Рішення № 84738539, 23.09.2019, Київський районний суд м. Одеси

______________________

Справа № 520/5203/15-ц

Провадження № 2/520/1245/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019

Київський районний суд м.Одеси у складі головуючого судді Бескровного Я.В., при секретарі Бундєвій Я.І., розглянувши в м.Одесі в приміщенні суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРАЇНСЬКА БОРГОВА КОМПАНІЯ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору ОСОБА_4 , про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення, -

ВСТАНОВИВ:

В квітні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом у якому, з урахуванням уточнень, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №33-14/03-07 від 25.12.2007 року, яка складає станом на 01.05.2013р. - 1457008,67 грн., звернути стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2007р. за р.№11218, посвідченого Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, а саме на: будинок під АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку літ.А, житловою площею 31,0 кв.м., огорожі №1-4, та мостіння 1, загальною площею 103,1 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Савченко C.B., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.01.2007 року, за р.№94; приватизовану земельну ділянку під номером АДРЕСА_1 площею 0,0247 га, в тому числі по угіддях: 0,0140 га - багаторічні насадження, 0,0107 га - землі під будівлями, лісами та іншими угіддями. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:25:013:0052, належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №671905, виданого Управлінням земельних ресурсів у місті Одесі 26.10.2007 року та визначити спосіб реалізації Предмета іпотеки (за іпотечним договором від 25.12.2007 року за р. №11218, посвідченим Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу) шляхом застосування процедури продажу Предмета іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" права на продаж Предмета іпотеки будь - якій особі-покупцеві; а також з наданням Позивачу усіх прав, необхідних для отримання дублікатів правовстановлюючих документів на Предмет іпотеки, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, у тому числі, але не обмежуючись, в органах нотаріату, в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, у відповідних органах Держземагентства в Одеській області, а також в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції, з можливістю здійснення Позивачем всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу Предмета іпотеки; встановити початкову ціну Предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності, а також виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у будинку під номером АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку літ. А, житловою площею 31,0 кв.м., огорожі №1-4, та мостіння 1, загальною площею 103,1 кв.м., та зняти їх з реєстраційного обліку без надання іншого жилого приміщення.

Позов вмотивовано тим, що 25.12.2007 року між ТОВ КБ «АРМА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 33-14/03-07, згідно з умов якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 750000 грн. з терміном повернення до 24.12.2008 року зі сплатою 19 % річних, та щомісячної плати за обслуговування кредиту у розмірі 1575 грн., що становить 0,21% від суми кредиту.

В забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір поруки № 33-14/03-07 та іпотечний договір №11218, згідно з яким останній в іпотеку банку передав будинок під АДРЕСА_1 та земельну ділянку за цією ж адресою.

06.09.2013 року між ТОВ КБ «Арма» та ТОВ «Українська боргова компанія» був укладений договір про відступлення прав за вказаним іпотечним договором, відповідно до якого Банк відступив позивачу усі права вимоги за кредитним та іпотечним договорами.

На теперішній час відповідач свої зобов`язання щодо погашення заборгованості по наданому кредиту належним чином не виконує, в результаті чого має заборгованість за кредитом.

Представники позивача позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечували, посилаючись на його безпідставність, зазначивши основні заперечення, що оригіналу кредитного договору позивачем суду не надано, що в матеріалах справи містяться два різних розрахунки заборгованості та що пропущено строки позовної давності.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у судове засідання не з`явились, їх представник ОСОБА_6 проти задоволення позову заперечувала з тих же підстав.

Представник третьої особи Барбул у судове засідання не прибув, просив розглядати справу за його відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 4 червня 2015 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року, позов задоволено частково, на задоволення вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" в рахунок погашення заборгованості по Кредитному договору №33-14/03-07 від 25.12.2007, що склалась станом на 01.05.2013 у розмірі 1 457 008 гривень 67 коп., з яких: 748134,78грн. прострочена заборгованість, 708873,89 грн. нараховані відсотки, звернуто стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2007 року за р. №11218, посвідченим Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, а саме на: будинок під номером АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку літ. А, житловою площею 31,0 кв.м., огорожі №1-4, та мостіння 1, загальною площею 103,1 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Савченко С.В., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 19.01.2007, за р. №94; приватизовану земельну ділянку під номером АДРЕСА_1 площею 0,0247 га, в тому числі по угіддях: 0,0140 га - багаторічні насадження, 0,0107 га - землі під будівлями, лісами та іншими угіддями. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:25:013:0052, належить на праві власності ОСОБА_5 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №671905, виданого Управлінням земельних ресурсів у місті Одесі 26.10.2007. Визначено спосіб реалізації Предмета іпотеки (за іпотечним договором від 25.12.2007 року за р. №11218, посвідченим Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу) шляхом застосування процедури продажу Предмета іпотеки, встановленої ст. 38 Закону України "Про іпотеку", з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" права на продаж Предмета іпотеки будь - якій особі-покупцеві; а також з наданням Позивачу усіх прав, необхідних для отримання дублікатів правовстановлюючих документів на Предмет іпотеки, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, у тому числі, але не обмежуючись, в органах нотаріату, в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, у відповідних органах Держземагентства в Одеській області, а також в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції, з можливістю здійснення Позивачем всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу Предмета іпотеки; встановити початкову ціну Предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Виселено ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_1 з будинку під номером АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку літ.А, житловою площею 31,0 кв.м., огорожі №1-4, та мостіння 1, загальною площею 103,1 кв.м., та зняти їх з реєстраційного обліку без надання іншого жилого приміщення. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія '" судовий збір у розмірі 3897, 60 гривень. В решті позов залишити без задоволення.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 липня 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 13 червня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно до автоматичного розподілу справ між суддями, вказана справа передана судді Бескровному Я.В.

Цим судом встановлено, що 25.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "АРМА" в особі директора Одеської філії TOB КБ "АРМА" Іванової Т.Г. та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір №33-14/03-07, відповідно до якого Банк надав останній кредит у сумі 750000 грн., строком до 24.12.2008 року. Кредитним договором встановлена плата за користування кредитними коштами у розмірі 19% річних (п.1.3.) та щомісячна плата за обслуговування кредиту у розмірі 1575 грн., що становить 0,21% від суми кредиту.

В забезпечення виконання умов Кредитного договору Відповідачем ОСОБА_1 25.12.2007 року між Банком та ОСОБА_5 укладено договір поруки №33-14/03-07 та іпотечний договір за реєстровим №11218, посвідчений Брандіс А.Б., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу.

Предметом іпотеки за вказаним Іпотечним договором було визначено наступне майно, що належить на праві власності ОСОБА_5 :

- будинок під номером АДРЕСА_1 , що складається в цілому з одного житлового будинку літ. А, житловою площею 31,0 кв.м., огорожі №1-4, та мостіння 1, загальною площею 103,1 кв.м.;

- приватизована земельна ділянка під номером АДРЕСА_1 площею 0,0247 га, в тому числі по угіддях: 0,0140 га - багаторічні насадження, 0,0107 га - землі під будівлями, лісами та іншими угіддями. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Кадастровий номер 5110136900:25:013:0052.

Загальна узгоджена сторонами оціночна вартість Предмета іпотеки становить 1220895 грн.

Пункт 4.1. Іпотечного договору передбачає, що іпотекодержатель набуває право на задоволення своїх вимог за рахунок Предмета іпотеки у випадку, якщо у момент настання строку виконання зобов`язань, вони не будуть виконані (виконані неналежним чином).

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В порушення вимог закону та Кредитного договору відповідач ОСОБА_1 не виконала своїх зобов`язань щодо повернення боргу.

ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадщину після його смерті прийняли дружина ОСОБА_1 та діти: ОСОБА_3 , ОСОБА_2 (т.1 а.с.57).

Статтею 1216 ЦК України встановлено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав та обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобов`язання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язане з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України, отже зобов`язання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомній кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до ;його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Oco6a, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Не зважаючи на те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява ТОВ «Українська боргова компанія» була отримана за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 та не була повернута адресатові з повідомленням про неможливість вручення у зв`язку зі смертю адресата.

Станом на 01.05.2013 року згідно довідки ліквідатора ТОВ КБ "АРМА" Павлиної А.Ю. заборгованість відповідача за Кредитним договором становила 1457 008,67 грн., з яких: 748134,78 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 708 873,89 грн. - нараховані відсотки.

