Рішення № 84689430, 24.09.2019, Буринський районний суд Сумської області

Справа № 574/772/19

Провадження № 2/574/395/2019

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2019 року Буринський районний суд Сумської області

в складі: головуючого судді Куцан В.М.

з участю секретаря судового засідання Кошелєвої Н.В.

в присутності представника органу опіки

та піклування Гончарової К.О.

третьої особи ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Буринського районного суду цивільну справу за позовом органу опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів на утримання дітей,

в с т а н о в и в:

Орган та піклування Буринської районної державної адміністрації Сумської області звернувся до суду з цим позовом мотивуючи тим, що в них на обліку перебувають неповнолітні діти відповідача як такі, що опинилися в складних життєвих обставинах з причини неналежного виконання відповідачем своїх батьківських обов`язків. Останній більше року не бачився з дітьми, зловживає спиртними напоями, не створює належних умов для проживання та виховання дітей. На даний час утриманням, вихованням та матеріальним забезпеченням дітей займається мати відповідача ОСОБА_1 .. Посилаючись на те, що відповідач свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками, просили позбавити його батьківських прав по відношенню його неповнолітніх дітей, стягнути аліменти на утримання останніх в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожного з дітей та призначити опікуном дітей їх бабусю ОСОБА_1 ..

В судовому засіданні представник позивача Гончарова К.О. заявлені вимоги підтримала і в своїх поясненнях підтвердила обставини викладені в позовній заяві, доповнивши, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей.

Відповідач ОСОБА_2 згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення отримав судову повістку, однак у наданий судом строк та станом на 24 вересня 2019 року своїм правом подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзив на позов не подав, будь-яких клопотань та заяв від відповідача подано до суду не було, відтак у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд розглядає справу за наявними у справі матеріалами.

Третя особа ОСОБА_1 в судовому засіданні позов підтримала та пояснила, що відповідач це її син, який останній раз бачився з дітьми у серпні 2018 року. Він дітьми взагалі не цікавиться. Діти з 2016 року проживають з нею, знаходяться на її утриманні і вона бажає стати їх опікуном.

За згодою представника позивача, суд, відповідно до ст.280 ЦПК України, ухвалює рішення при заочному розгляді справи.

Вислухавши пояснення представника позивача, доводи третьої особи, дослідивши обставини справи, надані докази та давши їм оцінку, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітніх дітей: доньки - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та сина - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вбачається з копій свідоцтв про народження дітей (а.с.9-10).

Діти проживають з бабусею ОСОБА_1 (третя особа по справі) та перебувають на обліку служби у справах дітей, як такі , що опинилися в складних життєвих обставинах, з причин неналежного виконання їх батьком своїх батьківських обов`язків, що підтверджується показами представника позивача, поясненнями третьої особи.

За місцем проживання відповідач характеризується негативно, неналежно виконує свої обов`язки по вихованню дітей, на зауваження компетентних органів не реагує, що вбачається з показів представника позивача, третьої особи, заяви третьої особи, листів Білопільської РДА, довідки Річківської сільської ради, пояснюючої записки ОСОБА_6 , довідок Річківського НВК «ЗОШ І-ІІІ ст. - ДНЗ», актами обстеження умов проживання (а.с.15-17,21-23,26-27).

Висновком органу опіки та піклування Буринської РДА встановлено доцільність позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до його неповнолітніх дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с.28-30).

Даючи оцінку наведеному, суд вважає встановленим, що відповідач більше року не належно виконує свої батьківські обов`язки по відношенню до своїх неповнолітніх дітей, без поважних причин не піклується про стан їх здоров`я, фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 150 СК України встановлено, що батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані поважати дитину.

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування про неї.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 164 цього Закону мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; є хронічними алкоголіками або наркоманами.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в своїй Постанові від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав, що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У міжнародному та національному законодавстві (ст.3 Конвенції про права дитини 1989 року, ст.ст.51, 52 Конституції України, ст.ст. 2-4, 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26.04.2001 року) закріплено принципи пріоритету захисту прав та забезпечення інтересів дітей в усіх діях щодо них, у тому числі при вирішенні судових спорів.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатися у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

За правилами статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики ЄСПЛ» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі права, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-IV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів від 23 травня 1969 року).

Втручання у право на повагу до сімейного життя не становить порушення статті 8 Конвенції, якщо воно здійснене «згідно із законом», відповідає одній чи кільком законним цілям, про які йдеться в пункті 2, і до того ж є необхідним у демократичному суспільстві для забезпечення цих цілей (пункт 50 рішення ЄСПЛ від 07 грудня 2006 року у справі «Хант проти України»).

Одним з фундаментальних принципів демократичного суспільства є законність, на яку посилається преамбула до Конвенції. Законність передбачає, серед іншого, що втручання з боку виконавчої влади в права осіб повинне бути предметом ефективного контролю. Цей контроль звичайно здійснюється судовою владою (принаймні, в якості останньої інстанції), оскільки судовий контроль надає найкращі гарантії незалежності, неупередженості і належної процедури.

Аналізуючи наведені вище положення нормативних актів норми міжнародного права, фактичні обставини справи, враховуючи характер винної поведінки відповідача, наявність сумнівів у його спроможності та волевиявленні виконувати свої природні батьківські обов`язки, суд приходить до висновку, що оскільки він ухиляється від виконання батьківських обов`язків по вихованню своїх дітей свідомо нехтуючи ними і діючи в інтересах дітей, для захисту їх життя, здоров`я та емоційного стану, суд приходить до висновку, що збереження батьківства ОСОБА_2 в теперішній час неможливе і до нього необхідно застосувати крайній захід впливу у вигляді позбавлення батьківських прав.

Вирішуючи питання стягнення аліментів з відповідача на утримання дітей, суд приймає до уваги наступне.

Відповідно до ст.180 Сімейного кодексу України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з положеннями ст.181 цього ж Кодексу способи виконання обов`язку утримання дитини визначаються домовленістю між ними.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у часті від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

При цьому, визначаючи розмір аліментів, суд повинен врахувати: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

За таких обставинах, суд вважає, що з відповідача на утримання дітей необхідно стягнути аліменти у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожного з дітей.

Вирішуючи питання, що до призначення опікуна неповнолітніх дітей, суд приймає до уваги наступне.

В зв`язку з тим, що відповідач не бажає приймати участі у вихованні своїх дітей то їх бабуся ОСОБА_1 (третя особа по справі) виявила бажання стати їх опікуном. На даний час неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з бабусею ОСОБА_1 у будинку, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад сім`ї, заповітом, випискою з будинкової книги (а.с.21,50-51).

За станом здоров`я ОСОБА_1 може виконувати обов`язки опікуна, що підтверджується висновком про стан її здоров`я від 17.05.2019 року (а.с.49).

Відповідно до довідки МВС України в Сумській області серії ІІА № 1277233 ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності не притягувалась, судимості не має, в розшуку не перебуває (а.с.53).

ОСОБА_7 є пенсіонеркою, утримує домашнє господарство, має стабільний дохід, що підтверджується довідкою про її доходи (а.с.48), тобто вона не має обмежень передбачених ст. 244 СК України, а тому може бути призначена опікуном.

Згідно ч. 3 ст.60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

За таких обставин суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно призначити опікуном неповнолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

З врахуванням положень ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати щодо судового збору в розмірі 3842 грн., від сплати яких позивач був звільнений в силу Закону при поданні позову.

Керуючись ст. ст. 2, 3, 5, 7, 10, 12, 13, 23, 258, 259, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, ст.ст. 60,150, 152, 155, 164, 180-184,224 СК України, суд -

ухвалив:

Позов органу опіки та піклування Буринської районної державної адміністрації до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_1 , про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити повністю.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) батьківських прав по відношенню до його дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Встановити над малолітніми ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , опіку, призначивши опікуном ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , мешканку АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), аліменти в розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на кожного з дітей, на утримання його дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які сплачувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Стягнення проводити щомісячно, починаючи з 12.06.2019 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави - 3842 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції.

Згідно п.1) ч.1 ст.430 ЦПК України допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів на утримання дитини в розмірі місячного платежу.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Згідно загального порядку оскарження, дане рішення може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду через Буринський районний суд (а з початком функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до Сумського апеляційного суду) шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Головуючий:

Повний текст рішення виготовлений 02.10.2019 року.