Рішення № 84705347, 19.08.2019, Богунський районний суд м. Житомира

Справа №295/14595/17

Категорія 52

2/295/313/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2019 року м. Житомир

Богунский районний суд м. Житомира у складі:

головуючого – судді Перекупка І.Г.,

при секретарі Українець Р.Р.,

за участю позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представників відповідача Кваснова П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщені Богунского районного суду м. Житомира справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

До Богунского районного суду м. Житомира звернулася ОСОБА_1 з позовом до Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В обгрунтування позовних вимог вказала, що 25 травня 1993 р. згідно наказу № 63, вона була прийнята на роботу на посаду вихователя в дитячий садок-ясла № 32. 01.01.2003 р. вказаний заклад переіменнований на Житомирський дитячий дошкільний заклад № 32. З часу прийняття її на роботу і до звільнення, вона, працюючи вихователем неодноразово заохочувалась але ніколи не притягувалась до дисциплінарної відповідальності. В січні 2017 р. була прийнята на роботу нова завідувач Житомирського дитячого дошкільного сладу № 32 ОСОБА_3 . У травні 2017 р., з метою комплектації груп на новий навчальний рік, разом з бухгалтером, ОСОБА_3 склала акт розслідування, щодо перевірки журналів-відвідування у всіх вікових групах. В результаті перевірки в акті було зазначено, що батьками дітей проводилась оплата за харчування безпосередньо вихователю. Зазначений акт розслідування був направлений в прокуратуру і було повідомлення, щодо порушення кримінальної справи за ч. 1 ст. 190 КК України по факту. Після отримання такого повідомлення, вона, ОСОБА_1 була визвана завідуючою ОСОБА_3 до свого кабінету і її примусили написати заяву про звільнення інакше проти неї, ОСОБА_1 буде порушена кримінальна справа. Пройшло п`ять місяців проти неї, ОСОБА_1 не було порушено кримінальної справи а слідчий заявив, що в її, ОСОБА_1 діях немає складу злочину. Разом з тим, коли вона, ОСОБА_1 написала заяву про звільнення, то на наступний день, вона написала заяву щодо відзиву попередньої заяви, але після цього був виданий наказ № 63 про її звільнення. На її звернення про працевлаштування, завідувач ОСОБА_3 . наказу про її, ОСОБА_1 звільнення, на руки не видала. Вважає, що її звільнення було незаконним. З червня 2017 р. вона не працює і не має можливості нормально жити та існувати. Весь час знаходеться в стані морального пригнічення.

В судовому засіданні позивачка та її представник наполягали на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши повно, всебічно та об`єктивно обставини справи, заслухавши учасників справи, оцінивши безпосередньо в судовому засіданні всі зібрані у справі докази в їх сукупності, суд, керуючись своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку про задоволення позову.

Судом встановлено.

Згідно трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 25 травня 1993 р. згідно наказу № 63, вона була прийнята на роботу на посаду вихователя в дитячий садок-ясла № 32. 01.01.2003 р. вказаний заклад переіменнований на Житомирський дитячий дошкільний заклад № 32. З часу прийняття її на роботу і до звільнення, ОСОБА_1 , працюючи вихователем неодноразово заохочувалась але ніколи не притягувалась до дисциплінарної відповідальності. (а. с. 4-9).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 31.05.2017 р. свідчить, що вона просить звільнити її з роботи за власним бажанням з 14.07.2017 р. (а. с. 11).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 23.06.2017 р. свідчить, що вона просить скасувати її заяву про звільнення за власним бажанням від 14.07.2017 р. у зв`язку з тим, що її не задовольняє пропозиція нового працевлаштування. (а. с. 12).

Зі змісту заяви ОСОБА_1 від 30.06.2017 р. свідчить, що вона на час написання вказаної заяви не отримала від адміністрації Житомирського дитячого дошкільного закладу № 32 відповіді щодо її заяви про скасування заяви про її звільнення від 14.07.2017 р. (а. с. 13).

Суд критично відноситься до позиції відповідача, щодо коментаря заяви ОСОБА_1 від 30.06.2017 р., а саме «…Також 30.06.2017 р. ОСОБА_1 надіслала ще одну заяву у якій просила попередню заяву від 23.06.2017 р. вважати такою, що вона не подавалась і вона її відізвала…» (а. с. 39 (обратна сторона).

Зі змісту позовних вимог, пояснення позивачки у суді свідчить, що вона просить скасувати її заяву від 31.05.2017 р. про її звільнення від 14.07.2017 р. (а. с. 11-12).

Згідно наказу № 66-К від 13.06.2017 р. по Житомирському дитячому дошкільному закладу № 32 ОСОБА_1 звільнена з посади вихователя за власним бажанням, згідно п. 1 ст. 38 КЗпП України з 14.07.2017 р. Підстава заява від 31.05.2017 р. (а. с. 38).

Згідно повідомлення № 56 від 03.07.2017 р. завідуюча Житомирського дитячого дошкільного закладу № 32 поставила до відома ОСОБА_1 , що вона, ОСОБА_1 звільнена з посади вихователя за власним бажанням (заява від 31.05.2017 р.) з 14.07.2017 р. (а. с. 14).

Зі змісту акту розслідування від 29 травня 2017 р., з метою комплектації груп на новий навчальний рік, разом з бухгалтером, ОСОБА_3 склала акт розслідування, щодо перевірки журналів-відвідування у всіх вікових групах. В результаті перевірки в акті було зазначено, що батьками дітей проводилась оплата за харчування безпосередньо вихователю.

