Рішення № 84740677, 04.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа № 340/2087/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Кіровоградської митниці ДФС про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 25.06.2019 р. про коригування митної вартості товарів №UA901020/2019/000202/2.

Ухвалою судді від 27.08.2019 прийнято позов до розгляду, відкрито провадження у даній справі та справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи на 25.09.2019 р. Також даною ухвалою витребувано докази (а.с.1-2)

Учасники справи у судове засідання 25.09.2019 р. не з'явилися, подавши заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження (а.с.63, 64).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 18.06.2019 в Німеччині згідно договору купівлі-продажу уживаного транспортного засобу, ним був придбаний за готівку 4500 Євро автомобіль марки VOLKSWAGEN модель СADDY, 2014 року виготовлення, кузов НОМЕР_2. При вивезенні автомобіля з території Євросоюзу, митними органами Польщі була оформлена митна декларація №MRN19PL451010E0438650, в якій також зафіксована ціна автомобіля в розмірі 19394 польський злотий, що за середнім курсом Народного банку Польщі станом на день оформлення митної декларації (19.06.2019) становило 4500 Євро. Визначаючи вартість транспортного засобу у митній декларації №UA901020/2019/001202 позивачем в графі 43 визначено у відповідності до ст.58 Митного кодексу України основний метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. Разом з тим, відповідачем здійснено коригування митної вартості автомобіля на підставі ст.60 Митного кодексу України, за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів та прийнято рішення №UA901020/2019/000202/2 від 25.06.2019 р., яке на думку позивача не відповідає вимогам ст.ст.54, 55, 58 Митного кодексу України. Також, на переконання позивача, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував додаткові документи, які стосуються оцінюваного товару, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою. Також, не відповідає нормам законодавства і вимога посадової особи митниці, зазначена у гр.33 рішення, про необхідність надання позивачем перекладу документів на українську мову. Так, відповідно до змісту ст.254 МК України, переклад документів вимагається виключно для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій. Не зважаючи на незаконність вимоги відповідача по наданню додаткових документів, позивачем додатково надано митна декларація №MRN19PL451010E0438650 на автомобіль позивача, оформлена польськими митними органами, в графі 26 якої, зазначена вартість автомобіля. Відтак, на думку позивача, застосування методу визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості суттєво порушує права позивача. Також, представником позивача надано відповідь на відзив (а.с.57-61).

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у поданому до суду відзиві на позовну заяву вказав, що у відповідності до положень ст.54, 55 МКУ та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно до ст.64 МКУ, а саме за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на рівні 7700 євро за одиницю. При визначенні митної вартості до уваги взято інформацію з митної декларації від 11.06.2019 №UA806050/2019/107835 про ринкову вартість автомобіля VOLKSWAGEN модель CADDY, дизель, 2014 року виготовлення, об'єм двигуна 1598 см3, який був у користуванні, країна виробництва - Німеччина, виробник - VOLKSWAGEN, МВВ - 1, колісна формула 4х2, вага 1522 кг, а також відомості з інформаційного електронного довідника SCHWACKE про ринкову вартість автомобіля. Також відповідач вказував, що позивачем не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за автомобіль, що і стало підставою для прийняття оскаржуваного рішення. При цьому зазначав, що оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені Митним кодексом України, Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689, Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092 (а.с.35-39).

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, пояснення, викладені у заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Судом встановлено, що 18.06.2019 р. позивачем на підставі договору купівлі-продажу вживаного транспортного засобу, придбано в Німеччині у нерезидента, транспортний засіб - автомобіль марки VOLKSWAGEN CADDY, 2014 року виготовлення, кузов НОМЕР_2, за ціною 4500 Євро (а.с.14).

Вивезення придбаного автомобіля з території Європейського союзу здійснювалось через територію Республіки Польща, на підтвердження чого позивачем надано митну декларацію складену митними органами Польщі №MRN19PL451010E0438650 від 19.06.2019, в якій зазначена ціна автомобіля в розмірі 19394 польський злотий, що за середнім курсу Народного банку Польщі на 19.06.2019, становило 4500 Євро (а.с.15-16).

21.06.2019 р. придбаний позивачем автомобіль було ввезено на територію України та подано до відповідача митну декларацію №UA901020/2019/001202, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль марки VOLKSWAGEN модель CADDY, 2014 року виготовлення, кузов НОМЕР_2, об'єм двигуна - 1598 см3, тип двигуна - дизельний, потужність двигуна 75 кw, за ціною 4500 Євро (а.с.41).

Як з'ясовано судом у вказаній митній декларації крім іншого, зазначено, у графі 31 - товар №1 - такий, що був у використанні, показники одометра 270543 км, пошкоджено лакофарбове покриття по кузову, пошкоджено та забруднено обивку салону та сидінь, сліди реклами по кузову; у графі 43 позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 4500 Євро - графа 42 митної декларації.

На підтвердження заявленої митної вартості автомобіля позивачем надано договір купівлі-продажу вживаного транспортного засобу від 18.06.2019 р.

Як зазначив позивач, згідно вказаних документів митна вартість автомобіля становила 4500 Євро.

Відповідачем розпочату процедуру консультацій із позивачем, зокрема, запропоновано надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму). Крім того, запропоновано надати інші додаткові в разі їх наявності, документи для підтвердження заявленої митної вартості, наприклад: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - якщо рахунок сплачено; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Так, позивачем додатково надано Quitting від 18.06.2019 р. - квитанція про оплату вартості автомобіля в сумі 4500 Євро, видану в Німеччині на ім'я ОСОБА_1 та декларацію країни продавця (а.с.40, 69).

Відповідач, за результатами розгляду поданої позивачем митної декларації №UA901020/2019/001202 від 21.06.2019 р. та доданих до неї документів, відмовив у митному оформленні товарів та прийняв рішення про коригування митної вартості від 25.06.2019 №UA901020/2019/000202/2, яким вартість автомобіля визначена у розмірі 7700 євро на підставі ст. 60 МК України - за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів (а.с.12-13).

В графі 33 вказаного рішення, як підставу коригування митної вартості зазначено, зокрема, наступне: "… В зв'язку з тим, що в поданих до митного оформлення документах наявний лише один документ купча від 18.06.2019 року б/н (заявлений в 44 гр. ЕМД за кодом "9701"), що містить відомості щодо вартості товару та використовується для цілей його оподаткування, що переміщується громадянином через митний кордон України та відповідно документи в розумінні ч.1 ст.368 МКУ надано не було; - з положенням п. 2 ч.2 ст.65 МКУ, керуючись заходами передбаченими Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митий кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015 №689, проведено перевірку рівня митної вартості товару як з використанням даних ПІК ЄАІС ДФС, так і згідно інформаційного електронного довідника SCHWACKE.NET (відповідно до даних наведених в технічному паспорті транспортного засобу, відомостей заявлених у гр.31 поданої до м/о МД). З використанням ПІК ЄАІС ДФС проведене порівняння рівня заявленої митної вартості товару з рівнями митної вартості ідентичних та подібних товарів з максимально наближеними техніко-комерційними показниками (марка VOLKSWAGEN модель CADDY, дизель, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014, об'єм двигуна 1598 см3, потужність 75 кВт), та виявлено, що заявлений рівень митної вартості товару нижчий, ніж рівень митної вартості товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі "імпорт" за час максимально наближений до дати експорту в Україну оцінюваного товару. Згідно Інформаційного електронною довідника SCHWACKE.NET встановлено, що відповідно до заявлених техніко-комерційних характеристик, ринкова вартість транспортного засобу вища, ніж заявлена митна вартість товару. Наявна в митниці Інформація як з ПІК ЄАІС ДФС так і SCHWACKE.NET, про ринкову вартість автомобіля, призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості декларантом. В зв'язку з вищевикладеним, у відповідності до статті 368 МКУ, декларанту було повідомлено про необхідність надання товарного чеку (квитанції, іншого еквівалентного по змісту документу, який підтверджує сплачену за товар суму), а згідно ч.6 ст.53 МКУ, для обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості товару. - про можливість надати за власним бажанням додаткові наявні у нього документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, наприклад: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - якщо рахунок сплачено; за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями та які стосуються даного товару, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Також декларант буй ознайомлений, що у відповідності до ч.4 ст.57 МКУ в рамках процедури консультування митниця та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. Декларант був повідомлений, що відповідно до положень статті 254 МКУ, з метою перевірки заявлених у поданій в МД відомостей, необхідно надати переклади на українську мову документів, які містять відомості про вартість товару. Декларант на підтвердження заявленої митної вартості автомобіля в повідомленні митниці від 24.06.2019 року перерахував вже надані до митного оформлення та заявлені в графі 44 МД документи, та додатково надав Quitting від 18.06.2019 року. Надані документи без перекладів на українську мову, також в повідомленні митниці вказав, що інших документів надати не має можливості. В додатково наданих документах Quitting від 18.06.2019 року виявлено розбіжності у порівнянні до поданих до митного оформлення документах, а саме: в поданих документах (в технічному паспорті ЕG 922500 від 05.05.2014 року) зазначено власника юридичну особу DBV GMBH DELITZSCHER BAUMASCHINEN VERMIETUNG, в квитанції Quitting від 18.06.2019 року зазначено фізичну особу ОСОБА_1, який згідно наданих документів знаходився в Україні на день оплати автомобіля, в той час технічний паспорт АВ1-К-1-169/19-00066 від 18.06.2019 року виданий на фізичну особу - ОСОБА_3 Враховуючи: не надання декларантом запропонованих додаткових документів, можливість надання яких передбачена ст. 53, 368 МКУ (товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачену за товар суму), документи про оплату вартості страхування, копію митної декларації країни відправлення, висновок спеціалізованої організації щодо вартості товару) які містили б відомості щодо вартості товару та які використовуються для цілей оподаткування товару, що переміщується громадянином через митний кордон України; виявлені розбіжності в поданих документах та Quitting від 18.06.2019 року; інформацію про те, що заявлена митна вартість, нижча ніж вартість подібних товарів по митним оформленням проведеним митницями України в митному режимі "імпорт" в максимально наближені терміни, виникають обґрунтовані сумніви щодо достовірності відомостей про вартість товару, зазначену в МД в зв'язку з чим метод визначення вартості за заявою декларанта, не може бути визнаний.

