Рішення № 84743120, 02.10.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

02 жовтня 2019 року № 640/4692/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі

головуючої судді - Добрівської Н.А.,

за участю секретаря судового засідання - Шаповалової К.В.,

та представників сторін:

від позивача - Гаврилюка А.В.,

від відповідача - Корнейчука О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд»

до Офісу великих платників податків ДФС

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі - позивач, ТОВ «Сільпо-Фуд») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Офісу великих платників податків ДФС (далі - відповідач, Офісу ВПП ДФС) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 04.12.2018 за №0005154401, №0005164401, №0005174401, №0005184401, №0005194401.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки є безпідставними, не підтверджені належними та допустимими доказами, зроблені з порушенням вимог чинного законодавства. Також, позивач зазначив, що висновки контролюючого органу щодо нереального характеру господарських операцій позивача із контрагентами СГ ТОВ «Урожай» спростовуються належним чином оформленими первинними документами. На думку позивача, наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів в ланцюгу відносин не є підставою для висновків контролюючого органу про порушення ТОВ «Сільпо-Фуд» податкового законодавства. В акті перевірки не зазначено посилання на докази, які підтверджують наявність кримінального провадження №3017100110000090 від 02.11.2017, чим порушено вимоги наказу Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015. В акті перевірки зазначається, що в ході її проведення отримані висновки експерта, щодо проведення судової експертизи відділом технічних досліджень документів та почерку лабораторії криміналістичних видів досліджень Київського Науково-дослідного експертно-кримінального центру МВС України м. Київ, однак, в рамках проведення перевірки ТОВ «Сільпо-Фуд» жодних експертиз не проводилося. Таким чином, на думку позивача, оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки податкові повідомлення-рішення прийнято правомірно та у відповідності із вимогами законодавства в результаті виявлених під час перевірки порушень. За твердженням відповідача, встановлені під час проведення перевірки обставини вказують на те, що господарські операції позивача з СГ ТОВ «Урожай» не мали реального характеру, з урахуванням неможливості на підставі податкової інформації встановити по ланцюгу постачання джерело походження товару, придбаного позивачем у контрагента, що не надає можливості підтвердити фактичний розмір понесених витрат за спірними операціями.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2019 відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження.

У підготовчому засіданні 01.07.2019 судом постановлено ухвалу про закінчення підготовчого провадження і призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити з викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях підстав.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав і заперечив проти його задоволення.

Заслухавши наведені в обґрунтування позову доводи представника позивача, а також заперечення представника відповідача по суті позовних вимог, ознайомившись з письмовими позиціями учасників справи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і заперечення, оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд встановив наступне.

Офісом ВПП ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Сільпо-Фуд» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до державного бюджету України по операціях з ТОВ «Урожай» за період з 01.08.2017 по 31.10.2017, із відповідним відображенням їх у податковій звітності з ПДВ та податку на прибуток підприємств, за результатами якої складено акт №3430/28-10-44-01/40720198 від 08.11.2018.

В ході перевірки було встановлено порушення позивачем вимог:

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення об'єкту оподаткування за 2017 рік в сумі 130799897,00 грн, занижено податок на прибуток за 2017 рік в сумі 31205539,00 грн;

- пунктів 44.1, 44.6 статті 44, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3 статті 198, пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 22133394,00 грн, завищено від'ємне значення, що зараховуються до складу податкового кредиту наступного звітного періоду на суму 16725006,00 грн.

Підставою для такого висновку, слугувало те, що згідно проведеного аналізу СГ ТОВ «Урожай» відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних та отриманої податкової інформації не можливо встановити джерело походження товару (не простежується ланцюг подальшого придбання товару). Відповідно даних Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «Мрія-К», документально оформило податкові накладні на СГ ТОВ «Урожай», який в подальшому документально відобразив реалізацію товару на ТОВ «Сільпо-Фуд», походження якого не можливо встановити (відбувається обрив ланцюга, встановити виробника не можливо) та здійснювало придбання товару, походження якого не можливо встановити. Відповідно отриманих документів від ТОВ «Сільпо-Фуд» неможливо підтвердити фінансово-господарську діяльність щодо придбання товару/послуг у СГ ТОВ «Урожай» (документи надані не в повному обсязі, а ті що надані оформлені з порушеннями). На думку відповідача, сам факт наявності у ТОВ «Сільпо-Фуд» податкової накладної та інших облікових документів, виписаних від імені постачальника, не є безумовним доказом реальності господарських операцій з ним, якщо інші обставини свідчать про недостовірність інформації в має саме факт поставки тим постачальником, який вказаний в первинних документах, наданих платником податків на підтвердження задекларованих сум податкового кредиту. Отже, товари оприбутковані ТОВ «Сільпо-Фуд» в оборотно-сальдовій відомості по рахунку 631 не могли бути отримані від СГ ТОВ «Урожай», а отримувались від невстановлених осіб, від невідомих джерел придбання, що не надає можливості підтвердити фактичний розмір понесених витрат.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 04.12.2018:

