Ухвала суду № 84690529, 01.10.2019, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

01.10.2019 Справа №1915/12218/2012

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванка О.М.

за участю секретаря судового засідання Стрілкової М. С.

та учасників справи:

заявника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Тернополі скаргу ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії, –

В С Т А Н О В И В :

Заявник ОСОБА_1 звернувся в суд із скаргою про визнання дій державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії.

В обґрунтування скарги зазначив, що з вересня 2016 року по червень 2017 року скаржник навчався в ТНЕУ на денній формі навчання та з жовтня по грудень 2016 року отримував стипендію у розмірі 825 гривень. З січня по червень 2017 року не отримував ні стипендії ні будь-яких інших доходів, адже навчався на стаціонарі. Не маючи змоги здійснити заощадження з жовтня по грудень 2016 року, скаржник змушений виплачувати нараховану виконавцем за січень - червень 2017 року заборгованість за аліментами, що помісячно у кілька разів більша за розмір попередніх доходів за місяць. Це позбавило гарантованих ст..41, 48 Конституції України прав на достатній життєвий рівень за рахунок володіння своїм майном, що свідчить що дії виконавця щодо нарахування скаржнику заборгованості за аліментами з січня по червень 2017 року вчинені всупереч вимогам ст..41 Основного Закону та ч. 1 Першого протоколу до Конвенції.

Також з 24 квітня 2015 року по 29 липня 2016 року скаржник перебував на військовій службі. Протягом зазначеного часу надсилав через відділення зв`язку одну четверту частину своїх доходів ОСОБА_2 на утримання його сина. Внаслідок перебування боржника в районі проведення антитерористичної операції частина чеків, що свідчать про здійснення ним грошових переказів на утримання сина, не збереглася, а стягувач факт отримання зазначених коштів приховала, не повідомивши виконавця. Відтак останнім була неправомірно нарахована заборгованість за аліментами. З цих підстав скаржник 20.05.2018 року звернувся до виконавця з заявою в якій просив витребувати з ПАТ «Укрпошта» документ, що підтверджує виконання боржником грошових переказів на утримання його сина, за увесь час здійснення виконавчого провадження згідно з виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №1915/12215/2012 від 29.08.2012 року та здійснити перерахунок неправомірно нарахованої заборгованості ОСОБА_1 за аліментами. Однак виконавець всупереч вимогам п.З ч.2 ст.18 Закону України «Про виконавче провадження» проігнорував це звернення.

У вересні 2018 року скаржник отримав матеріальну допомогу на вирішення соціально - побутових питань у розмірі 8668,88 гривень та сплатив четверту частину на погашення заборгованості за аліментами. Проте виконавець зарахував цю суму як оплату аліментів за поточний місяць, хоча вказана допомога не входить до переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого однойменною постановою КМ України від 26 лютого 1993 р. №146.

У зв`язку з цим заявник просить визнати дії державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області щодо нарахування заборгованості за аліментами неправомірними; зобов`язати державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області встановити обставини на підтвердження здійснення боржником грошових переказів на утримання його сина, за увесь час здійснення виконавчого провадження згідно з виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №1915/12215/2012 від 29.08.2012 року; зобов`язати державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області здійснити перерахунок заборгованості за аліментами, що виникла на підставі виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №1915/12215/2012 від 29.08.2012 року, з урахуванням положень ч. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статей 41, 48 Конституції України, як акту вищої юридичної сили по відношенню до ч. 2 ст. 195 СК України та усіх грошових переказів, здійснених позивачем на утримання його сина на підставі виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №1915/12215/2012 від 29.08.2012 року.

У судовому засіданні заявник скаргу підтримав з підстав, викладених у ній та просить її задовольнити.

У судове засідання державний виконавець Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області не з`явився, однак подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.

Заслухавши пояснення скаржника, дослідивши обставини справи, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до висновку, що дана скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

У судовому засіданні з`ясовано, що заочним рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 23 серпня 2012 року у справі № 1915/12218/2012 вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 23.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття та в дохід держави 214, 60 гривень судового збору.