Цінову Інформацію про ідентичні товари в розумінні ст.59 МК України, у максимально наближений до дати експорту товару в Україну термін як у митниці, так і у декларанта, не виявлено. У відповідності до положень ст.54, 55 МКУ на підставі інформації, яка міститься в ПІК "Інформаційно-пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи та враховуючи встановлену ст.57 МКУ послідовність застосування методів визначення митної вартості, митну вартість товару визначено згідно статті 60 МКУ за методом визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних товарів на рівні 7700,00 EUR. При визначенні митної вартості використані відомості з МД від 11.06.2019 року №UА806050/2019/107835 (подібний легковий автомобіль марки VOLKSWAGEN модель CADDY, дизель, календарний рік виготовлення 2014, модельний рік виготовлення 2014. об'єм двигуна 1598 см3, бувший у використанні, країна виробництва - Німеччина, виробник - VOLKSWAGEN, МВВ-1, колісна формула 4x2, вага 1522 кг, товар експортовано в Україну із країни ЄС (Німеччини) на адресу фізичної особи)…"

Не погоджуючись із такими висновками щодо коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування прийнятого відповідачем рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Рішення відповідача як суб'єкта владних повноважень, що є предметом даного позову, підлягає оцінці судом на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі - МК України).

За приписами ч.1 ст.246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно ч.1 ст.248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи (ч.1 ст. 257 МК України).

Відповідно до ч.6 ст.257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (ч.5 ст.58 МК України).

За змістом ч.2 ст.52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч.1 ст.53 МК України).

Згідно ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог ч.5 ст.53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана позивачем у митній декларації №UA901020/2019/001202 від 21.06.2019, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані документи, передбачені ч.2 ст.53 МК України.

Щодо документів, необхідність подання яких при процедурі консультації із позивачем вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, з таких підстав.

Згідно ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (ч.4 ст.57 МК України).

Згідно частини 5 вказаної статті МК України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (ч.6 ст.57 МК України).

За приписами ч.1 ст.58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).

У відповідності до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно ч.3 ст.54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

При цьому, відповідно до ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст.54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з неможливістю надати касовий або товарний чек (квитанцію, інший еквівалентний по змісту документ, який підтверджує сплачений за товар суму).

Однак, суд вказує на протиправність зроблених відповідачем висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною договору.

Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.

Так, суд звертає увагу, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.

До того ж, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.

Крім того, відповідачем ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не надано документів, вказаних у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль.

Суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

Як свідчать переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема: - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - якщо рахунок сплачено; - за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертами організаціями та які стосуються даного товару, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

До того ж, відповідач стверджував, що в додатково наданих документах Quitting від 18.06.2019 року виявлено розбіжності у порівнянні до поданих до митного оформлення документах, а саме: в поданих документах (в технічному паспорті ЕG 922500 від 05.05.2014 року) зазначено власника юридичну особу DBV GMBH DELITZSCHER BAUMASCHINEN VERMIETUNG, в квитанції Quitting від 18.06.2019 року зазначено фізичну особу ОСОБА_1, який згідно наданих документів знаходився в Україні на день оплати автомобіля, в той час технічний паспорт АВ1-К-1-169/19-00066 від 18.06.2019 року виданий на фізичну особу - ОСОБА_3, що викликало сумніви в достовірності заявлених даних.

Так, позивачем для підтвердження митної вартості автомобіля було надано договір купівлі-продажу б/н від 18.06.2019, квитанцію про оплату суми вартості автомобіля б/н від 18.06.2019, декларацію №MRN19PL451010E0438650 від 19.06.2019 р., довіреність від 06.06.2019 №ННЕ733803, витяг з каталогу SCHWACKE 072385/30425195 від 20.05.2019 р. (а.с.40 на звороті).

Отже, суд не приймає посилання відповідача, що технічний паспорт АВ1-К-1-169/19-00066 від 18.06.2019 року виданий на фізичну особу - ОСОБА_3, що викликало сумніви в достовірності заявлених даних, оскільки довіреністю від 06.06.2019 №ННЕ733803 ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_3 придбати на його ім'я транспортний засіб. Дана довіреність була подана до митної декларації №UA901020/2019/001202 від 21.06.2019, тобто відповідачу було відомо, що транспортний засіб був придбаний на ім'я позивача ОСОБА_3, та не може вважатися розбіжністю та доказом неможливості підтвердження митної вартості придбаного автомобіля (а.с.69).

Крім того, на факт придбання вказаного транспортного засобу вказує безперешкодне вивезення позивачем автомобіля з території країни придбання - Німеччини та території Євросоюзу, на що вказує митна декларація складена митними органами Польщі №MRN19PL451010E0438650 від 19.06.2019 р., де також зазначена вартість авто 19394 польських злотих (а.с.15).

За змістом п.2 ч.6 ст.54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України) та у поданих документах наявні усі відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.

Таким чином, за умови подання 21.06.2019 позивачем при декларуванні автомобіля документів, за змістом яких позивач сплатив його вартість в сумі 4500 євро, а продавець дані кошти отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.

З урахуванням наведеного, дослідивши надані позивачем документи, суд дійшов висновку, що у відповідача були в наявності усі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності відповідач мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.

Отже, висновки Кіровоградської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом - за ціною контракту є помилковими.

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля суд зазначає.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях (ч.2 ст.64 МКУ).

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення вказав, що митну вартість товару визначено згідно ст.60 МК України - метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів (а.с.13).

Крім того, суд зазначає, що застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 МК України).

На підставі системного аналізу вказаних законодавчих положень суд дійшов висновку, що, виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 МК України, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування другорядних методів можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування основного.

Разом з тим, доказів того, що відповідач провів необхідну консультацію у належний спосіб матеріли справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

В ході розгляду справи судом досліджено інформацію надану відповідачем на виконання вимог ухвали суду від 27.08.2019 р., а саме інформацію за період з 26.03.2019 по 25.06.2019 з ПІК ЄАІС "Інформаційно - пошукова система обробки та аналізу цінової інформації при визначенні митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України" про випадки оформлення митними органами України митних декларацій на автомобіль марки VOLKSWAGEN модель CADDY, календарний та модельний рік виготовлення 2014, тип двигуна - дизель, об'єм двигуна - 1598 см3 та з'ясовано, що митна вартість подібних (аналогічних) товарів визначена в доларах США та менше ніж митна вартість ввезеного позивачем автомобіля 4500 євро = 5116 долара США (а.с.43-48).

Щодо доводів відповідача на підтвердження правомірності коригування митної вартості автомобіля з використанням відомостей, які містяться в митній декларації від 11.06.2019 р. №UA806050/2019/107835 (а.с.49), суд зазначає, що митницею не враховано реальний технічний стан автомобіля, його характеристики, пошкодження, тощо, який зазначений в даній декларації та який ввозився позивачем (зокрема потужність двигуна, показники одометра).

