Ухвала суду № 8470546, 10.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-6800/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі Андрюхіній І.М.

За участю представників сторін:

позивача: не з’явився.

відповідача: не з’явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у м.Лисичанську

на постанову Господарського суду Луганської області від 23.10.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22.02.2007

у справі № 9/690н-ад

за позовом Колективного підприємства «Лисичанський завод залізобетонних виробів»

до Державної податкової інспекції у м.Лисичанську

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Луганської області від 23.10.2006, залишеною без змін ухвалою Луганського апеляційного господарського суду від 22.02.2007, позовні вимоги КП «Лисичанський завод залізобетонних виробів»задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м.Лисичанську від 09.08.2006 №0001042301/0 про визначення податкового зобов’язання у розмірі 78397,5 грн. В решті позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції та про направлення справи на новий розгляд, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач правом подати заперечення на касаційну скаргу не скористався.

Сторони представників у судове засідання касаційної інстанції не направили, про час та місце розгляду справи повідомлялись.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем, відповідно до постанови заступника начальника слідчого відділу ПМ ДПА України в Луганській області від 14.07.2006, проведено документальну невиїзну перевірку позивача. за результатами якої складено акт №45/23 01235834 від 01.08.2006.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення пп.8.1.2, 8.1.4 п.8.1, пп.8.2.2 п.8.2, пп.8.6.1 п.8.6 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до завищення суми амортизаційних відрахувань в розмір 174217 грн., та вплинуло на сплату податкових зобов’язань з податку на прибуток за 2003 рік в сумі 52265 грн.

На підставі акта перевірки прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0001042301/0 від 09.08.2006, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток приватних підприємств у сумі 78397,5 грн., у т.ч. основний платіж –52265,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції в розмірі 26132,5 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

При цьому, згідно положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати на придбання основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відповідно до ст.8 цього Закону.

Під терміном «амортизація»основних фондів і нематеріальних активів слід розуміти поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею (пп.8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у лютому 2003 року позивачем придбано чотири станки загальною вартістю 1360000,00 грн., у т.ч. ПДВ –226666,66 грн., які поставлені ним на баланс 28.02.2003, згідно акта, затвердженого 04.03.2003, який містить дані щодо некомплектності деяких деталей. 12.03.2003 постачальником позивача ТОВ «Технозбут»проведено доукомплектацію обладнання, що підтверджується актом №1 від 12.03.2003.

Згідно з відомостями позивача про нарахування амортизації, залишкова вартість станків станом на 01.01.2004 складає 1133333,33 грн., що спростовує висновки відповідача про здійснення амортизаційних відрахувань у цей період.

За підтвердження факту не проведення амортизації спірних активів у 2003 році, посилання відповідача на помилкове віднесення позивачем зазначених станків до 2-ї групи основних фондів, та застосування норми амортизаційних відрахувань встановленої для цієї групи, не має значення.

Крім того, відповідно до акта перевірки №68/23-01235834 від 19.05.2004 проведеної за період з 01.01.2001 по 01.01.2004, порушень позивачем амортизаційних відрахувань не встановлено.

Правильність здійснення амортизаційних відрахувань по чотирьох станках протягом 2004-2005 років підтверджена судовим рішенням прийнятим по справі №8/100н-ад.

Вірною є і оцінка доводів відповідача щодо визначення ринкової вартості спірних активів у розмірі 36958 грн. відповідно до висновку експертизи, оскільки, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, вона проведена 31.05.2006, тобто більше ніж через три роки з часу придбання станків, характеристика стану цих активів визначена на період проведення експертизи, а вартість майна визначалась виходячи з аналізу цін станом на 01.06.2006.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судами попередніх інстанцій допущено неправильне застосування чи порушення норм матеріального та процесуального права. Щодо обґрунтування правильності висновків відповідача про завищення позивачем податкового кредиту за лютий 2003 року на суму 226667 грн., то це не є предметом судового розгляду у даній справі, а тому не підлягає оцінці.

З огляду на викладене, судова колегія вважає, що суди першої та апеляційної інстанції, виконавши всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевіривши обставини справи, вирішили справу у відповідності з нормами матеріального права та постановили обґрунтоване рішення, що повно відображає обставини, які мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

          Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Лисичанську залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Луганської області від 23.10.2006 та ухвалу Луганського апеляційного господарського суду від 22.02.2007 –без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко