Рішення № 84732345, 01.10.2019, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 336/2572/19

Провадження № 2/336/2213/19

м. Запоріжжя 01 жовтня 2019 року

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

у складі: головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишовій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом:

ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача, адвокат Штабовенко Денис Всеволодович, який діє в інтересах ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовною заявою до АТ «Укрсоцбанк» (далі - відповідач), в якій просить суд визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4811, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною 14.09.2018 року про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства “Укрсоцбанк” заборгованості за договором №0013\093945-PR про надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування від 11.10.2013 року за рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 185 309,71 грн. з них: 51219,50 грн. заборгованості за тілом кредиту, 133 090,21грн. заборгованості за відсотками за користування коштами, та 1000 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.10.2018 року приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Сколибогом О.С. відкрито виконавче провадження №57334406 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «УКРСОЦБАНК» заборгованості на загальну суму розміром 185 309,71 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження був виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 14.09.2018. Стягнення за виконавчим написом проводилося за період з 11.10.2013 року по 30.05.2018 року., однак з дня виникнення права вимоги за договором №0013\093945-PR від 11.10.2013 року минуло більше трьох років, відповідно нотаріус не мав права вчиняти виконавчий напис, а також нотаріус не перевірив безспірність заборгованості.

В порядку забезпечення позову позивач подавав до суду заяву, якою просив вжити заходи забезпечення його позову, а саме, зупинити стягнення за виконавчим написом №4811 від 14.09.2018, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. від 14.09.2018 про стягнення з позивача на користь акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» грошових коштів розміром 185 309,71 грн.

Ухвалою суду від 25 квітня 2019 р. заяву про забезпечення суду задоволено, зупинено стягнення за виконавчим написом №4811 від 14.09.2018, вчиненим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. 14.09.2018 про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства «УКРСОЦБАНК» грошових коштів розміром 185 309,71 грн.

Відповідач надав відзив, в якому зазначив, що позов не визнає. Нотаріусом правомірно було вчинено виконавчий напис, відповідно до вимог законодавства, банк надав нотаріусу усі необхідні документи для вчинення нотаріальної дії, виконавчий напис вчинений в межах трирічного строку позовної давності.

Третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. надала письмові пояснення, в яких зазначила, що покладається на розсуд суду, а також просить розглядати справу без її участі.

Позивач, представник позивача, представник відповідача та третя особа в судове засідання не з`явилися. Відповідач надав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, у задоволені якого судом відмовлено, оскільки заявником не наведено обґрунтованих підстав для відкладення судового засідання, а отже суд виходить із необхідності додержання розумності строків розгляду справи судом.

У порядку ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Вивчивши матеріли справи та наявні докази, суд доходить до наступних висновків.

Так, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. вчинений виконавчий напис №4811 від 14.09.2018 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» заборгованості за договором №0013\093945-PR від 11.10.2013 року за рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 185 309,71 грн. з них: 51219,50 грн. заборгованості за тілом кредиту, 133 090,21грн. заборгованості за відсотками за користування коштами, та 1000грн. витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису.

Стягнення проведено за період з 11.10.2013 року по 30.05.2018 року. На підставі зазначеного виконавчого напису приватним виконавцем відкрито виконавче провадження щодо стягнення з позивача вищезазначеної суми від 02.10.2018 року.

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Відповідно до ст. 18 Цивільного кодексу України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку встановлених законом.

Згідно п. 19 ст. 34 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис є нотаріальною дією, що вчиняють нотаріуси.

Виходячи з положень ст. 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

При цьому, є вірними висновки позивача про те, що вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому нотаріус здійснює свою діяльність у сфері безспірної юрисдикції і не встановлює прав або обов`язків учасників правовідносин, не визнає і не змінює їх, не вирішує по суті питань права. Тому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов`язання боржником.

Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення. Так само на момент звернення стягувача до нотаріуса із заявою про вчинення виконавчого напису повинна існувати й, крім того, також бути безспірною, заборгованість або інша відповідальність боржника перед стягувачем.

Такий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року № 6-887цс 17, від 11 квітня 2019р. по справі №761/45737/17.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України «Про нотаріат»). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Постановою Кабінету Міністрів України №1172 від 29 червня 1999 року затверджено Перелік документів (далі – Перелік), за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Згідно пункту 2 Переліку, для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі № 826/20084/14, яку ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 року, залишено без змін, визнано незаконною та нечинною Постанову Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, зокрема:

п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів:

«Доповнити перелік після розділу "Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту:

«Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин

2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями.

