Рішення № 84727538, 23.09.2019, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 4/76/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.09.2019 Справа № 908/1178/19

м. Запоріжжя Запорізької області

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРЮГЕКОПРОМ», (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 3-А)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», (49126, м. Дніпро, Бульвар Слави, 45)

про стягнення 256487,31 грн. за договором поставки № СТМ 30/1016 від 03.10.2016, що складається з суми 231460,52 грн. основного боргу, 1553,00 грн. 3 % річних, 4902,13 грн. інфляційних втрат, 18571,66 грн. пені

Суддя Зінченко Н.Г.

при секретарі судового засідання Петриченко А.Є.

За участю представників сторін:

від позивача – ОСОБА_2, на підстав ордеру на надання правової допомоги серія ДП № 1385/000035 від 07.05.2019;

від відповідача – не з’явився;

16.05.2019 до господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРЮГЕКОПРОМ», м. Снігурівка Миколаївської області до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», м. Дніпро про стягнення 231460,52 грн. основного боргу за договором поставки № СТМ 30/1016 від 03.10.2016, 18571,66 грн. пені, 1553,00 грн. 3 % річних та 4902,13 грн. втрат від інфляції, всього 256487,31 грн. заборгованості.

ОСОБА_3 з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.05.2019 справу № 908/1178/19 за вище вказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 07.06.2019 після усунення недоліків прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1178/19, справі присвоєно номер провадження справи 4/76/19, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 03.07.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.07.2019 підготовче засідання відкладалося до 31.07.2019.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2019 строк підготовчого провадження у справі № 908/1178/19 продовжений до 05.09.2019, підготовче судове засідання відкладалося до 03.09.2018.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.09.2019 закрито підготовче провадження у справі № 908/1178/19, призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні 05.09.2019, представник позивача повідомлений під розписку про дату, час і місце проведення судового засідання.

Розгляд справи по суті відкладався до 23.09.2019, про що судом винесена відповідна ухвала від 05.09.2019 у справі № 908/1178/19.

В судовому засіданні 23.09.2019 справу розглянуто, на підставі ст. 240 ГПК України судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та долучених судом до матеріалів справи.

Відповідач в жодне судове засідання у справі № 908/1178/19 не з’явився. Про поважність причин неявки суд жодного разу не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлявся належним чином відповідними ухвалами суду по справі № 908/1178/19, які направлялися на відомі суду адреси відповідача та отримані ним, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення.

Крім того, всі ухвали господарського суду Запорізької області по справі № 908/1178/19 надіслані судом до Єдиного державного реєстру судових рішень 23.07.2019 та 26.07.2019 оприлюднена на офіційному веб-порталі Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Таким чином, про хід розгляду справи, дату, час і місце проведення судових засідань у даній справі відповідач міг дізнатися з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень» http: //reyestr. court. gov. ua/.

За таких обставин, суд вважає, що ним вжиті достатні заходи для належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи № 908/1178/19.

Заявлені позивачем вимоги викладені в позовній заяві та обґрунтовані посиланням на ст., ст. 11, 525, 526, 599, 610-612, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та умови договору поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016. Мотивуючи заявлені вимоги позивач зазначає, що сторонами у справі укладено договір поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016, за умовами якого позивач зобов’язався у строки визначені договором виготовляти і поставляти відповідачу товар, а відповідач зобов’язався приймати цей товар та оплачувати його. На виконання умов договору поставки позивач в період з жовтня 2018 року та лютий 2019 року поставив відповідачу товар на загальну суму 372585,60 грн., що підтверджується відповідними видатковими накладними. Поставка товару на зазначену суму також підтверджується товарно-транспортними накладними. Відповідач в порушення умов договору поставки та положень чинного законодавства не виконав свої зобов’язання щодо повної оплати отриманого товару. Отже, заборгованість відповідача за договором поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016 становить 231460,52 грн. У зв’язку із порушенням відповідачем зобов’язань щодо оплати отриманого товару за договором поставки відповідно до вимог чинного законодавства позивачем відповідачу нараховані: пеня в розмірі 18571,66 грн., 3 % річних в розмірі 1553,00 грн. та інфляційні втрати в розмірі 4902,13 грн. Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити повністю та стягнути з відповідача на його користь 231460,52 грн. основного боргу, 18571,66 грн. пені, 1553,00 грн. 3 % річних та 4902,13 грн. втрат від інфляції.

Також клопотанням від 27.08.2019 (вх. № 08-08/17989/19 від 02.09.2019) з урахуванням клопотання від 16.09.2019 (вх. № 08-08/19534/19 від 20.09.2019) позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 8600,00 грн. судових витрат на правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 31.07.2019 відповідачу продовжений строк для подачі відзиву до 25.07.2019, відзив ТОВ «Український Рітейл» вих. № 378 від 19.07.2019, (вх. № 08-08/15333/19 від 25.07.2019) прийнятий судом до розгляду та залучений до матеріалів справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Заперечуючи проти заявлених вимог, відповідач зазначив, що між сторонами дійсно укладений договір поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016, за умовами якого позивач поставляв відповідачу товар, проте відповідач вважає, що позивачем не доведено наявності заборгованості ТОВ «Український Рітейл» перед ним за договором поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016. Свою позицію відповідач мотивує тим, що відповідно до умов п. 2.6 казаного договору поставки зобов’язання по поставці товару вважаються виконаними з моменту передачі товару і повного пакету належним чином оформлених товаросупровідних документів покупцеві згідно з умов договору та чинного законодавства України. Позивачем у якості доказів поставки товару надані видаткові накладні та товарно-транспортні накладні, які оформленні з суттєвими недоліками та без додержання вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки в них не зазначено посаду особи та дані особи, якою вченого підпис на цих накладних від імені ТОВ «Український Рітейл». Отже, надані позивачем видаткові накладні та товарно-транспортні накладні не можуть бути прийняті судом як первинні документи. Також відповідач вважає, що не може бути доказом наявності заборгованості за договором поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016 і акт звірки, наданий позивачем до матеріалів справи. На підставі зазначеного, відповідач просить суд в позові відмовити повністю.

Позивач на підставі ст. 166 ГПК України надав відповідь на відзив, в якій, зокрема зазначив, що наявність в видаткових накладних на поставку товару, які є первинними документами, недоліків щодо їх оформлення не може бути підставою для висновку про відсутність господарської операції. Крім того, на кожній видатковій накладній, за якими поставлявся товар відповідачу у спірний період і за якими відповідач повністю не розрахувався за отриманий товар, міститься підпис особи, яка отримувала товар, скріплений печаткою ТОВ «Український Рітейл». Також позивач просив суд врахувати, що поставку товару за видатковою накладною № 185 від 29.10.2018 відповідач частково оплатив, що свідчить про визнання ним поставки товару за цією видатковою накладною, а поставка за видатковою накладною № 219 від 22.12.2018 взагалі не мала місця, оскільки в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 213 від 22.12.2018, за якою здійснювалася поставка. Зазначене додатково підтверджує факт обґрунтованості позовних вимог до відповідача, які є предметом спору у даній справі.

Розглянувши зібрані у справі письмові докази у їх сукупності, суд

УСТАНОВИВ

03.10.2016 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРЮГЕКОПРОМ», (Постачальник, позивач у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український Рітейл», (Покупець, відповідач у справі) укладено Договір поставки № СТМ/30/1016 (далі за текстом – Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов’язується в порядку і строки, визначені Договором, виготовити та передати товар у власність Покупця у визначеній кількості, відповідної якості та за погодженою ціною, а Покупець приймати та оплачувати товар на умовах цього Договору. (п. 1.1)

Пунктом 12.1 Договору передбачено, що Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017. У разі якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору жодна зі сторін в письмовій формі не заявить про його розірвання, Договір автоматично пролонгується на кожний наступний рік.

Сторонами доказів розірвання Договору поставки суду не надано.

В пункті 1.2 Договору сторонами погоджено, що найменування, асортимент і ціна товару, який постачається, зазначається в додатку № 3 «Специфікація», який є невід’ємною частиною Договору.