На виконанні у Козівському районному відділі Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області перебуває виконавчий лист № 1915/12218/2012, виданий 29.08.2012 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи із 23.07.2012 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 27.09.2019, заборгованість ОСОБА_1 становила 8587,06 грн..

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

ОСОБА_1 посилається, що державний виконавець Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області неправомірно з січня по червень 2017 року визначив заборгованість за аліментами, суд з такими доводами заявника не погоджується виходячи з наступного.

Порядок визначення суми аліментів визначено Сімейним кодексом України, Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012.

Відповідно до частини першої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом.

Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України ( ч. 3 ст. 71 Законом України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається із розрахунку заборгованості державний виконавець визначив розмір аліментів за січень – березень 2017 року в розмірі 1 145,75 грн., виходячи із суми 4583 грн., а за квітень – червень 2017 року в розмірі 1 275 грн., виходячи із суми 5100 грн.

Доказів того, що боржник ОСОБА_1 працював та отримував дохід, матеріали справи не містять, заявник таких доказів не подав.

Визначення заборгованості за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу) регламентовано статтею 195 СК України, відповідно до якої, заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості.

Згідно листа Головного управління статистики у Тернопільській області від 06.02.2019 №14-51/Б-13-19/4-19, середньомісячна заробітна плата штатного працівника по Козівському району у першому кварталі 2017 році становить 4583 грн.; в другому кварталі 2017 році становить 5100 грн.

Таким чином, аналіз вищевказаних норм права та матеріалів справи свідчить про те, що розрахунок по аліментах зроблено державним виконавцем відповідно до вимог статті 195 СК України, виходячи з розміру середньої заробітної плати для даної місцевості, оскільки платник аліментів ніде на території України не працює, а тому відсутні підстави для визнання дій державного виконавця неправомірними.

Також суд не погоджується з міркуваннями заявника, що слід зобов`язати державного виконавця встановити обставини на підтвердження здійснення боржником грошових переказів на утримання його сина, за увесь час здійснення виконавчого провадження згідно з виконавчим листом Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №1915/12215/2012 від 29.08.2012 року та здійснити перерахунок заборгованості за аліментами, що виникла на підставі виконавчого листа Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області №1915/12215/2012 від 29.08.2012 року, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Боржник як сторона виконавчого провадження має право в силу ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Згідно п. 3 розділу XVI Інструкцією з організації примусового виконання рішення, затвердженою наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012, у разі якщо боржник не працює і сплачує аліменти самостійно стягувачу, квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надаються виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати та долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, у разі якщо боржник ОСОБА_1 самостійно сплачував аліменти стягувачу, він зобов`язаний квитанції (або їх копії) про перерахування аліментів надати виконавцю не пізніше наступного робочого дня після сплати, які долучаються до матеріалів виконавчого провадження.

Доказів того, що ним надавалися квитанції про перерахування аліментів державному виконавцю і він їх не врахував при визначенні розміру заборгованості по аліментах, заявником не було подано та не доведено суду.

Тому, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця встановлювати обставини на підтвердження здійснення боржником грошових переказів на утримання його сина, оскільки це обов`язок боржника надати державному виконавцю відповідні квитанції про перерахування аліментів стягувачу.

Враховуючи вищенаведене, суд зазначає, що відсутні підстави для зобов`язання державного виконавця здійснити перерахунок заборгованості по аліментах по вищевказаних підставах.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формування рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі змісту статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи(рішення ЄСПЛ у справі Проніна проти України).

Частиною 3 статті 451 ЦПК України зазначено, що якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

За таких обставин, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії.

На підставі наведеного, керуючись ст. 260, 261, 352-354, 450-452 Цивільного процесуального кодексу України, –

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні скарги ОСОБА_1 про визнання дій державного виконавця Козівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області неправомірними та зобов`язати вчинити певні дії.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено та підписано 02 жовтня 2019 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко