Рішення № 84741238, 04.10.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №462/4911/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.

секретар судового засідання Сільник Н.Є.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача- Рослюка Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові справу за позовом ОСОБА_1 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконними та скасування постанов, вимог, зобов'язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася з позовом до Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області, в якому просить:

- визнати незаконними та скасувати постанови Старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюк Т.С.:

від 22.07.2019 ВП № 52991158 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника;

від 22.07.2019 ВП № 52991158 про арешт коштів боржника;

від 22.07.2019 ВП № 52991158 про накладення штрафу;

від 22.07.2019 ВП № 52991158 про арешт майна боржника;

- визнати незаконними та скасувати вимоги Старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюк Т.С. від 12.07.2019 № В/8-31056, від 18.07.2019 №В-8/32337 у ВП №52991158;

- зобов'язати старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюк Т.С. закрити виконавче провадження № 52991158.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що вона систематично виконувала рішення суду та вважає, що дані постанови Рослюк Т.С. є незаконними та безпідставними. 12.07.2019 позивач, представник боржника ОСОБА_4, донька ОСОБА_5 прибули по визначеній адресі для виконання рішення суду. Представник боржника ОСОБА_4 та позивач ще раз просили залучити працівників Національної поліції для забезпечення публічної безпеки та представників відділу захисту прав дітей, однак отримали категоричну відмову і були змушені самі викликати працівників патрульної поліції для забезпечення особистої безпеки всіх учасників виконавчого провадження. Хід подій був задукоментований на відео. Дитина ОСОБА_5 категорично відмовилася йти з батьком на прогулянку. Вважає, що державний виконавець Рослюк Т.С. діяв упереджено до позивача та її представника. Дитина вдома просила більше не бачитися з батьком. Наступне побачення виконавець визначив сам за адресою: площа Ринок 1 і попередили усно позивача про це. 17.07.2019 виявилися обставини, які унеможливили доставку дитини на адресу: площа Ринок 1, про що позивач усно попередив державного виконавця. Незважаючи на це виконавець Рослюк Т.С. виніс постанову про накладення штрафу від 22.07.2019 у розмірі 1700грн, постанову про арешт майна боржника від 22.07.2019, постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 22.07.2019, постанову про арешт коштів боржника від 22.07.2019. Просила позов задовольнити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов та поясненнях. Заперечення відповідач обґрунтовує тим, що 12.07.2019 року при виході за адресою вказаною у виконавчому документі, АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 прибула із дочкою ОСОБА_6 для зустрічі з батьком. Дитина налаштована негативно від побачень з батьком, матір також негативно налаштована на побачення дочки ОСОБА_6 з батьком. В ході спілкування встановлено, що дитина категорично відмовляється залишатися з батьком а також здійснювати спільну прогулянку з батьком. Державним виконавцем складено акт державного виконавця та зафіксовані виконавчі дії сторонами на відео. 17.07.2019 року при виході за адресою м.Львів, пл.Ринок, 1 встановлено, що боржник ОСОБА_1 не з'явилась та не забезпечила явку дочки ОСОБА_6. 19.07.2019 року при виході за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що боржниця не виконує рішення суду. Станом на 19.07.2019 року 21:25год боржниця не забезпечила належне виконання рішення суду. За адресою і боржниця ОСОБА_1 і донька ОСОБА_5 відсутні. Про поважні причини невиконання рішення суду не повідомила. За неодноразове невиконання рішення суду 12.07.2019 року, 17.07.2019 року та 19.07.2019 року державним виконавцем прийнято рішення про накладення на боржника штрафу. Рішення державного виконавця про накладення на боржника штрафу, про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на доходи боржника та постанову про арешт коштів боржника вважає законними та такими, що не підлягає скасуванню, оскільки державним виконавцем вжито усіх заходів для надання можливості боржнику належним чином виконати рішення суду. Просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач у судовому засіданні позов підтримав з мотивів, наведених у ньому, просив позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти позову з мотивів, наведених у відзиві, просив у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 29.08.2019 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 16.09.2019 відкрито загальне позовне провадження.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2019 відповідно до статті 48 КАС України за заявою позивача проведено заміну неналежного відповідача: державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюка Т.С. на належного відповідача Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2019 відповідно до статті 47 КАС України повернуто заяву ОСОБА_1 від 30.09.2019 про збільшення позовних вимог, оскільки до суду не подано докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів відповідачу. У судовому засіданні представник відповідача зазначив, що копії заяви про збільшення позовних вимог разом з додатками не отримав.

Протокольною ухвалою суду від 01.10.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 04.10.2019.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 04.10.2019 закрито провадження в частині позовних вимог: про визнання незаконними та скасувати вимог Старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюк Т.С. від 12.07.2019 № В/8-31056, від 18.07.2019 №В-8/32337 у ВП №52991158; про зобов'язання старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюк Т.С. закрити виконавче провадження № 52991158.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, даючи правову оцінку спірним правовідносинам, виходив з наступного.

На примусовому виконанні у старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби міста Львів Головного управління юстиції у Львівській області Рослюка Т.С. перебуває виконавче провадження №52991158 про зобов'язання ОСОБА_1 усунути перешкоди ОСОБА_7 у спілкуванні з дитиною - донькою ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, визначивши його участь у вихованні дитини на підставі графіку згідно витягу з протоколу №17 засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012 року, а саме: - щотижнево з 18.00 год. п'ятниці 21.00 год. суботи за місцем проживання батька (вул. Донцова. 23 кв. 4 м.Львів); - щотижнево з 18.00 год. до 21.00 год. середи спільна прогулянка з батьком; - 15 днів у зимовий та 15 днів у літній періоди спільного відпочинку з батьком.

12.07.2019 року при виході за адресою вказаною у виконавчому документі, АДРЕСА_1 встановлено, що ОСОБА_1 прибула із донькою ОСОБА_6 для зустрічі з батьком. Дитина налаштована негативно від побачень з батьком, матір також негативно налаштована на побачення дочки ОСОБА_6 з батьком. В ході спілкування встановлено, що дитина категорично відмовляється залишатися з батьком а також здійснювати спільну прогулянку з батьком. Державним виконавцем складено акт державного виконавця та зафіксовані виконавчі дії сторонами на відео.

12.07.2019 року державним виконавцем скеровано вимогу боржнику ОСОБА_1, якою зобов'язано ОСОБА_1 належним чином виконувати вимоги виконавчого документу, визначено місце спільної прогулянки з батьком що середи, а саме м.Львів, пл.Ринок, 1, попереджено про відповідальність за невиконання вимоги державного виконавця та попереджено про кримінальну відповідальність за невиконання рішення суду відповідно до ст..383 Кримінального кодексу України.

Вказану вимогу отримано боржником 16.07.2019 року, що стверджується реєстром поштових відправлень та перевіркою відстеження від 19.07.2019 року 18:05 год.

17.07.2019 року при виході за адресою м.Львів, пл.Ринок, 1 встановлено, що боржник ОСОБА_1 не з'явилась та не забезпечила явку дочки ОСОБА_6. Телефонограмою боржник повідомила про зайнятість на роботі та скинула програмою Viber фотокопію графіку.

Відповідно до відповіді з місця праці боржника від 26.07.2019 року 17.07.2019 року боржник перебувала у щорічній основній відпустці згідно з наказом головного лікаря №36-к/тм/В від 18.06.2019 року.

Позивач стверджує, що 17.07.2019 виявилися обставини, які унеможливили доставку дитини на адресу: площа Ринок 1, про що ОСОБА_1 усно попередила державного виконавця, що не заперечується сторонами.

18.07.2019 року боржнику ОСОБА_1 скеровано вимогу про призначення виконання рішення суду в частині 15 днів у літній період спільного відпочинку з батьком у період з 01.08.2019 року по 15.08.2019 року. Місцем початку та закінчення виконання встановити місце проживання батька, а саме АДРЕСА_1.

19.07.2019 року при виході за адресою АДРЕСА_1 встановлено, що боржниця не виконує рішення суду. Станом на 19.07.2019 року 21:25год. боржниця не забезпечила належне виконання рішення суду. За адресою боржниця ОСОБА_1 і дочка ОСОБА_6 відсутні.

За неодноразове невиконання рішення суду, а саме 12.07.2019 року, 17.07.2019 року та 19.07.2019 року, державним виконавцем 22.07.2019 прийнято постанови: про накладення на боржника штрафу ВП № 52991158, про арешт майна боржника ВП № 52991158, про арешт коштів боржника ВП № 52991158, про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника ВП № 52991158 про арешт коштів боржника.

Не погодившись із вказаними постановами від 22.07.2019 ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Спірні правовідносини регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 2 червня 2016 року №1404-VIII, іншими нормативно-правовими актами з урахуванням особливостей, що передбачені цим Законом.

Частиною першою статті 287 КАС передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Пунктом 9 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі: фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Статтею 74 Закону № 1404-VIII встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Як було встановлено судом 22.07.2019 старшим державним виконавцем Рослюком Т.С. було винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 1700 грн.

Частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч.2 ст.64-1 Закону № 1404-VIII державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Частиною 2 статті 64-1 Закону № 1404-VIII передбачено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення державний виконавець складає акт та виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі, визначеному частиною першою статті 75 цього Закону. У постанові зазначаються вимога виконувати рішення та попередження про кримінальну відповідальність.

Виходячи із системного аналізу вищенаведених норм права, суд дійшов висновку, що накладення на боржника штрафу може бути вчинено державним виконавцем у разі невиконання рішення суду без поважних причин.

Поважними причинами невиконання боржником рішення можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення боржника, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для виконання рішення у встановлений виконавцем строк та повинні бути підтверджені належними доказами.

Відповідно до ухвали Залізничного районного суду м.Львова від 13.01.2015 року у справі №1309/9120/12 при розгляді заяви про роз'яснення рішення суду суд ухвалив, що під поняттям усунути слід розуміти обов'язок ОСОБА_1 передавати ОСОБА_5, 19.07.2008р.н. батькові ОСОБА_7 згідно встановленого рішенням суду графіку, під поняттям перешкоди слід розуміти психологічні, психічні, фізичні чи будь-які інші обставини, дії чи факти, які перешкоджають ОСОБА_7 брати участь у вихованні доньки ОСОБА_8 щотижнево з 18.00 год до 21.00 год суботи за місцем проживання батька АДРЕСА_1.

Відповідно до Акту державного виконавця від 12.07.2019 позивач прибула разом з донькою ОСОБА_5 за місцем проживання батька АДРЕСА_1. Дитина та матір як зазначив державний виконавець негативно налаштована на побачення з ОСОБА_7.

В чому проявлялася «негативність налаштування» позивача в Акті не конкретизовано.

В ході спілкування державним виконавцем встановлено, що сама дитина відмовляється залишатися з батьком та здійснювати з ним спільну прогулянку.

Також не зафіксовано в Акті і факт невиконання рішення суду з сторони ОСОБА_1

Не вбачається факт невиконання рішення суду чи факт «негативного налаштування» і з відеофіксації подій, що мали місце 12.07.2019, які були досліджені судом у судовому засіданні.

Щодо факту невиконання 17.07.2019 ОСОБА_1 рішення Залізничного районного суду м.Львова у справі №1309/9120/12 суд зазначає наступне.

Як вбачається з Акту державного виконавця від 17.07.2019 телефонограмою ОСОБА_1 повідомила про зайнятість на роботі та направила державному виконавцю фотокопію робочого графіку.

Позивач стверджує, що 17.07.2019 виявилися обставини, які унеможливили доставку дитини на адресу: площа Ринок 1, про що ОСОБА_1 усно попередила державного виконавця, що не заперечується сторонами.

Суд вважає, що причини не забезпечення явки доньки ОСОБА_5 на спільну прогулянку з батьком є об'єктивними та не залежали від волевиявлення позивача та були пов`язані з дійсними істотними перешкодами і труднощами для виконання рішення Залізничного районного суду м.Львова.

Суд не вбачає умислу ОСОБА_1 щодо невиконання рішення Залізничного районного суду м.Львова від 20.02.2013; позивач йшла на спілкування з державним виконавцем, повідомляла про причини не прибуття дитини до батька, 12.07.19 забезпечила явку дитини до батька; позивач 19.07.2019 забезпечила святкування дня народження дитини та повідомила місце знаходження матері і дитини, а також запрошувала на побачення з дитиною за адресою: м.Львів, вул. Стрийська 202.

Крім того, суд зазначає, що державний виконавець в Акті не відобразив що конкретно повинна була вчинити позивач і що вона не виконала. Державний виконавець не надав оцінки поважності причин незабезпечення доньки на спільну прогулянку з батьком.

Щодо невиконання позивачем рішення суду, що нібито на думку державного виконавця мало місце 19.07.2019 суд зазначає наступне.

Суд наголошує, що Акт державного виконавця від 19.07.2019 складений станом на 21 год 25 хв, в той час, коли відповідно до графіку участі батька у вихованні дитини ОСОБА_5 (протокол засідання комісії з питань захисту прав дитини Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради від 13.09.2012) визначено години з 18.00 до 21.00.

З приводу незабезпечення прибуття доньки до батька з метою його участі у вихованні дитини позивач пояснила, що 19.07.2019 у ОСОБА_5 день народження. Перед цими подіями позивач замовила святкування у закладі "Дитяча планета" за адресою: м.Львів, вул. Стрийська 202. Було запрошено 7 дітей і З дорослих. Позивач усно в середу 17.07.2019, що не заперечується відповідачем, попередила державного виконавця Рослюка Т.С. про цей захід та запросила прийти на побачення по цій адресі. Однак нікого, у час призначений судом з 18:00 до 21:00, не було. ОСОБА_1 повідомила державного виконавця о 21.30, що ОСОБА_5 дуже втомлена після того, як стрибала на батутах, каталася на тарзанці, бігала, танцювала зі своїми друзями.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про поважність причин незабезпечення позивачем прибуття доньки ОСОБА_5 до батька для спілкування та спільної прогулянки і участі батька у вихованні доньки.

Суд встановив, що державним виконавцем в оскаржуваній постанові про накладення штрафу не надано вмотивованого обґрунтування про визнання або не визнання причин не виконання рішення суду неповажними.

Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

Аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, дає підстави для висновку про те, що невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України «Про виконавче провадження».

Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин, що державним виконавцем зроблено не було.

Поважними, в розумінні наведених норм Закону №1404-VІІІ, можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.

Всупереч вимогам Закону №1404-VІІІ державний виконавець не надав оцінки поважності причин незабезпечення доньки для участі батька у вихованні дитини.

22.07.2019 року державним виконавцем для примусового стягнення штрафу з боржника було винесено постанову про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на доходи боржника та постанову про арешт коштів боржника.

Враховуючи вищенаведені обставини суд дійшов висновку, що постанову державного виконавця від 22.07.2019 ВП № 52991158 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн слід визнати протиправною і скасувати.

Що стосується позовних вимог про визнання протиправними та скасування вказаних постанов від 22.07.2019 про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на доходи боржника та постанову про арешт коштів боржника суд зазначає наступне.

Положення зазначеного Закону№1404-VІІІ, зокрема й частини другої статті 74, якою надано право сторонам, іншим учасникам та особам оскаржувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, набрали чинності 5 жовтня 2016 року.

Таким чином спори про оскарження постанов державних виконавців щодо стягнення виконавчого збору, накладення штрафів відносяться до юрисдикції адміністративних судів з 5 жовтня 2016 року.

Постанови державного виконавця від 22.07.2019 про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на доходи боржника та постанову про арешт коштів боржника прийняті з метою забезпечення виконання постанови про накладення штрафу, а не з метою забезпечення виконання "основного" виконавчого провадження, вони випливають з постанови про накладення штрафу, а тому вказаний спір повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Тому ОСОБА_1 і подала цей позов саме в порядку КАС.

Як указує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), у пункті 1 статті 6 Конвенції закріплено «право на суд» разом з правом на доступ до суду, тобто правом звертатися до суду з цивільними скаргами, що складають єдине ціле (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 21 лютого 1975 року у справі «Ґолдер проти Сполученого Королівства» («Golder v. the United Kingdom»), заява № 4451/70, § 36). Проте такі права не є абсолютними та можуть бути обмежені, але лише таким способом і до такої міри, що не порушує сутність цих прав (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 17 січня 2012 року у справі «Станєв проти Болгарії» («Stanev v. Bulgaria»), заява № 36760/06, § 230).

Згідно зі статтею 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

ЄСПЛ неодноразово встановлював порушення Україною Конвенції через наявність юрисдикційних конфліктів між національними судами (див. mutatis mutandis рішення від 9 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України», заяви № 7714/06 та № 23654/08), в якому встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції щодо відсутності в заявників доступу до суду касаційної інстанції з огляду на те, що відмова Вищого адміністративного суду України розглянути касаційні скарги заявників усупереч ухвалам Верховного Суду України не тільки позбавила заявників доступу до суду, але й зневілювала авторитет судової влади; крім того, ЄСПЛ указав, що держава має забезпечити наявність засобів для ефективного та швидкого вирішення спорів щодо судової юрисдикції (§ 27, 28, 38-40); рішення від 1 грудня 2011 року у справі «Андрієвська проти України» (заява № 34036/06), в якому визнано порушення пункту 1 статті 6 Конвенції з огляду на те, що Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою заявниці, оскільки її справа мала цивільний, а не адміністративний характер, і тому касаційною інстанцією мав бути Верховний Суд України, який відмовив у відкритті касаційного провадження, зазначивши, що судом касаційної інстанції у справі заявниці є Вищий адміністративний суд України (§ 13, 14, 23, 25-26); рішення від 17 січня 2013 року у справі «Мосендз проти України» (заява № 52013/08), в якому визнано, що заявник був позбавлений ефективного національного засобу юридичного захисту, гарантованого статтею 13 Конвенції, через наявність юрисдикційних конфліктів між цивільними й адміністративними судами (§ 116, 119, 122-125); рішення від 21 грудня 2017 року у справі «Шестопалова проти України» (заява № 55339/07), у якому зроблено висновок, що заявниця була позбавлена права на доступ до суду всупереч пункту 1 статті 6 Конвенції, оскільки національні суди надавали їй суперечливі роз'яснення щодо юрисдикції, відповідно до якої позов заявниці мав розглядатися у судах України, а Вищий адміністративний суд України не виконав рішення Верховного Суду України щодо розгляду позову заявниці за правилами адміністративного судочинства (§ 13, 18-24)).

Згідно з ст.56 Закону України "Про виконавче провадження" арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника.

Відповідно до ч.2 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Відповідно до ч.3 ст.68 Закону України "Про виконавче провадження" про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.

Оскільки постанову державного виконавця від 22.07.2019 ВП № 52991158 про накладення штрафу у розмірі 1700 грн суд визнає протиправною і скасовує, то відповідно і постанови державного виконавця від 22.07.2019 року про арешт майна боржника, постанову про звернення стягнення на доходи боржника та постанову про арешт коштів боржника, які є похідними від постанови про накладення штрафу та з метою примусового стягнення штрафу суд дійшов висновку, що вказані постанови також слід визнати протиправними та скасувати.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що старший державний виконавець Шевченківського відділу ДВС м. Львів Рослюк Т.С. здійснював процесуальні дії у ВП №52991158 що стосується прийняття 22.07.2019 спірних постанов без врахування всіх цих вимог, а саме: необґрунтовано, тобто без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; не безсторонньо, непропорційно, зокрема без дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Під час судового розгляду справи судом встановлено порушення відповідачем порядку при прийнятті постанови про накладення штрафу за невиконання рішення суду та постанов державного виконавця від 22.07.2019 року про арешт майна боржника, про звернення стягнення на доходи боржника та про арешт коштів боржника.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають до задоволення повністю.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи задоволення позовних вимог, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору у розмірі 3073,60 грн підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 268, 269, 271, 272, 287, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області Рослюка Т.С.: від 22.07.2019 ВП № 52991158 про накладення штрафу; від 22.07.2019 ВП № 52991158 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи божника; від 22.07.2019 ВП № 52991158 про арешт коштів боржника; від 22.07.2019 ВП № 52991158 про арешт майна боржника.

Стягнути з Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Львів Головного територіального управління юстиції у Львівській області (79007, м. Львів, вул. Котлярська, 6, код ЄДРПОУ 35009321) за рахунок його бюджетних асигнувань 3073 (три тисячі сімдесят три) грн 60 коп сплаченого судового збору на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_1).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Р.М. Брильовський