ОСОБА_3 зі Специфікаціями, що є Додатками № 3 до Договору, і які наявні в матеріалах справи, сторонами визначені найменування товару, виробник товару, країна виробника, одиниці виміру, кількість одиниць в упаковці, а також ціна за одиницю товару.

Так, відповідно до Специфікації, що діє з 01.10.2018, (Додаток № 3 до Договору), сторони обумовили поставку наступного товару – вода питана очищена ТМ Просто, негазована, 6л, ціна з одиницю товару з ПДВ 11,32 грн. Специфікацією, що діє з 15.01.2019, (Додаток № 3 до Договору), сторонами змінена ціна з одиницю цього ж товару з ПДВ та визначено, що вона становить 12,11 грн.

Відповідно до п. 2.1 Договору товар поставляється Постачальником окремими партіями у відповідності до замовлення на поставку.

За умовами п. 3.1 Договору приймання товару за кількістю і якістю здійснюється Покупцем в місці поставки товару в момент отримання товару від Постачальника на підставі товаросупровідних документів.

Пунктом 3.6 Договору сторонами погоджено, що разом з товаром Постачальник зобов’язаний надати наступні товаросупровідні документи: замовлення на поставку товару з відміткою Постачальника (підписом і печаткою) про отримання замовлення; товарно-транспортну накладну; видаткову накладну; посвідчення якості товару; інші документи на товар, надання яких передбачено законодавством України; довіреність на представника Постачальника або перевізника, яка надає право передачі товару..

ОСОБА_3 з п. 6.1 Договору ціна на товар визначається на підставі погодженої сторонами Специфікації та може бути змінена виключно за попередньою домовленістю з Покупцем не менш ніж за 60 календарних днів до дня зміни.

Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов’язання за Договором, а саме: здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару.

Так в матеріалах справи містяться наступні видаткові накладні, за якими здійснювалася поставка товару:

- № 185 від 29.10.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 198 від 15.11.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 199 від 28.11.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 200 від 05.12.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 212 від 18.12.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 213 від 22.12.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 214 від 28.12.2018 на суму 46169,28 грн.;

- № 23 від 14.02.2019 на суму 49400,64 грн.

Всього у період з 29.10.2018 по 14.02.2019 позивачем відповідачу за Договором поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016 поставлено товар на загальну суму 372585,60 грн.

Крім того, в матеріалах справи наявні товарно-транспортні накладні № 112 від 29.10.2018, № 118 від 15.11.2018, № 148 від 28.11.2018, № 126 від 05.12.2018, № 132 від 18.12.2018, № Р213 від 22.12.2018, № Р214 від 28.12.2018 і № Р23 від 14.02.2019, які підтверджують поставку відповідачу зазначених вище партій товару на вказані суми.

Всі вищезазначені видаткові накладні та товарно-транспортні накладні скріплені підписами уповноважених осіб з боку Постачальника і Покупця та скріплені печатками підприємств.

Відповідач претензій щодо поставленого товару позивачу не пред’являв.

Доказів щодо не поставки або неповної поставки Постачальником товару згідно Договору поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016 відповідач суду не подав.

Отже, як вбачається з матеріалів справи, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016 на суму 372585,60 грн. є доведеним.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

ОСОБА_3 з ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Умовами пункту 6.4 Договору сторони погодили, що оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів від дня поставки товару. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Покупця.

Таким чином, сторонами чітко визначений строк оплати отриманого товару. Зокрема, строк оплати товару, поставленого за видатковою накладною № 185 від 29.10.2018 до 13.12.2018 включно, за видатковою накладною № 198 від 15.11.2018 – до 30.12.2018 включно, за видатковою накладною № 199 від 28.11.2018 – до 13.01.2019 включно, за видатковою накладною № 200 від 05.12.2018 – до 21.01.2019 включно, за видатковою накладною № 212 від 18.12.2018 – до 01.02.2019 включно, за видатковою накладною № 213 від 22.12.2018 – до 05.02.2019 включно, за видатковою накладною № 214 від 28.12.2018 – до 11.02.2019 включно і за видатковою накладною № 23 від 14.02.2019 – до 01.04.2019 включно.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується наданими позивачем поясненнями, відповідач частково розрахувався за видатковою накладною № 185 від 29.10.2018 на суму 41125,08 грн., у зв’язку із чим залишок за цією видатковою накладною становив 5044,20 грн., крім того платіжним дорученням № НОМЕР_1 від 22.01.2019 відповідач перерахував на рахунок позивача 100000,00 грн.

Отримана сума коштів позивачем зарахована в рахунок погашення заборгованості наступним чином: за видатковою накладною № 185 від 29.10.20118 (повністю), за видатковою накладною № 198 від 15.11.2018 (повністю), за видатковою накладною № 199 від 28.11.2018 (повністю) і за видатковою накладною № 200 від 05.12.2018 в сумі 2617,24 грн. Таким чином, заборгованість за видатковою накладною № 200 від 05.12.2018 становить 43552,04 грн.

Отже, залишок неоплаченого товару, який поставлявся за Договором поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016, складає 231460,52 грн.

Таким чином, матеріалами справи доведено, що відповідач в порушення вимог ст. 692 ЦК України не виконав умови Договору в частині оплати вартості поставленого товару, не сплатив кошти за товар, що призвело до невиконання грошового зобов'язання і виникнення боргу за поставлений товар в сумі 231460,52 грн.

ОСОБА_3 з приписами статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідач доказів погашення заборгованості в повному обсязі суду не надав.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З урахуванням викладеного, оскільки основна заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 231460,52 грн. за поставлений позивачем товар станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовна вимога про стягнення з відповідача 231460,52 грн. основного боргу підлягає задоволенню судом.

Оцінивши заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо того, що позивачем не доведено наявності заборгованості ТОВ «Український Рітейл» за Договором поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016, судом ці заперечення не приймаються, з огляду на наступне.

Зокрема, як на підставу не визнання свого зобов`язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016, відповідач посилається на відсутність в видаткових накладних та товарно-транспортних накладних зазначення посади особи, яка їх підписувала, та її прізвища.

Відповідно до чинного законодавства права і обов`язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

За змістом ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» накладні є первинними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності. Ці документи повинні конкретно ідентифікувати господарську проведену діяльність.

ОСОБА_3 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції як факти підприємницької діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Цим же Положенням затверджено, що накладна – це документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов`язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ в суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Як встановлено судом, видаткові накладні, за якими позивачем здійснювалася поставка товару в рамках Договору поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016, є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин.

ОСОБА_3 з ч., ч. 1 та 2 ст. 692 ЦК України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

При цьому, підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар. Строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими частиною першою статті 692 ЦК України.

Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки в матеріалах справи достатньо доказів здійснення позивачем спірних поставок, то не зазначення у видаткових накладних посади і прізвища особи, відповідальної за здійснення господарської операції з боку відповідача, не є суттєвим недоліком, тим більш не звільняє відповідача від обов`язку здійснити оплату за отриманий ним товар та не дає можливості в односторонньому порядку відмовитись від зобов`язання.

Крім того, судом враховано, що таке порушення було допущено саме з боку відповідача (особою або особами, відповідальними за приймання товару), а не позивачем, а питання підтвердження повноважень представників сторін договором не визначено.

Також суд зауважує, що підписи з боку відповідача на товарно-транспортних та видаткових накладних, за якими здійснювалися поставки товару за умовами Договору поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016, засвідчені печаткою ТОВ «Український Рітейл» та відповідач не оспорює належність зазначеної печатки йому.

При вирішення спору у даній справі суд також врахував, що пунктом 3.9 Договору передбачено, що Покупець вправі відмовитись від приймання товару, поставленого Постачальником, якщо товар поставлено без відповідного замовлення покупця та/або поставлений постачальником з порушенням умов даного Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору також передбачено, що якщо при прийманні товару виявиться невідповідність супровідних документів товару, що поставляється, умовам договору або вимогам законодавства (кількість, якість, інші обов`язкові реквізити первинних документів), Покупець вправі відмовитися від приймання товару, або прийняти товар, якщо якість товару відповідає умовам Договору.

Статтею 666 ЦК України встановлено, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. (частина 1) Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві. (частина 2)

Відповідач не повертав товар позивачу, не звертався до позивача з претензіями щодо кількості та якості поставленого товару або відсутності належних товаросупровідних документів на товар, а тому його доводи про ненастання строку оплати є безпідставними.

Крім того, статтею 3 ЦК України закріплено, що одним із основних принципів цивільного права є принцип добросовісності, розумності та справедливості.

Так, позивач, уклавши Договір поставки № СТМ/30/1016 від 03.10.2016 і передавши товар відповідачу, розраховує на отримання оплати у розумні строки.

Відмова від оплати товару відповідачем після того, як з дати останньої поставки товару минуло майже дев’ять місяців, свідчить про намагання відповідача уникнути обов`язку оплати за Договором.

Судом приймаються до уваги і пояснення позивача стовно того, що поставку товару за видатковою накладною № 185 від 29.10.2018 відповідач частково оплатив, що свідчить про визнання ним поставки товару за цією видатковою накладною, а поставка за видатковою накладною № 219 від 22.12.2018 взагалі не мала місця, оскільки в матеріалах справи наявна видаткова накладна № 213 від 22.12.2018, за якою здійснювалася поставка.

Також судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи оригінал Акту звіряння взаємних розрахунків за період 29.10.2018 – 08.05.2019 за Договором № СТМ/30/1016 від 03.10.2016, в якому відображені спірні поставки за період з 29.10.2018 по 14.02.2019 (при цьому вартість поставок відображена з урахуванням вартості зворотної тари, що відповідає умовам п. 1.3 Договору) та відображене кінцеве сальдо в сумі 231460,52 грн.

При цьому суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та, в окремих випадках, – рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Відповідний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

В силу статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Нормами ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З урахуванням приписів ст. 549, ч. 2 ст. 625 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

ОСОБА_3 ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до приписів ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує підпунктом 8.9 Договору, яким сторони визначили, що при порушенні строків оплати Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в момент порушення, від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до розрахунку позивача сума пені за несплату відповідачем товару, поставленого за Договором поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016, з урахуванням передбачених п. 6.4 Договору строків оплати, часткової оплати відповідачем отриманого товару, становить 18571,66 грн.

Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок пені, наданий позивачем, суд дійшов до висновку, що даний розрахунок не порушує норми законодавства, проте виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при підрахунку днів прострочення платежу, а також допущені технічні помилки при зазначені в розрахунку сум заборгованостей, на які нараховується пеня.

Таким чином, судом встановлено, що за прострочку оплати товару, поставленого за умовами Договору поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016, стягненню з відповідача підлягає 18876,11 грн. пені.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача пені підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі – 18571,66 грн.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 4902,13 грн. втрат від інфляції та 1553,00 грн. 3 % річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

ОСОБА_3 ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплати гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основною боргу, а й інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати товару, поставленого за Договором поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016, вимоги про стягнення з нього 3 % річних та інфляційних втрат заявлено позивачем обґрунтовано.

Індекс інфляції – це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

ОСОБА_3 рекомендацій щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладених у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р, при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок інфляційних втрат, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, при підрахунку розміру втрат від інфляції за видатковою накладною № 23 від 14.02.2019 на суму 49400,64 грн.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача інфляційних втрат заявлена позивачем обґрунтовано та підлягає задоволенню частково в розмірі 4897,18 грн. В іншій частині вимог про стягнення інфляційних втрат в задоволені позову відмовляється.

Що стосується 3 % річних, слід зазначити наступне.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» розрахунок 3 % річних, наданий позивачем, та встановлено, що цей розрахунок позивачем виконаний неправильно, оскільки позивачем допущені помилки при підрахунку днів прострочення платежу, а також допущені технічні помилки при зазначені в розрахунку сум заборгованостей, на які нараховуються річні відсотки.

Таким чином, судом встановлено, що за прострочку оплати товару, поставленого за умовами Договору поставки № СТМ30/1016 від 03.10.2016, стягненню з відповідача підлягають 3 % річних в розмірі 1573,01 грн.

У відповідності до приписів ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасником справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 3 % річних підлягає задоволенню в заявленому позивачем розмірі – 1553,00 грн.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

ОСОБА_3 з ст. 74 ГПК України обов’язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.

Доводи відповідача, надані в обґрунтування заперечень на позов, не знайшли свого підтвердження матеріалами справи.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, заснованими на законі, доведеними та такими, що підлягають задоволенню частково в частині стягнення з відповідача на користь позивача 231460,52 грн. основного боргу за поставлений товар, 18571,66 грн. пені, 4897,18 грн. інфляційних втрат та 1553,00 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог в задоволені позову відмовляється.

Що стосується заявлених позивачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8600,00 грн., то з цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч., ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (п. 4 ст. 126 ГПК України).

Пунктом 1 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що адвокат – це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом.

Зі змісту ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В підтвердження витрат на професійну правничу допомогу в сумі 8600,00 грн. позивачем додано до матеріалів справи належним чином посвідчені копії: договору про надання правової (правничої) допомоги б/н від 02.05.2019, укладеного з адвокатом ОСОБА_2 з додатковою угодою № 1 від 02.05.2019 і додатком № 1 (щодо розміру гонорару адвокату при наданні правової (правничої) допомоги в господарському процесі); акту № 1/08-19 від 23.08.2019 про надання та прийняття правничої допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2019; видаткового касового ордеру від 23.08.2019 на суму 8600,00 грн. про оплату правничої допомоги згідно договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2019.

Детальний опис послуг, наданих адвокатом ОСОБА_2 ТОВ «УКРЮГЕКОПРОМ» відповідно до договору про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2019 викладений в акті № 1/08-19 від 23.08.2019 про надання та прийняття правничої допомоги за договором про надання правової (правничої) допомоги від 02.05.2019

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позивач довів належними та допустимими доказами понесення ним судових витрат на правничу допомогу в розмірі 8600,00 грн.

Приймаючи до уваги предмет, категорію та складність спору між сторонами, обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, кількість процесуальних документів, складених адвокатом ОСОБА_2, які наявні в матеріалах справи, а також кількість судових засідань, в яких приймала участь адвокат ОСОБА_2, суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат, який є співрозмірним категорії спору та наданому об'єму адвокатських послуг, становить 70 % від заявленої позивачем суми.

За таких обставин, суд вважає наявними підстави для покладення на відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6020,00 грн. В іншій частині витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача.

ОСОБА_3 зі ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРЮГЕКОПРОМ», Миколаївська область, м. Снігурівка до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», м. Дніпро про стягнення 256487,31 грн. за договором поставки № СТМ 30/1016 від 03.10.2016, що складається з суми 231460,52 грн. основного боргу, 1553,00 грн. 3 % річних, 4902,13 грн. інфляційних втрат, 18571,66 грн. пені, задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Український рітейл», (49126, м. Дніпро, бул. Слави, буд. 45, ідентифікаційний код юридичної особи 34604386) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «УКРЮГЕКОПРОМ», (57300, Миколаївська область, м. Снігурівка, вул. Суворова, буд. 3-А, ідентифікаційний код юридичної особи 38627784) 231460 (двісті тридцять одну тисячу чотириста шістдесят) грн. 52 коп. основного боргу, 18571 (вісімнадцять тисяч п’ятсот сімдесят одну) грн. 66 коп. пені, 1553 (одну тисячу п’ятсот п’ятдесят три) грн. 00 коп. 3 % річних, 4897 (чотири тисячі дев’яносто сім) грн. 18 коп. інфляційних втрат, 3847 (три тисячі вісімсот сорок сім) грн. 23 коп. судового збору та 6020 (шість тисяч двадцять) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст. ст. 240, 241 ГПК України « 03» жовтня 2019 р.

Суддя Н. Г. Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Центрального апеляційного господарського суду через господарський суд Запорізької області, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.