Рішення № 84696372, 25.09.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.09.2019 м. Івано-ФранківськСправа № 909/850/19

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Назарчук І. П., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

(вул. Грушевського, 1 Д, Печерський район, м. Київ, 01001;

вул. Набережна Перемоги, 50, м. Дніпро, 49094)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар"

(вул. Сухомлинського, будинок,4, корпус 4, м. Івано-Франківськ, 76026)

до відповідача: ОСОБА_1

( АДРЕСА_1 )

про стягнення солідарно заборгованості за договором б/н від 10.08.2015 в розмірі 100 118, 88 гривень,

за участі:

від позивача: Ізмайлова Віктора Георгійовича ,

від відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар": представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача - ОСОБА_1 : представник в судове засідання не з`явився.

В С Т А Н О В И В:

1. Відповідачі, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтар" та ОСОБА_1 , згідно з приписами статті 120 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, однак, не скористалися передбаченим законом правом на участь повноважних представників у судовому засіданні. Про причини неявки суд не повідомили. Будь-яких заперечень в спростування заявлених позовних вимог, відповідачі суду не подали.

Ухвали суду з відомостями про дату, час та місце розгляду справи направлені відповідачам за адресами, вказаними позивачем у позовній заяві. При цьому, суд зауважує, що згідно довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 1005659067 від 16.08.2019 місцезнаходженням відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар", вказано: вул. Сухомлинського, будинок, 4, корпус 4, м. Івано-Франківськ, 76026, що є ідентичною тій адресі по якій надсилалась ухвали відповідачу.

Матеріали справи містять повідомлення про вручення поштового відправлення (вх. № 17202 від 04.09.2019), яке свідчить про отримання відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольтар", ухвали суду від 16.08.2019.

Водночас, до суду повернулась від відповідача ОСОБА_1 ухвала від 16.08.2019 з відміткою Укрпошти "інші причини".

Разом із тим, суд зазначає, що ухвала від 10.09.2019 про те, що судом відкладено розгляд справи по суті на 25.09.2019 направлена сторонам, про що на звороті у лівому нижньому куті оригіналу ухвали, яка підшивається до матеріалів справи, проставлений відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер (12364 - 12367), загальну кількість відправлених примірників документа (4), дату відправки (12.09.2019), підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка є підтвердженням належного надсилання наказу позивачу.

Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

В силу частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Повідомлення про зміну місцезнаходження чи місце проживання відповідачем суду не подано, як і не подано інформації про офіційну електронну адресу чи інші засоби зв`язку відповідача.

Судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України, ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень", усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень", для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (частина 1 статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Водночас, враховуючи наведене вище суд зазначає, що позивач та відповідачі мали право та можливість ознайомитись з ухвалами суду у справі в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України"). Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").

2. За таких обставин, беручи до уваги приписи статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку та норми частин 1, 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті і суд розглядає справу за відсутності такого учасника, враховуючи той факт, що позивач та відповідачі, у відповідності до чинного законодавства, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а у суду є всі необхідні матеріали (докази) для вирішення спору по суті, спір належить вирішити у відсутності представників відповідачів за матеріалами справи, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

3. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

4. Рішення у даній справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

5. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

6. У серпні 2019 року Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар", ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором № б/н від 10.08.2015 в розмірі 100 118, 88 гривень, з яких 89 937, 10 гривень - заборгованість за кредитом, 8 080, 64 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

7. 16.08.2019, за наслідком автоматизованого розподілу справи № 909/850/19 (протокол від 13.08.2019), Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В. відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи, розгляд справи по суті призначив на 10.09.2019.

8. 10.09.2019 судом відкладено розгляд справи по суті на 25.09.2019.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

9. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтар", належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання за договором, у зв`язку із чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 100 118, 88 гривень, з яких: 89 937, 10 гривень - заборгованість за кредитом, 8 080, 64 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом, що і стало підставою для звернення до суду. Разом із цим, позивач просить суд взяти до уваги те, що між відповідачами укладено договір поруки, як наслідок позивач просить суд стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" та ОСОБА_1 вказану вище суму заборгованості.

