Рішення № 84741594, 03.10.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/4562/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Потоцької Н.В.

за участі секретаря Захарчук О.В.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Размашкіної Н.І.

представника відповідача Марчук О.В.

представника відповідача Голотова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення в частині та висновку службового розслідування в частині,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Одеській області, в якому позивач просить:

визнати протиправним та скасувати пункт « 1» наказу Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області від 19.07.2019 року № 13-де «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності», яким ОСОБА_1 було оголошено сувору догану;

визнати протиправним та скасувати пункти «2» та « 3» Висновку службового розслідування щодо неналежного виконання посадових обов'язків та вимог, викладених у листі начальника Слідчого управління Фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2019 №3 «Про результати роботи у 1 кварталі 2019 року», що виразилось у не направленні кримінальних проваджень до суду протягом січня - червня 2019 року від 17.07.2019 року, затвердженого в.о. начальника ГУ ДФС в Одеській області ОСОБА_5, якими було підтверджено факт неналежного виконання посадових обов'язків ОСОБА_1 та притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани.

Позов вмотивовано наступним.

За результатами службового розслідування 17.07.2019 року складено висновок, яким встановлено, що мало місце неналежне виконання посадових обов'язків та вимог, викладених у листі начальника СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2019 №3 «Про результати роботи у 1 кварталі 2019 року» з боку ОСОБА_1, що виразилось у не направленні кримінальних проваджень до суду протягом січня - червня 2019 року.

Комісія дійшла висновку, що ОСОБА_1 має діюче дисциплінарне стягнення, згідно наказу ГУ ДФС в Одеській області від 05.10.2018 року, йому було оголошено догану, однак ставлення до виконання своїх службових обов'язків він не змінив та продовжує порушувати вимоги начальника СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області та ГСУ ФР ДФС України і тому він заслуговує на притягнення до дисциплінарної відповідальності - оголошення суворої догани.

З висновком Позивач ознайомився 17.07.2019 року.

Наказом Головного управління ДФС в Одеській області від 19.07.2019 року №13-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» позивачу оголошено сувору догану. З наказом Позивач ознайомився 22.07.2019 року.

З висновками службового розслідування та наказом про оголошення сурової догани позивач не погоджується, вважає їх незаконними та необгрунтованими та такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

У висновку службового розслідування, зокрема, зазначено: «Проведеним аналізом роботи відділів розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області у 2 кварталі 2019 року (лист від 01.07.19 № 9) та проведеною оперативною нарадою від 02.07.2019 року встановлено, що... слідчими 3 ВРКП (7 фактично працюючих слідчих) протягом січня-червня 2019 направлено до суду 11 проваджень, однак, у зазначений період слідчим Васюковим А. В. до суду не направлено жодного провадження».

Також, у висновку службового розслідування зазначено: «Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань ДФС України здійснено розрахунок очікуваних результатів роботи слідчих підрозділів та встановлено орієнтир направлення кримінальних проваджень до суду (з обвинувальним актом, а також для звільнення від кримінальної відповідальності), мінімум 1 проваджень в квартал кожним слідчим - практиком.»

У пункті 3 резолютивної частини висновку службового розслідування зазначено: «за порушення вимог пункту 2.4 листа начальника СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2019 року № 3 «Про результати роботи у 1 кварталі 2019 року» та пунктів 2.1., 2.5, 2.14 посадової інструкції старшого слідчого третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області на підставі ст. 14 Дисциплінарного статуту ОВС України... підполковник податкової міліції ОСОБА_1 заслуговує притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення суворої догани.»

Окрім того, відповідно статті 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише па підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 7 КАС України, суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Виходячи з наведеного, слід зазначити, що листи Головного слідчого управління Фінансових розслідувань ДФС України та Слідчого управління Фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області джерелами права - не є, отже, особу не може бути притягнуто до відповідальності за невиконання вимог наведених у ньому.

Верховний суд у постанові від 02 квітня 2019 року по справі №822/1878/18 (адміністративне провадження №К/9901/4668/19), зазначив, що листи міністерств, інших органів виконавчої влади не є нормативно-правовими актами у розумінні статті 117 Конституції України, а відтак не є джерелом права відповідно до статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.

Наведене є додатковим підтвердженням того, що листи структурних підрозділів ДФС України не є нормативно-правовим актом, отже, за невиконання наведеного у них особу не може бути притягнуто до відповідальності.

