Рішення № 84742224, 04.10.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2019 р. № 520/7494/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шляхової О.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)", (код ЄДРПОУ 08564618; 64266, Харківська область, Балаклійський район, селище Покровське), третя особа: Північно - Східне Міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (61010. м. Харків. вул. Нетіченська, 14, ЄДРПОУ 40867285) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом, в якому просить суд :

- визнати протиправними дії та Рішення Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» у формі листа від 10.07.2019 року за вих. № 2/2/30-19/К-7 про відмову йому в нарахуванні (проведенні перерахунку з урахуванням 14 календарних років служби) та виплаті (здійснивши доплату між фактично виплаченою та перерахованою) одноразової грошової допомоги саме за 14 календарних років служби;

- визнати протиправним та скасувати наказ Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» №19/ОС-19 від 26.03.2019 року, яким внесені зміни до наказу Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» №І7/ОС-19 від 22.03.2019 року;

- зобов'язати відповідача нарахувати йому (провести перерахунок з урахуванням 14 календарних років служби) одноразову грошову допомогу в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення саме за 14 календарних років служби та виплатити (здійснивши доплату між фактично виплаченою та перерахованою) за результатами перерахунку різницю недоплаченої одноразової грошової допомоги в сумі 38083,17 грн. разовою виплатою;

- стягнути з відповідача судові витрати по справі;

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання відповідача подати у десятиденний строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду;

- звернути рішення суду до негайного виконання.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він з 03.02.2003 року по 08.09.2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ. На момент звільнення, 08.09.2011р., вислуга років складала 8 років 07 місяців 04 дні, у зв'язку з чим права на виплату одноразової грошової допомоги він не набув та не отримував вихідну грошову допомогу. З 12.08.2013 року по 22.03.2019 року він проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України. Згідно наказу відповідача від 22.03.2019 року №17/ОС-19 його було звільнено зі служби за власним бажанням. В цьому наказі зазначено, що для нарахування грошової допомоги при звільненні вислуга років на день звільнення складає 14 років 02 місяці 15 днів. Лише в травні 2019р. він отримав частину вихідної грошової допомоги і тільки за роки служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Він звернувся до відповідача з проханням виплатити йому одноразову грошову допомогу саме за 14 календарних років служби, але листом йому було повідомлено про те, що при оформленні матеріалів для призначення пенсії було встановлено, що він мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби при попередньому звільненні з органів ОВС та про те, що в наказ Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» від 22.03.2019р. №17/ОС-19 наказом від 26.03.2019р. №19/ОС-19 внесені зміни. Фактично вислуга років для нарахування грошової допомоги становить 05 років 07 місяців 10 днів (час проходження служби в органах Державної кримінально-виконавчої служби України без врахування служби в органах внутрішніх справ. Позивач вважає такі дії відповідача неправомірними та такими, що порушують його права.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 02.08.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження у справі в порядку, передбаченому ст.263 КАС України, та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження була надіслана відповідачу, третій особі по справі та отримана ними.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити, зазначаючи, що на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ діючим на той час законодавством не було встановлено обмежень щодо призначення одноразової грошової допомоги залежно від вислуги років. У зв'язку з чим дії державної установи щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги з урахуванням вислуги роки з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби відповідають нормам чинного законодавства.

Від третьої особи по справі - Північно - Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України до суду надійшли пояснення, в яких зазначено, що в наказі від 22.03.2019р. №17/ОС-19, яким позивача було звільнено зі служби за власним бажанням, було допущено технічну помилку стосовно вислуги років для нарахування грошової допомоги при звільненні. У зв'язку з чим до цього наказу було внесено відповідні зміни наказом від 26.03.2019р. №19/ОС-19, згідно якого вислуга років для нарахування грошової допомоги при звільненні складає 05 років 07 місяців 10 днів. Відповідно до вислуги років позивачу була нарахована та виплачена грошова допомога при звільненні в розмірі 25% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Згідно діючого законодавства на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ не передбачалось вимог до стажу служби для отримання грошової допомоги при звільненні та в розумінні ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не особам, які звільняються на пенсію, а які мають право на пенсію за цим Законом. У зв'язку з тим, що позивач при попередньому звільненні набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, вислуга років для виплати даної допомоги при звільненні з ДУ «Покровська виправна колонія (№17)» була визначена правомірно, без урахування періоду служби в органах внутрішніх справ, та виплачена йому в повному обсязі у відповідності до діючого законодавства.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється згідно до вимог ст.229 КАС України.

Дослідивши доводи заяв по суті справи, докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що позивач з 03.02.2003 року по 08.09.2011 року проходив службу в органах внутрішніх справ, що підтверджується відповідним записом в трудовій книжці позивача.

Відповідно до витягу із наказу ГУМВС України в Харківській області від 08.09.2011 №192 о/с майора міліції ОСОБА_1, старшого дільничного інспектора міліції сектору ДІМ Балаклійського РВ ГУ, з 08.09.2011 звільнено у запас Збройних сил за ст.64 "Ж" (за власним бажанням). Вислуга років на день звільнення в календарному обчисленні складала 08 років 07 місяців 04 днів.

