погашені податкові векселі за рахунок бюджетного відшкодування, що дають право на збільшення податкового кредиту в поточному звітному періоді - 670 824 грн.

Що стосується висновку податкового органу –відповідача у справі про неправомірність бюджетного відшкодування у сумі 166221 грн. ПДВ, що виникла внаслідок оплати послуг, отриманих від нерезидента, суд констатує наступне.

Згідно п.10.1 позивач виступає особою, що відповідальна за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету при наданні послуг нерезидентом.

Відповідно до п. 7.3.6 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість” датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

У відповідності до п.5.5. Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, позивач в рядку 7 в декларації за березень 2006 року відобразив суму послуг, отриманих від нерезидента в сумі 831 103 грн. і, відповідно нарахував ПДВ в сумі 166 221 грн.

Згідно з п.7.5.2. Закону України „Про податок на додану вартість” податковий кредит у спірній ситуації виникає по даті сплати податку за податковими зобов’язаннями. Оскільки, подаючи декларацію за березень з від’ємним результатом до податкового органу, позивач фактично сплатив за всіма нарахованими зобов’язаннями,то в наступному місяці , в квітні, він правомірно відніс таку суму до податкового кредиту ( рядок 12.4 декларації за квітень 2006 року (послуги, отримані від нерезидента").

Згідно пп.7.4.1 Закону та пункту 5.7 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, до розділу II "Податковий кредит" (рядки 10 - 15 декларації) включаються обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, зважаючи на викладене вище, позивачем дотримано приписи норм права, що встановлюють механізм нарахування та сплати ПДВ, нарахованого на суму послуг, отриманих від нерезидента.

Посилання відповідача на п.7.7.2. ст..7 Закону України „Про податок на додану вартість не приймається судом до уваги в силу викладеного вище.

Крім того, відповідно до ч.1 п.7.7.2. ст..7 Закону України „Про ПДВ” цей пункт закону застосовується у випадку, коли сума бюджетного відшкодування визначена, відповідно до п.7.7.1. ст..7 Закону, тобто як різниця між сумою податкового зобов’язання звітного періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду, показники якого формуються на підставі податковий накладних, в той час, як податковий кредит позивача правомірно сформовано у відповідності до п.7.3.-7.5. ст..7 та п.11.5. ст.11 цього ж Закону.

Отже, зважаючи на викладене вище, суд констатує підставність вимог позивача.

Керуючись ст.ст. 84, 160-163 КАС України,

Суд постановив:

1. Позов задоволити.

Визнати протиправним у повному обсязі податкове повідомлення-рішення повідомлення-рішення від 14.08.2006р. №002022340/0 прийняте Мукачівською ОДПІ по відношенню до Товариства з обмеженою відповідальністю „Фішер-Мукачево” м.Мукачево.

Постанова набирає чинності протягом 10-ти днів з дня складення в повному обсязі відповідно до ст.ст. 254, 186, 160 Кодексу адміністративного судочинства України і може бути оскаржена до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя О.С.Йосипчук