Фактичне виконання вимог наведених листів, а саме, передача необґрунтованих кримінальних проваджень до суду, навпаки, призведе до порушення як вимог діючого законодавства, так, і завдасть шкоди правам та інтересам фізичних осіб та посадовим особам підприємств, що в свою чергу, призводить до порушення норм Конституції України, КПК тощо.

Також, в оскаржуваних рішеннях зазначено про порушення Позивачем п.2.1, 2.5, 2.14 його посадової інструкції.

Відповідно посадової інструкції, на яку йде посилання в оскаржуваному наказі: «Старший слідчий зобов'язаний: 2.1. Забезпечувати виконання основних завдань та функцій покладених па третій відділ розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області. 2.5. Виконувати рішення слідчого судді, суду, письмові вказівки прокурора і начальника слідчого підрозділу, надані у межах компетенції і в установленій законом формі. 2.14. Виконувати накази, розпорядження, вказівки Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України.»

Звертаю увагу суду, що в наведених пунктах відсутні будь-які посилання на розрахунок очікуваних результатів роботи слідчих підрозділів та орієнтир направлення кримінальних проваджень до суду.

Знову ж таки, виконання листів слідчих органів ДФС України навпаки призвело б до порушення Позивачем норм Конституції України, КПК України та інших нормативно- правових актів.

Більш того, безпосередньо посадовою інструкцією Позивача передбачено, що слідчий зобов'язаний: забезпечувати швидке, повне та неупереджене досудове розслідування у межах установлених КПК України строків (п. 2.2.); забезпечувати реалізацію в повному обсязі права, свобод і законних інтересів усіх учасників кримінального провадження (п. 2.3); дотримуватись вимог Конституції та Законів України про здійсненні досудового розслідування (п. 2.8) тощо.

Отже, виконання листів та обов'язку направлення до суду матеріалів кримінальних провадження щоквартально є взаємовиключною обставиною та суперечить не тільки діючим нормативно-правовим актам, а й вимогам посадової інструкції Позивача.

Окрім того, усі кримінальні провадження по яким на теперішній час ОСОБА_1 здійснюється досудове розслідування передані йому для проведення досудового розслідування у 2019 році. По всім кримінальним провадженням, по яким ОСОБА_1 здійснюється досудове розслідування, слідчі дії проводяться в повному обсязі та проводяться усі можливі дії спрямовані на встановлення істини та збір доказової бази.

Статтею 219 КПК України встановлено, що строк досудового розслідування з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня повідомлення особі про підозру становить: 2) дванадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо злочину невеликої або середньої тяжкості; 3) вісімнадцять місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжкого або особливо тяжкого злочину.

Слід зазначити, що вимоги про необхідність направляти до суду по одному обвинувальному акту в квартал не відповідають вимогам ст. 29. 219 КПК України. По-друге, передання матеріалів кримінального провадження до суду було об'єктивно унеможливлено.

Процесуальні дії

Ухвалою суду від 02.08.2019 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження.

Вказаною ухвалою відповідачу встановлено 15-денний строк з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву. Ухвала отримана відповідачем - 09.08.2019 року.

У встановлений строк, 23.08.2019 р. за вхід. №30387/19, через канцелярію суду відповідач подав відзив на позов.

28.08.2019 року позивачем через канцелярію суду (вхід.№30746/19) подана відповідь на відзив.

04.09.2019 року представником відповідача в судовому засіданні подана відповідь на відзив.

Відзив обґрунтовано наступним.

В наказі ГУ ДФС в Одеській області №13-дс від 19.07.2019 року «Про притягнення до відповідальності» зазначено, що старшому слідчому третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області підполковнику податкової міліції ОСОБА_1 оголошена сувора догана за неналежне виконання своїх службових обов'язків, що виразилось у порушенні пунктів 2.1, 2.5, 2.14 посадової інструкції старшого слідчого третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Відповідно посадової інструкції, на яку йде посилання в оскаржуваному наказі: Старший слідчий зобов'язаний:

2.1. Забезпечувати виконання основних завдань та функцій покладених на третій відділ розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області.

2.5. Виконувати рішення слідчого судді, суду, письмові вказівки прокурора і начальника слідчого підрозділу, надані у межах компетенції і в установленій законом формі

2.14. Виконувати накази, розпорядження, вказівки Головного слідчого управління Фінансових розслідувань ДФС України.

Старший слідчий відповідно до п. 2.5 своєї посадової інструкції повинен виконувати накази, розпорядження, вказівки Головного слідчого управління Фінансових розслідувань ДФС України.

Вказівки Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС надаються різними засобами, в т.ч. і шляхом надсилання листів до слідчих управлінь ГУ ДФС в областях, в яких містяться вимоги щодо виконання службових обов'язків, як наприклад, у вищезазначеному листі ДФС від 14.03.2019 року № 1377/8/15-32.

У вищевказаному листі зазначається, що у значній кількості підрозділів працюють слідчі, які впродовж всього минулого і поточних років не спрямували жодного кримінального провадження до суду, що, крім неналежної роботи самих слідчих, свідчить і про неналежну організацію досудового розслідування їх керівниками у межах повноважень визначених ст.39 КПК України. Результатом неналежної організації досудового розслідування керівниками слідчих підрозділів стає відсутність активності і ефективності у спрямуванні кримінальних проваджень до суду, не забезпечується системність у вказаній роботі, як наслідок-накопичення значного залишку кримінальних проваджень.

При цьому п.4 вказаного листа вимагається:

Проаналізувати показники діяльності кожного слідчого у поточному році та за результатами діяльності у І кварталі 2019 року, разом із звітами, направити до Головного слідчого управління фінансових розслідувань відомості про слідчих, що не забезпечили направлення до суду жодного кримінального провадження, вжиті організаційні заходи і перспективи їх подальшої роботи у наступних звітних періодах, із зазначенням конкретних кримінальних проваджень і чітких строків із завершення розслідування у провадженнях, що ними розслідуються. Бути готовими доповісти з даного питання на наступній нараді за участі керівників регіональних слідчих підрозділів органів ДФС.

ГУ ДФС в Одеській області було проведено аналіз результатів роботи слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області та встановлено, що попри неодноразові вказівки керівництва та вжиті заходи з активізації роботи, результати роботи, окремих слідчих, є досить посередніми.

Так, Головним слідчим управлінням фінансових розслідувань здійснено відповідний розрахунок очікуваних результатів роботи слідчих підрозділів та встановлений орієнтир направлення кримінальних проваджень до суду, який складає спрямування кожним працівником до суду не менше 1 провадження в квартал.

З метою встановлення обставин несумлінного ставлення до службових обов'язків, невиконання вимог Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС, на підставі доповідної записки слідчого управління фінансових ГУ ДФС в Одеській області від 02.07.2019 № 241/11/15-32-01-11 (ОСОБА_6) та протоколу оперативної наради від 02.07.2019, керуючись ст.14 Закону України від 22.02.2006року № 3460-ІУ «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Статут ), ГУ ДФС в Одеській області видано наказ «Про проведення службового розслідування» №5308 від 05.07.2019 р.

На виконання вищезазначеного наказу, ГУ ДФС в Одеській області проведено службове розслідування, в ході якого підтверджено факти неналежного виконання посадових обов'язків та вимог, викладених у листі начальника слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2019№ 3 «Про результати роботи у 1 кварталі 2019року» старшим слідчим Васюковим А.В., що виразилось у не направленні кримінальних проваджень до суду протягом січня-червня 2019року.

І за результатами службового розслідування, згідно з п. 354.4 ст.354 Податкового кодексу України, ст.7,12-14 Статуту видано наказ ГУ ДФС в Одеській області №13-дс від 19.07.2019 року «Про притягнення до відповідальності».

Відповідно до п. 354.4 ст.354 Податкового кодексу України, посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Таким чином, головне управління ДФС в Одеській області діяло в межах та на підставі норм чинного законодавства та ніяким чином не було порушено права позивача.

Відповідь на відзив вмотивована наступним.

На думку позивача, своїм відзивом ГУ ДФС в Одеській області не заперечує, а фактично підтверджує викладене позивачем у своїй позовній заяві.

Так, ГУ ДФС в Одеській області підтверджує, що старшого слідчого Васюкова А.В. було притягнено до відповідальності не за порушення службової дисципліни, що в свою чергу передбачає не дотримання особою Конституції України, нормативно-правових актів Президента України і Кабінету Міністрів України та Присяги працівника органів внутрішніх справ України (працівника податкової міліції), а за порушення листа Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України від 14.03.2019 №1377/8/15-32 «Про вимоги до підрозділів органів ДФС про надання аналізу показників діяльності кожного слідчого за 1-й квартал 2019 року» та листа начальника СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області від 01.04.2019 №3 «Про результати роботи у 1 кварталі 2019 року».

Тобто, Позивача було притягнуто до відповідальності за порушення вимог вищевказаних листів, які нормативно - правовим актом не є.

Отже, за невиконання вказівок наведених у листах слідчих органів ДФС особа відповідальність нести не повинна, що свідчить про безпідставність притягнення Позивача до відповідальності.

Додатково зазначаю, що відповідно до ч. 1 ст. 40 КПК України, слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється.

Саме тому, будь - який вплив на діяльність слідчого або підбурювання його до вчинення тих чи інших дій, призводить до порушення Закону. За недотримання вимог закону, у тому числі, за необґрунтовану або безпідставну передачу матеріалів кримінального провадження до суду, Позивач міг понести відповідальність встановлену Кримінальним кодексом України.

Відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.

Позивач як в своїй позовній заяві, так і в відповіді на відзив зазначає, що його було притягнуто до відповідальності за порушення вимог листів, які нормативно-правовим актом не є.

На що ГУ ДФС в Одеській області повідомляє наступне.

Позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності згідно з п. 354.4 ст.354 Податкового кодексу України та ст..7,12-14 Закону України від 22.02.2006 року № 3460- IV «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України»(далі- Статут) за неналежне виконання своїх службових обов'язків, що виразилось у порушенні пунктів 2.1, 2.5, 2.14 посадової інструкції старшого слідчого третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань Головного управління ДФС в Одеській області.

Так, Відповідно до п. 354.4 ст.354 Податкового кодексу України, посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Стаття 2 Статуту дає поняття дисциплінарного проступку, а саме:

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Взагалі Статут визначає сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень.

Так, відповідно до статті 1 Статуту службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

14.03.2019 року ГУ ДФС в Одеській області отримано лист Начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України №8285/7/99-99-23-01-17.

01.04.2019 року Начальником СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області підписано звіт «Про результати роботи у І кварталі 2019 року», який доведено до особового складу під підпис 05.04.2019 року, що підтверджується Відомістю ознайомлення.

02.07.2019 року, за результатами роботи управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області у ІІ кварталі 2019 року, проведена оперативна нарада, за результатами якої вирішено провести службове розслідування стосовно старшого слідчого 3 ВРКП СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області підполковника податкової міліції ОСОБА_1 за фактом несумлінного ставлення до службових обов'язків та невиконання вимог Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України.

05.07.2019 року прийнято наказ №5308 «Про проведення службового розслідування».

09.07.2019 року ОСОБА_1 надано пояснення.

17.07.2019 року затверджено Висновок службового розслідування.

19.07.2019 року прийнято наказ №13-дс «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності».

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА.

Конституція України

Стаття 19 Конституції України в першому реченні закріплює автономію особистості в її різноманітній життєдіяльності, а у другому реченні містить її королларій, передбачаючи, що держава не може виходити за межі повноважень, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 354.4 ст.354 Податкового кодексу України посадова чи службова особа податкової міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов'язки, несе відповідальність у встановленому законом порядку.

Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» затверджено Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Дія цього Статуту поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Стаття 1. Службова дисципліна

Службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Службова дисципліна в органах внутрішніх справ досягається:

створенням належних умов проходження служби особами рядового і начальницького складу;

набуттям високого рівня професіоналізму;

забезпеченням гласності та об'єктивності під час проведення оцінки результатів службової діяльності;

дотриманням законності і статутного порядку;

повсякденною вимогливістю начальників до підлеглих, постійною турботою про них, виявленням поваги до їх особистої гідності;

вихованням в осіб рядового і начальницького складу високих моральних і ділових якостей;

забезпеченням соціальної справедливості та високого рівня соціально-правового захисту;

умілим поєднанням і правильним застосуванням заходів переконання, примусу, дисциплінарного та громадського впливу;

належним виконанням умов контракту про проходження служби.

Стаття 2. Дисциплінарний проступок

Дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Стаття 4. Накази

Наказ є формою реалізації службових повноважень особи начальницького складу, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа, якій належить його виконати.

Накази можуть даватись як в усній, так і в письмовій формі.

У разі одержання наказу від старшого прямого начальника підлеглий зобов'язаний виконати його та повідомити про це свого безпосереднього начальника.

Скасувати наказ має право тільки начальник, який видав відповідний наказ, або старший прямий начальник.

Накази повинні бути законними, зрозумілими і виконуватися беззаперечно, точно та у визначений строк.

У разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Віддання і виконання наказу, який суперечить закону, або невиконання правомірного наказу тягне відповідальність, передбачену цим Статутом та іншими законодавчими актами.

Стаття 12. Види дисциплінарних стягнень

На осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень:

1) усне зауваження;

2) зауваження;

3) догана;

4) сувора догана;

5) попередження про неповну посадову відповідність;

6) звільнення з посади;

7) пониження в спеціальному званні на один ступінь;

8) звільнення з органів внутрішніх справ.

ВИСНОВКИ СУДУ

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Конституція України (в редакції станом на 30.09.2016 року) містить статтю 124 "…Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.", яка визначає можливість судового захисту за наявності юридичного спору.

Юридичний спір - це юридичний конфлікт між учасниками правовідносин, у якому кожен з учасників правовідносин захищає свої суб'єктивні права. Правові спори виникають внаслідок порушення суб'єктивних прав у результаті протиправних дій, а також у разі невизнання або оспорювання суб'єктивних прав.

Вказана позиція послідовно застосовується Верховним Судом у зв'язку із змінами до Конституції України.

Як зазначає Європейський суд з прав людини у рішенні "Вільхо Ескелінен та інші проти Фінляндії" (2007) особи, що займають посади, пов'язані з виконанням обов'язків щодо захисту загальнодержавних інтересів або з участю у здійсненні визначених публічним правом повноважень, володіють частиною суверенної влади держави. Держава має законний інтерес щодо налагодження з такими службовцями спеціальних відносин, заснованих на вірності та відданості. З іншого боку, щодо інших посад, які не мають у собі аспектів "державного управління", держава не має такого інтересу. Суд зазначив також, що спори, що порушуються державними службовцями, чиї обов'язки є типовим прикладом специфічної діяльності, пов'язані з державною службою, оскільки останні діють як представники державної влади і відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів. Яскравим прикладом такої діяльності є збройні сили та поліція. Суд дійшов висновку, що жодні спори між адміністративними органами та службовцями, які займають посади, пов'язані з виконанням покладених публічним правом повноважень, не входять до сфери застосування пункту 1 статті 6.

Як встановлено судом, 10.10.2018 року першим заступником начальника ГУ ДФС в Одеській області затверджено Посадову Інструкцію старшого слідчого третього відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС в Одеській області.

Відповідно до Інструкції, старший слідчий третього відділу розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області безпосередньо підпорядковується начальнику відділу, має статус службової особи, яка займає відповідальне становище в системі правоохоронних органів і наділена спеціальними, лише їй притаманними, повноваженнями в кримінальному провадженні.

Пункт 2 Інструкції визначає завдання і обов'язки, зокрема:

2.1. Забезпечувати виконання основних завдань та функцій покладених на третій відділ розслідування кримінальних проваджень СУ ФР ГУ ДФС в Одеській області.

2.5. Виконувати рішення слідчого судді, суду, письмові вказівки прокурора і начальника слідчого підрозділу, надані у межах компетенції і в установленій законом формі.

2.14. Виконувати накази, розпорядження, вказівки Головного слідчого управління Фінансових розслідувань ДФС України.

Отже, старший слідчий Васюков А.В. відповідно до п. 2.5 своєї посадової інструкції повинен виконувати накази, розпорядження, вказівки Головного слідчого управління Фінансових розслідувань ДФС України.

Відтак, вимоги, викладені у листі від 14.03.2019 року Начальника Головного слідчого управління фінансових розслідувань ДФС України №8285/7/99-99-23-01-17, є обов'язковими для виконання позивачем.

А тому, твердження ОСОБА_1 про те, що він не повинен виконувати вимоги вказаного листа, оскільки він не є нормативно-правовим актом, є необгрунтованими.

