Ухвала суду № 84740926, 03.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про відмову у забезпеченні позову

03 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/4342/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Басова Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі №360/4342/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Єдина аварійно-диспетчерська служба м. Сєвєродонецька» про визнання незаконним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду разом з позовом надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Єдина аварійно-диспетчерська служба м.Сєвєродонецька» про визнання незаконним та скасування рішення.

В обґрунтування заяви зазначено, що 27 грудня 2012 року на підставі ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27 грудня 2012 на корпуси торгівельних кіосків, які розташовані по пр.Гвардійському між будинками № 65 і № 63, по вул.Курчатова між будинками №11 і №15 м.Сєвєродонецька було накладено арешт, а також було заборонено використовувати вказані кіоски з метою торгівельної діяльності і отримання доходів та передано вказані кіоски заявнику на відповідальне зберігання. Ухвалою від 02 січня 2013 року було прийняте рішення про часткове скасування заходів забезпечення позову в частині заборони використовувати вказані торгівельні кіоски з метою торгівельної діяльності і отримання доходів. 28.12.2012 року старшим державним виконавцем Рубан Ю.О. відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження № 35844388, якою було відкрито виконавче провадження на підставі Ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 27.12.2012 року про накладення арешту на майно та передачу його на відповідальне зберігання ОСОБА_1. 15 січня 2013 року старшим державним виконавцем Рубан Ю.О. відділу державної виконавчої служби Сєвєродонецького міського управління юстиції було складено Акт опису й арешту майна, на торгівельні кіоски було накладено арешт та передано їх заявнику на відповідальне зберігання. Протягом всього цього часу всі торгівельні кіоски перебували на відповідальному зберіганні заявника та в даному кіоскі здійснюється підприємницька діяльність, працюють наймані робітники, частина з яких ВПО.

17 вересня 2019 року Виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради було прийняте Рішення про «Про демонтаж тимчасової споруди, в якій здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 за адресою: вулиця Курчатова, район буд.11, м.Сєвєродонецька, розміщеної з порушенням Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 року № 244». Як зазначив заявник, відповідач вирішив демонтувати тимчасову споруду, розташовану за адресою: вулиця Курчатова р-он буд.№11, м.Сєвєродонецька, доручивши третій особі - КП “Єдина аварійно-диспетчерська служба м.Сєвєродонецька” провести роботи з демонтажу тимчасової споруди згідно Порядку демонтажу тимчасових споруд та засобів пересувної мережі для провадження підприємницької діяльності, затвердженого рішенням виконкому від 16.11.2018 № 857.

Заявник зазначає, що відсутність рішення суду щодо демонтажу торгівельного кіоску - тимчасової споруди, яка знаходиться за адресою: вулиця Курчатова, район буд.11, м.Сєвєродонецька та факт накладення арешту на корпуси торгівельних кіосків, які розташовані по пр.Гвардійському між будинками № 65 і № 63, по вул.Курчатова між будинками № 11 і № 15 м.Сєвєродонецька - є перешкодою для демонтажу кіоску.

Також заявником зазначено, що демонтаж кіоску заплановано на 4 жовтня 2019 року силами та засобами третьої особи – КП «Єдина аварійно-диспетчерська служба м.Сєвєродонецька», тому просив невідкладно розглянути заяву про забезпечення позову.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази обґрунтованості заяви про забезпечення позову, суд дійшов наступного.

Частиною першою статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Ознайомившись із заявою про забезпечення позову та приєднаними до неї документами, суд при вирішенні питання щодо наявності підстав для забезпечення адміністративного позову виходить з наступного.

Відповідно до ч.1 ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.150 КАС України, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Із системного аналізу вимог наведених норм випливає, що забезпечення позову - це заходи адміністративного процесуального припинення дій, які можуть утруднити виконання майбутнього рішення суду чи зробити його виконання неможливим. Вони повинні гарантувати можливість реалізації позовних вимог у разі задоволення позову.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди заявнику. Таким чином, заходи забезпечення позову не мають якогось дискримінаційного характеру стосовно якоїсь із сторін у спорі; їх застосування здійснюється в рамках дискреційних повноважень суду і на основі принципів змагальності та процесуального рівноправ'я сторін.

Законодавець встановив три підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі, зокрема такими є:

-невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;

-наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності;

-наявні ознаки очевидного порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду.

За правилами ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Частиною 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

За змістом приписів частин 4, 5, 6 ст. 154 КАС України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із п. 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 06.03.2008 №2 "Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ" в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Аналіз наведеної правової норми свідчить на користь висновку, що законодавець встановив наступні підстави для постановлення ухвали про забезпечення позову у справі: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; захист прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; наявні ознаки очевидної протиправності оскаржуваного рішення, дій чи бездіяльності. Забезпечення адміністративного позову можливе виключно за наявності вищевказаних обставин, які підлягають доведенню позивачем та встановленню судом у разі вжиття таких заходів.

Відтак, під час вирішення питання про забезпечення позову адміністративний суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Беручи до уваги викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 у заяві про забезпечення позову не доведено та документально не підтверджено обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист її прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Також до заяви не було додано жодних доказів у підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову якимось чином може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Крім того, за результатами огляду матеріалів позову суд дійшов висновку, що до розгляду даної справи по суті неможливо зробити висновок про очевидну протиправність оскаржуваного рішення, оскільки вирішення вказаного питання на стадії здійснення підготовки справи до судового розгляду фактично є свідченням розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Жодного належного, достовірного та допустимого доказу про те, що демонтаж кіоску заплановано на 4 жовтня 2019 року силами та засобами третьої особи – КП «Єдина аварійно-диспетчерська служба м.Сєвєродонецька» до заяви про забезпечення позовну не надано, а є лише припущеннями позивача.

Враховуючи зазначене, виходячи із змісту поданої заяви та доводів наведених позивачем на її обґрунтування, суд дійшов висновку про необґрунтованість заяви про забезпечення позову та не вбачає підстав для її задоволення.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256, 294, 295, п.15.5 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі № 360/4342/19 за позовом ОСОБА_1 до Сєвєродонецької міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Комунальне підприємство «Єдина аварійно-диспетчерська служба м. Сєвєродонецька» про визнання незаконним та скасування рішення - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п’ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, строк на апеляційне оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

СуддяОСОБА_2