Ухвала суду № 8468897, 10.02.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" лютого 2010 р.                               м. Київ                                        К-14584/07

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

Сергейчука О.А.

Степашка О.І.

Сторони не повідомлялись.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Емонт-Трейд»та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

на постанову Господарського суду Запорізької області від 26.02.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2007

у справі № 3/94/07-АП

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Емонт-Трейд»

до Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя

про скасування податкових повідомлень-рішень, -

                                                   ВСТАНОВИВ:                                                  

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26.02.2007, залишеною без змін ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2007, позов ТОВ «ТД Емонт-Трейд»задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя від 02.06.2006 №0000752302/0, від 26.06.2006 №0000752302/1, від 01.09.2006 №0000752302/2, від 16.11.2006 №0000752302/3 в частині нарахування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 788,50 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційними скаргами як позивача так і відповідача, у яких ставиться питання про скасування рішень суду першої та апеляційної інстанцій та прийняття нового рішення. За вимогами касаційної скарги позивача про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відповідачем –про відмову в позові повністю. Підставами зазначено порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Відповідач у запереченнях на касаційну скаргу позивача просив залишити її без розгляду.

Позивач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався.

Перевіривши у попередньому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають.

Відповідачем проведено виїзну планову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Емонт-Трейд»з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства та іншого законодавства за період з 26.06.2003 по 31.12.2005, за результатами якої складено акт № 60/23-2/32551448 від 23.05.2006.

На підставі акта перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення №0000752302/0 від 02.06.2006, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47426,50 грн. (у тому числі основний платіж 31092 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16334,50 грн.).

За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача залишені без задоволення, прийняті податкові повідомлення-рішення від 26.06.2006 № 0000752302/1, від 01.09.2006 № 0000752302/2, від 16.11.2006 № 0000752302/3, якими позивачу визначена сума податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 47426,50 гри. (у тому числі основний платіж 31092 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16334,50 грн.) та доведено нові граничні строки сплати податкового зобов’язання.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення п.3.1 ст.3, пп.5.2.1 п.5.2, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в результаті чого занижено податок на прибуток у розмірі 31092 грн., а саме: 2003 рік - 29986 грн., 2004 рік - 1106 грн.

Перевіркою правильності визначення валового доходу встановлено заниження скоригованого валового доходу на загальну суму 279471 грн. з причин невірного відображення приросту балансової вартості запасів (2003 р. - 274946 грн., 2004 р. - 4525 грн.).

Так, за угодою укладеною між Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Емонт-Трейд»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноенергопромкомплект»№ 20/11-03 (ВМ) від 20.11.2003, позивач зобов'язується здійснити поставку продукції виробничо-технічного призначення (ВМ-1Д-6-20-УЗ різних модифікацій) (товар) згідно специфікації № 1 до договору № 20/11-03 (ВМ) від 20.11.2003 на загальну суму 446000,10 грн. (ПДВ 89200,02 грн.) для чого отримав передоплату від Товариства з обмеженою відповідальністю «Техноенергопромкомплект»на загальну суму 446020 грн. (у т.ч. ПДВ 74336,67 грн.).

Станом на 31.12.2005 кредиторська заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Емонт-Трейд»перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Техноенергопромкомплект»становить 446020 грн. (у т.ч. ПДВ 74336,67 грн.).

Для забезпечення виконання угоди №20/11-03 (ВМ) від 20.11.2003 позивачем було залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкорсервіс», з яким укладено договір-підряду №8 від 25.11.2003 загальною вартістю робіт 121023,60 грн. (у т.ч. ПДВ 20170,60 грн.). Виконання робіт за даним договором підтверджується документально, розрахунок позивачем проведений у вексельній формі.

При цьому позивачем сума витрат у розмірі 100853 грн. по оплаті виконаних робіт за договором-підряду №8 від 25.11.2003 віднесена до валових витрат у 4-му кварталі 2003 р., а сума податкового кредиту у розмірі 20170,60 грн. до складу податкового кредиту у грудні 2003 року.

В бухгалтерському обліку вищенаведена операція відображена підприємством проводкою Дт 92 «Адміністративні витрати»Кт 631 у сумі 100853 грн., замість рахунку другого класу плану рахунків «Запаси».

Згідно обігово-сальдової відомості по рахунку 28 «Товари»за 2003 рік встановлено, що до складу валових доходів не віднесено перевищення балансової вартості запасів на кінець 4-го кварталу 2003 року над балансовою вартістю запасів на початок 2003 року, які обліковувалися на рахунку 281 «Товари на складі»у сумі 174993 грн.

Зазначене порушення за висновками акта перевірки виникло внаслідок не включення позивачем до валових витрат сум по операціях з придбання товарів по видатковим накладним, перелік яких приводиться.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, виходили з того, що відповідно до Інструкції «Про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій», затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 (зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 за № 893/4186), призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб.

В розділі «Рахунок 92 «Адміністративні витрати»зазначеної Інструкції, на рахунку 92 «Адміністративні витрати»відображається сума загальногосподарських витрат, які пов'язані з управлінням та обслуговуванням підприємства.

До загальногосподарських витрат відносяться витрати на утримання адміністративного управлінського персоналу, витрати на їх службові відрядження, витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необігових активів загальногосподарського призначення (оренда, амортизація, ремонт, комунальні послуги), охорона, юридичні, аудиторські, транспортні послуги, поштово-телеграфні, канцелярські витрати, сума податків, зборів (обов'язкових платежів).

За дебетом рахунку 92 «Адміністративні витрати»відображається сума визнаних адміністративних витрат, за кредитом - списання на рахунок 79 «Фінансові результати».

Згідно визначеного терміну у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 9 «Запаси» затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 жовтня 1999 № 246 (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 02 листопада 1999 за № 751/4044), запаси це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством.

Також п. 9 Положення (стандарту) № 9 встановлена методика визначення первісної вартості запасів, а саме: первісною вартістю запасів, що придбані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат: ... інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях. До таких витрат, зокрема, належать прямі матеріальні витрати, прямі витрати на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і підвищення якісно технічних характеристик запасів.

Відповідно до п.5.9 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку -покупцем, до приросту запасів не включається.

Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді.

У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, (затверджена наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 №291 та зареєстрована в Мін'юсті України 21.12.1999 № 893/4186), рахунок 20 «Виробничі запаси»призначено для узагальнення інформації про наявність і рух належних підприємству запасів сировини і матеріалів (у тому числі, сировина й рух матеріалів, які є в дорозі та в, переробці), будівельних матеріалів, запасних частин, матеріалів сільськогосподарського призначення, палива, тари й тарних матеріалів, відходів основного виробництва.

На рахунку 28 «Товари»ведеться облік руху товарно-матеріальних цінностей, що надійшли на підприємство з метою продажу. Цей рахунок використовують в основному збутові, торгові та заготівельні підприємства і організації, а також підприємства громадського харчування.

На промислових та інших виробничих підприємствах рахунок 28 «Товари»застосовується для обліку будь-яких виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу, або тоді, коли вартість матеріальних цінностей, що придбані для комплектування на промислових підприємствах, не включається до собівартості готової продукції, що виробляється-на цьому підприємстві, а підлягає відшкодуванню покупцями окремо.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, висновки судів попередніх інстанцій, що позивачу необхідно було витрати по переліченим вище розробкам та виготовленню електричних схем і складальних креслень віднести до первісної вартості запасів та обліковувати на рахунках другого класу плану рахунків у сумі 100853 грн. з наступним списанням при реалізації на Дт рахунку 90 «Собівартість реалізованої продукції»у складі собівартості товарів, є правильними.

Погоджується судова колегія і з висновками судів попередніх інстанцій, що п.5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та п.2.1 п.2 Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України №143 від 29.03.2003, платнику податку надано право до початку його перевірки податковим органом надати уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань в якості виправлення самостійно виявлених помилок. За встановлення факту подання уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок № 11376, № 11378, №11381 10.04.2006, тобто після початку перевірки, визначення податкового зобов’язання в цій частині оспорюваного податкового повідомлення-рішення є правомірним.

Доводи касаційної скарги позивача не спростовують правильності прийнятих у справі рішень.

Не можуть бути визнані обґрунтованими і доводи касаційної скарги відповідача, яким надавалась оцінка судами попередніх інстанцій під час розгляду справи, та вірно зазначено, що пп.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»граничний максимальний розмір штрафних санкцій, які застосовуються у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4 цього Закону, обмежується п’ятдесятьма відсотками такої суми сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що касаційні скарги слід відхилити, оскільки судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Емонт-Трейд»та Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м.Запоріжжя відхилити, а постанову Господарського суду Запорізької області від 26.02.2007 та ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 30.05.2007 залишити без змін.

          Ухвала набирає чинності з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття таких обставин.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді О.М.Нечитайло

Н.Г.Пилипчук           О.А.Сергейчук

О.І.Степашко