- №0005154401, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ в розмірі 16725006,00 грн;

- №0005164401, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з ПДВ в сумі 22133394,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 5533349,00 грн;

- №0005174401, яким позивачу збільшено суму грошове зобов'язання з податку на прибуток в сумі 31205539,00 грн та нараховано штрафні (фінансові) санкції 15602770,00 грн;

- №0005184401, яким позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 130799897,00 грн;

- №0005194401, яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 510,00 грн.

Не погоджуючись з висновками контролюючого органу, викладеними в акті перевірки та прийнятими на їх підставі податковими повідомленнями-рішеннями ТОВ «Сільпо-Фуд» звернулось до суду із даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи доводи сторін, суд, при вирішенні питання щодо відповідності рішень відповідача вимогам законодавства, бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податкового обов'язку.

Як встановлено положеннями пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку, окрім іншого, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України. Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, або дата відвантаження товарів. База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

У пункті 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

У пункті 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України визначено, що об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

- зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

- збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Аналіз положень пунктів 44.1, 44.2 статті 44, пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України свідчить, що платник податку на прибуток підприємств з метою визначення об'єкта оподаткування - прибутку визначає фінансовий результат до оподаткування (прибутку або збитку) шляхом коригування (збільшення або зменшення), використовуючи дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування. При цьому показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат доходів, витрат та фінансового результату у фінансовій звітності підприємства визначаються відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності.

Відповідно до пункту 5 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України №318 від 31.12.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 за №27/4248 (зі змінами) (далі Положення №318), витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов'язань.

У пунктах 6, 7 розділу «Визнання витрат» зазначеного Положення №318 визначено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені. Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Згідно з пунктом 10 розділу «Склад витрат» цього Положення №318 собівартість реалізованих товарів визначається за Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Відповідно до пункту 11 розділу «Склад витрат» цього Положення №318 собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг) складається з виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних загальновиробничих витрат та наднормативних виробничих витрат.

До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) включаються:

- прямі матеріальні витрати;

- прямі витрати на оплату праці;

- інші прямі витрати;

- змінні загальновиробничі та постійні розподілені загальновиробничі витрати.

Перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) установлюються підприємством.

Виходячи з положень абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Аналіз вказаних норм законів свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством, що передбачено у пункті 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За змістом абзацу 11 частини першої статті 1, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, перелік яких визначено у цій нормі.

Таким чином, у податковому обліку понесені витрати на придбання товарів/послуг мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, які містять відомості про господарську операцію, підтверджують її фактичне здійснення.

До первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, які за змістом відповідають вимогам закону та які відображають реальні господарські операції.

Водночас нереальність господарських операцій з придбання платником податку товарів/послуг має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, обумовлених лише посиланням на недостатність у контрагента покупця послуг трудових ресурсів.

Судом встановлено, що між позивачем (Покупець) та СГ ТОВ «Урожай» (Постачальник) укладено договір поставки №01/08/17/ФО32 від 01.08.2017, згідно умов якого Постачальник зобов'язується здійснити поставку товару, а покупець, прийняти та оплатити поставлений товар.

Відповідно до пункту 2.2 договору поставки, кількість та якість товару, графік поставки, місце поставки та інші умови поставки окремої партії товару визначається сторонами в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що розрахунки здійснюються Покупцем за кожну партію поставленого Товару. Перерахування грошових коштів здійснюється на поточний рахунок постачальника вказаний у Договорі.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що умови оплати Товару та ціна визначається Сторонами в Специфікаціях. Протягом передбаченого строку оплати Товар може оплачуватися частинами.

Згідно специфікацій №1, №2 та №3 до договору поставки №01/08/17/ФО32 від 01.08.2017 поставлено пшеницю 5-го та/або 6-го класу, українського походження, врожаю 2017 року; специфікацій №4 та №5 договору поставки №01/08/17/ФО32 від 01.08.2017 поставлено кукурудзу 3-го класу, українського походження, врожаю 2017 року.

Також, згідно вищезазначених специфікацій базисна умова постачання товару: EXW (відповідно до Инкотерм 2010) - EXW Одеський морський торгівельний порт зерновий/зерновий склад ТОВ «Олімпекс Купе Інтернешнл».

На підтвердження виконання умов договору позивачем надано копії: договору поставки №01/08/17/ФО32 від 01.08.2017 та специфікації до нього; видаткові накладні №86 та №87 від 31.08.2017, №101 та №99 від 30.09.2017, №115 від 15.10.2017, №121 від 16.10.2017, №122 від 17.10.2017; податкові накладні №17 та №18 від 31.08.2017, №18 та №19 від 30.09.2017, №3 від 15.10.2017, №4 від 16.10.2017, №5 від 17.10.2017; картки аналізу зерна; складські квитанції на зерно.

Крім того, позивачем на підтвердження зберігання поставленого товару на зерновому складі надано договір про надання послуг №010817/ОК12 від 01.08.2017, який укладено між ТОВ «Сільпо-Фуд» в м. Одеса та ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл», даним договором передбачено зберігання сільськогосподарської продукції.

На підтвердження виконання договору надання послуг надано копії: догову про надання послуг №010817/ОК12 від 01.08.2017 та додаткової угоди до нього; акти надання послуг №223 від 12.10.2017, №225 від 24.10.2017, №313 від 28.11.2017, №317 від 07.12.2017; платіжні доручення від 4188807 від 24.11.2017, №4275589 та №4275587 від 17.01.2018.

В подальшому товар, придбаний у СГ ТОВ «Урожай» реалізовано.

Для здійснення реалізації товару було укладено договір комісії №К0108-2 від 01.08.2017, між ТОВ «Олімпекс Купе Інтернейшнл» (Комісіонер) та позивачем (Комітент), згідно якого комісіонер зобов'язується на умовах визначених цим Договором, за дорученням комітента, за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу продукції Комітента, в асортименті та за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а також вчинити інші дії пов'язані з відправкою товарів на експорт.

На виконання умов договору комісії, позивачем надано копії: договору комісії №К0108-2 від 01.08.2017; додаткової угоди №01/11/17 від 01.11.2017; додаткової угоди №04/12/17 від 04.12.2017; специфікації №1 від 01.08.2017; додаткової угоди №1/А до специфікації №1 від 01.08.2017; специфікації №2 від 02.08.2017; додаткової угоди №2/А до специфікації №2 від 02.08.2017; специфікації №33 від 20.09.2017; акта надання послуг №282 від 13.10.2017; рахунку на оплату №245 від 13.10.2017; акта надання послуг №283 від 13.10.2017; рахунку на оплату №246 від 17.10.2017; акта надання послуг №279 від 13.10.2017; рахунку на оплату №242 від 13.10.2017; акта надання послуг №281 від 13.10.2017; рахунку на оплату №244 від 13.10.2017; акта надання послуг №288 від 25.10.2017; рахунку на оплату №251 від 25.10.2017; акта надання послуг №289 від 25.10.2017; рахунку на оплату №252 від 25.10.2017; акта надання послуг №346 від 12.12.2017; рахунку на оплату №292 від 12.12.2017; акта надання послуг №347 від 12.12.2017; рахунку на оплату №293 від 12.12.2017; актів №1-1 прийому-передачі товару на комісію від 10.10.2017, №24 від 10.10.2017; №2-2 від 22.10.2017; №3-1 від 05.12.2017; платіжних доручень №4188808 від 24.11.2017; №4275588 від 17.01.2018; №4291665 від 26.01.2018; звітів комісіонера №1 від 13.10.2017, №2 від 13.10.2017, №3 від 25.10.2017, № 4 від 12.12.2017.

Також, для здійснення реалізації товару було укладено договір комісії №К0108-2 від 01.08.2017, між ТОВ «Підприємство «ВТОРМЕТЕКСПОРТ» (Комісіонер) та позивачем (Комітент), згідно якого комісіонер зобов'язується на умовах визначених цим Договором, за дорученням комітента, за комісійну плату вчинити за рахунок Комітента від свого імені один або кілька правочинів щодо продажу продукції Комітента, в асортименті та за ціною, не нижче узгодженої Сторонами, а також вчинити інші дії пов'язані з відправкою товарів на експорт.

На виконання умов договору комісії, позивачем надано копії: договору комісії №К0108-3 від 01.08.2017; специфікацій №1 від 30.09.2017 та №2 від 17.10.2017; акта надання послуг №37 від 29.11.2017; рахунку на оплату №21 від 29.11.2017; акта надання послуг №39 від 29.11.2017; рахунку на оплату №23 від 29.11.2017; акта надання послуг №38 від 29.11.2017; рахунку на оплату №22 від 29.11.2017; акта надання послуг №40 від 29.11.2017; рахунку на оплату №22 від 29.11.2017; платіжних доручень №4275594 від 17.01.2018; №429166 від 26.01.2018; актів №1-1 прийому-передачі товару на комісію від 23.11.2017; №2-1 від 23.11.2017; вантажно митні декларації; звіти комісіонера №1 від 29.11.2017, №2 від 29.11.2017.

На час виконання договірних відносин сторони були зареєстровані платниками податків на додану вартість, крім того до контролюючого органу була подана податкова звітність.

Суд визнає, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість та формування податкового кредиту повинні бути підтверджені належними і допустимими первинними документами, які відображають реальність спірних господарських операцій і є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Порушень з приводу реєстрації податкових накладних, виписаних постачальниками, у Єдиному реєстрі податкових накладних в акті перевірки не встановлено.

З наведеного слідує, що господарські операції між позивачем та СГ ТОВ «Урожай» здійснювалися в межах господарської діяльності позивача, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджується необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

На час укладення та виконання договору контрагент позивача був зареєстрованим у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, тобто мав достатній об'єм правоздатності для складання первинних документів та укладання будь-яких правочинів.

Відповідно до принципу офіційності податковий орган повинен доводити в суді фіктивність господарської операції як підстави для нарахування платникові податків податкових зобов'язань та правомірності прийняття свого рішення.

У той час, як на підтвердження фактичного виконання господарських зобов'язань позивачем було надано належним чином оформлені первинні документами та доведено, що укладений договір відповідає економічному змісту та діловій меті, а здійснені господарські операції спричинили зміни в структурі активів позивача.

За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків, придбання товарів та послуг з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, правильного обчислення витрат та податкового кредиту, наявності первинних документів, в тому числі податкових накладних, виданих особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, платник податку на додану вартість має право на валові витрати/витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податковий кредит.

Так, валові витрати (витрати) для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарської операції та відмови у формуванні валових витрат (витрат) та податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю.

Застосовуючи зазначені правила оподаткування при оцінці оспорюваних господарських операцій, суд на підставі зібраних у справі доказів встановив, що вони є реальними та підтверджуються долученими до матеріалів справи належним чином оформленими копіями документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та які містять достатні дані про зміст господарських операцій та їх учасників, підтверджують фактичність здійснення таких операцій та проведення розрахунків, а саме: договори, податкові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, банківські виписки.

Контролюючий орган в обґрунтування прийнятих спірних податкових повідомлень-рішень не навів обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки відповідача ґрунтуються на податковій інформації відносно контрагента позивача, а не на аналізі суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, що, в свою чергу, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних операцій за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Не подано відповідачем і жодних доказів на підтвердження недобросовісності ТОВ «Сільпо Фуд» як платника податків або можливої фіктивності його постачальників, як-от: пояснень посадових осіб щодо їх непричетності до фінансово-господарської діяльності очолюваних суб'єктів господарювання, судових рішень, вироків тощо.

Також слід зазначити, що не підтвердження операцій за ланцюгом постачання, відсутність основних засобів у контрагента, так само як і податкова інформація про інші порушення податкової дисципліни, допущені контрагентом платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Контролюючий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже неодноразово була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду, зокрема, у постановах від 26.06.2018 (справа №803/649/15-а), від 31.07.2018 (справа №820/3119/17), від 31.07.2018 (справа №0870/4938/12), від 31.07.2018 (справа №817/1339/17), від 21.05.2019 (справа №804/887/17), від 27.06.2019 (справа №814/1791/13-а).

Так, в контексті спірних правовідносин також належить відмітити рішення Європейського Суду з прав людини у справах «Інтерсплав» проти України (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), у яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.

Провівши відповідну оцінку, Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.

Таким чином, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

З огляду на наведене в сукупності суд приходить до висновку про наявність підстав для визнання протиправними податкових повідомлень-рішень від 04.12.2018 №0005154401, №0005164401, №0005174401, №0005184401, №0005194401 прийнятих відповідачем на підставі висновків, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.

Так, відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов ТОВ «Сільпо-Фуд» підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Керуючись ст.ст.2, 5-11, 19, 73-77, 79, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 04.12.2018 за №0005154401, №0005164401, №0005174401, №0005184401, №0005194401.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (код ЄДРПОУ - 40720198, адреса: вул. Бутлерова, 1, м. Київ, 02090) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 19 210 (дев'ятнадцять тисяч двісті десять) гривень 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (код ЄДРПОУ 39440996, адреса: вул. Дегтярівська, 11, м. Київ, 04119).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено протягом 30 днів з моменту складення повного тексту до суду апеляційної інстанції в порядку, визначеному ст.ст.293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Суддя: Н.А. Добрівська