Згідно з записом у трудовій книжці позивач з 12.08.2013 року по 22.03.2019 року проходив службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Відповідно до витягу з наказу Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» від 22.03.2019 року №17/ОС-19 майора внутрішньої служби ОСОБА_1, начальника дільниці слідчого ізолятора - начальника відділення соціально-психологічної служби Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)», звільнено зі служби в Державній кримінально-виконавчій службі України 22.03.2019 року за п.7 ч.1 ст.77 Закону України «Про національну поліцію» (за власним бажанням).

Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 14 років 02 місяці 15 днів, у пільговому обчисленні - 21 рік 10 місяців 14 днів, для нарахування грошової допомоги при звільненні 14 років 02 місяці 15 днів.

Наказом Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» від 26.03.2019р. №19/ОС-19 було внесено зміни до наказу від 22.03.2019р. №17/ОС-19, згідно якого вислуга років для нарахування грошової допомоги позивачу при звільненні складає 05 років 07 місяців 10 днів.

Позивач звернувся до начальника Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» та до начальника Північно - Східного Міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України з заявами від 26.06.2019 та від 27.06.2019 відповідно з проханням нарахувати/провести перерахунок з урахуванням 14 календарних років служби та виплатити (здійснивши доплату між фактично виплаченою та перерахованою) йому одноразову грошову допомогу в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення саме за 14 календарних років служби, додавши до заявдовідку ГУНП в Харківській області від 13.06.2019 року №1148, згідно якої позивачу грошова допомога при звільненні з органів внутрішніх справ не нараховувалась та не виплачувалась.

Листами від 10.07.2019 №2/2/30-19/к-7 та № 22-1374-19/к-442 відповідач та третя особа по справі повідомили позивачу, що при оформленні матеріалів для призначення пенсії було встановлено, що згідно матеріалів особової справи, він мав право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби при попередньому звільненні з органів ОВС. Тому вислуга років для нарахування грошової допомоги при звільненні визначена 05 років 07 місяців 10 днів, з урахуванням абз.7 п.10 Постанови КМУ від 17.07.1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» та вимоги ч.6 ст.9 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Суд зазначає, що в даній справі спірним є питання нарахування позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні за період проходження служби тільки у відповідача, без врахування періоду служби в органах внутрішніх справ.

Сторонами не заперечується факт виплати відповідачем ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні, виходячи з вислуги років в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України» від 23.06.2005 №2713-IV (далі - Закон №2713) служба в Державній кримінально-виконавчій службі України є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України.

Згідно ч.8 ст.14 Закону №2713 трудові відносини працівників кримінально-виконавчої служби регулюються законодавством про працю, державну службу та укладеними трудовими договорами (контрактами).

Відповідно до ч.5 ст.23 Закону №2713 на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України «Про Національну поліцію», а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Статтею 102 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII пенсійне забезпечення поліцейських та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення їх зі служби в поліції здійснюються в порядку та на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Суд зазначає, що умови, норми і порядок пенсійного забезпечення та виплата одноразової грошової допомоги після звільнення зі служби громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначаються Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 за №2262-ХІІ (далі - Закон №2262).

Згідно ч.2 ст. 9 Закону №2262 (в чинній редакції, яка діяла на момент звільнення позивача 22.03.2019р.) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, які мають вислугу 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. (Частина друга статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011р.)

Частиною 6 ст.9 Закону №2262 передбачено, що особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, у разі повторного їх звільнення зі служби одноразова грошова допомога, передбачена цією статтею, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.

Кабінетом Міністрів України для забезпечення реалізації норм Закону №2262 прийнята постанова 17.07.1992 №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі - Постанова КМУ №393).

Аналогічне положення закріплено в абзаці четвертому п.10 Постанови КМУ № 393, згідно з якими військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, та мають вислугу 10 років і більше, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. (Абзац четвертий пункту 10 із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 1322 від 21.12.2011)

Згідно з абзацами 7, 8 п.10 Постанови КМУ №393 зазначеним в абзаці першому цього пункту військовослужбовцям, поліцейським і особам рядового і начальницького складу: які звільняються із служби повторно, одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, що при попередньому звільненні не набули право на отримання такої допомоги. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Що стосується питання набуття позивачем права на нарахування і виплату одноразової грошової допомоги при попередньому звільненні з органів внутрішніх справ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2262 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ 08.09.2011 року) особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, при звільненні зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Також положеннями п.10 Постанови КМУ №393 (в редакції, чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ 08.09.2011) передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З наведених положень пункту 10 Постанови №393 вбачається, що виплата одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ не пов'язується з набуттям ними права на пенсію.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що ст. 9 Закону №2262 встановлені дві підстави для виплати одноразової грошової допомоги зазначеним в ній особам: які мають право на пенсію за цим Законом та які звільняються зі служби за власним бажанням, через сімейні обставини або з інших поважних причин.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 18.04.2018 року у справі №804/16182/15.

Крім того, позивач відповідав критерію статті 1-2 Закону №2262 і був особою, яка має право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону.

При цьому, необхідно розуміти, що словосполучення «які мають право на пенсію за цим Законом» - це не особи, які набули право на призначення пенсії, а особи, які взагалі мають право при дотриманні умов визначених у статті 2 Закону. Одноразова грошова допомога при звільненні виплачується не особам, які звільняються на пенсію, а особам, які мають право на пенсію за Законом №2262.

Одноразова грошова допомога при звільненні - це інша соціальна гарантія для осіб, на яких розповсюджуються норми Закону №2262, яка безпосередньо з фактом призначення пенсії не пов'язана.

Так, у ч.2 ст. 9 Закону №2262 (в чинній редакції) прямо зазначено, що право на цю допомогу мають особи при звільненні за власним бажанням та при умові вислуги років 10 років і більше.

Зазначеної вислуги років недостатньо для призначення пенсії відповідно до вимог статті 12 Закону №2262, але є достатньо для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні.

Словосполучення «які мають право на пенсію за цим Законом», яке використано у ч.2 ст. 9 Закону №2262 , не пов'язує виплату одноразової грошової допомоги з призначенням пенсії, а лише обмежує розповсюдженні цієї соціальної гарантії тими особами, які зазначені у статті 1-2 Закону та взагалі мають права на набуття права на призначення пенсії.

Враховуючи наведене, суд вважає, що оскільки позивач на момент звільнення з органів внутрішніх справ 08.09.2011 року був особою, визначеною у статті 1-2 Закону №2262, звільнився зі служби за власним бажанням, при цьому ч.2 ст.9 Закону №2262 не передбачала вимог до стажу служби більше 10 років для отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, ОСОБА_1 при звільненні з органів внутрішніх справ набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні відповідно до вимог ч.2 ст. 9 Закону №2262 в розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

З огляду на вищевказане, суд не приймає доводи позивача про відсутність у нього права на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ 08.09.2011 року у зв'язку з недостатністю у нього на момент звільнення вислуги років, оскільки в ст.9 Закону №2262 (в редакції від 19.06.2011р., чинній на момент звільнення позивача з органів внутрішніх справ 08.09.2011) та п.10 Постанови КМУ №393 була відсутня пряма вказівка на те, що право на призначення та виплату одноразової грошової допомоги виникає за наявності 10 і більше календарних років вислуги.

Зазначене обмеження щодо наявності права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні за наявності вислуги на службі не менше 10 років, встановлене законодавцем в редакції ст. 9 Закону №2262-ХІІ, починаючи з 1 жовтня 2011 року, вже після звільнення позивача з органів внутрішніх справ.

З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що при звільненні позивача зі служби в органах внутрішніх справ за власним бажанням ОСОБА_1 набув право на виплату одноразової грошової допомоги, яка передбачена п.10 Постанови №393 та ст.9 Закону №2262-ХІІ у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Враховуючи наведене, суд в межах спірних правовідносинах зазначає, що набуття позивачем права на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ не надає позивачу право на виплату одноразової грошової допомоги при повторному звільненні зі служби з урахуванням наявної за попередні роки вислуги років, що передбачено ч.6 ст.9 Закону №2262 та абз.7 п.10 Постанови КМУ №393.

Також, суд зазначає, що факт неотримання позивачем одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ у 2011 році, який підтверджено довідкою ГУНП в Харківській області від 13.06.2019 №1148, не є підставою для задоволення позовних вимог до відповідача, оскільки право позивача на отримання одноразової грошової допомоги було порушено при звільненні з органів внутрішніх справ та позивач мав право на звернення до суду з позовом про нарахування та виплату належних йому коштів.

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Таким чином, враховуючи зазначені вище норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства України, та ту обставину, що позивач повторно звільнений зі служби, суд дійшов до висновку, що позивачу правомірно нарахована та виплачена відповідачем одноразова грошова допомога за період календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, незалежно від факту неотримання вказаної допомоги при звільненні вперше.

Суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки зазначені позивачем доводи ґрунтуються на неправильному тлумаченні ним вимог законодавства, та, як наслідок, відсутністю правових підстав для задоволення позову.

У зв`язку з чим позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови нарахування/проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги при звільненні за 14 календарних років служби є такими, що не підлягають задоволенню, за таких обставин інші вимоги позивача, як похідні позовні вимоги - також задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати позивачу не відшкодовуються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 6-11, 14, 139, 243-246, 255, 257-263, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)", (код ЄДРПОУ 08564618; 64266, Харківська область, Балаклійський район, селище Покровське), третя особа: Північно - Східне Міжрегіональне управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України (61010. м. Харків. вул. Нетіченська, 14, ЄДРПОУ 40867285) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду або в порядку, передбаченому п. 15.5 Розділу VII КАС України, а саме - до Другого апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складено 04 жовтня 2019 року.

Суддя Шляхова О.М.