Отже, враховуючи вищевикладене, суд погоджується з доводами позивача про те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження митної вартості та не є перешкодою для застосування методу визначення митної вартості товару, обраного декларантом, і не може бути безумовною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за методом визначеним в декларації митної вартості, оскільки надані для митного оформлення документи не містять розбіжностей, а їхні дані піддаються обчисленню та підтверджують вартість товару.

Також, суд враховує правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 21.12.2018 у справі №815/228/17: наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості жодним чином не доводить неправильності її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Щодо використання відповідачем при коригуванні митної вартості інтернет джерела SCHWACKE.NET.

Відповідно до ч.2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідач, здійснюючи коригування митної вартості товару, застосував метод визначений ст.60 МК України.

Відповідно до довідкової інформації з інтернет джерела WikipediA, каталог SCHWACKE визначає приблизну остаточну вартість потриманих автомобілів в залежності від типу транспортного засобу, року випуску, обладнання та пробігу на ринку Німеччини.

Отже, використання відповідачем інформації з інтернет джерела SCHWACKE, прямо суперечить положенням МК України.

Крім того, обґрунтовуючи можливість використання інтернет джерела SCHWACKE, відповідач посилається на Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689.

Зокрема, відповідач посилається на розділ 5 вказаних Методичних рекомендацій "Джерела довідкової інформації, які можуть бути використані під час роботи з аналізу, виявлення та оцінки ризиків", який передбачає можливість використання інформації отриманої з мережі Інтернет.

Наразі, суд вважає протиправним застосування відповідачем у своїй роботі Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689, враховуючи наступне.

Відповідно до ст.117 Конституції України нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.

Питання державної реєстрації нормативно-правових актів регулюється Указом Президента України від 03.10.92 №493 "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади", що був прийнятий з метою впорядкування видання міністерствами, іншими органами виконавчої влади нормативно-правових актів, забезпечення охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, підприємств, установ та організацій.

Спеціальний порядок державної реєстрації нормативно-правових актів установлено Положенням про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.92р. №731.

Критерієм чинності таких актів та їх застосування є державна реєстрація нормативно-правових актів у Міністерстві юстиції України та занесення до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів, який запроваджений згідно з Указом Президента України від 27.06.96р. № 468.

Натомість, Методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом ДФС від 11.09.2015р. №689 не пройшли державну реєстрацію у Міністерстві юстиції України, а отже не можуть бути застосовані відповідачем у спірних правовідносинах.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Суд вважає, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у розмірі 7700 євро внаслідок проведеного коригування митної вартості за другорядним методом; відповідач не довів того, що товар за такою митною вартістю дійсно був увезений до України. Тому з огляду на приписи частини другої статті 77 КАС України, позов належить задовольнити повністю.

Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.1 ст.132 КАКС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із підготовкою до розгляду справи (п.п.1, 5 ч.3 ст.132 КАС України).

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Позивачем надано суду ордер серія ВА №1000717, акт №1 від 19.08.2019 наданих послуг (виконаної роботи) по договору про надання правової допомоги від 22.07.2019 (а.с.18, 23-25), в якому зазначено про виконання адвокатом послуг на суму 4000 грн., а Клієнт немає жодних претензій по якості та кількості наданих адвокатом послуг.

На підтвердження оплати Клієнтом отриманих ним послуг адвоката, згідно договору про надання правової допомоги від 22.07.2019, позивачем надано суду квитанцію до прибуткового касового ордера №22 від 19.08.2019 на суму 4000 грн. (а.с.19).

Враховуючи викладене, суд визнає підтвердженими, співмірними та такими, що пов'язані з розглядом даної справи, витрати позивача на правничу допомогу адвоката на суму 4000 грн. Також позивачем сплачено судовий збір у сумі 768, 40 грн. (а.с.3).

А тому, з урахуванням задоволення позовних вимог, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору в сумі 768,40 грн.; на правничу допомогу у розмірі 4000 грн., підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС України.

Керуючись ст.ст.132, 134, 139, 243-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП: НОМЕР_1) до Кіровоградської митниці ДФС (25030, м. Кропивницький, вул. Лавандова (Тореза), 27-б, ЄДРПОУ: 39640963) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської митниці ДФС від 25.06.2019 про коригування митної вартості товарів №UA901020/2019/000202/2.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1) здійснені ним судові витрати: на оплату судового збору в сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень сорок копійок); на правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградської митниці ДФС (код ЄДРПОУ 39640963).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина