Рішення № 84698456, 03.10.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2019 року м. Кропивницький Справа №340/1459/19

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Момонт Г.М., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження (письмове провадження) в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ОСОБА_1 звернувся з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-97710-53У від 09.11.2018 р. на суму 15 819,54 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 01.09.1994 р. був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, але підприємницькою діяльністю займався до травня 1997 року. Позивач наголошує на тому, що він не здійснював підприємницьку діяльність та не отримував доходу за таку діяльність. Також позивач зауважує, що 03.06.2019 р. ним припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця. Як вказує позивач, відбулося порушення відповідачем термінів формування та направлення оскаржуваної вимоги, встановлених пунктами 3, 4 розділу VI Інструкції «Про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449. Окрім того, позивач наголошує на тому, що обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Позивач вказує, що органами ДФС без проведення будь-якої перевірки та складання акта перевірки здійснено обчислення правильності нарахування та сплати єдиного внеску на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, що не передбачено діючим законодавством. Крім того, оскаржувана вимога не містить терміну початку виникнення боргу, а лише кінцеву дату обчислення боргу, що ставить під сумнів законність нарахування суми боргу. Позивач зауважує, що фіскальні органи навмисно не повідомили про початок виникнення зобов`язань зі сплати ЄСВ, позбавляючи таким чином права на своєчасну сплату зобов`язання чи його оскарження в адміністративному чи судовому порядку. Позивач наголошує на тому, що необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою підприємницької діяльності а отримання доходу від такої діяльності. При цьому свідоцтво про реєстрацію фізичною особою-підприємцем лише посвідчує право на здійснення підприємницької діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення підприємницької прибуткової діяльності та факту зайнятості особи, оскільки позивачем в оскаржуваний період не отримувалися відповідні торгові патенти, ліцензії та інші дозвільні документи для здійснення підприємницької діяльності. Позивач зазначає, що податкове законодавство України ґрунтується на принципі презумпції правомірності рішень платника податку. На думку позивача, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не врегульовано відносин щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності, а із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву у якому він заперечив щодо задоволення позову (а.с.25-26). Представник відповідача вказує, що згідно облікових даних інформаційної системи органів доходів і зборів, загальна сума заборгованості станом на 31.10.2018 р. становить 15 819,54 грн., на підставі цих даних ГУ ДФС у Кіровоградській області сформовано вимогу про сплату боргу недоїмки) від 08.11.2018 р. №Ф-97710-53. Також представник відповідача зауважує. що згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців рішення про припинення підприємницької діяльності ОСОБА_2 прийнято 03.06.2019 р.

Позивачем подано відповідь на відзив у якій зазначив, що відповідач не спростував його твердження та аргументи стосовно суті позовних вимог (а.с.32-33).

Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 13.06.2019 р. відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с.1-2).

12.07.2019 р. проведено перше судове засідання та розпочато розгляд справи по суті (а.с.36).

Позовна заява містить клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовною заявою про скасування вимоги №Ф-97710-53У про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДФС у Кіровоградській області від 09.11.2018 р. в сумі 15 819,54 грн. (а.с.4-8).

З огляду на ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з абз.1, 5, 9 ч.4 ст.25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 р. №2464-VI (далі за текстом - також Закон №2464) орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку.

У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Таким чином, обрахунок десятиденного строку для оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) розпочинається з дня коли особа платник єдиного внеску дізнався про таку вимогу.

Позивач вказує, що про винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-97710-53У від 09.11.2018 р. він дізнався 03.06.2019 р. із постанови Знам`янського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Кіровоградській області від 22.04.2019 р. про відкриття виконавчого провадження ВП №58911338.

Представником відповідача надано суду докази того, що поштове відправлення, яким на адресу позивача надсилалася оскаржувана вимога, повернуто адресанту (а.с.275).

За таких умов суд дійшов висновку, що відповідачем не спростовується факт того, що позивач ознайомився з вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-97710-53У від 09.11.2018 р. саме 03.06.2019 р.

Позовна заява надійшла до суду 11.06.2019 р., а тому строк звернення до суду визначений абз.9 ч.4 ст.25 Закону №2464 позивачем не пропущено, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання про поновлення строку звернення до суду.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 01.09.1994 р. зареєстрований як фізична особа-підприємець та взятий на облік як платник єдиного внеску, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.37-38).

З огляду на витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що ОСОБА_1 03.06.2019 р. припинено підприємницьку діяльність за власним рішенням (а.с.37-38).

Зважаючи на інтегровану картку платника єдиного соціального внеску ОСОБА_1 встановлено, що станом на 31.10.2018 р. недоїмка із єдиного соціального внеску становила 15 819,54 грн. (а.с.29).

На підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів начальником Олександрійського управління ГУ ДФС у Кіровоградській області винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 р. №Ф-97710-53 У на суму єдиного соціального внеску - 15 819,54 грн. (а.с.13).

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з п.4 ч.1 ст.4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

З огляду на п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 51 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.

При нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам з джерел не за основним місцем роботи ставка єдиного внеску, встановлена цією частиною, застосовується до визначеної бази нарахування незалежно від її розміру.

Відповідно до абз.3 ч.8 ст.9 Закону №2464 платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з ч.12 ст.9 Закону №2464 єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу зазначених норм встановлено, що фізична особа-підприємець зобов`язана нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок в розмірі 22 відсотків бази нарахування єдиного внеску, а у випадку не отримання доходу у розмірі не менше ніж мінімальний страховий внесок.

Зважаючи на п.5 ч.1 ст.1 Закону №2464 мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» від 21.12.2017 р. №1801-VIII установлено з 1 січня 2017 року мінімальну заробітну плату 3200 гривні.

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 р. №2246-VIII установлено з 1 січня 2018 року мінімальну заробітну плату 3723 гривні.

Таким чином, сума мінімального стразового внеску у 2017 році становила 704,00 грн. (3 200,00 грн. х 22%), у 2018 році - 819,06 грн. (3 723,00 х 22%).

Отже, мінімальний розмір страхового внеску, який підлягав обов`язковій сплаті фізичною особою-підприємцем у 2017 році становив 8 448,00 грн., за 9 місяців 2018 року - 7 371,54 грн.

Суд враховує, що у ч.4 ст.4 Закону №2464 наведено вичерпний перелік підстав за яких фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску.

Так, особи, зазначені у пунктах 4 та 51 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Зважаючи на те, що Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» не звільняються від сплати єдиного соціального внеску фізичні особи-підприємці, які працевлаштовані та за яких ЄСВ сплачують роботодавці, посилання позивача на відсутність обов`язку зі сплати єдиного соціального внеску з огляду на сплату за нього ЄСВ його роботодавцем є необґрунтованим та безпідставним.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що у випадку не отримання доходу позивач як фізична особа-підприємець був зобов`язаний щомісяця нараховувати та сплачувати єдиний соціальний внесок у розмірі не меншому ніж мінімальний розмір страхового внеску.

Відповідно до абз.1 ч.4 ст.25 Закону №2464 орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

При цьому в розумінні п.6 ч.1 ст.1 Закону №2464 недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Процедура нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування страхувальниками, визначеними Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», нарахування і сплати фінансових санкцій, стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів органами доходів і зборів визначена Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 р. №449 (далі за текстом - Інструкція №449).

Згідно з п.10 Розділу IV Інструкції №499 обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів здійснюється на підставі актів документальної перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органу доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму виплат (доходу), на які нараховується єдиний внесок.

Пунктом 1 Розділу VІ Інструкції №449 встановлено, що до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до абз.2, 3 п.2 Розділу VІ Інструкції №449 у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

Сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена в строки, встановлені Законом, обчислена органами доходів і зборів у випадках, передбачених Законом, є недоїмкою.

Пунктом 4 Розділу VІ Інструкції №449 визначено, що органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним органом доходів і зборів протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Під частковим зменшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованості зі сплати фінансових санкцій) для цілей цього пункту вважається зменшення загальної суми боргу (недоїмки) з єдиного внеску, яка включає нараховані та несплачені суми єдиного внеску (фінансових санкцій) за останній календарний місяць, в якому відбулось таке зменшення.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки), крім загальних реквізитів, має містити відомості про розмір боргу, в тому числі суми недоїмки, штрафів та пені, обов`язок погасити борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) є виконавчим документом.

Сума боргу у вимозі проставляється в гривнях з двома десятковими знаками після коми.

Згідно з п.4 Розділу VІ Інструкції №449 вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Із аналізу зазначених норм встановлено, що дані інформаційної системи органу доходів і зборів можуть бути підставою для формування вимоги про сплату боргу (недоїмки), а тому, якщо платник єдиного внеску не виконав обов`язку зі своєчасного нарахування та сплати ЄСВ, орган доходів і зборів на підставі облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів обчислює суму єдиного внеску, яку зазначає у вимозі про сплату боргу (недоїмки).

Як встановлено судом, ОСОБА_1 у період з січня 2017 року по вересень 2018 року включно не нараховував та не сплачував єдиний соціальний внесок у законодавчо встановленому розмірі, а тому відповідачем на підставі та у межах повноважень, а також з дотриманням інших засад визначених ч.2 ст.2 КАС України, сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 09.11.2018 р. №Ф-97710-53 У на суму єдиного соціального внеску - 15 819,54 грн.

Щодо недотримання відповідачем термінів формування та направлення оскаржуваної вимоги, суд зауважує, що така бездіяльність органу доходів і зборів не має наслідком визнання протиправною та скасування відповідної вимоги, а підлягає врахуванню під час обчислення законодавчо визначених строків для застосування процедури узгодження такої вимоги.

Також не впливає на правомірність оскаржуваних вимог не зазначення в них початку виникнення боргу, оскільки датою початку такого розрахунку є дата набрання законної сили Законом України від 06.12.2016 р. №1774-VIII, яким внесені зміни до абз.2 п.2 ч.1 ст.7 Закону №2464, тобто з 01.01.2017 р.

Окрім того, суд вважає необґрунтованим твердження позивача, що відповідачем навмисно не повідомлено його про початок виникнення зобов`язань зі сплати ЄСВ, позбавляючи таким чином права на своєчасну сплату зобов`язання чи його оскарження в адміністративному чи судовому порядку, оскільки на даний час позивач вже реалізував своє право на оскарження вимог та не позбавлений можливості сплатити недоїмку. При цьому суд враховує, що в силу Закону №2464 саме на платника єдиного внеску покладається обов`язок із нарахування та сплати єдиного соціального внеску, натомість орган доходів і зборів здійснює контроль за своєчасністю сплати ЄСВ та у випадку наявності недоїмки формує вимогу про сплату боргу (недоїмки).

Стосовно посилання позивача на принципи податкового законодавства суд зазначає, що відповідно до п.1.3 ст.1 Податкового кодексу України цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», з банків, на які поширюються норми Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Таким чином, зважаючи що предмет спору стосується нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, то до спірних правовідносин не застосовуються принципи податкового законодавства визначені Податковим кодексом України.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовна вимога ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат понесених позивачем. Натомість відповідачем не надано доказів понесення судових витрат у даній справі.

Керуючись ст.ст.132, 139, 242-246, 255, 293, 295-297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Велика Перспективна, 55, код ЄДРПОУ 39393501) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня його проголошення.

Дата складання повного рішення суду - 03 жовтня 2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду Г.М. Момонт