Крім цього, суд критично ставиться до твердження позивача про те, що виконання листів слідчих органів ДФС України навпаки призвело б до порушення Позивачем норм Конституції України, КПК України та інших нормативно - правових актів з огляду на наступне.

Як зазначено вище, у разі одержання наказу, який суперечить закону, підлеглий не повинен виконувати його, про що повинен негайно поінформувати начальника, який віддав наказ, а в разі підтвердження цього наказу - письмово поінформувати старшого прямого начальника.

Як встановлено судом, такого інформування позивачем не здійснювалось.

Крім того, п. 352.4 ст. 352 Податкового кодексу України, громадяни України, які вперше зараховуються на службу до податкової міліції на посади начальницького і рядового складу, складають присягу такого змісту:

«Я, (прізвище, ім'я, по батькові), вступаючи на службу до податкової міліції, присягаю на вірність Українському народові. Присягаю додержуватися Конституції і законів України, захищати права людини і громадянина, сумлінно виконувати свої обов'язки. Присягаю бути чесним і мужнім, пильно стояти на сторожі економічних інтересів Вітчизни, суворо зберігати державну та службову таємницю. Якщо я порушу присягу, готовий нести відповідальність, встановлену законом України».

Складаючи Присягу, державний службовець покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

Присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового характеру, конституційного зобов'язання державного службовця.

Аналогічний висновок міститься у рішенні Конституційного Суду України від 11 березня 2011 року у справі № 2-рп/2011.

За такого правового врегулювання порушення Присяги слід розуміти як скоєння державним службовцем проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.

Присяга державного службовця передбачає зобов'язання виконувати обов'язки сумлінно.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові по справі №826/12156/18 від 20.09.2019 року.

Відтак, сумлінно виконувати обов'язки зобов'язує, в першу чергу, Присяга, а потім і посадова інструкція.

Окремо також слід зазначити, що пояснення позивача від 09.07.2019 року, надані під час проведення службового розслідування, та пояснення, надані в судовому засіданні, щодо кримінальних проваджень носять узагальнений характер та не дозволяють дійти об'єктивного висновку про дотримання строків досудового розслідування, оскільки містять узагальнені фрази: «на теперішній час по ним проводяться усі можливі слідчо-розшукові дії спрямовані на доказування та встановлення фактичного місцезнаходження документів первинного бухгалтерського обліку та чорнових записів.»

Щодо виду дисциплінарного стягнення.

Як встановлено судом та не заперечувалось учасниками справи, ОСОБА_1 05.10.2018 року був притягнутий до дисциплінарної відповідальності у вигляді оголошення догани.

Отже, при притягненні до дисциплінарної відповідальності 19.07.2019 року до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді оголошення суворої догани, що цілком відповідає ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України.

Щодо визнання протиправними та скасування пункти « 2» та « 3» Висновку службового розслідування.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.5 ст. 242 КАСУ).

Суд застосовує правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27.09.2019 року по справі №813/2998/17.

«Службове розслідуванням - це комплекс заходів, які здійснюються з метою уточнення причин, установлення обставин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення, відповідальність за яке передбачена законодавством України, та ступеня вини особи (осіб), яка вчинила це правопорушення.

Висновок службового розслідування, в якому відображено узагальнений опис виявлених порушень норм законодавства, не є рішенням суб`єкта владних повноважень, яке безпосередньо породжує правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і має обов`язковий характер.

За своєю правовою природою висновок службового розслідування є службовим документом, який фіксує факт проведення службового розслідування і є носієм доказової інформації про обставини, що стали підставами для його призначення.

Висновки службового розслідування не породжують обов`язкових юридичних наслідків. Зафіксовані в результатах службового розслідування обставини можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень суб`єкта владних повноважень, в основу яких покладені зазначені в ньому висновки. Отже, висновок за результатами службового розслідування є лише носієм певної інформації.

Водночас обов`язковою ознакою рішення дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Згідно зі ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись ст. ст. 2, 5-7, 139, 242, 246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення в частині та висновку службового розслідування в частині - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Пунктом 15.5 розділу VII Перехідні положення КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

ОСОБА_1 - адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1, телефон: НОМЕР_2

Головне управління ДФС України в Одеській області - адреса: 65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646, телефон: (048) 725-83-58, електронна пошта: od.official@sfs.gov.ua

Головуючий суддя Потоцька Н.В.

.