Суд приймає зазначену довідку у якості належного доказу у справі, так як жодних підтверджень сплати ОСОБА_1 вказаного боргу, відсутності боргу, або наявності такого боргу в меншому розмірі, в судовому засіданні відповідачами не надано.

06.09.2013 року між Банком та позивачем укладено Договір про відступлення права за Іпотечним договором, за р. №8088, посвідчений Верповською О.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Договір про відступлення права передбачає, що Банк відступив Позивачу всі права вимоги за Кредитним договором та Іпотечним договором від 25.12.2007 року.

Отже, у силу ст.ст. 512,514 ЦК України ТОВ «Українська боргова компанія» є новим кредитором відповідачів.

Повідомлення іпотекодавця про зміну кредитора та відступлення прав вимоги підтверджується свідоцтвом від 22.07.2014р. про передачу заяви позивача ОСОБА_5 , виданого Верповською О ОСОБА_8 В ОСОБА_8 , приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, відповідно до якого заява була надіслана поштою рекомендованим листом 30.05.2014р., вручена 12.06.2014р., що засвідчується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Суд приймає до уваги, що не зважаючи на те, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , заява позивача була отримана за адресою його реєстрації: АДРЕСА_2 та не була повернута з відміткою про його смерть, відповідач ОСОБА_1 також про це не повідомляла.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2. ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умова, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст.7, п.1 ст.12 Закону України «Про іпотеку», за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання.

У разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що, у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. З ст. 33 Закону України «Про іпотеку», звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотеко держателя.

Згідно ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення, в якій зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання не менш, ніж у тридцятиденний строк та попередження про стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Статтею 39 ЗУ «Про іпотеку» встановлено, що уразі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Відповідно до ст.41 Закону України «Про іпотеку», реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження".

Що стосується заперечень відповідача щодо пропуску позивачем строку звернення до суду, слід зазначити наступне.

Щодо строків перебігу позовної давності судом встановлено, що судом встановлено, що 25.12.2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Комерційний банк "АРМА" та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 33-14/03-07, відповідно до якого Банк надав відповідачу ОСОБА_1 кредит на поточні потреби у сумі 750 000 грн., строком по 24.12.2008 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 12.08.2011 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу був виданий виконавчий напис про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв`язку з чим відкрито виконавче провадження.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УДВС ГУЮ м. Одеси від 29.12.2011 року зазначений виконавчий документ - виконавчий напис нотаріуса був повернутий стягувачу у зв`язку з нездійсненням авансування виконавчих дій та роз`яснено право повторного пред`явлення вказаного напису до виконання у строк до 29.12.2012 року.

Постановою Головного державного виконавця від 23.03.2012 року виконавче провадження знову було відкрито та запропоновано боржникові самостійно виконати вимоги виконавчого документу.

Постановою від 21.09.2012 року вищезазначений виконавчий документ був знову повернутий стягувачу у зв`язку з неможливістю виконання, так як ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 29.01.2008 року у справі № 2-3788/08 на іпотечне майно був накладений арешт.

Тобто банк вжив заходи щодо стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі виконавчого напису нотаріуса, а тому посилання відповідачів на наявність підстав для відмови у задоволенні позову у зв`язку з пропущенням строку позовної давності не ґрунтується на встановлених законом правилах щодо початку перебігу і переривання строку позовної давності.

Аналогічного висновку дійшов і Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ в своїх ухвалах від 25 листопада 2015 року та 16 березня 2016 року.

Відповідно до положень п.17 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» №5 від 30 березня 2012 року наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов`язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

Згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з ч.1 ст.7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи відповідно до Конституції та в порядку, встановленому законами України.

Враховуючи той факт, що право на справедливий суд займає основне місце у системі глобальних цінностей демократичного суспільства, Європейський суд у своїй практиці пропонує досить широке його тлумачення. Так, у справі Delcourt v. Belgium Суд зазначив, що "у демократичному суспільстві у світлі розуміння Конвенції, право на справедливий суд посідає настільки значне місце, що обмежувальне тлумачення статті 6 не відповідало б меті та призначенню цього положення". У справі Bellet v. France Суд зазначив, що "стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Згідно із ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Згідно ст.264 ЦК України, позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Одночасно суд враховує заяву представника позивача про поновлення строку на звернення до суду, озвучену на стадії судових дебатах, відповідно до якої, представник позивача просив суд, у випадку, якщо позивачем було пропущено строк звернення до суду поновити його, оскільки весь час позивач вживав дії щодо реалізації свого порушеного права, в тому числі шляхом отримання виконавчого напису та пред`явлення його до виконання, а перебіг строку зупинявся.

