Рішення № 84699369, 12.09.2019, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2019 року справа № 580/1639/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого судді - Руденко А.В.,

за участю:

секретаря – Сачинської В.С.,

представника відповідача – Слинька М.Г. (за довіреністю),

представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача – ОСОБА_1 (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності щодо нерозгляду заяви по суті, про визнання протиправною відмови у встановленні факту порушень земельного законодавства, про визнання протиправним та нечинним рішення комісії по вирішенню земельних спорів від 09.01.2019 №148 та зобов`язання встановити факт порушень та скоєння самозахвату земельної ділянки, визнати порушення прав позивача і встановити (відновити) межу земельної ділянки,-

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_2 з позовною заявою до Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_3 , в якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність щодо не розгляду по суті заяв позивача;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо встановлення факту порушень земельного законодавства України;

- визнати протиправним та нечинним рішення комісії по вирішенню земельних спорів Департаменту архітектури та містобудування від 09.01.2019 №148 та скасувати його;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради в особі комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси розглянути звернення позивача щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканки домоволодіння по АДРЕСА_1 ОСОБА_4 ;

- зобов`язати Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради в особі комісії встановити факт порушень та скоєння самозахвату з боку мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_4 та визнати порушення прав позивача;

- зобов`язати Департамент в особі комісії встановити (відновити) межу в частині проходження земельної ділянки мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_4 . згідно рішення суду від 14.12.62 та рішення суду від 10.07.07 згідно статті 106, 158-159 Земельного кодексу України.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вона є власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 ; зареєстрована та проживає за вказаною адресою. Позивач звернулась до відповідача із заявою про встановлення факту самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Рішенням Комісії по вирішено земельних спорів у межах міста Черкаси від 09.01.2019 №148 вирішено, що до повноважень комісії по вирішенню земельних спорів в м. Черкаси не відносяться встановлення факту самозахвату земельної ділянки; вирішено звернутись з відповідним клопотанням до територіального органу Держгеокадастру, а саме Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до покладених повноважень та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18.

Позивач вважає, що відповідач навмисно ухиляється від розгляду по суті її заяв, враховуючи виключно інтереси мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 . Також відповідач ухиляється від виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18, перекладаючи виконання рішення суду на територіальний орган Держгеокадастру, що є порушенням ст.370 КАС України.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А.В. від 27.05.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; призначено підготовче засідання.

13 червня 2019 року до суду надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18, 09 січня 2019 року проведено засідання комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси, на якому повторно було розглянуто звернення ОСОБА_2 щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що до повноважень комісії по вирішенню земельних спорів в м. Черкаси не відносяться повноваження щодо встановлення факту самозахвату земельної ділянки, було вирішено звернутись з відповідним клопотанням до територіального органу Держгеокадастру, а саме Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до покладених повноважень та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18.

26 червня 2019 року до суду надійшла відповідь на відзив на адміністративний позов, в якій позивач зазначає, що аналіз положень Земельного кодексу України та Положення про Департамент архітектури та містобудування свідчить про те, що до повноважень Департаменту входить здійснення контролю за додержанням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними особами та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю та вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих ділянок їх власникам або користувачам.

Доводи відповідача про відсутність повноважень по встановленню факту порушень земельного законодавства спростовуються ст.ст. 12, 106, 158-160 Земельного кодексу України.

Відповідачем не надано доказів, які свідчили б про те, що він не має повноважень по виявленню та встановленню факту порушення земельного законодавства.

Усною ухвалою суду від 30.07.2019, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження у справі, призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Ухвалою суд від 12.08.2019 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

27 серпня 2019 року до суду надійшли пояснення третьої особи Головного управління Держгеокадастру Черкаській області, в яких третя особа зазначає, що інформація щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відсутня. Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2013 у справі №2-1452/12 визнано недійсними та скасовано державні акти на право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 , видані на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 площею 0,0105 га та 0,0187 га. Отже, вказані землі є землями комунальної власності. Відповідно до ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; організація землеустрою вирішення земельних спорів та інше. Згідно зі ст. 158 ЗК України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18 визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо не розгляду по суті заяв ОСОБА_2 ; скасовано рішення комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси від 20.11.2017 №141; зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради в особі комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси розглянути звернення ОСОБА_2 щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 .

Зважаючи на вищевикладене, вирішення питання щодо встановлення факту самозахвату земельної ділянки відноситься до повноважень органу місцевого самоврядування.

06 вересня 2019 року до суду надійшли пояснення ОСОБА_3 , в яких третя особа зазначає, що твердження відповідача про відсутність повноважень по виявленню та встановленню факту порушення земельного законодавства є безпідставними. Відповідачем не виконано доручення голови Черкаської міської ради, а саме: не розглянуто належним чином та по суті звернення мешканців будинку по АДРЕСА_2 від 24.05.2016. Відповідачем не виконано постанову Соснівського районного суду м.Черкаси від 24.10.2017 та рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018.

В судовому засіданні 12 вересня 2019 року представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 12 вересня 2019 року представник третьої особи заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову.

Позивач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання 12 вересня 2019 року не з`явилася, до суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Третя особа ОСОБА_3 належним чином повідомлена про дату, час та місце судового розгляду справи, в судове засідання 12 вересня 2019 року не з`явилася, до суду надіслала заяву про розгляд справи без її участі.

Заслухавши представника відповідача та представника третьої особи, розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2007 зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою 31 кв.м. по межі між домоволодінням по АДРЕСА_3 ; встановлено межу між домоволодіннями по АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 відповідно до плану земельної ділянки в технічному паспорті ЧООБТІ на домоволодіння по АДРЕСА_1 ; визнано недійсною відмову ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у погодженні меж земельної ділянки по АДРЕСА_1 , площею 406 кв.м., що відводиться у приватну власність ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ; дозволено Черкаській міській раді здійснити приватизацію частини земельної ділянки 406 кв.м. без підпису ОСОБА_3 , ОСОБА_2 у акті визначення та погодження меж.

04 червня 2009 року рішенням Черкаської міської ради № 4-1204 передано громадянам ОСОБА_4 , ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , земельну ділянку площею 292,0 кв.м. безоплатно у спільну часткову власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, 51,0 кв.м. у спільну сумісну власність з ОСОБА_6

04 листопада 2009 року ОСОБА_4 , ОСОБА_5 видано державні акти на право власності на частину земельної ділянки по АДРЕСА_1 .

09 лютого 2010 року державним виконавцем в ході здійснення виконавчого провадження за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.07.2007, затверджено, що встановити кінцеву межу не можливо в зв`язку з недостатністю розмірів в технічному паспорті, що стало підставою для закриття виконавчого провадження 02.04.2010.

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 23.10.2013 у справі №2-1452/12 визнано незаконним та скасовано рішення Черкаської міської ради № 4-1204 п. 1.5 та 1.5.1 від 04.06.2009 року в частині передачі земельної ділянки у власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в розмірі 292,0 кв.м.; визнано недійсними та скасовано державні акти на право приватної власності на земельну ділянку видану на ім`я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ЯЕ № 375675 від 04.11.2009 року на земельну ділянку площею 105 кв.м. та Серія ЯЕ №375676 від 04.11.2009 року на земельну ділянку площею 187,0 кв.м.

Відомості про земельні ділянки по АДРЕСА_1 перенесені з Державного реєстру земель до Державного земельного кадастру.

Судом встановлено, що позивач зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Інформація щодо передачі у власність чи оренду земельної ділянки по АДРЕСА_2 , відсутня.

