Рішення № 84740769, 04.10.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

04 жовтня 2019 рокуСєвєродонецькСправа № 360/3925/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Ірметова О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

06 вересня 2019 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, в якому позивач просив суд:

- визнати неправомірною бездіяльність Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області щодо не нарахування та не виплати державної допомоги по народженню дитини ОСОБА_1;

- зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», тобто 41280,00 грн на рахунок, відкритий в ПАТ "Приватбанк".

В обґрунтування позову зазначено, що з метою дотримання річного строку звернення з заявою про призначення допомоги по народженню через портал Міністерства соціальної політики 08.03.2019 позивач подала в електронному вигляді заяву про призначення допомоги по народженню, така ж сама заява з додатками 11.03.2019 - у перший після вихідних день була відправлена листом з описом вкладення. Ніякого рішення за цією заявою відповідач не приймав. 06.05.2018 після отримання довідки тимчасово переміщеної особи позивач подала заяву про надання допомоги по народженню дитини зі всіма додатками. Позивачем були виконані умови Закону України "Про державну допомогу з дітьми" та Порядку №1751 в частині надання усіх необхідних документів для призначення допомоги при народженні дитини. Не дочекавшись ніякого рішення, 30.08.2019 позивач особисто звернулася з заявою про отримання рішення. На цю заяву саме 30.08.2019 було надано рішення б\н від 10.06.2019 про відмову у призначені допомоги по народженню з посиланням на те, що річний строк звернення пропущено.

Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Призначено справу до розгляду в порядку прощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 1-2).

23 вересня 2019 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 26-29), в обґрунтування якого зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила дитину ОСОБА_3.

14.03.2019 на адресу Управління надійшла заява від ОСОБА_1, яка була надіслана Укрпоштою. 15.03.2019 на адресу ОСОБА_1, зазначену в заяві, в якому зазначено, що для звернення до відповідача з заявою про призначення допомоги при народженні дитини, ОСОБА_1 повинна перебувати на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та до відповідача звернутися особисто, або через електронний портал Міністерства соціальної політики України зокрема з використанням кваліфікованого електронного підпису.

22 квітня 2019 року лист працівниками Укрпошти було повернено лист, за закінченням встановленого строку зберігання.

Відповідач зазначив, що заява від ОСОБА_1 через офіційний портал Міністерства соціальної політики України до відповідача не надходила.

06 травня 2019 року позивач звернулася до відповідача із заявою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи разом з дитиною, за адресою фактичного місця проживання/перебування: АДРЕСА_1 і отримала довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи на себе та на дитину.

Цього ж дня ОСОБА_1 звернулася до відповідача за призначенням державної соціальної допомоги при народженні дитини.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми регулюється Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми». Згідно п.12 Постанови 1751: допомога при народженні дитини призначається за умови, що звернення за її призначенням надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини. Позивач народила дитину ще в березні 2018 року.

Комісія, яка утворена Станично-Луганською районною військово-цивільною адміністрацією, прийняла рішення відмовити у призначенні державної соціальної допомоги при народженні дитини на підставі п.12 Постанови 1751.

На підставі рішення комісії та згідно витягу з програмного комплексу призначення державних соціальних допомог та компенсацій відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні державної соціальної допомоги сім'ям з дітьми у зв'язку з тим, що у ОСОБА_1 відсутнє право на допомогу при народженні дитини.

На підставі викладеного відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-77, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що з копій паспорта громадянина України (а.с. 8-10) та картки фізичної особи - платника податків встановлено такі відомості про Позивача: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації відсутнє, РНОКПП НОМЕР_1.

Дослідженням копій свідоцтва про народження від 24.01.2019 серії НОМЕР_2 та витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України встановлено, що 24.01.2019 Біловодським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Луганській області складено актовий запис № 18 про народження дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, внесені відомості про мати: ОСОБА_1. Місце народження дитини місто Луганськ (а.с. 11-12).