Разом з тим, суд звертає увагу на відповідну частину вказаного акту, а саме «…По середній групі №3 (вихователь ОСОБА_1 ) ситуація аналогічна, проте побажання проводити збори батьки не виявили. На даний час претензій до вихователя ОСОБА_1 не мають, вони були попередженні і свідомо давали гроші, і даний факт не заперечують. В ході розслідування деякі батьки даної групи висловили претензії роботі вихователям середньої групи №3 ( ОСОБА_1 , ОСОБА_4 ). Не заперечують звільненню даних вихователів, підтримують рішення ради садочка.

При виявленні даної ситуації вихователями ОСОБА_5 та ОСОБА_1 було виявлено бажання звільнитися за власним бажанням після закінчення щорічної відпустки…» (а. с. 30-32)

Аналізуючи вказаний абзац акту, суд критично відноситься до доводів відповідачів як підставу до звільнення ОСОБА_1 а саме, з акту свідчить, що «…побажання проводити збори батьки не виявили.На даний час претензій до вихователя ОСОБА_1 не мають, вони (батьки) були попередженні і свідомо давали гроші, і даний факт не заперечують…»

З вказаного свідчить, що збори не проводилися, претензій ніхто не виявив але деякі батьки висловили претензії. Хто з батьків, які саме претензії зі змісту акту відповідачем не доведено. (а. с. 30-32).

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, ст. 38 КЗпП України передбачено, що у разі розірвання трудового договору з ініціативи працівника варто не забувати про його право на відкликання заяви про майбутнє звільнення, а також на зміну свого рішення і продовження роботи на підприємстві після спливу двотижневого строку попередження. Відкликати свою заяву про звільнення працівник може й під час відпустки, але якщо вона триватиме більше, то право на відкликання він має лише в межах двотижневого строку попередження. Відкликання проводиться за письмовим зверненням працівника, яке має бути зареєстроване.

Позивачкою було доведено, що заяву про своє звільнення з 14.07.2017 р. вона подала завідуючій закладу 31.05.2017 р. але 23.06.2017 р. ОСОБА_1 написала заяву про скасування заяви від 31.05.2017 р. Згідно підпису, заяву отримала особисто завідуюча Житомирського дитячого дошкільного закладу № 32 ОСОБА_3 , 23.06.2017 р. (а. с. 11, 12).

Постановою від 28 грудня 2017 р. кримінальне провадження № 12017060020003454 було закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення. (а. с. 99-101).

Оскільки суд дійшов до висновку про незаконність звільнення позивача із займаної ним посади та поновлює її на роботі, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу по день постановлення рішення.

Розмір середнього заробітку позивача за час вимушеного прогулу, починаючи з наступного робочого дня після звільнення – 14.06.2017 р. по 19.08.2019 р. у розмірі 123 734 (сто двадцять три тисячі сімсот тридцять чотири грн.) 40 коп.

Згідно Порядку обчислення середньої заробітної плати затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08.02.1995 р. в інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середнього (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках передбачених чинним законодавством , календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством - на число календарних днів за цей період.

На підставі п. 4 ч. 1 ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішення в частині поновлення на роботі.

Захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди, як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси.

Суд вважає, що позивач не надав належних доказів того, що його здоров`я погіршилося внаслідок дій відповідачів при звільненні, тобто що порушення його законних прав призвело до моральних страждань.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачів судових витрат по оплаті витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з роз`ясненнями, які містяться у п. 2 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Визначені ЦПК України види судових витрат є вичерпними, тому на сторони та інших осіб, які беруть участь у справі, не може покладатися обов`язок нести інші витрати, не передбачені законодавством. Склад судових витрат по окремим його видам не є вичерпним.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України до судових витрат відносяться витрати, пов`язані з розглядом справи, до яких належать зокрема і витрати на професійну правничу допомогу адвоката .

Частиною 2 ст. 137 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Частинами 2, 3 ст. 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

Суд вважає, що в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню та з Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню 9050 (дев`ять тисяч п`ятдесят грн.) 80 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Частиною 3 статті 129 Конституції України визначено основні засади судочинства, однією з яких, згідно пункту 3 вказаної статті, є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод всі судові процедури повинні бути справедливими.

За правилами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 42, 235 КЗпП України, Постановою Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року за № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), ст. ст. 4, 7, 8, 12, 13, 81, 141, 247, 263-268, 430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди, задовольнити частково.

Скасувати наказ № 66 від 13 червня 2017 р. Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 про звільнення з посади вихователя ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 38 КЗпП України.

Поновити ОСОБА_1 на попередньому місці роботи – Житомирський дошкільний заклад № 32 на посаду вихователя.

Стягнути з Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 14.06.2017 р. по 19.08.2019 р. у розмірі 123 734 (сто двадцять три тисячі сімсот тридцять чотири грн.) 40 коп.

Стягнути з Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 на користь ОСОБА_1 9050 (дев`ять тисяч п`ятдесят грн.) 80 коп. в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Житомирського дошкільного навчального закладу № 32 на користь держави судовий збір у сумі 747,00 грн.

Рішення у частині поновлення на роботі підлягає негайному виконанню.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення(виклику)учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Богунського районного

суду м. Житомира І.Г. Перекупка