11 жовтня 2017 року Соснівським районним судом м. Черкаси прийнято постанову в адміністративній справі № 712/4216/17, яка набрала законної сили 24.10.2017, якою зокрема: визнано бездіяльність Департаменту архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради у зв`язку з не розглядом по суті заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 незаконною; скасовано рішення комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста № 133 від 28.09.2016 року та № 136 від 04 січня 2017 року; зобов`язано Департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради в особі комісії по земельним спорам розглянути звернення ОСОБА_2 , ОСОБА_3 відповідно до ст. 158-161 ЗК України та Положення про департамент архітектури, містобудування та інспектування Черкаської міської ради, яке затверджене рішення Черкаської міської ради від 23.05.2013 року № 3-1682 з виїздом на місце домоволодіння по АДРЕСА_1 .

На виконання вказаного рішення суду, 20 листопада 2017 року комісія по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси, розглянувши земельний спір між співвласниками домоволодінь по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 АДРЕСА_1 було прийняла рішення №141, яким вирішено, що для розгляду порушеного питання по суті по встановленню меж вищезазначених домоволодінь в натурі (на місцевості), власникам приватних домоволодінь рекомендовано звернутись до спеціалізованої ліцензованої організації з метою проведення відповідних обмірів, складання графічних матеріалів та встановлення відповідних межових знаків, відповідно до частини 3 статті 106 Земельного Кодексу України.

01 грудня 2017 року вказане рішення № 141 від 20.11.2017 направлено заявнику.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18 визнано протиправною бездіяльність Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради щодо не розгляду по суті заяв ОСОБА_2 ; скасовано рішення комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси від 20.11.2017 №141; зобов`язано Департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради в особі комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси розглянути звернення ОСОБА_2 щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 .

09 січня 2019 року на засіданні Комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси повторно розглянуто звернення гр. ОСОБА_2 щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 , та враховуючи, що до повноважень комісії по вирішенню земельних спорів в м. Черкаси не відносяться повноваження щодо встановлення факту самозахвату земельної ділянки, вирішено звернутись з відповідним клопотанням до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області щодо самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 відповідно до наданих йому повноважень та на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 04.10.2018 у справі №823/1875/18.

Комісія по вирішенню земельних спорів в м. Черкаси Департаменту архітектури та містобудування Черкаської міської ради звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області з листом від 18.01.2019 №272-01-25, в якому просила: здійснити перевірку та за наявності підстав встановити факт самозахвату земельної ділянки з боку мешканців домоволодіння по АДРЕСА_1 ; повідомити Комісію по вирішенню земельних спорів в м. Черкаси про здійснені заходи з направленням відповідних документів.

Листом ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 21.02.2019 №18-23-0.4-231/90-19 повідомлено відповідача, що на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 06.07.2017 №118-ДК проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої встановлено, що на частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться огорожа, що межує з домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена огорожа встановлена по кривій лінії і візуально вбачається відхилення від плану земельної ділянки, що наявний у технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Межі земельної ділянки не винесені в натуру, у зв`язку з чим підтвердити чи спростувати факт самовільного зайняття та площу такого зайняття земельної ділянки не вбачається можливим.

Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо нерозгляду по суті своєї заяви, позивач звернулась до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно з Положенням про департамент архітектури та містобудування Черкаської міської ради, затвердженого рішенням Черкаської міської ради від 12.05.2017 №2-2001 (далі – Положення), департамент архітектури та містобудування (далі – Департамент) є виконавчим органам Черкаської міської ради, підконтрольний та підзвітний Черкаській міській раді, підпорядкований її виконавчому комітету та Черкаському міському голові.

Відповідно до п. 1.6 Положення Департамент забезпечує реалізацію державної політики (в межах власних і делегованих повноважень) у сфері містобудування, архітектурної діяльності, містобудівного кадастру, організації ландшафту та дизайну міського середовища, будівництва, реклами та земельних відносин, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності

Згідно з розділом 2 Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань: погоджує межі земельних ділянок від імені міської ради як суміжного землекористувача; розглядає пропозиції, заяви і скарги фізичних та юридичних осіб та здійснення відповідних заходів щодо усунення причин, що породжують скарги; ін.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.

Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади.

Згідно зі ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, зокрема: а) розпорядження землями територіальних громад; б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; д) організація землеустрою; е) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів; є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства; ж) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства; й) вирішення земельних спорів; к) вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

Відповідно до ст. 158 Земельного кодексу України земельні спори вирішуються судами, органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Статтею 188 Земельного кодексу України передбачено, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель - центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.

Згідно з абз. 16 ст. 1 Закон України від 19.06.2003 №963-IV "Про державний контроль за використанням та охороною земель" (далі – Закон №963-IV) самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Відповідно до ст. 2 Закону №963-IV основними завданнями державного контролю за використанням та охороною земель є, зокрема: забезпечення додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, фізичними та юридичними особами земельного законодавства України;

Стаття 5 Закону №963-IV визначає, що державний контроль за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Відповідно до ст. 6 Закону №963-IV до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; вжиття відповідно до закону заходів щодо повернення самовільно зайнятих земельних ділянок їх власникам або користувачам.

Згідно зі ст. 10 Закону №963-IV державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право: безперешкодно обстежувати в установленому законодавством порядку земельні ділянки, що перебувають у власності та користуванні юридичних і фізичних осіб, перевіряти документи щодо використання та охорони земель; давати обов`язкові для виконання вказівки (приписи) з питань використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель відповідно до їх повноважень, а також про зобов`язання приведення земельної ділянки у попередній стан у випадках, установлених законом, за рахунок особи, яка вчинила відповідне правопорушення, з відшкодуванням завданих власнику земельної ділянки збитків; складати акти перевірок чи протоколи про адміністративні правопорушення у сфері використання та охорони земель і дотримання вимог законодавства про охорону земель та розглядати відповідно до законодавства справи про адміністративні правопорушення, а також подавати в установленому законодавством України порядку до відповідних органів матеріали перевірок щодо притягнення винних осіб до відповідальності; у разі неможливості встановлення особи правопорушника земельного законодавства на місці вчинення правопорушення доставляти його до органів Національної поліції чи до приміщення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради для встановлення особи порушника та складення протоколу про адміністративне правопорушення; викликати громадян, у тому числі посадових осіб, для одержання від них усних або письмових пояснень з питань, пов`язаних з порушенням земельного законодавства України; передавати до органів прокуратури, органів досудового розслідування акти перевірок та інші матеріали про діяння, в яких вбачаються ознаки кримінального правопорушення; проводити у випадках, встановлених законом, фотографування, звукозапис, кіно- і відеозйомку як допоміжний засіб для запобігання порушенням земельного законодавства України; звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.

Державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства про охорону земель можуть мати й інші повноваження відповідно до закону.

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 10.09.2014 № 442, з метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, ухвалено рішення про ліквідацію Державної інспекції сільського господарства України та її територіальних органів, поклавши функції із здійснення державного нагляду (контролю) в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій та форм власності, родючості ґрунтів - на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру.

Згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2016 №910-р «Питання Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» погоджено пропозицію Міністерства аграрної політики та продовольства щодо можливості забезпечення здійснення покладених на Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 р. N 15 "Про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру" функцій і повноважень Державної інспекції сільського господарства, що припиняється, із здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Аналіз положень статті 10 Земельного кодексу України дає можливість дійти висновку, що питання щодо встановлення факту самовільного зайняття земельної ділянки належить до повноважень Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, та її територіальних органів, а не відповідача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що рішення Комісії по вирішенню земельних спорів в м. Черкаси від 09.01.2019 №148 прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що в липні 2017 року державним інспектором ГУ Держгеокадастру у Черкаській області проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства при використанні земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , за результатами якої встановлено, що на частині земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_2 , знаходиться огорожа, що межує з домоволодінням за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначена огорожа встановлена по кривій лінії і візуально вбачається відхилення від плану земельної ділянки, що наявний у технічному паспорті на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Межі земельної ділянки не винесені в натуру, у зв`язку з чим підтвердити чи спростувати факт самовільного зайняття та площу такого зайняття земельної ділянки не вбачається можливим.

Суд звертає увагу позивача, що самовільне зайняття земельної ділянки означає фактичне використання земельних ділянок без відповідних правових підстав. Окрім цього, Земельний кодекс України ставить правомірність використання земельної ділянки в залежність від встановлення її меж у натурі (на місцевості) та державної реєстрації правовстановлюючого документа.

Враховуючи те, що права на земельні ділянки під домоволодіннями за адресами АДРЕСА_3 не оформлені, а межі таких земельних ділянок не винесені в натуру, підтвердити чи спростувати факт самовільного зайняття та площу такого зайняття земельної ділянки не є можливим.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Департаменту в особі комісії встановити (відновити) межу в частині проходження земельної ділянки мешканки АДРЕСА_1 ОСОБА_4 . згідно рішення суду від 14.12.62 та рішення суду від 10.07.07 згідно статті 106, 158-159 Земельного кодексу України суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 106 Земельного кодексу України власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними.

Витрати на встановлення суміжних меж несуть власники земельних ділянок у рівних частинах, якщо інше не встановлено угодою між ними (ч. 3 ст. 106 Земельного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 107 Земельного кодексу України основою для відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації.

Встановлення меж земельної ділянки здійснюється відповідно до Закону України від 22.05.2003 №858-IV «Про землеустрій» (далі – Закон №858-IV) та Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Державним комітетом України із земельних ресурсів від 18.05.2010 №376.

Згідно зі ст. 26 Закону № 858-IV замовниками документації із землеустрою можуть бути органи державної влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, землевласники і землекористувачі.

Розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи не менше двох сертифікованих інженерів-землевпорядників, які є відповідальними за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону № 858-IV проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об`єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Стаття 55 Закону № 858-IV визначає, що встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів.

Встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

У разі якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельних ділянок державної чи комунальної власності у власність чи користування, така технічна документація розробляється на підставі дозволу, наданого Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України (у випадках, передбачених законом).

Якщо на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) передбачається здійснити передачу земельної ділянки державної чи комунальної власності у власність чи користування, на якій розташовано житловий будинок, право власності на який зареєстровано, така технічна документація розробляється на замовлення власника житлового будинку без надання дозволу Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України.

За змістом вказаних норм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі не відноситься до компетенції відповідача, тому позовна вимога є безпідставною.

Водночас, встановлені вище обставини справи свідчать про те, що спір в адміністративній справі зводиться до спору позивача, власника домоволодіння по АДРЕСА_2 мешканцями домоволодіння по АДРЕСА_1 щодо встановлення меж суміжних земельних ділянок.

За змістом ч. 3 ст. 158 Земельного кодексу України органи місцевого самоврядування вирішують земельні спори у межах населених пунктів щодо меж земельних ділянок, що перебувають у власності і користуванні громадян, та додержання громадянами правил добросусідства, а також спори щодо розмежування меж районів у містах.

Відповідно до ч. 5 ст. 158 Земельного кодексу України у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Таким чином, чинне законодавство України визначає спеціальний порядок вирішення земельних спорів щодо меж земельних ділянок.

Відповідно до рішення Комісії по вирішенню земельних спорів у межах міста Черкаси від 28.09.2016 №133, за наслідками повторного розгляду земельного спору між власниками домоволодінь по АДРЕСА_2 (гр. ОСОБА_3 , ОСОБА_2 ) та по АДРЕСА_1 (гр. ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ), враховуючи неявку сторони спору, а саме гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 на засідання Комісії та неможливості досягти згоди щодо встановлення межі між домоволодіннями, рекомендовано сторонам спору звернутись до суду. Відповідно, незгода позивача з рішенням відповідача від 09.01.2019 №148 також є підставою для звернення до загального місцевого суду за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, у задоволенні яких необхідно відмовити.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 30 вересня 2019 року.

Суддя А.В. Руденко