Ухвала суду № 8470530, 10.03.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" березня 2010 р.                               м. Київ                                        К-9368/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Маринчак Н.Є.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

при секретарі: Андрюхіній І.М.

за участю представників:

позивача: Шемяткіна О.О.

відповідача: Циганкової В.О., Ткачова О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

на постанову Господарського суду м.Києва від 17.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007

у справі №32/657-А

за позовом Дочірнього підприємства «Тетра Пак Україна»

до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду м.Києва від 17.01.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007, позов ДП «Тетра Пак Україна»задоволено, визнано недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва №0000502350/0 від 27.07.2006, №0000502350/1 від 14.09.2006, №0000492350/0 від 27.07.2006, №0000492350/1 від 14.09.2006.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, з підстав неправильного застосування норм матеріального права.

Позивач у запереченнях на касаційну скаргу просив залишити її без задоволення, а судові рішення –без змін.

Перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено виїзну планову документальну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2004 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт від 12.07.2005 №90-23/504-7/05381099.

За висновками акта перевірки, позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту за січень 2005 року суми податку на додану вартість у розмірі 180540 грн., сплачені ТОВ «Стелс Медіа»за отримані інформаційно-рекламні послуги, та в порушення пп.5.3.2 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» включено до складу валових витрат витрати по оплаті роботи по виготовленню рекламних роликів, які відносяться до нематеріальних активів та підлягають амортизації, що призвело до завищення валових витрат за 2005 рік на суму 2257103 грн.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000502350/0 від 27.07.2006, яким позивачу визначено податкове зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 270810,00 грн., у т.ч. основний платіж –180540,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –90270,00 грн.; та №0000492350/0 від 27.07.2006, яким визначено податкове зобов’язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 1126575,00 грн., у т.ч. основний платіж –564276,00 грн. та штрафні (фінансові) санкції –562299,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення з відповідним індексом, якими доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

За фактом донарахування позивачу податкового зобов’язання з податку на додану вартість судами попередніх інстанцій встановлено, що 18.10.2004 між позивачем та ТОВ «Стелс Медіа»укладено договір №1 про надання інформаційно-рекламного обслуговування, згідно з яким позивачем придбано послуги з організації рекламної кампанії, загальною вартістю 902700 грн., у т.ч. ПДВ –180540 грн.

За наслідками даної господарської операції ТОВ «Стелс Медіа»видано позивачу податкові накладні №586 від 16.12.2004 та №606 від 31.12.2004, ПДВ за якими в сумі 180540 грн. включено до податкового кредиту за січень 2005 року.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов в цій частині, обґрунтував своє рішення дотриманням позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість»при формуванні податкового кредиту, з огляду на те, що суми податку, сплаченого у відповідному звітному періоді, у зв’язку з придбанням товарів, віднесені до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних виданих контрагентом позивача, які містять всі необхідні реквізити передбачені пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 цього Закону, позивачем здійснена оплата вартості послуг, докази заниження контрагентом позивача податкового зобов’язання за цією операцією відсутні.

Доводи відповідача про скасування державної реєстрації ТОВ «Стелс Медіа» рішенням Шевченківського районного суду м.Києва від 14.12.2004 визнано необґрунтованими, з тих підстав, що ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 05.07.2006 зазначене рішення скасовано за нововиявленими обставинами, прийнято рішення від 28.08.2006, яке набрало законної сили у встановленому порядку, та яким в позові про визнання недійсними статуту ТОВ «СтелсМедіа»та свідоцтва платника ПДВ відмовлено.

Судова колегія, не погоджується з такими висновками судів попередніх інстанцій, вважає, що вони зроблені без всебічного і повного з’ясування всіх фактичних обставин справи, незастосування системного аналізу норм чинного законодавства.