10. Позиція відповідачів. Відповідачі відзив на позов не надали, проти позову не заперечили, доказів погашення заборгованості за кредитом не надали.

ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. 10.08.2015 Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольтар" підписано заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та заяву на відкриття рахунку (поточних рахунків НОМЕР_1 , НОМЕР_2 ; карткового рахунку НОМЕР_4).

12. Зі змісту заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг вбачається, що відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтар":

- приєднався до Умов та правил надання банківських послуг (далі - Умов), які знаходяться на сайті банку, тарифів банку, що разом з даною заявою складають договір банківського обслуговування;

- засвідчив згоду на ведення з ПАТ КБ "Приватбанк" документообігу, в тому числі підписання угод, договорів, додаткових угод до них, заяв, актів, платіжних та інших документів, як шляхом власноручного підписання, так і шляхом накладення електронного цифрового підпису, отриманого в порядку, передбаченому Умовами та Правилами надання банківських послуг;

- своїм підписом позивач приєднався і зобов`язався виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тарифах банку, договорі банківського обслуговування в цілому.

У заяві також зазначено, що відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися, як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією, погодження з банківського обслуговування з клієнтом через веб-сайт банку чи інший інтернет/sms-ресурс, що зазначено банком.

13. У позовній заяві позивач зазначає, що Умови та правила надання банківських послуг, які були чинні на день підписання заяви (10.08.2015) доступні на сайті АТ КБ "Приватбанк" за посиланням-https://privatbank.ua/terms.

14. Відповідно до пункту 3.2.1.1.1. Умов, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах кредитного ліміту. Техніко - економічне обґрунтування кредиту - фінансування поточної діяльності. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв`язку банку та клієнта.

15. Відповідно до договору відповідачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Ольтар" встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок НОМЕР_1 , в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку банку і клієнта, що визначено і врегульовано Умовами та Правилами надання банківських послуг.

16. Кредит надається в обмін на зобов`язання клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди (пункт 3.2.1.1.3. Умов).

17. Пунктом 3.2.1.1.8. Умов визначено, що проведення платежів клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

18. При укладанні договорів і угод, чи вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі), банк і клієнт допускають використання підписів клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів і угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі (пункт 3.2.1.1.16. Умов).

19. Дослідженням матеріалів справи встановлено, що позивач надав відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ольтар", кредитний ліміт в розмірі 170 000, 00 гривень. Даний факт підтверджується довідкою про розмір встановлених лімітів для Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" (вих. № 08.7.0.0.0/190801112649 від 01.09.2019), копія якої знаходиться в матеріалах справи.

20. Однак, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтар" не належним чином виконав взяте на себе зобов`язання щодо повернення кредиту, тільки частково повернув суму кредиту. Як наслідок, заборгованість за кредитом становить 89 937, 10 гривень.

21. Із наданого позивачем суду витягу з Умов вбачається, що розділом 3.2.1.4. Умов визначено порядок розрахунків та нарахувань, зокрема: процентів за користування кредитом, пені за несвоєчасність виконання зобов`язань, комісії за користування кредитом.

22. За порушення взятих на себе зобов`язань по договору позивач на підставі Умов нарахував відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ольтар", 8 080, 64 гривень - процентів за користування кредитом, 1 651, 14 гривень - пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором та 450, 00 гривень - комісії за користування кредитом. Позивачем надано суду розрахунок заборгованості, який знаходиться в матеріалах справи.

23. Водночас, 15.08.2016 між ОСОБА_1 (поручителем) та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (кредитором) укладено договір поруки № PorukaLimit14712703765753782456.

24. Предметом цього договору є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольтар" зобов`язань, які випливають з кредитного договору (Умов).

25. Отже, боржник та поручитель несуть відповідальність як солідарні боржники.

26. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобов`язань за "Угодою 1 та Угодою 2" в тому ж розмірі, що й боржник (пункт 1.2. договору).

27. Пунктом 2.1.2. договору визначено, що у випадку невиконання боржником будь-якого зобов`язання, передбаченого пунктом 1.1. цього договору, кредитор має право направити поручителю вимогу із зазначенням невиконаного зобов`язання. Ненаправлення кредитором вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права кредитора звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе поручителем зобов`язання або вимагати від поручителя виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. Поручитель відповідає перед кредитором як солідарний боржник у випадку невиконання боржником зобов`язань за порушення поручителем зобов`язань за "Угодою 1" і/або "Угодою 2", незалежно від факту направлення чи ненаправлення кредитором поручителю передбаченої даним пунктом вимоги.

28. Як зазначено в пунктах 2.4. та 2.4.1. договору поручитель зобов`язаний виконати зобов`язання боржника, зазначеній в направленій кредитом вимозі згідно п. п. 2.1.2. п. 2.1. цього договору.

29. Матеріали справи не містять жодної вимоги.

30. Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за "Угодою 1 і/або Угодою 2" цей договір припиняє свою дію (пункт 4.1. договору).

31. За таких обставин, позивач звернувся до суду з позовною заявою про стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" та ОСОБА_1 заборгованості за договором б/н від 10.08.2015 в розмірі 100 118, 88 гривень, із них: 89 937, 10 гривень - заборгованість за кредитом, 8 080, 64 гривень - заборгованість по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень - заборгованість по комісії за користування кредитом.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

32. Відповідно до статті 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

33. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

34. За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

35. Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

36. Згідно з абзацом 2 частини 2 статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

37. Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

38. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

39. Відповідно до статей 610, 612 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

40. Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

41. Так, банк відповідно до умов заявки надав позичальнику кредит у сумі 170 000, 00 гривень. Отже, банк належним чином виконав свої зобов`язання в частині надання відповідачу кредитних коштів, внаслідок чого у позичальника виник обов`язок повернути кредит.

42. З матеріалів справи вбачається, що позичальник в порушення умов договору свої зобов`язання з повернення кредиту виконував неналежним чином.

43. Судом встановлено, що заборгованість відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар", перед позивачем в частині погашення суми кредиту складає 89 937, 10 гривень.

Щодо стягнення 8 080, 64 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень пені за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом.

44. За змістом статті 634 Цивільного кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

45. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

46. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, останній має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 Цивільного кодексу України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

47. За змістом статті 10561 Цивільного кодексу України, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

48. Згідно із частиною 1 статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

49. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

50. Разом із тим, у заяві позичальника від 10.08.2015 процентна ставка не зазначена.

51. Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язань може забезпечуватися згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею).

52. Статтею 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

53. Частинами 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

54. Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

55. Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

56. Отже, зазначеним законом визначено граничний розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Конкретний розмір пені може встановлюватись законом або договором.

57. З урахуванням вищевикладеного у сукупності та беручи до уваги дані обставини справи, суд зазначає, що в даному випадку відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань. Іншими актами цивільного законодавства розмір пені для даного виду правовідносин не встановлено. У статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та в частині 2 статті 343 Господарського кодексу України, законодавцем встановлено лише загальнообов`язкове обмеження розміру пені, яка може бути стягнута в певний період - не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період за який стягується пеня.

58. Матеріали справи не містять підтверджень (належних та допустимих доказів), що саме цей витяг з Умов та правил надання банківських послуг (який наданий позивачем суду) розумів відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтар", та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати неустойки, та, зокрема саме у зазначеному розмірах і порядках нарахування.

59. Велика Палата Верховного Суду в Постанові від 03.07.2019 у справі № 342/180/17 в аналогічному спорі вказала, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, Велика Палата Верховного Суду зауважує, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше спів відносно з конкретним видом кредитного договору.

Велика Палата Верховного Суду вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

60. Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

61. Аналізуючи наведені вище норми права та беручи до уваги матеріали справи і подані позивачем докази, судом встановлено, що позивачем не надано суду підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу, Товариству з обмеженою відповідальністю "Ольтар", Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

62. Як підтверджено матеріалами справи, у заяві відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар", про відкриття рахунку від 10.08.2015 процентна ставка, розмір комісії за використання ліміту не зазначені. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

63. Водночас, позивач, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення відсотків за користування кредитом, комісії та пені, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, розміщеними на сайті: https://privatbank.ua як невід`ємну частину спірного договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ольтар", саме з цим Витягом з Умов ознайомився, підписуючи заяву про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку.

64. Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

65. За таких обставин суд відмовляє в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 8 080, 64 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом.

Щодо солідарного стягнення заборгованості.

66. Позивачем заявлено позовну вимогу про солідарне стягнення усіх вищезазначених сум з відповідачів. Вимога про солідарне стягнення обґрунтована договором поруки № PorukaLimit14712703765753782456 від 15.08.2016, укладеним між позивачем та відповідачем, ОСОБА_1 (поручителем).

Разом із тим, суд зазначає, що заява про приєднання до умов і правил надання банківських послуг підписана Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольтар" 10.08.2015, а договір поруки укладено - 15.08.2016, тобто через рік.

67. Згідно зі статтею 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

68. Відповідно до статті 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

69. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (стаття 554 Цивільного кодексу України).

70. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо (частина 1 статті 543 Цивільного кодексу України).

71. До поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, у тому числі й ті, що забезпечували його виконання (стаття 556 Цивільного кодексу України).

72. Зі змісту зазначених норм випливає, що договір поруки не покладає на боржника якогось нового обов`язку, крім того, який він вже має перед кредитором по основному зобов`язанню, а лише створює ймовірність переходу прав та обов`язків останнього до поручителя у разі виконання ним зобов`язання, забезпеченого порукою.

73. Аналіз наведених норм, у їх взаємозв`язку свідчить, що порукою може бути забезпечене лише існуюче на момент укладення договору поруки основне зобов`язання, виконання якого і буде забезпечене в подальшому, укладеним договором поруки.

74. Оскільки судом відмовлено в задоволенні позовних вимог щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар та ОСОБА_1 8 080, 64 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом, то у суду в даному випадку відсутні підстави для солідарного стягнення вказаних сум.

75. З огляду на наведене та беручи до уваги неповернення відповідачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Ольтар, як позичальником, у погоджені сторонами строки суми наданого кредиту, що свідчить про порушення останнім своїх грошових зобов`язань за кредитним договором, і як наслідок, породжує для відповідача, ОСОБА_1 , як поручителя, обов`язок по виконанню забезпеченого порукою зобов`язання шляхом сплати існуючої за кредитним договором заборгованості у повному обсязі. Отже, в даному випадку слід стягнути солідарно з відповідачів 89 937, 10 гривень заборгованості за кредитом.

76. Відповідно до статті 73 Господарського кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

77. Кожна сторона, згідно із статтею 74 Господарського кодексу України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Висновок суду за результатами розгляду справи.

78. Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати.

79. Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

80. Враховуючи часткове задоволення позову, судовий збір у розмірі 1 725, 63 гривень суд покладає солідарно на відповідачів.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до відповідачів: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" та ОСОБА_1 про стягнення солідарно заборгованості за договором б/н від 10.08.2015 в розмірі 100 118, 88 гривень - задовольнити частково.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар" (вул. Сухомлинського, будинок, 4, корпус 4, м. Івано-Франківськ, 76026; ідентифікаційний код: 38712523) та ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний податковий номер: НОМЕР_3 ) - 89 937, 10 гривень (вісімдесят дев`ять тисяч дев`ятсот тридцять сім гривень десять копійок) заборгованості за кредитом, 1 725, 63 гривень (одну тисячу сімсот двадцять п`ять гривень шістдесят три копійки) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ольтар та ОСОБА_1 - 8 080, 64 гривень заборгованості по процентах за користування кредитом, 1 651, 14 гривень пені за несвоєчасне виконання зобов`язань за договором, 450, 00 гривень заборгованості по комісії за користування кредитом - відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

7. Повний текст рішення складено - 01.10.2019.

Суддя В. В. Михайлишин