Рішення № 84746941, 26.09.2019, Радомишльський районний суд Житомирської області

Номер провадження 2-а/289/17/19

Справа №289/661/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.09.2019 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі головуючого судді Луньової Д.Ю., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Радомишльського районного суду Житомирської області з даним адміністративним позовом щодо оскарження постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області № 21 від 12.04.2019, просить суд визнати вказану постанову протиправною та скасувати.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що постановою від 12.04.2019 № 21 адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області на позивача було накладено стягнення у вигляді штрафу 850,00 грн. за порушення ст. 152 КУпАП.

Вважає дану постанову протиправною та необґрунтованою, прийнятою з порушенням вимог ст. 33 КУпАП, а саме при накладенні стягнення відповідачем не враховано характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність. Крім того, порушені права позивача на участь у розгляді справи, її не було повідомлено про дату, час та місце розгляду адміністративної справи, тому вона не могла скористатися правами, визначеними ст. 269 КУпАП. Зазначає, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо змісту постанови, так як не містить опису обставин, установлених під час розгляду справи, зазначення нормативного акту, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення.

До того ж, позивачем заявлено клопотання про поновлення строків на подачу до суду адміністративного позову щодо оскарження даної постанови.

Ухвалою суду від 05.07.2019 поновлено ОСОБА_1 строк на звернення до суду із вказаною позовною заявою, відкрито провадження в справі та визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Також даною ухвалою суду було визначено строки для подання сторонами відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив, заперечення.

10.07.2019 на електронну адресу суду надійшов відзив відповідача (на паперових носіях надійшов до суду 11.07.2019), в якому останній просить відмовити у задоволенні заявлених вимог позивача з посиланням на їх незаконність, безпідставність та необґрунтованість з наступних підстав.

Так, відповідач вказує на відсутність поважних причин пропуску позивачем строку на оскарження постанови, оскільки адміністративною комісією при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради листом від 08.04.2019 за вих. № 01-22/980 позивача було повідомлено про розгляд 12.04.2019 справи про вчинене нею правопорушення. Справу було розглянуто 12.04.2019 і в цей же день направлено позивачу супровідним листом прийняту адміністративною комісією постанову № 21. До того ж, позивач зверталась до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради із заявою від 19.04.2019 щодо надання їй для ознайомлення засвідчених копій матеріалів засідання адміністративної комісії від 12.04.2019, а 25.04.2019 нею отримано копію протоколу засідання адміністративної комісії № 7 і зазначено, що всі інші матеріали адміністративної справи про притягнення її до адмінвідповідальності вона має, про що свідчить її заява від 25.04.2019. Однак, із позовом позивач звернулася до суду 02.05.2019, при цьому не надала доказів на підтвердження поважності пропуску строків оскарження постанови, а тому відповідач вважає, що позивачем пропущено строк на оскарження постанови.

Крім того, відповідач у відзиві зазначає, що позивача про дату, час та місце розгляду відносно неї адміністративної справи було повідомлено належним чином не пізніше як за три доби до дня розгляду справи, а саме листом від 08.04.2019, однак, остання на засідання не з`явилася, будь-яких пояснень не надала. Під час розгляду адміністративної справи вина позивача була підтверджена протоколом про адміністративне правопорушення від 27.03.2019 № 5, зі змісту якого «видно, що громадянка - порушила державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пунктів, правила благоустрою території населених пунктів, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 152 КУпАП».

У відзиві зазначено, що з огляду на те, що позивач є суб`єктом підприємницької діяльності, на неї накладено штраф у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що відповідає санкції ст. 152 КУпАП. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що постанова містить об`єктивну сторону правопорушення, яка полягає в порушенні державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів, а отже існує склад правопорушення, за вказаних обставин відповідач вважає, що відсутні належні та достатні докази для визнання оскаржуваної постанови необґрунтованою, прийнятою з допущенням порушень прав позивача.

12.07.2019 через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив, в якому остання зазначає, що посилання відповідача на пропущення строків позивачем на звернення до суду щодо оскарження постанови недоцільні, оскільки судом даний строк було поновлено ухвалою від 05.07.2019. Щодо повідомлення позивача про день та час розгляду адміністративної справи відповідачем вказує, що надане відповідачем повідомлення від 08.04.2019 за вих. № 01-22/980 жодним чином не доводить належне повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи відносно неї, оскільки відповідачем не надано доказів як на підтвердження відправлення вказаного повідомлення, так і на підтвердження своєчасності отримання позивачем останнього. До того ж, позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи в якості доказів витрат на професійну правову допомогу копій договору про надання правової допомоги від 22.04.2019, акту приймання-передачі від 12.07.2019, квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.07.2019 № 13, витягу з ЄРАУ.

Клопотання від будь-кого із сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходили.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових чи службових осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 286 КАС України, позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).

Згідно з ч. 1 ст. 121 КАС України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Враховуючи, що судом ухвалою від 05.07.2019 поновлено позивачу строк на подачу до суду адміністративного позову щодо оскарження постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області № 21 від 12.04.2019, суд не може прийняти до уваги твердження відповідача щодо пропущення позивачем строків на оскарження постанови.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень, суд зобов`язаний перевіряти їх на відповідність усім зазначеним вимогам, надаючи оцінку мотивам та підставам, які були покладені в основу такого рішення.

Відповідальність за ст. 152 КУпАП настає за порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів.

Предметом судового дослідження в даному випадку є правомірність дій суб`єкта владних повноважень щодо встановлення адміністративного правопорушення, законність та обґрунтованість постанови про адміністративне правопорушення.

Як встановлено з матеріалів справи, оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП, прийнята у зв`язку з порушенням нею державних стандартів норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів правила благоустрою території населених пунктів (а.с.5).

Відповідно до ст.ст. 213, 218 Кодексу України про адміністративні правопорушення, справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад, передбачені ст. 152 КУпАП.

Так, 12.04.2019 на засіданні адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області було прийнято рішення про накладення на гр. ОСОБА_1 , яка порушила державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пунктів і цим порушила ст. 152 КУпАП, адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 850,00 грн., що підтверджується постановою № 21 про накладення адміністративного стягнення адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області від 12.04.2019.

Підставою для винесення вказаної постанови зазначено протокол про адміністративне правопорушення від 27.03.2019, складений інспектором з благоустрою Радомишльської міської ради, в якому встановлено, що ОСОБА_1 порушила державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою населених пунктів і цим порушила ст. 152 КУпАП.

Правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначені у Законі України «Про благоустрій населених пунктів».

Приписами ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Ст. 9 КУпАП передбачено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

При цьому суд звертає увагу на ту обставину, що в оскаржуваній постанові не зафіксовано обставин, установлених при розгляді справи, що відображають, які саме протиправні, винні (умисні чи необережні) дії чи бездіяльність інкримінуються ОСОБА_1 , за які передбачено адміністративну відповідальність за ст. 152 КУпАП, не зазначено, які саме державні стандарти, норми і правила у сфері благоустрою порушені позивачем, відсутні посилання на конкретні правові норми у сфері благоустрою, які регулюють відповідні відносини у цій сфері та порушені позивачем, та чи має місце вина ОСОБА_1 , що являється невід`ємною ознакою складу адміністративного проступку.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, окрім цього згідно ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ці обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до вимог ст. 293 КУпАП та роз`яснень, викладених в пункті 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.06.1988 № 6 "Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення", орган (посадова особа) при розгляді скарги або протесту на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови. Суд повинен перевірити: чи накладено адміністративне стягнення правомочним органом; чи є в діях даної особи ознаки проступку, за який законом передбачена адміністративна відповідальність, і вина у його вчиненні; чи не сплив строк давності для притягнення до адміністративної відповідальності; чи правильні висновки органу (посадової особи), який виніс постанову, про тяжкість вчиненого проступку і обтяжуючі обставини; чи враховані пом`якшуючі обставини, майновий стан винного.

Таким чином, з огляду на предмет спору у цій справі, саме на відповідача покладено обов`язок довести правомірність притягнення позивача до адміністративної відповідальності.

Всупереч наведених вище норм чинного законодавства, відповідачем, на якого у справах даної категорії покладено обов`язок доведення правомірності свого рішення, не спростовано стверджень позивача щодо своєчасного повідомлення про день та час засідання адміністративної комісії, що призвело до порушення прав позивача, визначених в ст. 268 КУпАП, так само як і не доведено факту вчинення самого правопорушення особою, яка згідно постанови № 21 від 12.04.2019 була притягнута до адміністративної відповідальності.

У відповідності до ч.1 ст. 268 КУпАП, справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідач як на підставу своїх заперечень посилається на те, що позивачеві було направлено повідомлення про розгляд справи, однак, жодного належного доказу сповіщення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суду не надано.

Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч. 1 ст. 90 КАС України).

Відповідач у ході розгляду справи не довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, робить висновок, що винесена адміністративною комісією при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради постанова № 21 про накладення адміністративного стягнення від 12.04.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, є протиправною і у відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України підлягає скасуванню.

Виключний перелік органів, уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення міститься в статті 213 КУпАП, до яких відносяться як суди, так і органи Національної поліції. Проте, розмежування підвідомчості спорів між даними органами зазначене у статтях 218, 221 КУпАП.

Згідно приписами ст. 218 КУпАП, розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачених ст. 152 КУпАП, відноситься до компетенції адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад, сільських, селищних рад та не передбачає повноваження судів розглядати дані справи в розумінні глави 22 КУпАП.

За результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП, адміністративні комісії при виконавчих органах міських рад, сільських, селищних рад виносять постанову (частина 1 статті 283 КупАП). Відповідно до частини 1 статті 284 КупАП, по справі про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить одну з таких постанов: 1) про накладення адміністративного стягнення; 2) про застосування заходів впливу, передбачених статтею 24-1 цього Кодексу; 3) про закриття справи.

Таким чином, виключне право виносити одну із вищевказаних постанов по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП належить адміністративним комісіям при виконавчих органах міських рад, сільських, селищних рад та належить до дискреційних повноважень останніх.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право:

1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення;

2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи);

3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення;

4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

Суд, розглядаючи спір у порядку адміністративного судочинства, у справах про адміністративні правопорушення, перелік яких зазначений у статті 218 КУпАП, не вправі перебирати на себе повноваження адміністративних комісій при виконавчих органах міських рад, сільських, селищних рад, які законодавством віднесені до компетенції цього органу та виносити одну з постанов, визначених статтею 284 КУпАП замість вказаного суб`єкта владних повноважень, що виключатиме втручання суду у дискреційні повноваження останнього.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 16.07.2018 по справі № 520/6459/17 та по справі №214/2517/17, які суд, відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, враховує при виборі та застосуванні норм права до спірних правовідносин.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про скасування оскаржуваної постанови та направлення справи про адміністративне правопорушення відносно позивача на новий розгляд до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Згідно з ч. 3 ст. 132 КАС України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду.

Частиною 2 ст. 133 КАС України, визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги

При цьому встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодовуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В силу ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно зі ст. 143 КАС України, суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Аналіз наведених норм дає суду підстави дійти висновку про те, що витрати сторони на правничу допомогу мають бути фактично понесеними (здійсненими) та підтвердженими відповідними належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Так, в матеріалах справи наявні копії договір про надання правової допомоги від 22.04.2019, який укладено між ОСОБА_1 та адвокатом Жуком Ю.Б., акт приймання-передачі наданих послуг по договору про надання правової допомоги від 12.07.2019 та детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у справі № 289/661/19 з яких вбачається, що година роботи адвоката становить 20 % мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на день надання правової допомоги. Адвокатом на опрацювання законодавчої бази, оформлення позовної заяви з додатками, підготовки заяви про поновлення строків звернення до суду та оформлення відповіді на відзив витрачено 6 годин, за які гонорар (вартість послуг) становить 5 007,60 грн. Також суду надано копію квитанції до прибуткового касового ордера № 13 від 12.07.2019, який підтверджує факт оплати ОСОБА_1 адвокату Жуку Ю.Б. 5 007,60 грн. на підставі акту приймання-передачі від 12.07.2019.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Керуючись ст. ст. 2, 5-10, 72-77, 134, 139, 143, 242-246, 257, 268-272, 286 КАС України,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області про визнання протиправною та скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову № 21 від 12.04.2019 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 гривень за адміністративне правопорушення, передбачене ст. 152 КУпАП.

Надіслати справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст. 152 КУпАП на новий розгляд до адміністративної комісії при виконавчому комітеті Радомишльської міської ради Житомирської області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області (Соборний майдан, 12, м. Радомишль, Житомирська обл., 12201, код ЄДРПОУ 25923935) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката 5 007,60 грн.

На підставі ч. 2 ст. 271 КАС України копії рішення невідкладно надіслати учасникам справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до ст. 286 КАС України апеляційну скаргу на судове рішення може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду з урахуванням приписів підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя /підпис/ Д. Ю. Луньова

Згідно з оригіналом

Суддя Д. Ю. Луньова

"___" _____ 20 __

(дата засвідчення копії)