Відповідно до пп.7.5.1 та 7.5.3 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої події: або дата списання коштів із банківського рахунка платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) –в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

Як передбачено пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку в звітному періоді у зв’язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при їх придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Валові витрати виробництва та обігу, згідно п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Суди попередніх інстанцій, перевіряючи формування позивачем податкового кредиту звітного періоду на підставі отриманих від продавця податкових накладних, не надали оцінки доводам відповідача, що згідно додатків до договору про надання інформаційно-рекламного обслуговування №1 від 18.10.2004, укладеного між ДП «Тетра Пак Україна»та ТОВ «Стелс Медіа» надання послуг з реклами «Упаковки Тетра Брік Асептик Бейс для молока Ласуня 1 л» мало здійснюватись шляхом розміщення рекламних роликів на каналах «Інтер»та «Ентер-фільм». Однак, згідно листа АТЗТ «Українська незалежна ТВ-корпорація»№15139/10/10-005 від 13.11.2006 та листа ТОВ «Інтер реклама»№179 від 16.10.2006 на телеканалі «Інтер»не здійснювалась реклама роликів, виготовлених ТОВ «Стелс Медіа».

Таким чином, судами попередніх інстанцій не з’ясовано дотримання позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 «Про податок на додану вартість», з огляду на не підтвердження факту їх використання у власній господарській діяльності.

Ефірні довідки видані ТОВ «Інтер-Реклама», що рекламна кампанія «Ласуня в упаковці Тетра-Пак»пройшла в ефірі телеканала «Ентер-фільм»та телеканала «Інтер»у період з 01.11.2004 по 31.12.2004, не містять доказів організації рекламної кампанії саме ТОВ «Стелс Медіа», так як стосуються компанії «Аттіс-Т», а тому зазначені обставини підлягають перевірці.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, у зв’язку з чим судові рішення у цій частині підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з’ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об’єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Щодо донарахування податкових зобов’язань з податку на прибуток, то в цій частині судова колегія вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем на виконання наказу №44/ДП від 07.09.2004 про проведення рекламних компаній продукції ДП «Тетра Пак Україна»на 2004-2005 р.р., додатком до якого є План заходів щодо проведення рекламних компаній продукції ДП «Тетра Пак Україна»на 2004-2005 р.р., протягом 2005 року здійснювалось замовлення та виготовлення роликів у ТОВ «ЕС Комюнікейшн груп», ТОВ «Радіоактив Україна»та ТОВ «Волна Юг»відповідно до укладених договорів. Згідно протоколів про спільні дії з організації та замовлення реклами від 01.10.2004 укладених з партнерами ТОВ «Сандора»та ТОВ «Люстдорф», позивач замовляв та оплачував послуги з виготовлення рекламних матеріалів після чого відчужував виключні майнові права партнерам які розміщували рекламні матеріали у засобах масової інформації.

Відповідно до пп.8.1.3 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не підлягають амортизації та повністю відносяться до складу валових витрат звітного період витрати платника податку на придбання нематеріальних активі з метою їх подальшого продажу іншим особам чи їх використання як комплектуючи (складових частин) інших основних фондів, призначених для подальшого продажу іншим особам.

З огляду на викладене, вірними є висновки судів попередніх інстанцій, що витрати на рекламні ролики, замовлені у ТОВ «ЕС Комюнікейшн груп», ТОВ «Радіоактив Україна»та ТОВ «Волна Юг», правильно віднесені позивачем до складу валових витрат.

Позиція відповідача, що рекламні ролики є нематеріальними активами, судами попередніх інстанцій правильно визнана такою, що не узгоджується з приписами п.4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку №8 «Нематеріальні активи», якими нематеріальний актив визначений як немонетарний актив, який не має матеріальної форми та може бути ідентифікований та отримується підприємством з метою використання протягом періоду більше одного року для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

За відсутності порушень позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», у відповідача відсутні правові підстави для визначення позивачу податкового зобов’язання з податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями №0000492350/0 від 27.07.2006 та №0000492350/1 від 14.09.2006.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 227, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва задовольнити частково.

Постанову Господарського суду м.Києва від 17.01.2007 та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 18.04.2007 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Подільському районі м.Києва від 27.07.2006 №0000502350/0 та від 14.09.2006 №0000502350/1 скасувати, з направленням справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті судові рішення залишити без змін.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Є.Маринчак

Н.Г.Пилипчук

О.А.Сергейчук

О.І.Степашко