Для одержання виконавчого напису додаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

Зобов`язати Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року по Справі № 826/20084/14 встановлено, що зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, не враховують положень п. 6 ч. 10 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», згідно якого, якщо кредитодавець на основі умов договору про надання споживчого кредиту вимагає здійснення внесків, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі внески або повернення споживчого кредиту можуть бути здійснені споживачем протягом тридцяти календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - шістдесяти календарних днів з дня одержання повідомлення про таку вимогу від кредитодавця. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про надання споживчого кредиту, вимога кредитодавця втрачає чинність. Таким чином, законодавець забезпечує право боржника на захист його інтересів шляхом направлення йому повідомлення про заборгованість та необхідність її погашення. Однак, у пункті 2 Переліку відсутня вимога про надання нотаріусу документів, які б підтверджували повідомлення боржника кредитором про наявність заборгованості та необхідність її погашення, що безперечно є порушенням прав боржника. Водночас, доповнений Постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати «односторонній» розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності боргу, його суми та факту прострочення. За таких обставин нотаріус не може здійснювати захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису. Крім того, доповнений оскаржуваною постановою розділ Переліку «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» дозволяє кредиторам без повідомлення боржника здійснювати односторонній розрахунок заборгованості та звільняє кредитора від обов`язку доведення безспірності спору, його суми та факту прострочення, що згідно Постанови суду є порушенням вимог ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів».

Зокрема неможливість застосування Постанови Кабінету Міністрів України №662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» при вчиненні нотаріальних дій підтверджена також постановою Великої палати Верховного суду по справі №826/20084/14 від 20 червня 2018р.

Відповідно до п.п. 1.1., 3.1., 3.2. глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів. Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Безспірний борг – це борг, що визначається боржником та кредитором, і про суму якого сторони не сперечаються, тобто у разі відсутності заперечень боржника – вимога кредитора – заставодержателя вважається безспірною.

Таким чином, в обов`язок нотаріуса входить перевірка безспірності боргу у боржника після надання стягувачем документів, що встановлюють прострочення зобов`язання. При наявності заперечень боржника нотаріус повинен оцінити його аргументи на предмет наявності ознаки безспірності відносно вимог заставодержателя. За відсутності ознаки безспірності нотаріус повинен був відмовити в здійсненні виконавчого напису.

Відповідно до п. 3.1., 3.5 ст. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року за №296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Відповідно до вимог статті 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже в даному випадку обов`язок довести факт подання нотаріусу усіх необхідних документів покладається на відповідача, як особу, яка такі документи мала подати нотаріусу.

Відповідач мав можливість надати усі докази, які б підтверджували обставини справи щодо правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису, однак жодних доказів на підтвердження безспірності боргу позивача перед ним не надав. Зокрема відповідачем не було надано договору №0013\093945-PR про надання банківських послуг, не були надані банківські виписки по рахунку позивача, які свідчили б про отримання позивачем коштів, про несвоєчасне їх повернення, наявність заборгованості. Також не надано доказів, які б підтверджували надіслання позивачу вимогу про погашення боргу.

Поза тим, під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Проте у справі, що розглядається, та у справах, посилання на постанови у яких наведено відповідачем у відзиві (постанови Верховного Суду у справах № 61-27237св18, № 6-158цс15) обставини, що формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, не є подібними.

За таких обставин суд доходить до висновку, що відповідачем не підтверджено правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису, а тому доводи відповідача, викладені у відзиві, визнаються судом непереконливими. Окрім того, суд також доходить до висновку, що нотаріус не перевірив, чи не минуло більше трьох років з дня виникнення права вимоги.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення зобов`язання є договір (кредитний договір).

Крім того, суд виходить із висновків щодо застосування норм права, наведених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 липня 2019р. по справі № 916/3006/17, відповідно до яких строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений статтею 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

В даному випадку нотаріус також не перевірив, чи виникло у відповідача право вимоги, у разі, якщо таке право виникло, то скільки часу минуло з цього моменту.

За таких обставин суд доходить до висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.

Відповідно до положень ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, суд при вирішенні питання розподілу судових витрат, присуджує стягнути з відповідача на користь позивача понесені та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 768,40 грн.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 10, 12, 49, 76,77-81, 82, 89, 265, 272, 274-279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,- задовольнити повністю.

Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №4811, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль Іриною Миколаївною 14.09.2018 року про стягнення з позивача на користь Акціонерного товариства “Укрсоцбанк” заборгованості за договором №0013\093945-PR про надання банківських послуг на умовах комплексного банківського обслуговування від 11.10.2013 року за рахунком № НОМЕР_1 у розмірі 185 309,71 грн. з них: 51219,50 грн. заборгованості за тілом кредиту, 133 090,21грн. заборгованості за відсотками за користування коштами, та 1000 грн. витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису.

Стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Повний текст рішення суду складений 04 жовтня 2019 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Суддя Зарютін П.В.