Статтею 533 ЦК України передбачено, що грошове зобов`язання має бути виконано у гривнях. Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає стягненню у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу , якщо інший порядок не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов`язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня.

Відповідно до п.14 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18.12.2009 року, у зв`язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. Також у разі пред`явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Таким чином суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині звернення стягнення на предмет іпотеки.

Вирішуючи позовну вимогу про виселення відповідачів суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України "Про іпотеку" виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

При вирішенні питання стосовно виселення мешканців на підставі ч. 2 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення ст.40 цього Закону, так і норми ст. 109 ЖК УРСР.

За змістом цих норм особам, яких виселяють із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки, у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки та яке було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, надається інше постійне житло, яке зазначається у рішенні суду.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України 6-2830цс15 від 10 лютого 2016 року, яка має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Щодо зауважень сторони відповідача про ненадання оригіналу кредитного договору суд вважає за необхідне зазначити, що суду надавалася належним чином завірена копія такого договору. Представник відповідачів у судовому засідання ставила під сумнів справжність підпису відповідача ОСОБА_1 у кредитному договорі. Суд зазначає, що оскільки на підтвердження цих доводів стороною відповідача не заявлялося клопотання про призначення відповідної експертизи з метою встановлення оригінальності підпису ОСОБА_1 у кредитному договорі або питань щодо справжності, то суд ці посилання сторони відповідачів відхиляє.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Інші доводи відповідачів не спростовують висновків суду.

Відповідно до ст. 141ч.1 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача також необхідно стягнути сплачений при подані позовної заяви до суду судовий збір у розмірі 3897,60 грн.

Керуючись ст.ст.4-13,76-89,258-273 ЦПК України суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №33-14/03-07 від 25.12.2007 року, яка станом на 01.05.2013 року складає 1457008, 67 коп., з яких: 748134,78грн. прострочена заборгованість, 708873,89 грн. нараховані відсотки, звернути стягнення на Предмет іпотеки за іпотечним договором від 25.12.2007 року за реєстровим №11218, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Брандіс А.Б., а саме на: будинок під АДРЕСА_1 , та складається в цілому з одного житлового будинку літ. А, житловою площею 31,0 кв.м., огорожі №1-4, та мостіння 1, загальною площею 103,1 кв.м., що належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 19.01.2007 року, за реєстровим №94; приватизовану земельну ділянку під номером АДРЕСА_1 площею 0,0247 га, в тому числі по угіддях: 0,0140 га - багаторічні насадження, 0,0107 га - землі під будівлями, лісами та іншими угіддями. Землю передано для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5110136900:25:013:0052, належить на праві власності ОСОБА_9 на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серія ЯЕ №671905, виданого Управлінням земельних ресурсів у місті Одесі 26.10.2007 року.

Визначити спосіб реалізації Предмета іпотеки шляхом його продажу відповідно до процедури, встановленої ст.38 Закону України "Про іпотеку", з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" права на продаж Предмета іпотеки будь - якій особі-покупцеві; а також з наданням Позивачу усіх прав, необхідних для отримання дублікатів правовстановлюючих документів на Предмет іпотеки, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, у відповідних установах, підприємствах та організаціях незалежно від форми власності та підпорядкування, у тому числі, але не обмежуючись, в органах нотаріату, в органах державної виконавчої влади та місцевого самоврядування, у відповідних органах Держземагентства в Одеській області, а також в Реєстраційній службі Одеського міського управління юстиції, з можливістю здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" всіх передбачених нормативно - правовими актами держави дій, необхідних для продажу Предмета іпотеки; встановити початкову ціну Предмета іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська боргова компанія" судовий збір у розмірі 3897, 60 гривень.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Київський районний суд м.Одеси шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Бескровний Я. В.