Також, дослідженням заяви без дати № 190308173201607 щодо призначення допомоги при народженні дитини встановлено, що позивач звернулася за призначенням такої допомоги через портал Міністерства соціальної політики до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської райдержадміністрації Луганської області (а.с. 13-14).

Листом Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 15.03.2019 №616 повідомлено, що призначення і виплата державної допомоги сім'ям з дітьми здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення за зареєстрованим місцем проживання або місцем фактичного проживання заявника, та повідомлено, що позивач не перебуває на обліку в Єдиній інформаційній базі даних про внутрішньо переміщених осіб та за призначенням державної соціальної допомоги при народженні дитини до управління позивач не зверталась (а.с. 31).

На виконання ухвали суду від 11 вересня 2019 року Міністерством соціальної політики України надіслано інформацію щодо дати звернення позивачки з заявами про призначення допомоги при народженні дитини (а.с.44-45). Однак, оскільки зазначена інформація не підписана уповноваженим представником Міністерства соціальної політики, зазначений документ не є належним та допустимим доказом у розуміні ст.ст. 73, 74 КАС України.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та її дитина ОСОБА_3 з 06 травня 2019 року перебувають на обліку в Управлінні соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області як внутрішньо переміщені особи, що підтверджується відповідними довідками від 06.05.2019 №№905-5000120029, 905-500120041 (а.с. 6-7).

08 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області із заявою про призначення допомоги при народженні дитини, зазначену заяву та документи на 8 аркушах прийнято відповідальною особою відповідача 06.05.2019 та зареєстровано за №862 (а.с. 33-34).

За наслідками розгляду заяви позивача від 06.05.2019 Управлінням соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області прийнято рішення від 10.06.2019, яким відмовлено Позивачу в призначенні допомоги при народженні, на підставі п.12 Постанови КМУ, від 27.12.2001 №1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», оскільки така допомога призначається за умови, що звернення надійшло не пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини (а.с. 35-37).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", громадяни України, в сім'ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно із ч.ч. 3, 4 ст. 1 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", порядок призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Роботу щодо призначення та виплати державної допомоги сім'ям з дітьми організовує центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", відповідно до цього Закону призначаються такі види державної допомоги сім'ям з дітьми: допомога у зв'язку з вагітністю та пологами; допомога при народженні дитини; допомога при усиновленні дитини; допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; допомога на дітей одиноким матерям.

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається одному із батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Згідно із частинами 1-3 статті 11 Закону України "Про державну допомогу з дітьми", допомога батькам при народженні дитини призначається на підставі свідоцтва про народження дитини. Опікунам зазначена допомога призначається на підставі рішення про встановлення опіки. Для призначення допомоги при народженні дитини до органу праці та соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним.

Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, передбачених Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" визначаються Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Відповідно до пункту 10 Порядку № 1751 допомога при народженні дитини надається одному з батьків дитини, опікуну, які постійно проживають разом з дитиною, з метою створення належних умов для її повноцінного утримання та виховання.

Пунктом 11 Порядку № 1751 передбачено, що для призначення допомоги при народженні дитини органу соціального захисту населення за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, подається: заява одного з батьків (опікуна), з яким постійно проживає дитина, що складається за формою, затвердженою Мінсоцполітики; копія свідоцтва про народження дитини (з пред'явленням оригіналу).

Суд зазначає, що підставою відмови в призначенні позивачу допомоги при народженні дитини було звернення позивача за такою допомогою пізніше ніж через 12 календарних місяців після народження дитини.

При цьому, щодо наданої позивачем через портал Міністерства соціальної політики заяви щодо призначення допомоги при народженні № 190308173201607, яка надана позивачем як доказ звернення до відповідача вперше, суд вважає, що така заява не є належним доказом у розуміні статті 73 КАС України, оскільки, заява не містить дати її подання, а тому неможливо з неї неможливо встановити чи дотримано позивачем строк для звернення за призначенням допомоги при народженні дитини.

Суд також не приймає, як доказ отримання відповідачем заяви про призначення допомоги при народження дитини лист відповідача від 15.03.2019 №616, оскільки у вказаному листі зазначено, що до УСЗН Станично-Луганської РДА щодо призначення допомоги при народженні дитини позивач із заявою не зверталась, а отже відповідна заява через офіційний веб-сайт Мінсоцполітики до управління не надходила, а тому фактично вперше позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні 06.05.2019, про що свідчить також відмітка позивача у графі звернення зазначено «первинне».

Отже, позивач фактично звернулась до відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини поза межами дванадцятимісячного строку встановленого законом.

Щодо зазначеного факту, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 5 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх необхідних заходів щодо гарантування прав і свобод людини і громадянина, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, усім громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій території. Україна зобов'язується підтримувати і забезпечувати економічні, фінансові, політичні, соціальні, інформаційні, культурні та інші зв'язки з громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території.

Згідно із ч. 2 ст. 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Відповідно до ст. 18 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", громадянам України гарантується дотримання у повному обсязі їхніх прав і свобод, передбачених Конституцією України, у тому числі соціальних, трудових, виборчих прав та права на освіту, після залишення ними окупованої території.

Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи міститься у ст. 1 Закону № 1706-VII.

Це визначення має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка:

- перебуває на території України на законних підставах;

- має право на постійне проживання в Україні;

- була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Отже, реєстрація особи як внутрішньо переміщеної надає можливість державним органам врахувати її особливі потреби. Серед таких особливих потреб - доступ до належного житла та правової допомоги, доступ до спеціальних державних програм, зокрема адресних програм для внутрішньо переміщених осіб, призначення або відновлення належних соціальних допомог.

Суд зазначає, що статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону № 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації.

При цьому суд звертає увагу, що позивачем заявлені вимоги фактично в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення.

Відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Крім того, відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою ВРУ №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам, а тому не можна позбавити дитину благ, гарантованих їй державою.

В даному випадку позивача не можна ставити в ситуацію, коли вона завідомо не може реалізувати своїх прав, оскільки в першу чергу це призводить до порушення інтересів дитини.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 КАС України визначені конкретні способи судового захисту.

Згідно з частиною другою статті 5 КАС України захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 245 КАС України визначено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про:

- визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень (пункт 2);

- визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3);

- визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії (пункт 4);

- інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів (пункт 10).

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Згідно з частиною другою статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З метою ефективного захисту прав позивача, про захист яких вона просить, суд на підставі частини другої статті 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, самостійно обравши спосіб захисту, який відповідає об'єкту порушеного права, та у спірних правовідносинах є достатнім та необхідним (ефективним).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Оскільки порушення прав позивача відбулось внаслідок прийняття відповідачем рішення від 10.06.2019, яким відмовлено позивачу в призначенні допомоги при народженні дитини, суд вважає за необхідне обрати такий спосіб захисту порушеного права позивача як прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання його призначити допомогу при народженні дитини.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог з обранням належного способу захисту порушених прав позивача.

Що стосується клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зауважує на таке.

Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Положення статті 382 КАС України не є імперативними, тобто, передбачають право суду діяти на власний розсуд в залежності від обставин справи. Суд вважає, що за своїм змістом такі заходи контролю за виконанням судового рішення є додатковим засобом для спонукання суб'єкта владних повноважень до вчинення дій з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази, що відповідач буде ухилятися від виконання рішення суду у визначений чинним законодавством спосіб.

За таких обставин відсутня необхідність застосування положень статті 382 КАС України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Ухвалою суду від 11 вересня 2019 року відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення рішення у справі (а.с. 1-3).

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, те що позовні вимоги задоволені, судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 77, 90, 139, 241-246, 255, 262, 263, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області про визнання неправомірною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області від 10.06.2019 щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області (ідентифікаційний код 03197049, місцезнаходження: 93600, Луганська обл., Станично-Луганський район, селище міського типу Станиця Луганська, вулиця Центральна, будинок 52) призначити нарахування та виплату ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) допомоги при народженні дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, згідно поданої заяви від 06 травня 2019 року № 862.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Станично-Луганської районної державної адміністрації Луганської області на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Ірметова